Ухвала

від 15.11.2022 по справі 300/1136/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

м. Київ

15 листопада 2022 року

справа № 300/1136/20

адміністративне провадження № К/990/31508/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 травня 2021 року

постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року

та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року

у справі №300/1136/20

за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто»

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2022 року на адресу Верховного Суду вшосте надійшла касаційна Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 травня 2021 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року у справі №300/1136/20, предметом спору в якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2020 року про збільшення сум податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість в розмірі 143024 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 35756 гривень за №0000980502; про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 90012 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 22503 гривень за №0000990502; про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1384457 гривень за №0001000502; про застосування штрафу в розмірі 71512 гривень за №0001010502; про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням в розмірі 146857,16 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 108518,16 гривень за №0001020502; про збільшення сум грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням в розмірі 10035,34 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7415,48 гривень за №0001040502.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається зокрема на пункт 3 та зазначає, що на разі відсутній висновок Верховного Суду, щодо застосування норм пунктів 44.1, 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 8,9,10,14,15 міжнародного стандарту бухгалтерського обліку «Подання фінансової звітності», пунктів 5, 7, 8, 21 Національного положення бухгалтерського обліку 15 «дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

В свою чергу, скаржником не наведено обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, що в свою чергу не узгоджується із підставами касаційного оскарження, передбаченим пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Усі доводи позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не згоди із прийнятим рішенням, що не є належним обґрунтуванням заявленої підстави касаційного оскарження.

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Щодо оскарження додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року слід зауважити, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Порушення під час дослідження доказів, є підставою, для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, у поєднанні зі статтею 353 КАС України.

Доводи про наявність обставин, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган у касаційній скарзі не зазначив.

З поданої вшосте касаційній скарги вбачається, що усі доводи скарги побудовані на тлумаченні норм права, додаткових обґрунтувань не містить, що свідчить про формальний підхід податкового органу до оформлення скарги.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 травня 2021 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року у справі №300/1136/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківськ-Авто» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова