Рішення
від 02.11.2022 по справі 922/896/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2022м. ХарківСправа № 922/896/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" (02121, м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 41-В; код ЄДРПОУ: 30468065) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" (61172, м. Харків, Кільцевий проїзд, буд. 1; код ЄДРПОУ: 42719755) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

13.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна", в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" суму основного боргу в розмірі 575 241,69 грн., пеню у розмірі 51 600,73 грн., 23% річних у розмірі 68 878,04 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 435,80 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов дистриб`юторського договору №115-АДП від 30.03.2020 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/896/22. Вирішено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 20 липня 2022 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви повного провадження. Розпочато підготовче

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2022 підготовче засідання відкладено на 24.08.2022.

17.08.2022 та 26.08.2022 через канцелярію суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" надійшли пояснення по справі (вх.№8420 від 17.08.2022) та (вх.№8708 від 26.08.2022).

Вказані пояснення відповідача у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України відповідають вимогам до відзиву на позовну заяву, у зв`язку із чим судом відповідні пояснення прийнято до розгляду як відзив на позовну заяву та долучено до матеріалів справи.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що він 22.02.2022 отримав від позивача позовну заяву від 14.02.2022 вих.№14/02/22, в якій позивач просив суд стягнути заборгованості станом на 14.02.2022 в сумі основного боргу в розмірі 580 915,34 грн., пеню у розмірі 52 024,05 грн., 23% річних у розмірі 69 521,58 грн. Станом на дату подання цих письмових пояснень відповідач від позивача не отримував іншою позовної заяви. Сума основного боргу, пені та річних відрізняється від даних вказаних в ухвалі Господарського суду Харківської області від 20.07.2022 по справі №922/896/22.

Як стверджує відповідач, позивач дійсно по вказаним в позовній заяві накладним в період липень-серпень 2021 року поставив відповідачу товар на суму 693 440,16 грн. Але на час звернення до суду (13.06.2022) позивач в позовній заяві вказав не вірну суму основного боргу, так як відповідач здійснив повернення товару відповідачу на суму 179 337,73 грн. Також відповідач сплатив позивачу частину боргу в розмірі 10000,00 грн., що платіжним дорученням №2434 від 23.02.2022. Таким чином, станом на 13.06.2022, тобто на дату звернення позивача до суду сума основного боргу складала 430 637,61 грн. Відповідач також 09.08.2022 перерахував позивачу в погашення основного боргу суму 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №997 від 09.08.2022. А на день подання цих письмових пояснень сума основного боргу відповідача перед позивачем по вищевказаним накладним складає 429 637,61 грн.

Також, відповідач не погоджується з розміром штрафних санкцій оскільки вважає, що вони є завищеними так як позивач проводив розрахунок пені та річних з суми основного боргу 580 915,34 грн., а станом на 13.06.2022 (на дату звернення позивача до суду) сума основного боргу складала 430 637,61 грн.

Разом з цим, відповідач просить суд позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" залишити без задоволення повністю.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації Харківської обласної державної адміністрації "Про внесення змін до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 24 лютого 2022 року №2 В" (зі змінами) №131 В від 19 серпня 2022 року запроваджено комендантську годину у період з 23 серпня 2022 року 19:00 до 25 серпня 2022 року 07:00.

У зв`язку із чим, усі судові засідання, які призначені на 24 серпня 2022 року, було знято з розгляду. Відповідне повідомлення розміщено на офіційній сторінці Господарського суду Харківської області.

22.08.2022 телефонограмою було повідомлено сторін про те, що підготовче засідання у справі №922/896/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" про стягнення заборгованості, призначене на 24 серпня 2022 року, не відбудеться у зв`язку із запровадженням Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації Харківської обласної державної адміністрації "Про внесення змін до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 24 лютого 2022 року №2 В" (зі змінами) №131 В від 19 серпня 2022 року комендантської години у період з 19:00 23 серпня 2022 року до 07:00 25 серпня 2022 року. Повідомлено, що наступне підготовче засідання у справі призначено на "14" вересня 2022 р. о(б) 12:00 год. у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, 8-й під`їзд, 1-й поверх, зал №111.

На підставі вищезазначеного, судове засідання у справі №922/896/22, призначене на 24 серпня 2022 року, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2022 повідомлено сторін, що наступне судове засідання у справі призначено на 14.09.2022.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2022 відкладено підготовче засідання на 28.09.2022.

16.09.2022 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло заперечення на пояснення (вх.№9949 від 16.09.2022).

Представник позивача зазначив, що з тексту пояснень очевидно, що відповідач визнає не всю суму боргу. Проте доказів оплати або повернення товару відповідачем до суду та позивачу надано не було. В додатках до пояснень по справі містяться: копія позовної заяви від 14.02.2022, копії накладних на повернення РкД-000026995 від 19 січня 2022 року, РкД-0003193 від 23 вересня 2021 року, РкД-0003192 від 23 вересня 2021 року, 35 від 03 вересня 2021 року та копії податкових накладних.

Як стверджує представник позивача, на момент 14.02.2022 заборгованість складала 580 915,34 грн.

При цьому, позивачем не заперечується повернення товару згідно накладних на повернення РкД-000026995 від 19 січня 2022 року, РкД-0003193 від 23 вересня 2021 року, РкД-0003192 від 23 вересня 2021 року, 35 від 03 вересня 2021 року. Як стверджує представник позивача, суми повернення за товар згідно цих накладних враховані при розрахунку ціни позову.

Також, позивач не заперечує оплату відповідача 23.02.2022 у розмірі 10 000,00 грн., дана сума не була врахована при розрахунку ціни позову. Не зважаючи на те, що відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів оплати ним за товар, доказів відсутності заборгованості або доказів на підтвердження власної суми заборгованості. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на день відкриття провадження по даній справі, а також станом на 05.09.2022 складає 565 241,69 грн.

В той же день, через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява (вх.№9949 від 16.09.2022) про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що 15.08.2022 відповідач направив позивачу пояснення по справі та здійснив оплату на 10 000,00 грн. Тому позивач просив суд з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" суму основного боргу в розмірі 565 241,69 грн., пеню у розмірі 47 551,46 грн., 23% річних у розмірі 63 313,44 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 141,60 грн.

26.09.2022 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№10590 від 26.09.2022).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" (вх.№9949 від 16.09.2022) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" (вх.№9949 від 16.09.2022) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2022 підготовче засідання відкладено на 19 жовтня 2022 року. Встановлено відповідачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою або дистанційними засобами зв`язку. Вирішено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02 листопада 2022 року. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою або дистанційними засобами зв`язку. Вирішено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 02.11.2022 не з`явився.

27.10.2022 через канцелярію суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" надійшла заява (вх.№12687 від 27.10.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій просив суд постановити ухвалу про участь позивача в судовому засіданні у справі №922/896/22, яке призначене на 02 листопада 2022 року о 12:45, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему vkz.court.gov.ua.

Ухвалою суду від 31.10.2022 вказану заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та попереджено представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН", що у відповідності до ч.5 ст.197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Проте, представник позивача свою участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в судовому засіданні 02.11.2022 не забезпечив, в приміщення суду не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання 02.11.2022 не з`явився, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Також, як вбачається із КП Діловодство спеціалізованого суду, відповідач зареєстрований в системі "Електронний Суд", а отже всі процесуальні документи у цій справі ним було отримано автоматично.

Зокрема, згідно довідки про доставку електронного листа від 28.10.2022, документ в електронному вигляді "Ухвала про закриття підготовчого" від 19.10.2022 по справі №922/896/22 було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 21.10.2022 об 15:43.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не міг забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у Господарському суді Харківської області було встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Слід зазначити, що суд повинен дотримуватися принципу змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, що передбачені статями 7, 13 ГПК України, а отже повинен вживати всіх заходів щодо забезпечення учасникам судового процесу рівних процесуальних прав, не позбавляючи їх можливості взяти участь у судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Великої Британії).

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.1 ст.195 ГПК України.

Так, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 02.11.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

30.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" (дистриб`ютор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" (компанія) було укладено дистриб`юторський договір №115-АДП (надалі - Договір).

Відповідно до умов цього Договору компанія призначає дистриб`ютора на строк дії цього Договору виступати уповноваженим дистриб`ютором товару на території, а дистриб`ютор цим приймає таке призначення (п.2.1.Договору).

За цим Договором компанія зобов`язується поставляти та передавати у власність дистриб`ютору товар у строк та відповідно до інших умов, передбачених Договором, а дистриб`ютор зобов`язується приймати та оплачувати товар відповідно до умов цього Договору, здійснювати дистрибуцію товару власною торговою командою, а також надавати компанії інші, окремо узгоджені сторонами послуги на території, та виконувати інші зобов`язання за цим Договором (п.2.2.Договору).

Згідно п.2.3. Договору назва, асортимент та номенклатура кожного виду товару визначається сторонами у Специфікації і також вказується в накладній. Компанія може змінювати та/або модифікувати дизайн та/або зовнішній вигляд товару, на свій власний розсуд, за умови, що такі зміни та/або модифікації відповідають законодавству і нормативно-правовим актам, що застосовуються на території.

Відповідно до 4.1. Договору, обсяг замовлень на кожний календарний місяць визначається сторонами на підставі обсягу замовлені (далі - обсяг замовлень), який наведено у Додатку №2 до Договору.

Дистриб`ютор зобов`язаний щомісяця до 20 числа надавати компанії уточнюючий (скоригований) обсяг замовлень товару на наступний місяць за формою, що міститься у Додатку №2/1 до Договору. Зазначена інформація надається компанії персонально через уповноваженого представника компанії та/або направляється компанії засобами факсимільного зв`язку, або електронної пошти за реквізитами, зазначеними нижче у п.16.2 Договору. Компанія протягом 5 (п`яти) календарних днів погоджує уточнені (скориговані) дані та повідомляє про це дистриб`ютора персонально через уповноваженого представника дистриб`ютора та/або направляє дистриб`ютору повідомлення засобами факсимільного зв`язку, або електронної пошти за реквізитами, зазначеними нижче у пункті 16.1 Договору.

У випадку не надання дистриб`ютором уточнених (скоригованих) даних стосовно обсягу замовлень товару у встановлені вище строки, буде вважатись, що обсяг замовлень, погоджений сторонами в Додатку №2 до Договору на відповідний період є актуальним (таким, що не потребує коригувань стосовно кількості товару) і дистриб`ютор зобов`язаний викупити товар в кількості, що погоджена сторонами в Додатку №2 на відповідний період.

Поставка товару здійснюється певними партіями, які формуються у порядку, визначеному у пунктах 4.2. 4.3. Договору.

Замовлення на поставку певної партії товару із зазначенням об`єму поставок на наступний тиждень та місця поставки складається дистриб`ютором за формою, що міститься у Додатку №3 до Договору й не пізніше 14:00 години четверга поточного тижня надасться компанії персонально через уповноваженого представника компанії та/або направляється компанії засобами факсимільного зв`язку, або електронної пошти за реквізитами, зазначеними нижче у пункті 16.2. Договору (п.4.2.Договору).

Протягом 3 (трьох) робочих днів після дати отримання замовлення компанія зобов`язана прийняти замовлення до виконання або (відмовити в прийнятті замовлення до виконання шляхом надання дистриб`ютору повідомлення про це у випадку обґрунтованої неможливості виконання замовлення дистриб`ютора у встановлений строк та/або у необхідній кількості.

У випадку прийняття замовлення до виконання, компанія повідомляє про це дистриб`ютору персонально через уповноваженого представника дистриб`ютора та/або направляє Дистриб`ютору повідомлення засобами факсимільного зв`язку, або електронної пошти за реквізитами, зазначеними нижче у пункті 16.1. Договору. Поставка товару здійснюється після підтвердження компанією замовлення до виконання, як це передбачено у цьому пункті 4.3. Договору (п.4.3.Договору).

Поставка товару може здійснюватися транспортом та за рахунок компанії або транспортом та за рахунок дистриб`ютора (самовивіз зі складу компанії). Місце поставки кожної окремої партії товару узгоджується сторонами додатково в замовленні та зазначається в накладних (п.4.4.Договору).

Згідно з п.4.7. Договору, разом і одночасно з передачею партії товару компанія зобов`язана передати дистриб`ютору наступні документи (далі - супровідна документація):

4.7.1 товарно-транспортну накладну;

4.7.2 видаткову накладну на товар;

4.7.3 якісне посвідчення;

4.7.4 копію ліцензії на прало торгівлі алкогольними напоями (сидром та перрі без додавання спирту).

Документи, передбачені п.4.7.3., п.4.7.4. надаються Дистриб`ютору при першій поставці. У випадку внесення будь-яких змін до таких документів компанія зобов`язана надати Дистриб`ютору оновлені документи.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється дистриб`ютором на підставі накладної. Підписана дистриб`ютором накладна засвідчує факт приймання товару дистриб`ютором за кількістю, якістю та ціною. Дистриб`ютор зобов`язаний забезпечиш присутність свого уповноваженого представника у місці поставки для огляду і приймання товару, а також підписання супровідної документації. У разі виявлення при прийманні товару невідповідності його якості умовам Договору або відповідній супровідній документації (в тому числі видимих дефектів) та/або невідповідності кількості товару відомостям, зазначеним у накладній, представники дистриб`ютора і компанії, що здійснюють приймання-передачу відповідної партії товару, зобов`язані скласти двосторонній Акт про невідповідність партії товару умовам Договору (далі - Акт про невідповідність) за формою, що міститься у Додатку №5 до Договору. При цьому дистриб`ютор зобов`язаний за власний рахунок забезпечити належне зберігання прийнятого товару, зазначеного в Акті про невідповідність до моменту, поки компанія, у відповідності до підпункту 4.11. цього Договору, замінить неякісний товар на товар належної якості (п.4.9.Договору).

У разі відсутності представника компанії під час приймання-передачі товару у місці поставки, факт виявлення невідповідності товару умовам Договору засвідчується відповідною відміткою в накладній представником дистриб`ютора в усіх її примірниках. Не пізніше наступного робочого дня від дати поставки дистриб`ютор зобов`язаний скласти і направити компанії повідомлення про виявлення невідповідності товару умовам Договору (далі - повідомлення). Повідомлення направляється компанії засобами факсимільного зв`язку або електронної пошти, а також поштою за реквізитами, зазначеними у пункті 16.2 Договору і повинно містити відомості зазначену у пункті 4.10. Договору.

Копії накладних на підставі яких товар був отриманий дистриб`ютором, направляються дистриб`ютором компанії за реквізитами, зазначеними нижче у пункті 16.2. Договору засобами факсимільного зв`язку або електронної пошти протягом 24 годин після дати поставки (п.4.12.Договору).

Передача партії товару компанією представнику дистриб`ютора здійснюється на підставі повідомлення/довіреності на отримання товару або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства України (п.4.13.Договору).

Згідно п.6.1.4. Договору дистриб`ютор зобов`язується здійснювати розрахунки за отриманий товар в строки та на умовах, визначених в пункті 7.3. цього Договору.

Товар постачається за цінами згідно прайс-листа компанії, що діє на дату формування замовлення дистриб`ютором. Загальна вартість кожної партії товару розраховується, виходячи з кількості товару у партії, на основі цін товару, зазначених у прайс-листі компанії, з урахуванням знижок, наведених у Додатку №4 до Договору. Підписання дистриб`ютором накладної свідчить про погодження ціни (п.7.1.Договору).

Жодне зобов`язання, що міститься у цьому Договорі, не вважається таким, що будь-яким чином обмежує право дистриб`ютора на визначення цін або умов, на яких він може продавати товар, придбаний у компанії, кінцевим споживачам (п.7.2.Договору).

Згідно з п.7.3. Договору платежі за Договором у розмірі повної вартості поставленого товару здійснюється в гривні шляхом банківського переказу коштів на рахунок компанії, зазначений нижче в Договорі. У наступному порядку:

- оплата за товар, поставлений у період з січня по березень (включно), здійснюється дистриб`ютором протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати поставки, що вказана в накладній (п.7.3.1.);

- оплата за товар, поставлений у період з квітня по серпень (включно), здійснюється дистриб`ютором протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після дати поставки, що вказана в накладній (п.7.3.2.);

- оплата за товар, поставлений у період з вересня по грудень (включно), здійснюється дистриб`ютором протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати поставки, що вказана в накладній (п.7.3.3.).

За порушення строків оплати за цим Договором, дистриб`ютор сплачує на користь компанії суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу. При цьому, черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями буде встановлена відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України (п.8.4.Договору).

Будь-які зміни та доповнення до цього Договору дійсні лише за умови, якщо їх здійснено в письмовій формі і підписано належно уповноваженими для цього представниками сторін (п.15.1.Договору).

В той же день, сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" відвантажило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" отримало товар згідно наступних накладних:

- видаткової накладної №2-2634 від 05.07.2021 на загальну суму 88 944,48 грн. та товарно-транспортної накладної №2-1988 від 05.07.2021;

- видаткової накладної №2-2635 від 05.07.2021 на суму 35 500,32 грн. та товарно-транспортної накладної №2-1989 від 05.07.2021;

- видаткової накладної №2-2766 від 12.07 2021 на суму 36430,56 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2132 від 12.07.2021;

- видаткової накладної №2-2767 від 12.07.2021 на суму 1 490,40 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2133 від 12.07.2021;

- видаткової накладної №2-2768 від 12.07.2021 на суму 7 704,00 грн.;

- видаткової накладної №2-2680 від 06.07.2021 на суму 39060,00 грн.;

- видаткової накладної №2-2769 від 12.07.2021 на суму 14580,00 грн.;

- видаткової накладної №2-2792 від 12.07.2021 на суму 21450,24 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2153 від 12 07.2021;

- видаткової накладної №2-2953 від 21.07.2021 на суму 4794,00 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2296 від 21.07.2021;

- видаткової накладної №2-2954 від 21.07.2021 на суму 217 775,52 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2297 від 21.07.2021;

- видаткової накладної №2-3035 від 26.07.2021 на суму 15 872,40 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2346 від 26.07.2021;

- видаткової накладної №2-3037 від 26.07.2021 на суму 71 604,72 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2347 від 26.07.2021;

- видаткової накладної №2-3030 від 27.07.2021 на суму 15 408,00 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2360 від 27.07.2021;

- видаткової накладної №2-3031 від 27.07.2021 на суму 9 720,00 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2359 від 27.07.2021;

- видаткової накладної №2-3055 від 27.07.2021 на суму 47 710,08 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2365 від 27 07.2021;

- видаткової накладної №2-3056 від 27.07.2021 на суму 16 632,00 грн. та товарно-транспортної накладної №2-2366 від 27.07.2021;

- видаткової накладної №2-3541 від 26.08.2021 на суму 21 450,24 грн.;

- видаткової накладної №2-3592 від 31.08.2021 на суму 27 313,20 грн. та №2-2864 від 31.08.2021.

Загальна суму товару за вказаними накладними становить 693 440,16 грн.

На підставі вказаних накладних відповідачем було зареєстровано податкові накладні:

- №462 від 05.07.2021 на суму 88 944,48 грн.;

- №463 від 05.07.2021 на суму 35 500,32 грн.;

- №1678 від 06.07.2021 на суму 39 060,00 грн.;

- №2617 від 12.07.2021 на суму 36 430,56 грн.;

- №2618 від 12.07.2021 на суму 1 490,40 грн.;

- №2626 від 12.07.2021 на суму 21 450,24 грн.;

- №2619 від 12.07.2021 на суму 7 704,00 грн.;

- №2620 від 12.07.2021 на суму 14 580,00 грн.;

- №5919 від 21.07.2021 на суму 217 775,52 грн.;

- №4313 від 21.07.2021 на суму 4 794,00 грн.;

- №5964 від 26.07.2021 на суму 15 872,40 грн.;

- №5965 від 26.07.2021 на суму 71 604,72 грн.;

- №6910 від 27.07.2021 на суму 47 710,08 грн.;

- №6911 від 27.07.2021 на суму 16 632,00 грн.;

- №6907 від 27.07.2021 на суму 9 720,00 грн.;

-№6909 від 27.07.2021 на суму 15 408,00 грн.;

- №6384 від 26.08.2021 на суму 21 450,24 грн.;

- №6395 від 31.08.2021 на суму 27 313,20 грн.

В подальшому, відповідачем було повернуто позивачу товар згідно накладних на повернення:

- №РкД-000026995 від 19.01.2022 на суму 15 073,65 грн.;

- №РкД-0003193 від 23.09.2021 на суму 30 849,60 грн.;

- №РкД-0003192 від 23.09.2021 на суму 110 648,10 грн.;

- №35 від 03.09.2021 на суму 694,00 грн.

Інформації про видаткові накладні на підставі яких відповідачем було отримано вказаний у накладних на повернення №РкД-000026995 від 19.01.2022, №РкД-0003193 від 23.09.2021, №РкД-0003192 від 23.09.2021 та №35 від 03.09.2021 товар, відповідні накладні на повернення не містять.

У зв`язку із поверненням вищезазначеного товару відповідачем було сформовано та зареєстровано наступні розрахунки коригування до податкових накладних:

- №3948 від 19.01.2022 на суму 465,00 грн. до податкової накладної №1678 від 06.07.2021;

- №5931 від 03.09.2021 на суму 694,00,00 грн. до податкової накладної №2619 від 12.07.2021;

- №8387 від 26.08.2021 на суму 47 705,76 грн. та №6879 від 23.09.2021 на суму 53 431,08 грн. до податкової накладної №5919 від 21.07.2021;

- №6873 від 23.09.2021 на суму 669,90 грн. до податкової накладної №4313 від 21.07.2021;

- №6874 від 23.09.2021 на суму 2055,90 грн. до податкової накладної №5964 від 26.07.2021;

- №6880 від 23.09.2021 на суму 41 464,32 грн. до податкової накладної №5965 від 26.07.2021;

- №6881 від 23.09.2021 на суму 15 752,70 грн. до податкової накладної №6910 від 27.07.2021;

- №6875 від 23.09.2021 на суму 10 325,70 грн. до податкової накладної №6911 від 27.07.2021;

- №3949 від 19.01.2022 на суму 208,65 грн. до податкової накладної №6909 від 27.07.2021;

- №6876 від 23.09.2021 на суму 255,36 грн. до податкової накладної №6384 від 26.08.2021;

- №6877 від 23.09.2021 на суму 6 309,36 грн. до податкової накладної №6395 від 31.08.2021.

Відповідач підтверджує, що позивач дійсно по вказаним в позовній заяві накладним в період липень-серпень 2021 року поставив відповідачу товар на суму 693 440,16 грн.

Проте, на переконання відповідача, на час звернення до суду (13.06.2022) позивач в позовній заяві вказав не вірну суму основного боргу, так як відповідач здійснив повернення товару відповідачу на суму 179 337,73 грн.

Відповідач також стверджує, що він перерахував позивачу в погашення основного боргу суму у розмірі 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2434 від 23.02.2022 (призначення платежу: оплата за товар згідно дистриб. договору №115-АДП від 30.03.2020) та суму у розмірі 1 000,00 грн. згідно платіжного доручення №997 від 09.08.2022 (призначення платежу: оплата за товар згідно дистриб. договору №115-АДП від 30.03.2020). А на день подання письмових пояснень (відзиву) сума основного боргу відповідача перед позивачем по спірним накладним складає 429 637,61 грн.

Позивач не заперечує повернення товару згідно накладних на повернення №РкД-000026995 від 19.01.2022, №РкД-0003193 від 23.09.2021, №РкД-0003192 від 23.09.2021 та №35 від 03.09.2021 та стверджує, що суми повернення за товар згідно цих накладних враховані при розрахунку ціни позову.

Також, позивач не заперечує оплату відповідача 23.02.2022 у розмірі 10 000,00 грн.

Позивачем також надано не підписані сторонами Акти звірки взаємних розрахунків згідно яких заборгованість відповідача за період з 01.01.2020 по 31.12.2021 складала 580 915,34 грн., за період з 30.03.2020 по 02.08.2022 складає 565241,69 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не погодився із сумою основного боргу заявленою позивачем, останнім було надано всі первинні документи за період дії договірних відносин сторін, а саме: Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 31.08.2022, банківську довідку про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" №КІЕ-07.8/2574 від 21.09.2022 видану ПАТ ПУМБ, банківську довідку про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" №39.2-36696 від 21.09.2022 видану ПАТ Альфа-Банк, видаткову накладну №2-761 від 13.04.2020, Акт приймання товару №4 від 14.04.2020, товарно-транспортну накладну №218 від 13.04.2020, видаткову накладну №2-762 від 13.04.2020, товарно-транспортну накладну №2-708 від 13.04.2020, видаткову накладну №2-923 від 05.05.2020, товарно-транспортну накладну №2-846 від 05 05.2020, видаткову накладну №2-924 від 05.05.2020, товарно-транспортну накладну №2-847 від 05.05.2020, видаткову накладну №2-931 від 05.05.2020, товарно-транспортну накладну №2-848 від 05.05.2020, видаткову накладну №2-1158 від 27.05.2020, товарно-транспортну накладну №2-1049 від 27.05.2020, видаткову накладну №2-1206 від 02.06.2020, товарно-транспортну накладну №2-1089 від 02.06.2020, видаткову накладну №2-1283 від 02.06.2020, товарно-транспортну накладну №2-1135 від 02.06.2020, видаткову накладну №2-1277 від 09.06.2020, Акт №1 про невідповідність від 11.06.2020, товарно-транспортну накладну № 2-1134 від 09.06.2020, видаткову накладну №2-1363 від 09.06.2020, товарно-транспортну накладну №2-1203 від 09.06.2020, видаткову накладну №2-1418 від 16.06.2020, товарно-транспортну накладну №2-1261 від 16.06.2020, видаткову накладну №2-1419 від 16.06.2020, товарно-транспортну накладну №2-1262 від 16.06.2020, видаткову накладну №2-1441 від 19.06.2020, товарно-транспортну накладну №2-1269 від 19.06.2020, видаткову накладну №2-1554 від 23.06.2020, товарно-транспортну накладну №624 від 23.06.2020, видаткову накладну №2-1555 від 23.06.2020, товарно-транспортну накладну №623 від 23.06.2020, видаткову накладну №2-1534 від 25.06.2020, товарно-транспортну накладну №2-1348 від 25.06.2020, видаткову накладну №2-1599 від 01.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1388 від 01.07.2020, видаткову накладну №2-1600 від 01.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1389 від 01.07.2020, видаткову накладну №2-1612 від 01.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1395 від 01.07.2020, видаткову накладну №2-1647 від 06.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1435 від 06.07.2020, видаткову накладну №2-1648 від 06.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1436 від 06.07.2020, видаткову накладну №2-1723 від 14.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1544 від 14.07.2020, видаткову накладну №2-1733 від 14.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1493 від 14.07.2020, видаткову накладну №2-1813 від 15.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1565 від 15.07.2020, видаткову накладну №2-1867 від 20.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1617 від 20.07.2020, видаткову накладну №2-1868 від 20.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1618 від 20.07.2020, видаткову накладну №2-1847 від 21.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1630 від 21.07.2020, видаткову накладну №2-1978 від 27.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1684 від 27.07.2020, видаткову накладну №2-1979 від 27.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1685 від 27.07.2020, видаткову накладну №2-1947 від 28.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1723 від 28.07.2020, видаткову накладну №2-2014 від 28.07.2020, товарно-транспортну накладну №2-1736 від 28.07.2020, видаткову накладну №2-2178 від 11.08.2020, товарно-транспортну накладну №2-1860 від 11.08.2020, видаткову накладну №2-2181 від 11.08.2020, товарно-транспортну накладну №2-1862 від 11.08.2020, видаткову накладну №2-2251 від 18.08.2020 товарно-транспортну накладну №2-1929 від 18.08.2020, видаткову накладну №2-2361 від 25.08.2020, товарно-транспортну накладну №2-2012 від 25.08.2020,видаткову накладну №2-2362 від 25.08.2020, товарно-транспортну накладну №2-2013 від 25.08.2020, видаткову накладну №2-2382 від 25.08.2020, товарно-транспортну накладну №2-2014 від 25.08.2020, видаткову накладну №2-2443 від 01.09.2020, товарно-транспортну накладну №2-2048 від 01.09.2020, видаткову накладну №2-2444 від 01.09.2020, товарно-транспортну накладну №2-2048 від 01.09.2020, видаткову накладну №2-2797 від 29.09.2020, товарно-транспортну накладну №2-2298 від 29.09.2020, видаткову накладну №2-3113 від 27.10.2020, товарно-транспортну накладну №2-2526 від 27.10 2020, видаткову накладну №2-3114 від 27.10 2020, товарно-транспортну накладну №2-2527 від 27.10.2020, видаткову накладну №2-3141 від 27.10.2020, товарно-транспортну накладну №2-2517 від 27.10.2020, видаткову накладну №2-3142 від 27.10.2020, товарно-транспортну накладну №2-2516 від 27.10.2020, видаткову накладну №2-3337 від 13.11.2020, товарно-транспортну накладну №2-2646 від 13.11.2020, видаткову накладну №2-1 від 05.01.2021, товарно-транспортну накладну №2-8 від 05.01.2021, видаткову накладну №2-2 від 05.01.2021, товарно-транспортну накладну №2-9 від 05.01.2021, видаткову накладну №2-303 від 09.02.2021, товарно-транспортну накладну №2-240 від 09.02.2021, видаткову накладну №2-304 від 09.02.2021, товарно-транспортну накладну №2-241 від 09.02.2021, видаткову накладну №2-305 від 09.02.2021, товарно-транспортну накладну №2-242 від 09.02.2021, видаткову накладну №2-401 від 11.02.2021, видаткову накладну №2-498 від 23.02.2021, товарно-транспортну накладну №2-355 від 23.02.2021, видаткову накладну №2-685 від 09.03.2021, товарно-транспортну накладну №2-470 від 09.03.2021, видаткову накладну №2-905 від 23.03.2021, товарно-транспортну накладну №2-636 від 23 березня 2021 видаткову накладну №2-1015 від 30.03.2021, товарно-транспортну накладну №2-711 від 30.03.2021, видаткову накладну №2-1030 від 30.03.2021, товарно-транспортну накладну №2-712 від 30.03.2021, видаткову накладну №2-1221 від 13 04.2021, товарно-транспортну накладну №2-877 від 13.04.2021, видаткову накладну №2-1391 від 26.04.2021, товарно-транспортну накладну №2-995 від 26.04.2021, видаткову накладну №2-1392 від 26.04.2021, товарно-транспортну накладну №2-996 від 26.04.2021, видаткову накладну №2-1716 від 17.05.2021, товарно-транспортну накладну №2-1287 від 17.05.2021, видаткову накладну №2-1751 від 17.05.2021, товарно-транспортну накладну №2-1288 від 17.05.2021, видаткову накладну №2-1907 від 24.05.2021, товарно-транспортну накладну №981 від 24.05.2021, видаткову накладну № 2-2150 від 09.06.2021, товарно-транспортну накладну №2-1649 від 09.06.2021, видаткову накладну №2-2161 від 09.06.2021, товарно-транспортну накладну №2-1648 від 09.06.2021, видаткову накладну № 2-2164 від 09.06.2021, товарно-транспортну накладну №2-1650 від 09.06.2021, видаткову накладну № 2-2633 від 05.07.2021, товарно-транспортну накладну №2-1987 від 05.07.2021, накладну на повернення № 34815 від 23.07.2021, накладну на повернення № 36176 від 01.10.2021, товарно-транспортну накладну №0000005762 від 01.10.2021, накладну на повернення № 2 від 05.01.2021, накладну на повернення №4 від 05.01.2021, накладну на повернення № 5 від 05.01.2021, накладну на повернення № 6 від 05.01.2021, накладну на повернення № 12 від 24.02.2021, товарно-транспортну накладну №000000396 від 26.02.2021, накладну на повернення № 0003192 від 23.09.2021, товарно-транспортну накладну №0000003135 від 23.09 2021, накладну на повернення № 0003193 від 23.09.2021, товарно-транспортну накладну №0000003136 від 23.09.2021, накладну на повернення № 000026995 від 19.01.2022, товарно-транспортну накладну №0000000088від 18.01.2022, накладну на повернення №0002999 від 26.0S.2021 та накладну на повернення №0003082 від 03.09.2021.

Як стверджує позивач, відповідач здійснював розрахунок за власним бажанням, а не відповідно до умов Договору. Тому позивач зараховував суми оплат за хронологічною послідовністю, враховуючи оплати та повернення товару.

Як вбачається з банківських довідок про рух коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН", сплачуючи кошти за товар відповідач в призначенні платежу зазначав "оплата за товар згідно дистриб`юторського договору №115-АДП від 30.03.2020" не вказуючи номер конкретної видаткової накладної на підставі якої здійснювалась оплата.

Відповідачем не надано жодного платіжного документа на підтвердження оплати отриманого ним товар згідно спірних видаткових накладних.

Надані відповідачем платіжні доручення №2434 від 23.02.2022 на суму 10 000,00 грн. та №997 від 09.08.2022 на суму 1 000,00 грн. в призначенні платежу також містять посилання на оплату за товар згідно дистриб`юторського договору №115-АДП від 30.03.2020 без зазначення конкретної видаткової накладної.

Дослідивши вище вказані документи судом встановлено, що за весь період дії Дистриб`юторського договору №115-АДП від 30.03.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 063 783,36 грн.

Як вбачається з банківських довідок, відповідач здійснив розрахунок за отриманий ним товар частково в загальному розмірі 2 156 493,37 грн. згідно платіжних документів №543 від 21.05.2020 на суму 67000,00 грн., №544 від 22.05.2020 на суму 67 000,00 грн.,№565 від 05.06.2020 на суму 9 519,00 грн., №569 від 10.06.2020 на суму 55 000,00 грн., №577 від 15.06.2020 на суму 50 909,00 грн., №618 від 03.07.2020 на суму 43 836,47 грн., №616 від 02.07.2020 на суму 20 062,08 грн., №615 від 01.07.2020 на суму 7 791,12 грн., №618 від 03.07.2020 на суму 43 836,47 грн., №644 від 14.07.2020 на суму 1 652,88 грн., №678 від 27.07.2020 на суму 1 843,00 грн., №696 від 06.08.2020 на суму 83 721,58 грн., №722 від 17.08.2020 на суму 35 368,00 грн., №732 від 19.08.2020 на суму 20 000,00 грн., №782 від 02.09.2020 на суму 21 790,24 грн., №786 від 04.09.2020 на суму 20 000,00 грн., №806 від 10.09.2020 на суму 20 000,00 грн., №850 від 23.09.2020 на суму 30 000,00 грн., №853 від 24.09.2020 на суму 20 000,00 грн., №857 від 25.09.2020 на суму 20 000,00 грн., №861 від 29.09.2020 на суму 30 000,00 грн., №864 від 30.09.2020 на суму 40 000,00 грн., №866 від 01.10.2020 на суму 10 000,00 грн., №911 від 23.10.2020 на суму 20 000,00 грн., №948 від 03.11.2020 на суму 10 000,00 грн., №960 від 09.11.2020 на суму 10 000,00 грн., №968 від 12.11.2020 на суму 10 000,00 грн., №974 від 17.11.2020 на суму 10 000,00 грн., №1020 від 26.11.2020 на суму 10 000,00 грн., №1052 від 09.12.2020 на суму 10 000,00 грн., №1077 від 16.12.2020 на суму 5 000,00 грн., №1076 від 16.12.2020 на суму 5 000,00 грн., №1122 від 29.12.2020 на суму 80 000,00 грн., №1129 від 30.12.2020 на суму 30 000,00 грн., №1163 від 15.01.2021 на суму 15 000,00 грн., №1192 від 22.01.2021 на суму 20 000,00 грн., №1230 від 02.02.2021 на суму 10 000,00 грн., №1234 від 03.02.2021 на суму 10 000,00 грн., №1236 від 04.02.2021 на суму 10 000,00 грн., №1237 від 05.02.2021 на суму 10 000,00 грн., №1250 від 09.02.2021 на суму 10 000,00 грн., №1254 від 10.02.2021 на суму 10 000,00 грн., №1263 від 16.02.2021 на суму 10 000,00 грн., №1266 від 17.02.2021 на суму 10 000,00 грн., №1337 від 05.03.2021 на суму 10 000,00 грн., №1343 від 10.03.2021 на суму 10 000,00 грн., №664 від 11.03.2021 на суму 10 000,00 грн., №665 від 12.03.2021 на суму 10 000,00 грн., №666 від 16.03,2021 на суму 10 000,00 грн., №1367 від 17.03.2021 на суму 10 000,00 грн., №1416 від 30,03.2021 на суму 10 000,00 грн., №679 від 02.04.2021 на суму 10 000,00 грн., №1451 від 13.04.2021 на суму 20 000,00 грн., №1459 від 19.04.2021 на суму 10 000,00 грн., №694 від 23.04.2021 на суму 5 000,00 грн., №1488 від 23.04.2021 на суму 5 000,00 №1496 від 29.04.2021 на суму 20 000,00 грн., №1506 від 06.05.2021 на суму 10 000,00 грн., №721 від 19.05.2021 на суму 10 000,00 грн., №1581 від 21.05.2021 на суму 20 000,00 грн., №1603 від 25.05.2021 на суму 20 000,00 грн., №1632 від 31.05.2021 на суму 10 000,00 грн., №1633 від 01.06.2021 на суму 9 000,00 грн., №1642 від 02.06.2021 на суму 10 000,00 грн., №1649 від 03.06.2021 на суму 10 000,00 грн., №1653 від 04.06.2021 на суму 10 000,00 грн., №1654 від 04.06.2021 на суму 1 000,00и грн., №1676 від 10.06.2021 на суму 15 000,00 грн., №1679 від 11.06.2021 на суму 20 000,00 грн., №1685 від 16.06.2021 на суму 15 000,00 грн., №1708 від 18.06.2021 на суму 15 000,00 грн., №1748 від 24.06.2021 на суму 85 000,00 грн., №1749 від 24.06.2021 на суму 5 000,00 грн., №1756 від 29.06.2021 на суму 25 000,00 грн., №1772 від 01.07.2021 на суму 25 000,00 грн., №1782 від 02.07.2021 на суму 90 000,00 грн., №1780 від 02.07 2021 на суму 55 000,00 грн., №1783 від 05 07.2021 на суму 10 000,00 грн., №1815 від 09.07.2021 на суму 25 000,00 грн., №1819 від 09.07.2021 на суму 20 000,00 грн., №1820 від 12 07.2021 на суму 55 000,00 грн., №1821 від 12.07.2021 на суму 15 000,00 грн., №796 від 16.07.2021 на суму 50 000,00 грн., №1838 від 19.07.2021 на суму 50 000,00 грн., №1898 від 26.07.2021 на суму 27 000,00 грн., №806 від 26.07.2021 на суму 3000,00 грн., №1900 від 27.07.2021 на суму 20 000,00 грн., №1899 від 02.08.2021 на суму 50 000,00 грн. №1927 від 04.08.2021 на суму 20 000,00 грн., №1940 від 11.08.2021 на суму 30 000,00 грн.. №2047 від 09.09.2021 на суму 25 000,00 грн.,№2053 від 10.09.2021 на суму 10 000,00 грн., №2095 від 27.09.2021 на суму 20 000,00 грн., №2197 від 02.11 2021 на суму 30 000,00 грн., №2229 від 18.11.2021 на суму 30 000,00 грн., №2250 від 26.11.2021 на суму 30 000,00 грн., №2284 від 13.12.2021 на суму 30 000,00 грн., №2347 від 13,01.2022 на суму 5 000,00 грн. та №2434 від 23.02.2022 на суму 10 000,00 грн. зазначаючи в призначенні платежу "оплата за товар згідно дистриб`юторського договору №115-АДП від 30.03.2020" без посилання на конкретну видаткову накладну.

Також, відповідачем за весь період договірних відносин було повернуто позивачу товар на загальну суму у розмірі 343 048,30 грн. на підставі накладних на повернення №34815 від 23.07.2020 на суму 16 489,98 грн., №36176 від 01.10.2020 на суму 44 432,64 грн., №2 від 05.01.2021 на суму 45 000,00 грн., №12 від 24.02,2021 на суму 45 452,52 грн., №0002999 від 26.08.2021 на суму 47 705,76 грн., №0003082 від 03.09,2021 на суму 1796,05 грн., №0003193 від 23.09.2021 на суму 30 849,60 грн., №0003192 від 23.09.2021 на суму 110 648,10 грн., №0006995 від 19.01.2022 на суму 673,65 грн.

Інформації про видаткові накладні на підставі яких відповідачем було отримано товар вказаний у вище зазначених накладних на повернення не міститься.

Вказані вище кошти позивачем було зараховано по мірі надходження за хронологічною послідовністю (з врахуванням суми повернення товару згідно накладних на повернення) в рахунок оплати товару за видатковими накладними №2-761 від 13.04.2020 на суму 143 519,04 грн., №2-762 від 13.04.2020 на суму 105 909,12 грн., №2-923 від 05.05.2020 на суму 5544,00 грн., №2-924 від 05.05.2020 на суму 20 062,08 грн., №2-931 від 05.05.2020 на суму 7791,12 грн., №2-932 від 05.05.2020 на суму 38 292,48 грн., №2-1158 від 27.05.2020 на суму 1652,88 грн., № 2-1206 від 02.06.2020 на суму 8143,20 грн., № 2-1283 від 02.06.2020 на суму 33476,40 грн., № 2-1277 від 09.06.2020 на суму 41299,20 грн., № 2-1363 від 09.06.2020 на суму 8946,00 грн., № 2-1418 від 16.06.2020 на суму 55 368,00 грн., № 2-1419 від 16.06 2020 на суму 2908,80 грн., № 2-1441 від 19.06.2020 на суму 218881,44 грн., № 2-1554 від 23.06.2020 на суму 1396,80 грн., № 2-1555 від 23.06.2020 на суму 698,40 грн., № 2-1534 від 25.06.2020 на суму 4203,36 грн., № 2-1599 від 01.07.2020 на суму 162 987,84 грн., № 2-1600 від 01.07.2020 на суму 15 707,52 грн., № 2-1612 від 01.07.2020 на суму 5 090.40 грн., № 2-1647 від 06.07.2020 на суму 47 701,44 грн., № 2-1648 від 06.07.2020 на суму 24 252,48 грн., № 2-1723 від 14.07.2020 на суму 1 117,44 грн., № 2-1733 від 14.07.2020 на суму 8 406,72 грн., № 2-1813 від 15.07.2020 на суму 60 881,76 грн., № 2-1867 від 20.07.2020 на суму 16869,60 грн., № 2-1868 від 20.07.2020 на суму 48 725,28 грн., № 2-1847 від 21.07.2020 на суму 3 352,32 грн., № 2-1978 від 27.07.2020 на суму 8337,60 грн., № 2-1979 від 27.07.2020 на суму 8294,40 грн., № 2-1947 від 28.07.2020 на суму 1117,44 грн., № 2-2014 від 28.07.2020 на суму 6 786,00 грн., № 2-2178 від 11.08.2020 на суму 1396,80 грн., № 2-2181 від 11.08.2020 на суму 64 566,72 грн., № 2-2251 від 18.08.2020 на суму 838,08 грн., № 2-2361 від 25.08.2020 на суму 37 668,24 грн., № 2-2362 від 25.08.2020 на суму 41 588,64 грн., № 2-2382 від 25.08.2020 на суму 20 113,92 грн., № 2-2443 від 01.09.2020 на суму 24 252,48 грн., № 2-2444 від 01.09.2020 на суму 66 896,64 грн., № 2-2797 від 29.09.2020 на суму 57 687,12 грн., № 2-3113 від 27.10.2020 на суму 8074,08 грн., № 2-3114 від 27.10.2020 на суму 19 922,40 грн., № 2-3141 від 27.10.2020 на суму 24 272,64 грн., № 2-3142 від 27.10.2020 на суму 141 834,24 грн., № 2-3337 від 13.11.2020 на суму 49 058,64 грн., № 2-1 від 05.01.2021 на суму 48705,12 грн., № 2-2 від 05.01.2021 на суму 21 136,32 грн., № 2-303 від 09.02.2021 на суму 1396,80 грн., № 2-304 від 09.02.2021 на суму 23 855,4 грн., № 2-305 від 09.02.2021 на суму 12 310,6 грн., №2-401 від 11.02.2021 на суму 7948,80 грн., № 2-498 від 23.02.2021 на суму 23 846,40 грн., № 2-685 від 09.03.2021 на суму 11 878,56 грн., № 2-786 від 16.03.2021 на суму 24 114,24 грн., № 2-904 від 23.03.2021 на суму 15 897,60 грн., № 2-905 від 23.03.2021 на суму 12 787,20 грн., № 2-1015 від 30.03.2021 на суму 51 596,64 грн., № 2-1030 від 30.03,2021 на суму 187 060,32 грн., № 2-1221 від 13.04.2021 на суму 75 031,20 грн., № 2-1391 від 26.04.2021 на суму 8 588,16 грн., № 2-1392 від 26.04.2021 на суму 26 231,04 грн., №2-1716 від 17.05.2021 на суму 24 300,00 грн., №2-1751 від 17.05.2021 на суму 3 852,00 грн., № 2-1907 від 24.05.2021 на суму 40 474,56 грн., № 2-2150 від 09.06.2021 на суму 11 160,00 грн., № 2-2161 від 09.06.2021 на суму 41 044,32 грн., № 2-2164 від 09.06.2021 на суму 7 953,12 грн., № 2-2633 від 05.07.2021 на суму 13 284,00 грн., № 2-2634 від 05.07.2021 на суму 88 944,48 грн., № 2-2635 від 05.07.2021 на суму 35 500,32 грн. та №2-2766 від 12.07.2021 частково на суму 3 753,67 грн.

Доказів оплати відповідачем товару згідно видаткових накладних №2-2766 від 12.07.2021 частково на суму у розмірі 32 676,89 грн., №2-2767 від 12.07.2021 на суму 1 490,40 грн., №2-2768 від 12.07.2021 на суму 7 704,00 грн., №2-2680 від 06.07.2021 на суму 39060,00 грн., №2-2769 від 12.07.2021 на суму 14580,00 грн., №2-2792 від 12.07.2021 на суму 21450,24 грн., №2-2953 від 21.07.2021 на суму 4794,00 грн., №2-2954 від 21.07.2021 на суму 217775,52 грн., №2-3035 від 26.07.2021 на суму 15872,40 грн., №2-3037 від 26.07.2021 на суму 71 604,72 грн., №2-3030 від 27.07.2021 на суму 15 408,00 грн., №2-3031 від 27.07.2021 на суму 9 720,00 грн., №2-3055 від 27.07.2021 на суму 47 710,08 грн., №2-3056 від 27.07.2021 на суму 16 632,00 грн., №2-3541 від 26.08.2021 на суму 21450,24 грн. та №2-3592 від 31.08.2021 на суму 27 313,20 грн. матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1статті 174 Господарського кодексу Українивcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями6,627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1статті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1статті 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами частини 1статті 526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1статтею 527 ЦК Українипередбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК Українипередбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1статті 628 ЦК Українивстановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК Українипередбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України не дають визначення дистриб`юторського договору та не визначають його істотних умов.

Як передбачено ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дистриб`юторський договір належить до змішаного типу господарських договорів.

До дистриб`юторського договору, зокрема, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, укладений між сторонами Договір за своїм змістом та характером правовідносин містить ознаки договору поставки.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поставка товару за Договором здійснювалась окремими партіями, які формуються у порядку, визначеному у пунктах 4.2.4.3. Договору.

Як було встановлено судом, за весь період дії Дистриб`юторського договору №115-АДП від 30.03.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 063 783,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив розрахунок за отриманий ним товар частково в загальному розмірі 2 156 493,37 грн.

Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з п.1.30 ст.1 цього Закону платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Як передбачено п.6 ч.1 ст.7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що кошти з рахунків клієнтів банку списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з п.1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

При цьому, відповідно до п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, у даному випадкуТовариству з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна".

Таким чином, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

Проте, сплачуючи кошти за товар відповідач в призначенні платежу зазначав "оплата за товар згідно дистриб`юторського договору №115-АДП від 30.03.2020" не вказуючи номер конкретної видаткової накладної на підставі якої здійснювалась оплата.

Надані відповідачем платіжні доручення №2434 від 23.02.2022 на суму 10 000,00 грн. та №997 від 09.08.2022 на суму 1 000,00 грн. в призначенні платежу також містять посилання на оплату за товар згідно дистриб`юторського договору №115-АДП від 30.03.2020 без посилання на відповідну видаткову накладну.

Разом з цим, відповідачем за весь період договірних відносин було повернуто позивачу товар на загальну суму у розмірі 343 048,30 грн. на підставі накладних на повернення. Проте, такі накладні посилання на конкретні видаткові накладні не містять.

Вказані вище кошти позивачем було зараховано по мірі надходження за хронологічною послідовністю (з врахуванням суми повернення товару згідно накладних на повернення) в рахунок оплати товару за видатковими накладними №2-761 від 13.04.2020 на суму 143 519,04 грн., №2-762 від 13.04.2020 на суму 105 909,12 грн., №2-923 від 05.05.2020 на суму 5544,00 грн., №2-924 від 05.05.2020 на суму 20 062,08 грн., №2-931 від 05.05.2020 на суму 7791,12 грн., №2-932 від 05.05.2020 на суму 38 292,48 грн., №2-1158 від 27.05.2020 на суму 1652,88 грн., № 2-1206 від 02.06.2020 на суму 8143,20 грн., № 2-1283 від 02.06.2020 на суму 33476,40 грн., № 2-1277 від 09.06.2020 на суму 41299,20 грн., № 2-1363 від 09.06.2020 на суму 8946,00 грн., № 2-1418 від 16.06.2020 на суму 55 368,00 грн., № 2-1419 від 16.06 2020 на суму 2908,80 грн., № 2-1441 від 19.06.2020 на суму 218881,44 грн., № 2-1554 від 23.06.2020 на суму 1396,80 грн., № 2-1555 від 23.06.2020 на суму 698,40 грн., № 2-1534 від 25.06.2020 на суму 4203,36 грн., № 2-1599 від 01.07.2020 на суму 162 987,84 грн., № 2-1600 від 01.07.2020 на суму 15 707,52 грн., № 2-1612 від 01.07.2020 на суму 5 090.40 грн., № 2-1647 від 06.07.2020 на суму 47 701,44 грн., № 2-1648 від 06.07.2020 на суму 24 252,48 грн., № 2-1723 від 14.07.2020 на суму 1 117,44 грн., № 2-1733 від 14.07.2020 на суму 8 406,72 грн., № 2-1813 від 15.07.2020 на суму 60 881,76 грн., № 2-1867 від 20.07.2020 на суму 16869,60 грн., № 2-1868 від 20.07.2020 на суму 48 725,28 грн., № 2-1847 від 21.07.2020 на суму 3 352,32 грн., № 2-1978 від 27.07.2020 на суму 8337,60 грн., № 2-1979 від 27.07.2020 на суму 8294,40 грн., № 2-1947 від 28.07.2020 на суму 1117,44 грн., № 2-2014 від 28.07.2020 на суму 6 786,00 грн., № 2-2178 від 11.08.2020 на суму 1396,80 грн., № 2-2181 від 11.08.2020 на суму 64 566,72 грн., № 2-2251 від 18.08.2020 на суму 838,08 грн., № 2-2361 від 25.08.2020 на суму 37 668,24 грн., № 2-2362 від 25.08.2020 на суму 41 588,64 грн., № 2-2382 від 25.08.2020 на суму 20 113,92 грн., № 2-2443 від 01.09.2020 на суму 24 252,48 грн., № 2-2444 від 01.09.2020 на суму 66 896,64 грн., № 2-2797 від 29.09.2020 на суму 57 687,12 грн., № 2-3113 від 27.10.2020 на суму 8074,08 грн., № 2-3114 від 27.10.2020 на суму 19 922,40 грн., № 2-3141 від 27.10.2020 на суму 24 272,64 грн., № 2-3142 від 27.10.2020 на суму 141 834,24 грн., № 2-3337 від 13.11.2020 на суму 49 058,64 грн., № 2-1 від 05.01.2021 на суму 48705,12 грн., № 2-2 від 05.01.2021 на суму 21 136,32 грн., № 2-303 від 09.02.2021 на суму 1396,80 грн., № 2-304 від 09.02.2021 на суму 23 855,4 грн., № 2-305 від 09.02.2021 на суму 12 310,6 грн., №2-401 від 11.02.2021 на суму 7948,80 грн., № 2-498 від 23.02.2021 на суму 23 846,40 грн., № 2-685 від 09.03.2021 на суму 11 878,56 грн., № 2-786 від 16.03.2021 на суму 24 114,24 грн., № 2-904 від 23.03.2021 на суму 15 897,60 грн., № 2-905 від 23.03.2021 на суму 12 787,20 грн., № 2-1015 від 30.03.2021 на суму 51 596,64 грн., № 2-1030 від 30.03,2021 на суму 187 060,32 грн., № 2-1221 від 13.04.2021 на суму 75 031,20 грн., № 2-1391 від 26.04.2021 на суму 8 588,16 грн., № 2-1392 від 26.04.2021 на суму 26 231,04 грн., №2-1716 від 17.05.2021 на суму 24 300,00 грн., №2-1751 від 17.05.2021 на суму 3 852,00 грн., № 2-1907 від 24.05.2021 на суму 40 474,56 грн., № 2-2150 від 09.06.2021 на суму 11 160,00 грн., № 2-2161 від 09.06.2021 на суму 41 044,32 грн., № 2-2164 від 09.06.2021 на суму 7 953,12 грн., № 2-2633 від 05.07.2021 на суму 13 284,00 грн., № 2-2634 від 05.07.2021 на суму 88 944,48 грн., № 2-2635 від 05.07.2021 на суму 35 500,32 грн. та №2-2766 від 12.07.2021 частково на суму 3 753,67 грн.

Пунктом п.7.3. Договору сторони погодили, що платежі за Договором у розмірі повної вартості поставленого товару здійснюється в гривні шляхом банківського переказу коштів на рахунок компанії у наступному порядку:

- оплата за товар, поставлений у період з січня по березень (включно), здійснюється дистриб`ютором протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати поставки, що вказана в накладній (п.7.3.1.);

- оплата за товар, поставлений у період з квітня по серпень (включно), здійснюється дистриб`ютором протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після дати поставки, що вказана в накладній (п.7.3.2.);

- оплата за товар, поставлений у період з вересня по грудень (включно), здійснюється дистриб`ютором протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати поставки, що вказана в накладній (п.7.3.3.).

Отже відповідач повинен був оплатити поставлений йому товар в наступному порядку:

- за видатковою накладною №2-2766 від 12.07.2021 на суму 36 430,56 грн. (частково оплачена в розмірі 3753,67 грн., борг в сумі 32 676,89 грн.) до 29.07.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-2767 від 12.07.2021 на суму 1 490,40 грн. до 29.07.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-2768 від 12.07.2021 на суму 7 704,00 грн. до 29.07.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-2680 від 06.07.2021 на суму 39060,00 грн. до 22.07.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-2769 від 12,07.2021 на суму 14580,00 грн. до 29.07.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-2792 від 12.07.2021 на суму 21450,24 грн. до 29.07.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-2953 від 21.07.2021 на суму 4794,00 грн. до 05.08.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-2954 від 21.07.2021 на суму 217775,52 грн. до 05.08.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-3035 від 26.07.2021 на суму 15872,40 грн.- до 10.08.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-3037 від 26.07.2021 на суму 71 604,72 грн. до 10.08,2021 включно;

- за видатковою накладною №2-3030 від 27.07.2021 на суму 15 408,00 грн. до 11.08.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-3031 від 27.07.2021 на суму 9 720,00 грн. до 11.08.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-3055 від 27.07.2021 на суму 47 710,08 грн. до 11.08.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-3056 від 27.07.2021 на суму 16 632,00 грн. до 11.08.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-3541 від 26.08.2021 на суму 21450,24 грн. до 10.09.2021 включно;

- за видатковою накладною №2-3592 від 31.08.2021 на суму 27 313,20 грн. до 15.09.2021 включно.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач, у відповідача за Договором по теперішній час існує заборгованість у розмірі 565 241,69 грн.

Так, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем в порушення вимог ст.73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості останнього перед позивачем за Договором згідно видаткових накладних №2-2766 від 12.07.2021 частково на суму у розмірі 32 676,89 грн., №2-2767 від 12.07.2021 на суму 1 490,40 грн., №2-2768 від 12.07.2021 на суму 7 704,00 грн., №2-2680 від 06.07.2021 на суму 39060,00 грн., №2-2769 від 12.07.2021 на суму 14580,00 грн., №2-2792 від 12.07.2021 на суму 21450,24 грн., №2-2953 від 21.07.2021 на суму 4794,00 грн., №2-2954 від 21.07.2021 на суму 217775,52 грн., №2-3035 від 26.07.2021 на суму 15872,40 грн., №2-3037 від 26.07.2021 на суму 71 604,72 грн., №2-3030 від 27.07.2021 на суму 15 408,00 грн., №2-3031 від 27.07.2021 на суму 9 720,00 грн., №2-3055 від 27.07.2021 на суму 47 710,08 грн., №2-3056 від 27.07.2021 на суму 16 632,00 грн., №2-3541 від 26.08.2021 на суму 21450,24 грн. та №2-3592 від 31.08.2021 на суму 27 313,20 грн..

У відповідності до частини 2статті 193 Господарського кодексу Україникожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7статті 193 Господарського кодексу Українине допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін та принцип добросовісності, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар отриманий на підставі видаткових накладних видаткових накладних №2-2766 від 12.07.2021 частково на суму у розмірі 32 676,89 грн., №2-2767 від 12.07.2021 на суму 1 490,40 грн., №2-2768 від 12.07.2021 на суму 7 704,00 грн., №2-2680 від 06.07.2021 на суму 39060,00 грн., №2-2769 від 12.07.2021 на суму 14580,00 грн., №2-2792 від 12.07.2021 на суму 21450,24 грн., №2-2953 від 21.07.2021 на суму 4794,00 грн., №2-2954 від 21.07.2021 на суму 217775,52 грн., №2-3035 від 26.07.2021 на суму 15872,40 грн., №2-3037 від 26.07.2021 на суму 71 604,72 грн., №2-3030 від 27.07.2021 на суму 15 408,00 грн., №2-3031 від 27.07.2021 на суму 9 720,00 грн., №2-3055 від 27.07.2021 на суму 47 710,08 грн., №2-3056 від 27.07.2021 на суму 16 632,00 грн., №2-3541 від 26.08.2021 на суму 21450,24 грн. та №2-3592 від 31.08.2021 на суму 27 313,20 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 565 241,69 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 47 551,46 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені передбачена пунктом 8.4. Договору.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги встановлений сторонами у Договорі строк на оплату отриманого відповідачем товару, перевіривши надані позивачем розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 23% річних у розмірі 63 313,44 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Змістом ч.2 ст.536, ч.2 ст.625 та ст.627 ЦК України законодавцем не обмежено права сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за цим Договором, дистриб`ютор сплачує на користь компанії суму боргу з урахуванням, зокрема, 23% річних від простроченої суми.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки 23% річних суд встановив, що відповідні розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційно-логістична компанія Антарес Україна" (61172, м. Харків, Кільцевий проїзд, буд. 1; код ЄДРПОУ: 42719755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН" (02121, м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 41-В; код ЄДРПОУ: 30468065)суму основного боргу в розмірі 565241 (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч двісті сорок одна) грн. 69 коп., пеню у розмірі 47551 (сорок сім тисяч п`ятсот п`ятдесят она) грн. 46 коп., 23% річних у розмірі 63313 (шістдесят три тисячі триста тринадцять) грн. 44 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10141 (десять тисяч сто сорок одна) грн. 60 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "14" листопада 2022 р.

СуддяТ.О. Пономаренко

Дата ухвалення рішення02.11.2022
Оприлюднено18.11.2022

Судовий реєстр по справі —922/896/22

Рішення від 02.11.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 31.10.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 19.10.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 28.09.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 28.09.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 26.09.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 13.09.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 23.08.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 08.08.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 20.07.2022

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні