Постанова

від 02.11.2022 по справі 912/2017/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

02 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 912/2017/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників сторін, відповідно протоколу судового засідання у режимі відеоконференції від 02.11.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" заяву Акціонерного товариства "Правекс Банк" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат

у справі

за позовом Акціонерного товариства "Правекс Банк"

до відповідача Приватного підприємства "Дельта-Сервіс"

про стягнення 4 434 625,59 грн

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Правекс-Банк" до Приватного підприємства "Дельта-Сервіс" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 9 533 920,00 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

16.11.2021 засобами електронного зв`язку (з КЕП) АТ "Правекс-Банк" подало суду клопотання про зменшення позовних вимог, де зазначає про стягнення з відповідача 4 434 625,59 грн безпідставно набутих коштів.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2021 у справі №912/2017/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2022, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Дельта-Сервіс" на користь Акціонерного товариства "Правекс-Банк" 3 547 700,47 грн безпідставно набутих коштів, а також 53 215,50 грн судового збору та 18840,00 грн витрат на проведення експертизи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приватне підприємство "Дельта-Сервіс" звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у цій справі, просило оскаржувані рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Правекс Банк", серед іншого просив стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 250 000,00 грн, які позивач поніс у суді касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 05.10.2022 касаційну скаргу Приватного підприємства "Дельта-Сервіс" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у справі №912/2017/18 залишено без змін.

11.10.2022 Акціонерне товариство "Правекс Банк" направив до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в порядку ст. 244 ГПК України та зазначив, що докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, як того вимагає ч. 8 ст. 129 ГПК України, додані до раніше поданого відзиву на касаційну скаргу.

01.11.2022 представником відповідача подано заяву про зменшення розміру судових витрат до 10 000 грн, з огляду на те, що позиція позивача при розгляді касаційної скарги майже повністю збігається із доводами, які висловлював позивач упродовж розгляду справи, тобто підготовка відзиву не потребувала великих часових затрат та ін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи заяви Акціонерного товариства "Правекс Банк" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та заяву відповідача про зменшення розміру судових витрат, наявні в матеріалах справи документи на підтвердження понесення цих витрат, Верховний Суд вважає, що вказану заяву відповідача необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав копії: Договору про надання юридичних послуг № 1/2017 від 21.07.2017 р., укладений ТОВ «МЮФ «Абсолют» та ПАТ КБ «Правскс Банк» разом із Додатком № 1 до договору; додаткової угоди № 5 до Договору про надання юридичних послуг № 1/2017 від 21.08.2017 р. підписана сторонами за допомогою ЕЦП; рахунку-фактури № 27072022 на від 27.07.2022 р.; меморіальний ордер № 2505 від 27.07.2022 р. на суму 250 000,00 грн.; Договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.07.2022 р., укладений ТОВ «МЮФ «Абсолют» та АО «Абсолют»; копія наказу АО «Абсолют» № А/К-119 від 02.09.2019 р. про прийняття Шевченко Л.ГІ. посаду адвоката в ДО «Абсолют».

Позивачем зазначено, що 21.08.2017 р. між ТОВ «МЮФ «Абсолют» (Фірма) та ПАТ КБ «Правекс Банк» укладено Договір про падання юридичних послуг № 1/2017, пунктом 7.2. якого передбачено, що сторони можуть передбачити передоплату, суми Винагороди у Додатку № 1 до даного Договору. Акт приймання-передачі послуг Клієнту не надаються при виставленні рахунків на сплату авансових платежів. Відповідний акт приймання- передачі послуг надається клієнту після завершення відповідної послуги, передбаченого Додаїком № 1 до Договору.

25.07.2022 р. між ТОВ «МЮФ «Абсолют» (Фірма) та AT «Правекс Банк» (Клієнт) підписано Додаткову угоду № 5 до Договору про падання юридичних послуг № 1/2017, пунктом 1 якої сторони погодили доповнити Додаток № 1 до Договору про падання юридичних послуг № 1/2017 пунктом № 7, який передбачає надання Фірмою клієнту наступних послуг:

Здійснення юридичного супроводу судової справи №912/2017/18 у Касаційному господарському суді Верховного суду з розгляду касаційної скарги відповідача на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.12.2021 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2022 р. у справі №912/2017/18.

Вищезазначені дії з юридичного супроводу включають в себе зокрема, але не виключно:

складання процесуальних документів, необхідних для підтвердження правової позиції позивача у суді касаційної інстанції;

представництво інтересів позивача в судових засіданнях Касаційного господарського суду Верховного суду з розгляду касаційної скарги відповідача;

здійснення інших необхідних дій щодо формування та захисту правової позиції позивача у справі № 912/2017/18 у Касаційному господарському суді Верховного суду.

Вартість надання вищезазначених послуг складає 250 000,00 гри. (без ПДВ). вказані кошти були сплачені AT «Правекс Банк» на користь ТОВ «МЮФ «Абсолют» 27.07.2022 р.. що підтверджується меморіальним ордером № 2505.

У відзиві на касаційну скаргу позивачем не надано суду акт приймання-передачі наданих послуг, оскільки відповідно до п. 7.2. Договору № 1/2017 він складається після наданих послуг, тобто після ухвалення судом касаційної інстанції рішення у цій справі.

Суд констатує відсутність надання означеного акта приймання-передачі вказаних послуг до заяви поданої 11.10.2022.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши відсутність акта наданих послуг, незмінність позиції позивача упродовж розгляду справи, Верховний Суд встановив, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

З огляду на зазначене, враховуючи доводи заяви відповідача про зменшення розміру судових витрат та на ступінь складності справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 250 000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції Верховний Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Враховуючи наведене, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, Верховний Суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати AT «Правекс Банк» на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції підлягають розподілу частково у сумі 25 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Правекс Банк" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 912/2017/18 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дельта-Сервіс" (25031, м. Кропивницький, вул. Волкова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31919933) на користь Акціонерного товариства "Правекс Банк" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/2, код ЄДРПОУ 14360920) 25 000, 00 (двадцять п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко