Ухвала

від 09.11.2022 по справі 912/1888/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 912/1888/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибодобувна компанія "Рибгосп" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 (колегія суддів: Антонік С. Г., Березкіна О. В., Кощеєв І. М.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021 (суддя Кабакова В. Г.)

у справі за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Петрівської селищної ради та Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибодобувна компанія "Рибгосп" про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном та повернення водного об`єкта,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Шекшеєва В. С.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Петрівської селищної ради та Комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КП "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибодобувна компанія "Рибгосп" (далі - ТОВ "Рибодобувна компанія "Рибгосп") про:

- зобов`язання ТОВ "Рибодобувна компанія "Рибгосп" усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації водного об`єкту - Іскрівського водосховища на р. Інгулець (права притока р. Дніпро), розташованого за межами с. Іскрівка колишнього Петрівського району Кіровоградської області, та зайнятих ним земельних ділянок водного фонду;

- зобов`язання ТОВ "Рибодобувна компанія "Рибгосп" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом повернення державі в особі Петрівської селищної ради частини Іскрівського водосховища на р. Інгулець (права притока р. Дніпро), розташованого за межами с. Іскрівка колишнього Петрівського району Кіровоградської області, площею 643,4999 га та зайнятої ним земельної ділянки водного фонду;

- зобов`язання ТОВ "Рибодобувна компанія "Рибгосп" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом повернення постійному користувачу - КП "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" частини Іскрівського водосховища на р. Інгулець (права притока р. Дніпро), розташованого за межами с. Іскрівка колишнього Петрівського району Кіровоградської області, та зайнятої ним земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 3524982900:02:000:7513, площею 80,4897 га;

- стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 810,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав про те, що відповідач використовує водосховище для потреб своєї господарської діяльності без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022, позовні вимоги задоволено повністю.

4. Судові рішення мотивовані тим, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду. Однак, відповідач використовує водні ресурси держави, а саме водний об`єкт - Іскрівське водосховище для цілей здійснення рибного господарства, без правових підстав, оскільки рішень про передачу ТОВ "Рибодобувна компанія "Рибгосп" у користування водного об`єкту та земельних ділянок під ним не приймалося, договорів з приводу передачі у власність чи користування вищевказаного водного об`єкту не укладалося.

Короткий зміст касаційної скарги

5. ТОВ "Рибодобувна компанія "Рибгосп" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосування та порушенням судами норм права, зокрема, статей 226 ГПК України, 51 Водного кодексу України (далі - ВК України), а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

6. Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. Крім того, наголошує, що судові рішення фактично виконано про що свідчать копії постанов про закінчення виконавчого провадження.

Позиція Верховного Суду

7. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

9. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

10. Суди попередніх інстанцій, приймаючи судові рішення, виходили з того, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - це сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

11. Відповідно до частини першої статті 25 вказаного Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

12. Разом з тим, згідно з абзацом 2 частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

13. Частинами першою, третьою статті 36 даного Закону встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

14. Комплексний правовий аналіз вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

15. Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

16. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

17. За змістом статті 51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми, такі об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою, а згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

18. Отже рибогосподарська діяльність відповідача, яку він здійснює на Іскрівському водосховищі р. Інгулець, вимагає надання в користування водного об`єкта, який надається лише разом із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки.

19. Як встановлено судами ТОВ "Рибогосподарська компанія "Рибгосп" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 10.04.2019 з видами економічної діяльності - прісноводне рибництво, оптова та роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками.

20. На замовлення відповідача ТОВ "НДО Укрекопроект" (м. Харків) у 2019 році розроблено Науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації Іскрівського водосховища, розташованого на р. Інгулець в межах Петрівського району Кіровоградської області та Режим його експлуатації.

21. У подальшому Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Кіровоградській області та Державним агентством рибного господарства України суб`єкта господарювання - ТОВ "Рибогосподарська компанія "Рибгосп" погоджено Режим рибогосподарської експлуатації Іскрівського водосховища, розташованого на р. Інгулець в межах Петрівського району Кіровоградської області.

22. Термін дії Режиму передбачено від 14.08.2019 до 31.12.2029.

23. Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Кіровоградській області також видано ТОВ "Рибогосподарська компанія "Рибгосп" дозвіл №18 від 05.12.2019 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме: вилов водних біоресурсів в спеціальних товарних рибних господарствах. Строк дії дозволу з 05 грудня 2019 року по 05 грудня 2024 року.

24. Визначені Науково-біологічним обґрунтуванням та Режимом обсяги вселення біоресурсів, тобто зариблення водойм та збільшення, у такий спосіб, рибопродуктивності, а також організація вилову риби вказує на здійснення відповідачем такого виду діяльності як рибництво, або штучне розведення і відтворення риби.

25. Судами встановлено, що ТОВ "Рибогосподарська компанія "Рибгосп" здійснює господарську діяльність на водному об`єкті лише на підставі Режиму та Дозволу, без будь-яких правовстановлюючих документів на водний об`єкт (водне плесо) або на земельні ділянки, на яких він розміщений.

26. Тобто, відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на спірному водному об`єкті неправомірно - без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки.

Висновки про те, що використання водосховища для рибогосподарської експлуатації, промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності права на водний об`єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду викладено у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 25.01.2022 у справі № 908/2153/20, від 19.07.2022 у справі № 906/170/20.

27. Щодо правомірності звернення прокурора з цим позовом суди зазначили, що Статтею 6 ВК України встановлено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

28. Водні об`єкти є виключною власністю українського народу і надаються тільки у користування.

29. Отже користування водним об`єктом всупереч встановленому законодавством порядку, суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.

30. Інтереси держави у даному спорі полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на водні об`єкти, додержання законодавчо визначеного порядку їх використання.

31. Правовідносини, пов`язані з використанням Іскрівського водосховища становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

32. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у припиненні використання Іскрівського водосховища для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації та повернення державі водного об`єкта, який відповідач використовує всупереч закону.

33. Зверненню прокурора до суду з вказаним позовом передувало направлення 08.06.2021 на адресу органу, уповноваженому здійснювати функції держави як власника, Петрівської селищної ради листа щодо вжиття заходів до поновлення інтересів держави самостійно.

Петрівська селищна рада відповіла, що нею не подано позову до ТОВ "Рибогосподарська компанія "Рибгосп" про повернення водного об`єкту чи земельних ділянок під ним та на даний час у провадженні судів такі позови не перебувають. Також Петрівська селищна рада зазначила, що не заперечує проти пред`явлення позову прокурором.

34. Аналогічну відповідь на своє звернення отримав прокурор від позивача-2, який повідомив, що найближчим часом не має наміру подавати подібний позов, не заперечує проти пред`явлення такого позову прокурором та підтримує позовні вимоги з обґрунтуванням підстав, наведених у запиті.

35. Оскільки відповідними особами заходів для поновлення порушених інтересів держави самостійно не було вжито та не висловлювалось наміру про вжиття таких заходів, прокурор зазначив, що це свідчить про їх бездіяльність і є підставою для втручання органів прокуратури шляхом звернення до суду з позовом в порядку представництва інтересів держави.

36. З урахуванням наведеного, суди дійшли висновку, що прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом до суду.

37. У справі № 240/3384/19, на постанову Верховного Суду від 19.03.2020 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов прокурора в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, обласної ради, Державної служби геології та надр про визнання протиправними та скасування протоколу, рішення та спеціального дозволу.

У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду з тих підстав, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Фактичною підставою для звернення до суду стала незгода прокурора з прийнятими відповідачами рішеннями, а не відсутність відповідного органу, який може захищати інтереси держави. Звернувшись до суду з цим позовом, прокурор перебрав на себе компетенцію відповідних уповноважених органів та намагається скасувати спірні рішення в судовому порядку з огляду на їх протиправність (на думку позивача). Поряд з цим, незгода прокурора з такими рішеннями не може свідчити про бездіяльність відповідного органу, який не здійснює захист інтересів держави та/або про відсутність такого органу.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції з`ясував, що у справі, яка розглядається, не було передбачених законом виняткових випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а у суду першої інстанції не було підстав вважати, що позов має на меті захист «інтересів держави», позаяк прокурор не довів, що захист інтересів у сфері користування надрами не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. В контексті предмета цього позову інтереси держави уповноважені представляти відповідні органи, зокрема Міністерством екології та природних ресурсів України.

Проте, доказів неналежності здійснення або взагалі нездійснення відповідними органами своїх повноважень, насамперед Міністерством екології та природних ресурсів України, у цій справі прокурор не надав.

38. У справі № 806/3184/18, на постанову Верховного Суду від 16.05.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов прокурора в інтересах держави до Управління Державного агентства рибного господарства у Житомирській області, Державного агентства рибного господарства про визнання протиправними та скасування погоджень,

Верховний Суд погодився з апеляційною інстанцією про залишення позову без розгляду, оскільки органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в розумінні положень частини п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у цій справі є місцева державна адміністрація, а в позові не наведено та відповідно не надано жодного доказу про нездійснення або неналежне здійснення державною місцевою адміністрацією захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. За відсутності наведеного у прокурора не виникає права на представництво в суді інтересів держави у спірних правовідносинах. Також колегія суддів погодилася з висновком апеляційного суду, що позов у цій справі не містить належних обґрунтувань щодо порушення чи загрози порушення інтересів держави оскаржуваним рішенням відповідачів.

39. У справі № 826/3492/18, на постанову Верховного Суду від 08.11.2018 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов прокурора до міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Верховний Суд зазначив, що як убачається з матеріалів цієї справи, зі змісту позовної заяви, аргументації про протиправність дій відповідача, предмету спору, описаного характеру спірних правовідносин, прокурор в основному сфокусував увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері містобудування, які допустив відповідач. Але поряд з тим, не навів суджень і аргументів, які б опиралися на об`єктивні дані й ілюстрували, що дії відповідача порушують чи зачіпають інтереси держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), а орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави чи територіальної громади, не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження, а також чи є громадяни, які за віком чи станом здоров`я самі не можуть здійснити захист свої прав або інтересів, і чи опинилися такі громадяни у певному винятковому загрозливому для їхніх інтересів становищі, яке спонукає прокурора виступити на їхній захист шляхом звернення з позовом до адміністративного суду.

У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду з тих підстав, що прокурор не обґрунтував у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, не зазначив орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Не навів також обґрунтувань про існування реального негативного випливу на конкретні права чи інтереси територіальної громади від видання спірного рішення.

40. З наведеного вбачається, що судові рішення у справі, яка переглядається, та у зазначених вище справах, наведених скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження, хоча й прийнято за схожого правового регулювання, однак за іншої фактично-доказової бази (інших обставин та поданих на їх підтвердження і досліджених судами доказів), тому посилання скаржника на подібність правовідносин у названих справах є помилковим.

41. Отже, правовідносини у справах на які посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається і наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

42. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

43. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибодобувна компанія "Рибгосп" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2022 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2021 у справі № 912/1888/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич