Постанова

від 16.11.2022 по справі 520/3180/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа №520/3180/21

адміністративне провадження № К/990/4084/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів - Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року (головуючий суддя: Горшкова О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року (колегія суддів: Катунов В.В., Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі №520/3180/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 №10900-5306-2023, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2018 року у розмірі 43894,32 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 №10899-5306-2023, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2018 року у розмірі 47454,95 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, указав, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га, дійсно в період з 02.09.2016 по 21.04.2017 перебувала в користуванні позивача та має перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 6325180700:04:005:0035. При цьому, лист Головного управління Держгеокадастру не спростовує відсутності у ОСОБА_1 обов`язку щодо сплати орендної плати за землю, яка перебувала у його користуванні за період з 02.09.2016 по 21.04.2017, відповідно до Податкового кодексу України. Зважаючи на те, що суми грошового зобов`язання позивача розраховані податковим органом саме за вказаний період, суд дійшов висновку про обґрунтованість спірних у справі податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 02.09.2016 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було укладено договір оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Глибоцької сільської ради на території Харківського району Харківської області з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 02.09.2016 ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020 07.09.2016.

21 квітня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, було внесено запис про припинення права користування позивачем земельною ділянкою з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2699-СГ від 01.03.2017 "Про припинення права оренди земельної ділянки".

Відповідачем проведено нарахування податку зі сплати орендної плати з фізичних осіб, за зазначену земельну ділянку за період 2016-2017 роки та прийнято податкове повідомлення-рішення №10899-5306-2023 від 18.12.2018 за період з 02.09.2016 по 31.12.2016 на суму 47454,95 грн та податкове повідомлення-рішення №10900-5306-2023 за період з 01.01.2017 по 21.04.2017 на суму 43894,04 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення були особисто отримані позивачем, про що свідчить наявні в матеріалах справи корінці податкових повідомлень-рішень форми "Ф", з яких убачається, що позивач особисто їх отримав 20.12.2018.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, 28.12.2018 позивачем було подано скаргу до ДФС України, відповідно до якої, скаржник просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018 №10899-5306-2023 та №10900-5306-2023.

За результатами розгляду справи ДПС було прийнято рішення від 25.02.2019 №9006/6/99-99-11-05-01-25, яким залишено без змін спірні рішення, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

14 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018 №10899-5306-2023 та №10900-5306-2023 до ДПС України, однак рішенням №2289-16/99-00-06-01-04-06 від 29.01.2021 скаргу залишено без розгляду, з огляду на те, що позивачем вже оскаржувалися спірні податкові повідомлення-рішення.

Судовим розглядом встановлено, що з 02.09.2016 по 21.04.2017 земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Глибоцької сільської ради на території Харківського району Харківської області з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га перебувала у користуванні позивача з 02.09.2016 по 21.04.2017 відповідно до договору оренди землі від 02.09.2016.

Відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення з нарахування орендної плати з фізичних осіб за період з 02.09.2016 по 21.04.2017, який охоплює саме той період, в який земельна ділянка з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га перебувала в користуванні ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Як убачається з п. 9 договору оренди землі від 02.09.2016, річна сума орендної плати складає 144342,14 грн з розрахунку середнього розміру нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по Харківській області за 1 га станом на 01.01.2016 помноженого на площу земельної ділянки та ставки відповідно до договору оренди.

Відповідачем розраховано суму податкового зобов`язання, відповідно до якого сума орендної плати за 2016 рік складає 47454,95 грн з 02.09.2016 (дата набуття права користування земельною ділянкою) по 31.12.2016 - податкове повідомлення-рішення №10899-5306-2023: 144342,14 грн/365 днів*120 (кількість днів користування земельною ділянкою в 2016 році) = 47545,95 грн. Сума орендної плати за 2017 рік складає 43894,04 грн з 01.01.2017 по 21.04.2017 (дата внесення державної реєстрації про припинення договору оренди) - податкове повідомлення-рішення №10900-5306-2023: 32505,30 грн (середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по Харківській області станом на 01.01.2017)*55,5049 га*8%/365 днів*111 (кількість днів користування земельною ділянкою в 2017 році) = 43894,04 грн.

Позивач указував, що ним не реалізовувалось право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га через те, що вона перебувала у постійному користуванні третьої особи - ОСОБА_2 . На підтвердження зазначеного факту позивач надав до суду інформаційний лист Головного управління Держгеокадастру в Харківській області №В-143/0/9-261/0/21-21 від 02.03.2021.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивач зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пп. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 ПК України, а також ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 21, абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі щодо виникнення обов`язку зі сплати орендної плати в аспекті наявності обставин, що унеможливили фактичне використання земельної ділянки.

Скаржник указує, що орендна плата за землю державної та комунальної власності здійснюється орендарем саме за володіння та використання землі, а не за юридичне отримання такого права без фактичного отримання землі. Позивач уважає, що оскільки земельна ділянка, яка була йому передана за договором оренди землі, фактично мала повний перетин із земельною ділянкою, що належить третій особі, в нього відсутній обов`язок зі сплати орендної плати за землю, адже фактичного користування вказаним об`єктом не відбулось.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, вважаючи доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд ухвалою від 09.02.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

ПК України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Тобто законодавець визначив нижню та верхню граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у його пункті 5.2 статті 5, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За змістом статті 21 Закону №161-XIV розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Разом з тим підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗКУ).

Розділом V Закону № 161- XIV визначено порядок зміни, припинення та поновлення договору.

Зокрема, відповідно до ст. 30 Закону № 161- XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів зміни речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданої заяви та документів для проведення державної реєстрації таких змін (ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-1V "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пп. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 ПК України, а також ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 21, абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі щодо виникнення обов`язку зі сплати орендної плати в аспекті наявності обставин, що унеможливили фактичне використання земельної ділянки.

Не є спірними між сторонами ті обставини, що з 02.09.2016 по 21.04.2017 земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Глибоцької сільської ради на території Харківського району Харківської області з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га згідно з договором оренди землі від 02.09.2016 була передана у користування позивачеві.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

При цьому визначальним фактором наявності обов`язку платника податку зі сплати орендної плати за землю є фактичне користування такою земельною ділянкою, адже орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суди попередніх інстанцій в своїх судових рішеннях навели положення ст. 25 Закону № 161- XIV, за якими орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У той же час, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою ті обставини, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га має перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 6325180700:04:005:0035. При цьому, як убачається із зібраних у справі доказів та установлених судами попередніх інстанцій обставин, згідно з відомостями з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 6325180700:04:005:0035 розміром 49,4283 га повністю перебуває у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га.

Також з установлених судами попередніх інстанцій обставин і зібраних доказів випливає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325180700:04:005:0035 розміром 49,4283 га перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 відповідно до акту на право постійного користування від 14.02.2002 серії IV-ХР №037872.

При цьому, обставини відкриття лише 22.02.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325180700:04:005:0035 розміром 49,4283 га поземельної книги не спростовують обставин перебування такого об`єкта у володінні третьої особи саме з 14.02.2002 та ставить під сумнів правомірність та законність передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га (в межах якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6325180700:04:005:0035 розміром 49,4283 га) в оренду позивачу 02.09.2016, а також спростовують наявність обставин фактичного користування позивачем вказаною земельною ділянкою.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що обставини наявності земельної ділянки з кадастровим номером 6325180700:04:005:0035 розміром 49,4283 га у власності та безпосередньому користуванні для ведення селянського (фермерського) господарства з 14.02.2002 у гр. ОСОБА_2 підтверджуються також і наданими поясненнями третьої особи, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що позивач об`єктивно не мав можливості користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 6325180700:04:005:0020, площею 55,5049 га, Суд уважає спірні у справі податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи, а також мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до ухвалення судових рішень, що не відповідають закону.

Частиною 1 статті 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ураховуючи викладене, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 4099 грн 72 коп.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року скасувати, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2018 №10900-5306-2023 та від 20.12.2018 №10899-5306-2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4099 (чотири тисячі дев`яносто дев`ять) грн 72 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко