Постанова

від 09.11.2022 по справі 604/597/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 604/597/16

провадження № 51-6096км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_11,

суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_14,

прокурора ОСОБА_15,

захисника ОСОБА_16 (у режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_17 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

виправданого за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212; частинами 2, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212; частинами 2, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень.

ОСОБА_1 досудовим розслідуванням обвинувачено у скоєнні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, він будучи фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП ОСОБА_1 ), який відповідно до ст. 67 Конституції України зобов`язаний сплачувати податки, збори в порядку і розмірах, встановлених законом, за ст. 49 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (із змінами та доповненнями) зобов`язаний не порушувати права та законні інтереси громадян, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, згідно зі ст. 16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-ІV (із змінами та доповненнями), зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим і митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори у строки та в розмірах, установлених законами, забезпечувати збереження документів, пов`язаних із виконанням податкового обов`язку, протягом установлених строків, маючи умисел на ухилення від сплати податків, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, передбачаючи настання наслідків у вигляді ненадходження до бюджетів податкових платежів і бажаючи їх настання, здійснюючи підприємницьку діяльність, маючи намір ухилитися від сплати податків для особистого збагачення, вибрав об`єкт злочинного посягання - суспільні відносини у сфері податкового регулювання в частині формування дохідних частин бюджетів та розробив план реалізації свого злочинного умислу. Цей план передбачав одержання ФОП ОСОБА_1 незаконної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань за рахунок завищення обсягу витрат під час визначення належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та податкового кредиту в ході визначення належного до сплати податку на додану вартість, зокрема, шляхом відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності недостовірних первинних документів бухгалтерського обліку про придбання товарів та послуг для незаконного заниження об`єктів оподаткування з податку на доходи фізичних осіб і з податку на додану вартість.

Реалізовуючи свій злочинний план, спрямований на умисне ухилення від сплати податків (податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб), ФОП ОСОБА_1 протягом грудня 2013 року - січня 2014 року (точної дати та місця в ході розслідування не встановлено) отримав від не встановлених слідством осіб оформлені від ТОВ «Євро-Азія-Україна» недостовірні документи про реалізацію вказаним товариством ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей (сої) та як фізична особа підприємець забезпечив оформлення таких документів зі свого боку.

Фактично поставку товарно-матеріальних цінностей згідно з указаними документами ТОВ «Євро-Азія-Україна» не проводило, транспортування вантажів за наведеними товарно-транспортними накладними не здійснювалося.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне ухилення від сплати податків (податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб), ФОП ОСОБА_1 протягом лютого - березня 2014 року (точної дати і місця в ході розслідування не встановлено) отримав від не встановлених слідством осіб оформлені від ТОВ «Васат Трейд» (код ЄДРПОУ 38735692, м. Київ) недостовірні документи про реалізацію цим товариством ФОП ОСОБА_1 товарно - матеріальних цінностей (сої) та забезпечив оформлення таких документів зі свого боку.

Фактично поставку товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Васат Трейд» не проводило, транспортування вантажів не здійснювалось.

При цьому ФОП ОСОБА_1 з метою створення додаткових недостовірних документів, які б підтверджували нібито перевезення товарів від ТОВ «Васат Трейд» згідно з товарно-транспортними накладними протягом лютого - березня 2014 року (точної дати і місця в ході розслідування не встановлено), забезпечив оформлення ОСОБА_2 (виконувала обов`язки бухгалтера у ФОП ОСОБА_1 за трудовим договором від 02 жовтня 2012 року) подорожніх листів вантажного автомобіля про перевезення сої зі смт Війтівці Волочиського району Хмельницької області до с. Качанівка Підволочиського району Тернопільської області.

Крім того, з метою реалізації свого злочинного плану, спрямованого на умисне ухилення від сплати податків (податку на доходи фізичних осіб), ФОП ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, отримав від не встановлених слідством осіб протягом 2014 року (точної дати і місця в ході розслідування не встановлено) оформлені від ФОП ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1 , далі - ФОП ОСОБА_3 ), ФОП ОСОБА_4 (дружина ОСОБА_1 , далі - ФОП ОСОБА_4 ) недостовірні документи про надання послуг указаними суб`єктами господарювання для ФОП ОСОБА_1 та забезпечив оформлення таких документів зі свого боку.

Надання вищевказаних послуг ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3 не підтверджено в частині їх реального здійснення та не має зв`язку з господарською діяльністю (отриманням доходу) ФОП ОСОБА_1 .

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість, ФОП ОСОБА_1 , будучи зобов`язаним та маючи можливість нараховувати і сплатити податки відповідно до вимог чинного законодавства, за період підприємницької діяльності протягом грудня 2013 року та лютого 2014 року забезпечив складання, підписав із застосуванням електронного цифрового підпису та подав в електронному вигляді податкові декларації з податку на додану вартість (з додатками) до Підволочиського відділення Збаразької ОДПІ, у яких усупереч вимогам п. 44.1 ст. 44, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України незаконно завищив податковий кредит із податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 918 566 грн у документах ТОВ «Євро-Азія-Україна» і ТОВ «Васат Трейд» та відповідно занизив нарахування і сплату ПДВ на загальну суму 918 566 грн., у тому числі за грудень 2013 року - 571 899 грн по контрагенту ТОВ «Євро-Азія-Україна» та за лютий 2014 року - 346 667 грн по контрагенту ТОВ «Васат Трейд».

Також ФОП ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість, вирішив занизити об`єкт оподаткування вказаним податком шляхом неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій, безпосередньо не пов`язаних із господарською діяльністю та отриманням доходу. Для цього він забезпечив відображення в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операції про придбання товарно-матеріальних цінностей (бруківки, бордюрів) від ФОП ОСОБА_5 та ПП «Євро-модуль».

Так, ФОП ОСОБА_1 , будучи зобов`язаним та маючи можливість нараховувати і сплачувати податки відповідно до вимог чинного законодавства, за період підприємницької діяльності протягом квітня, травня, липня, вересня, жовтня та грудня 2014 року забезпечив складання, підписав із застосуванням електронного цифрового підпису та подав в електронному вигляді податкові декларації з податку на додану вартість (із додатками) до Підволочиського відділення Збаразької ОДПІ у яких усупереч вимогам пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 з урахуванням п.п.14.1.138 Податкового кодексу України, незаконно завищив податковий кредит з ПДВ на загальну суму 81 370 грн по операціях із ФОП ОСОБА_5 і ПП «Євро-Модуль» та відповідно занизив нарахування і сплату ПДВ на загальну суму 81 370 грн.

Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб, ФОП ОСОБА_1 , будучи зобов`язаним та маючи можливість нараховувати і сплачувати податки відповідно до вимог чинного законодавства, за період підприємницької діяльності протягом 2014 року забезпечив складання, підписав із застосуванням електронного цифрового підпису та подав в електронному вигляді податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік (із додатками), у якій незаконно завищив витрати на загальну суму 5 622 830,39 грн по операціях, нібито проведених із ТОВ «Євро-Азія-Україна» (2 859 497,4 грн), ТОВ «Васат Трейд» (1 733 334,5 грн), ФОП ОСОБА_3 (900 000 грн), ФОП ОСОБА_4 (130 000 грн), та відповідно занизив нарахування і сплату податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 955 881,14 грн, що призвело до фактичного ненадходження до місцевого бюджету податку на доходи фізичних осіб на вказану суму.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 унаслідок заниження об`єктів оподаткування за період діяльності з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 999 936 грн та податку на доходи фізичних осіб у сумі 955 881,14 грн, а всього ухилився від сплати до бюджетів податків на загальну суму 1 955 817,14 грн, що є великими розмірами (становить 3211,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 1 ст. 212 КК, як умисне ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у великих розмірах (у редакції Закону від 15 листопада 2011 року № 4025-VI із змінами, внесеними згідно із законами від 25 грудня 2014 року № 63 - VIII, від 22 листопада 2018 року від 18 вересня 2019 року № 2617 - VIII, № 101- ІХ)

Крім того, ОСОБА_1 , будучи фізичною особою - підприємцем, вчинив підроблення документів, а саме складання та видачу приватним підприємцем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, за вказаних вище обставин.

Зокрема під час здійснення підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_1 , маючи намір ухилитися від сплати податків, розробив план реалізації свого злочинного умислу. Цей план передбачав ухилення ним від сплати податків шляхом завищення обсягу витрат у ході визначення належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та податкового кредиту під час визначення належного до сплати податку на додану вартість, зокрема, шляхом відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності недостовірних (підроблених) первинних документів бухгалтерського обліку про придбання товарів і послуг, однак товари фактично не придбавав і послуг не надавав.

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 2 ст. 358 КК, а саме як складання та видача приватним підприємцем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків (у редакції Закону від 07 квітня 2011 року № 3207-VI, чинній з 01 липня 2011 року і на момент вчинення злочину).

Крім того, ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець, у процесі здійснення підприємницької діяльності вчинив використання підроблених офіційних документів з метою ухилення від сплати податків шляхом завищення обсягу витрат під час визначення належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та податкового кредиту в ході визначення належного до сплати податку на додану вартість, зокрема, шляхом відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності недостовірних (підроблених) первинних документів бухгалтерського обліку про придбання товарів та послуг.

Так, отримавши від не встановлених слідством осіб протягом грудня 2013 року - 2014 року (точної дати і місця в ході розслідування не встановлено) оформлені від ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 недостовірні (підроблені) документи про нібито реалізацію ними товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг) (хоча фактично таку реалізацію вказані суб`єкти не проводили) та забезпечивши оформлення (підписання і проставлення відтиску печатки) таких документів (зокрема, договорів, додатків до них, накладних, товарно-транспортних накладних, завдань на надання послуг та актів виконаних робіт) зі свого боку з метою уникнення відповідальності за порушення податкового законодавства та за ухилення від сплати податків шляхом скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами вищевказаних актів та перевірок, вирішив оскаржити їх до адміністративного суду та використати при цьому вищенаведені підроблені документи, які надав їх суду як підтвердження нібито проведених операцій з ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .

Згідно з ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року було відкрито провадження (справа № 819/1311/14-а) та постановою суду від 22 серпня 2014 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Збаразької ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 27 травня 2014 року №0001161700 і враховано як доказ фактичного проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Євро-Азія-Україна» вищенаведені підроблені документи.

Далі, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на використання підроблених документів, ФОП ОСОБА_1 подав до Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву від 21 жовтня 2014 року про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Збаразької ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 26 червня 2014 року №0001341700, прийнятого за висновками акту перевірки від 16 червня 2014 року №185/17/2563515032, та додав до позовної заяви завірені ним копії підроблених документів, у які внесено недостовірні відомості.

За цією позовною заявою згідно з ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №819/2424/14-а та постановою цього суд від 21 листопада 2014 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Збаразької ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 26 червня 2014 року №0001341700, враховано як доказ фактичне проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Васат Трейд» вищенаведені підроблені документи.

Далі, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на використання підроблених документів, ФОП ОСОБА_1 подав до Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву від 10 листопада 2015 року про визнання протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення Збаразької ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 22 червня 2015 року №0003201700 та №0003211700, які враховані в акті перевірки від 09 червня 2015 року №539/17/2563515032.

За цією позовною заявою згідно з ухвалою від 27 листопада 2014 року Тернопільський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі №819/3415/15.

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на використання підроблених документів, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 забезпечив подання до Тернопільського окружного адміністративного суду копій підроблених документів, у які внесено недостовірні відомості.

За постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Збаразької ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 22 червня 2015 року № 0003201700 та № 0003211700, враховано вищенаведені підроблені документи як доказ фактичного проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК як використання завідомо підробленого документа (у редакції Закону від 07 квітня 2011 року № 3207-VI, чинній з 01 липня 2011 року і на момент вчинення злочину).

Крім того, ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, вчинив умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, та перешкоджання її виконанню за таких обставин.

13 серпня 2015 року старший слідчий управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_18 у ході розслідування кримінального провадження за ч. 2 ст. 212 КК отримав на підставі поданого ним клопотання ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2015 року (справа № 607/13741/15-к) про тимчасовий доступ до оригіналів документів ФОП ОСОБА_1 , що підтверджують фінансово-господарські операції, проведені з ТОВ «Васат Трейд», ТОВ «Євро-Азія-Україна», ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 , із можливістю вилучення їх оригіналів, строк дії ухвали встановлено місяць з дня її постановлення.

03 вересня 2015 року у приміщенні ГУ ДФС у Тернопільській області слідчий оголосив ОСОБА_1 вказану ухвалу слідчого судді та вручив її копію.

Ознайомившись з ухвалою, ОСОБА_1 повідомив, що надасть відповідні документи для проведення тимчасового доступу та вилучення їх оригіналів не пізніше 11 вересня 2015 року, про що власноручно зробив запис.

11 вересня 2015 року слідчий ОСОБА_18 здійснив виїзд до приміщення, яке використовує ФОП ОСОБА_1 для ведення та зберігання документів щодо господарської діяльності, з метою здійснення тимчасового доступу на підставі вищевказаної ухвали суду, однак ОСОБА_1 повідомив, що не надасть оригіналів документів, указаних в ухвалі суду, з метою проведення тимчасового доступу та їх вилучення, тим самим не виконав та перешкодив виконанню ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду, яка набрала законної сили.

Надалі 11 листопада 2015 року старший слідчий управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_18 в ході розслідування цього кримінального провадження отримав на підставі поданого ним клопотання ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2015 року (справа № 607/12007/15-к) про тимчасовий доступ до речей і документів ФОП ОСОБА_1 (договорів, податкових та видаткових накладних, актів прийому-передачі, товаротранспортних накладних, банківських виписок, платіжних доручень, актів інвентаризації сої та продуктів її переробки, складських довідок, актів звірок, накладних на внутрішнє переміщення сої, витягів із журналів обліку сої і продуктів її переробки), які свідчать про фінансово-господарські операції із придбання, переробки та реалізації сої, продуктів переробки сої, за період протягом 2013-2014 років та їх залишків станом на початок 2013-2015 років, із можливістю вилучення належним чином завірених копій указаних документів.

18 липня 2015 року у приміщенні ГУ ДФС у Тернопільській області слідчий оголосив ОСОБА_1 вказану ухвалу слідчого судді та вручив її копію.

Ознайомившись, ОСОБА_1 повідомив, що надасть відповідні документи для проведення тимчасового доступу та вилучення їх оригіналів не пізніше 31 липня 2015 року, про що власноручно зробив запис.

01 грудня 2015 року за дорученням слідчого оперуповноважений здійснив виїзд до приміщення, яке використовує ФОП ОСОБА_1 для ведення та зберігання документів щодо господарської діяльності, з метою здійснення тимчасового доступу на підставі вищевказаної ухвали суду, однак ОСОБА_1 повідомив, що не надасть оригіналів документів, указаних в ухвалі суду, при цьому повідомив недостовірну інформацію про їх вилучення в ході проведення обшуку 21 вересня 2015 року і тим самим не виконав та перешкодив виконанню ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду, яка набрала законної сили.

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, та перешкоджання її виконання (у редакції Закону від 07 липня 2010 року № 2453-VI зі змінами, чинній з 03 серпня 2010 року і на момент вчинення злочину).

Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 04 жовтня 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку касатора, є недотримання судом вимог статей 370, 404, 411, 419 КПК, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Представник публічного обвинувачення посилається на те, що в апеляційній скарзі ставилося питання про скасування виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1 з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим було заявлено клопотання про повторне дослідження доказів, однак апеляційний суд усупереч вимогам ст. 404 КПК провівши судове слідство, не викликав всіх свідків і не дослідив в повному обсязі доказів, про дослідження яких клопотав прокурор.

Зокрема, апеляційний суд залишив поза увагою показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в ухвалі є лише посилання на те, що суд погоджується з оцінкою, яку дав суд першої інстанції цим показанням.

Не перевірив суд апеляційної інстанції і доводів прокурора в частині посилання місцевого суду на суперечливість і неконкретність показань свідків у кримінальному провадженні і не обґрунтував у рішенні у чому саме вони проявляються.

Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновок почеркознавчої експертизи, згідно з яким підписи на окремих первинних документах виконано не директором ТОВ «Васат Трейд», не водіями ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та не ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , а іншими особами. Доводи прокурора в цій частині залишилися поза увагою апеляційного суду.

Не зважив суд апеляційної інстанції і на доводи прокурора в частині підтвердження умислу ОСОБА_1 на невиконання рішення слідчих суддів. Так, після відмови ОСОБА_1 видати документи на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ, ці документи було вилучено протоколом обшуку від 24 грудня 2015 року, які він відмовлявся видати і тим самим умисно не виконав рішення суду.

Таким чином, на думку представника публічного обвинувачення, апеляційний суд не навів належних аргументів на спростування доводів прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім цього, не отримали належної перевірки доводи прокурора про безпідставне поновлення судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після виходу в нарадчу кімнату.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_15 підтримала касаційну скаргу представника публічного обвинувачення і просила її задовольнити, а кримінальне провадження направити на новий апеляційний розгляд. Зауважили, що суд апеляційної інстанції переглядаючи справу в апеляційному порядку взяв до уваги рішення Господарського суду про скасування повідомлення рішення податкового органу, яке не набрало законної сили.

Захисник ОСОБА_19та виправданий ОСОБА_1 просили відмовити у задоволенні касаційної скарги представника публічного обвинувачення та залишити без зміни рішення суду апеляційної інстанції інстанцій.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, думку захисника та виправданого, а також перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника публічного обвинувачення не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом.

У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

За правилами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Свій висновок щодо недоведеності вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212; частинами 2, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382 КК, суд зробив на підставі показань обвинуваченого і свідків, аналізу фактичних даних, які містяться в документах і висновках експертів.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою представника публічного обвинувачення, повторно частково дослідив докази, надані обвинуваченням, та дійшов обґрунтованого висновку, що викладені в ній доводи про безпідставне виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів є необґрунтованими, а виправдувальний вирок - законним і мотивованим. При цьому зазначив, що, виправдуючи останнього, місцевий суд зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення.

За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу, а також положення закону, яким він керувався.

Частина 2 цієї статті передбачає, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з матеріалів справи, вказаних вимог процесуального закону апеляційний суд дотримався.

Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 212 КК

Досудовим розслідуванням ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що внаслідок заниження об`єктів оподаткування в період підприємницької діяльності він як фізична-особа підприємець з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 999 936 грн та податку на доходи фізичних осіб у сумі 955 881,14 грн, а всього ухилився від сплати до бюджетів податків на загальну суму 1 955 817,14 грн, що є великим розміром (становить 3211,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

.

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч.1 ст. 212 КК, тобто як умисне ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у великих розмірах (у редакції Закону від 15 листопада 2011 року № 4025-VI із змінами, внесеними згідно із законами № 63-VIII від 25 грудня 2014 року, № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, № 101-ІХ від 18 вересня 2019 року).

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, зазначив, що сторона обвинувачення наданими доказами не спростувала позиції ОСОБА_1 , який не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК, та повідомив, що жодних дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, інших обов`язкових платежів він не вчиняв, у будь-якому зговорі на вчинення таких дій з контрагентами не був. Зауважив, що з ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 були укладені відповідні угоди, на підстав яких вони займалися наданням консультаційних та маркетингових послуг, пошуком контрагентів та моніторингом ринку, і за це з ними проводились відповідні розрахунки. Йому не відома причина відсутності за юридичною адресою ТОВ «Євро-Азія-Україна» та ТОВ «Васат Трейд», з якими проводились господарські операції.

Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що суд першої інстанції такі показання ОСОБА_1 оцінив з дотриманням вимог процесуального закону, в сукупності та аналізі з іншими доказами у кримінальному провадженні.

На спростовання позиції прокурора в апеляційній скарзі про умисність дій ОСОБА_1 на ухилення від сплати податків місцевий суд належним чином дослідив документи, на підставі яких проведено реєстрацію як платників податку на додану вартість ТОВ «Євро-Азія-Україна» та ТОВ «Васат Трейд» і дійшов правильного висновку, що на час укладення ФОП ОСОБА_1 договорів поставки продукції від 10 грудня 2013 року, 03 січня і 03 лютого 2014 року вказані підприємства були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і були платниками податку на додану вартість, що не перешкоджало ФОП ОСОБА_1 укласти з ними відповідні господарські угоди та перерахувати кошти за поставлену продукцію.

Факт проведення фінансово-господарських операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Євро-Азія-Україна» і ТОВ «Васат Трейд» знайшов своє підтвердження під час планової перевірки, яку проводив головний державний ревізор ОДФС в Тернопільській області ОСОБА_10 . За результатами перевірки останній склав акт за № 539/17/2563515032 від 09 червня 2015 року, який був предметом дослідження суду першої інстанції і яким підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 реально перерахував кошти на рахунки вказаних товариств.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для ОСОБА_1 , оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним з особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством щодо свого контрагента, це інформація про включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім цього, суд апеляційної інстанції повторно дослідив та взяв до уваги фактичні дані, які містяться в актах перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 » від 16 травня 2014 року№ 146/17/2563515032, 16 червня 2014 року № 185/17/2563515032 та 09 червня 2015 року № 539/17/2563515032, згідно з якими встановлено: заниження податку на додану вартість у грудні 2013 року на суму 571899,00 грн та в лютому 2014 року на суму 346 667 грн; заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у 2014 році на суму 955 881,14 грн.

Зазначенні акти стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2014 року № 0001161700, 26 червня 2014 року № 0001341700 та 22 червня 2015 року № 0003211700.

Однак ОСОБА_1 , вважаючи безпідставними вказані повідомлення, оскаржив їх у судовому порядку і за результатами розгляду позовних заяв рішення податкового органу було скасовано.

Згідно з цими судовими рішеннями суди проаналізували норми податкового законодавства та фінансово-господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 і встановили таке.

За приписами ст. 49 Податкового кодексу України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі і його контрагентів.

Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Апеляційний суд, аналізуючи вищенаведене, обґрунтовано дійшов висновку, що фактичні обставини, які були предметом дослідження судів адміністративної юрисдикції, давали підставу засвідчити правомірність формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів, які складено на виконання умов договірних відносин із його контрагентами.

На переконання апеляційного суду, сукупність фактичних обставин, у тому числі скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, за наведених вище обставин підтверджує висновок місцевого суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК.

Поряд із цим суд апеляційної інстанції повторно дослідив та проаналізував наданий стороною обвинувачення як доказ винуватості ОСОБА_1 висновок судово-економічної експертизи від 23 травня 2016 року № 6-247/15 та обґрунтовано дійшов висновку, що фінансово-економічна експертиза, на яку посилається сторона обвинувачення, проведена на підставі матеріалів кримінального провадження і не базується на первинних бухгалтерських документах та безпосередньо не містить посилань на неправильність ведення бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1 , його перекручування чи ведення подвійного обліку й без проведення зустрічних документальних перевірок, якими було б перевірено існування фінансово-господарських зв`язків між контрагентами. Також цей висновок має виключно характер припущення, оскільки висновки, які містяться в актах перевірок дотримання податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 , експерт підтверджує лише за умови встановлення доказів, що фінансово-господарські операції, проведені ФОП ОСОБА_1 із ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 не мали реального характеру.

Також суд апеляційної інстанції поряд із вищенаведеним узяв до уваги та обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду, що виконання підписів на договорах поставки від 10 грудня 2013 року, 02 січня та 03 лютого 2014 року не ОСОБА_1 , а іншою особою, з урахуванням доказів спростування актів перевірок податкових органів, не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст. 212 КК.

Крім цього, висновки судово-економічної експертизи від 23 травня 2016 року № 6-247/15 року та судово-почеркознавчої експертизи від 04 січня 2016 року № 11; протоколи огляду від 26 вересня 2015 року, 08 серпня 2015 року та 26 вересня 2015 року, предметом огляду яких були товаротранспортні накладні та подорожні листи, вилучені в ході обшуку та тимчасового доступу до речей та документів; протоколи оглядів від 15 грудня та 30 жовтня 2015 року, предметом яких була інформація ПрАТ «Київстар» щодо фактичного місцезнаходження водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у дні, якими датовано товаротранспортні накладні; показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; акт Деснянського ГУ ДФС від 08 травня 2014 року, згідно з яким встановлено лише факт неможливості проведення зустрічної звірки з ТОВ «Васат Трейд» і ТОВ «Євро-Азія-Україна» у зв`язку з відсутністю їх за місцем знаходження, не є такими, які самі по собі чи в сукупності з іншими доказами доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи прокурора в частині фіктивності правочинів, укладених ФОП ОСОБА_1 без мети настання реальних наслідків, слушно зауважив, що встановлення факту нікчемності цих правочинів або визнання їх недійсними й такими, що не відповідають закону, перебуває поза межами повноважень податкового органу, а відповідно до вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України має бути визнано в судовому порядку, однак доказів того, що в судовому порядку було прийнято рішення про визнання угод із ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 , стороною обвинувачення суду не надано.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що у кримінальному провадженні неспростованими поряд з іншим залишилися доводи ОСОБА_1 стосовно того, що він, отримавши товар від ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», переробив його і далі реалізовував, наполягаючи на реальності товарних операцій.

Доводи прокурора про те, що правочини укладено ОСОБА_1 з особами, з якими він пов`язаний родинними стосунками, лише з метою завищення податкових витрат, під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження, і в цій частині суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду, який, детально проаналізувавши досліджені докази, правильно вказав, що за договорами, укладеними між ФОП ОСОБА_1 , з одного боку, та ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 з іншого, нараховано податки, котрі сплачено ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, відсутність погіршення доходів, збереження контрагентів, своєчасна виплата заробітних плат та оплата податків уже свідчить про стабільність приватного підприємця і проведену організаційну роботу як із контрагентами, так і безпосередньо з персоналом, а тому посилання обвинувачення на фіктивність указаних правочинів як таких, що вчинені без наміру створення правових наслідків з метою завищення податкового кредиту, є безпідставним, спростовується дослідженими матеріалами кримінального провадження і не підтверджене належними та допустимими доказами. Однак лише факт неподання ФОП ОСОБА_1 документів на вимогу контролюючого органу жодним чином не може свідчити про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК. Будь-яких інших доводів на підтвердження фіктивності здійснення господарських операцій та заниження податкового кредиту за вказаними договорами сторона обвинувачення не надала.

Колегія суддів бере до уваги, що під час кваліфікації дій особи як ухилення від сплати податків сторона обвинувачення має довести прямий умисел особи, тобто факт того, що особа розуміла та усвідомлювала наявність у неї обов`язку сплатити податок у певному розмірі, який вона свідомо не виконала шляхом вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання такого обов`язку.

На переконання суду касаційної інстанції, у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала доказів, які б поза розумним сумнівом доводили наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на отримання податкових вигод, що спричинило ухилення від сплати податків, або свідчили про обізнаність останнього з протизаконними діями третіх осіб чи про перебування з ними у зговорі.

Посилання прокурора під час судового розгляду в суді касаційної інстанції на те, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги одне з рішень господарського суду, яким скасовано повідомлення-рішення податкового органу, що не набрало законної сили на час апеляційного розгляду, колегія суддів не бере до уваги, оскільки касаційний розгляд здійснюється в межах касаційної скарги, виходячи із її змісту представник публічного обвинувачення про вказаний факт не наголошував і не вказував у суді апеляційної інстанції. Крім цього, Суд зауважує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності (ст. 22 КПК). Одночасно, як видно з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотрималися приписів ст. 22 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, виходячи із доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , обґрунтовано дійшов переконання, що будь-яких належних та допустимих доказів умисного ухилення ОСОБА_1 від сплати податків не наведено.

Щодо обвинувачення за частинами 2, 4 ст. 358 КК

Досудовим розслідуванням ОСОБА_1 також обвинувачувався в тому, що вінотримав від не встановлених слідством осіб оформлені від ТОВ «Євро-Азія-Україна» та ТОВ «Васат Трейд» недоствірні (підроблені) документи про реалізацію вказаними товариствами в адресу ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, після чого останній забезпечив зі свого боку складання і видачу підроблених документів шляхом підписання, проставлення відтиску своєї печатки як підприємця й відображення їх в обліку та податковій звітності з метою зниження об`єктів оподаткування належних до сплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.

Крім цього, ОСОБА_1 отримав від не встановлених слідством осіб оформлені від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 недостовірні документи про надання послуг указаними суб`єктами господарювання та зі свого боку підробив документи шляхом підписання і проставлення відтиску своєї печатки як підприємця та відображення їх в обліку та податковій звітності з метою заниження належного до сплати податку на доходи фізичних осіб.

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 2 ст. 358 КК, а саме як складання та видача приватним підприємцем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків (у редакції Закону від 07 квітня 2011 року № 3207-VI, чинній з 01 липня 2011 року і на момент вчинення злочину).

Також згідно з обвинуваченням ОСОБА_1 вчинив використання підроблених офіційних документів з метою ухилення від сплати податків.

Так, отримавши від не встановлених слідством осіб протягом грудня 2013 року та 2014 року (точної дати та місце в ході розслідування не встановлено) оформлені від ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 недостовірні (підроблені) документи про нібито реалізацію ними товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг) (хоча фактично така реалізація вказаними суб`єктами не проводилась) та забезпечивши оформлення (підписання і проставлення відтиску печатки) таких документів (зокрема, договорів, додатків до них, накладних, товарно-транспортних накладних, завдань на надання послуг та актів виконаних робіт) зі сторони ФОП ОСОБА_1 , останній з метою уникнення відповідальності за порушення податкового законодавства та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами перевірок, вирішив оскаржити їх до адміністративного суду й використати при цьому вищенаведені підроблені документи, надавши їх суду як підтвердження нібито проведених операцій з ТОВ «Євро-Азія-Україна», ТОВ «Васат Трейд», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК як використання завідомо підробленого документа (у редакції Закону від 07 квітня 2011 року № 3207-VI, чинній з 01 липня 2011 року і на момент вчинення злочину).

Апеляційний суд установив, що виходячи зі змісту обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 4 ст.358 КК, базується виключно на доведенні наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК, оскільки підробка та використання підроблених документів в цьому випадку є способом ухилення від сплати податків.

Разом з тим документи, підробку та використання яких з метою ухилення від сплати податків інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_1 , були предметом дослідження судів адміністративної юрисдикції в аспекті перевірки законності податкових повідомлень-рішень, якими було нараховано штрафні санкції за наслідками проведених перевірок податковими органами.

При цьому висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій засвідчили правомірність формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписано на умовах договірних відносин із його контрагентами.

Як установили суди попередніх інстанцій, факт укладення договорів ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Євро-Азія-Україна» і ТОВ «Васат-Трейд» щодо поставки продукції (сої), придбання товарно-матеріальних цінностей, та договорів, укладених між ФОП ОСОБА_1 з одного боку і ФОП ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_4 , з іншого, про надання послуг, факт сплати ОСОБА_1 на виконання договірних зобов`язань заробітної плати, вартості продукції, а також податків підтверджується матеріалами кримінального провадження. Далі на підставі цих договорів було укладено додатки до них, видано накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, завдання на надання послуг, акти виконаних робіт, документи обліку та податкової звітності.

Таким чином, суди встановили, що ОСОБА_1 на виконання умов договору підписував уже сформовані ТОВ «Васат Трейд» і ТОВ «Євро-Азія-Україна» договори поставки і не міг знати про неправомірні дії своїх контрагентів, оскільки на час укладення відповідних договорів останні відповідно були зареєстровані в Єдиному реєстрі фізичних та юридичних осіб, здійснювалась оплата за придбану продукцію, оплачувались податкові зобов`язання. Крім того, на підставі цих договорів було видано накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Факт укладення договорів надання послуг із ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , а також придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується належними й допустимими доказами, які досліджувались у судовому засіданні, і спростовує версію обвинувачення щодо їх фіктивності. Сторона обвинувачення не навела достатніх належних та допустимих доказів, що обвинувачений ОСОБА_1 умисно підробив і використав указані договори з метою уникнення відповідальності за порушення податкового законодавства та ухилення від сплати податків.

В обвинувальному акті чітко не зазначено, які саме документи підробив ОСОБА_1 , у чому полягає факт підробки щодо кожного з документів, у чому це виражається та якими належними й допустимими доказами це підтверджується. Сторона обвинувачення обмежилася лише перерахуванням документів та податкових декларацій, не розкриваючи її об`єктивної та суб`єктивної сторони. Крім того, стороною обвинувачення не доведено, яким чином ОСОБА_1 використовував підроблені документи, зокрема накладні з усіма заповненими необхідними реквізитами контрагентів (штампами, печатками, підписами, даними про вид та обсяг товару, його вартість тощо), у чому виявилося незаконне їх використання, які правила бухгалтерського обліку було при цьому порушено та чи був поінформований обвинувачений про порушення, допущені під час оформлення первинних документів контрагентами.

Стосовно придбання ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_5 (бруківка, бордюри) та ПП «Євро-модуль» (профнастил) на проведення благоустрою території, які не було виявлено в ході перевірки під час візуального огляду, суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи прокурора в апеляційній скарзі, вказав, що такий висновок стороною обвинувачення зроблено на підставі того, що ОСОБА_1 не підтвердив використання товарно-матеріальних цінностей саме в тій кількості, у якій придбав згідно з документами щодо закупки, і не надав підтверджень укладення договорів з підрядниками, які виконували роботи.

При цьому Суд зауважив, що обвинувачення в цій частині не спростувало версії ОСОБА_1 , що роботи з благоустрою території проводились власними силами, без використання найманих для такої роботи працівників.

Також суд звернув увагу, що за наслідками проведеної перевірки, на яку посилається прокурор, підтверджено перерахування на відповідні рахунки коштів за придбання цих товарно-матеріальних цінностей.

За змістом ст. 358 КК суб`єктивна сторона таких кримінальних правопорушень, як підроблення документів та використання завідомо підроблених документів характеризується прямим умислом, обов`язковою ознакою якого є мета підроблення та використання таких документів, яка в цьому випаду полягала в ухиленні від сплати податків й інших обов`язкових платежів.

Таким чином суди слушно вказали, що сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами умислу ОСОБА_1 на підроблення й використання офіційних документів.

Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 382 КК

Досудовим розслідуванням ОСОБА_1 також обвинувачувався в тому, що він, будучи фізичною особою-підприємцем, умисно не виконав ухвал слідчого судді, які набрали законної сили, а саме: від 20 серпня 2015 року (справа № 607/13741/15-к) про тимчасовий доступ до оригіналів документів ФОП ОСОБА_1 , що свідчать про фінансово-господарські операції, проведені з ТОВ «Васат Трейд», ТОВ «Євро-Азія-Україна», ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 , із можливістю вилучення їх оригіналів та від 18 листопада 2015 року (справа № 607/12007/15-к) про тимчасовий доступ до речей і документів ФОП ОСОБА_1 (договорів, податкових та видаткових накладних, актів прийому-передачі, товаро-транспортних накладних, банківських виписок, платіжних доручень, актів інвентаризації сої та продуктів її переробки, складських довідок, актів звірок, накладних на внутрішнє переміщення сої, витягів з журналів обліку сої та продуктів її переробки), які свідчать про фінансово-господарські операції з придбання, переробки й реалізації сої, продуктів переробки сої, за період протягом 2013-2014 років та їх залишків станом на початок 2013, 2014, 2015 років із можливістю вилучення належним чином завірених копій указаних документів.

Такі дії ОСОБА_1 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1 ст. 382 КК як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, та перешкоджання її виконанню (у редакції Закону від 07 липня 2010 року №2453-VI зі змінами, чинній з 03 серпня 2010 року і на момент вчинення злочину).

Обґрунтовуючи свій висновок про законність виправдання ОСОБА_1 в цій частині, апеляційний суд узяв до уваги, що ч. 1 ст. 382 КК передбачає кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення і може мати місце лише за наявності прямого умислу особи, яка зобов`язана була і мала реальну можливість виконати це рішення, а перешкоджання виконанню судового акта проявляється в активній поведінці та становить протидію реалізації вимог, що містяться в судовому рішенні, вчинювану з метою недопущення його виконання.

Виходячи із показань ОСОБА_1 , які підтверджено під час апеляційного розгляду справи, він не мав можливості виконати ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до документів, оскільки документи, тимчасовий доступ до яких надавався слідчим суддею, було вилучено під час одного з обшуків чи перевірок, які проводились податковими органами і вході яких він не був присутнім.

Таку позицію ОСОБА_1 в суді першої інстанції прокурор не спростовав і не довів належними та допустимими доказами, які б у сукупності підтверджували можливість виконати рішення суду.

Апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу, що з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 01 грудня 2015 року, на який посилається сторона обвинувачення, встановлено, що ОСОБА_1 відмовився надати документи, визначені ухвалою слідчого судді, оскільки їх було вилучено під час обшуку 21 січня 2015 року (т. 5, а. с. 241).

Також апеляційний суд узяв до уваги, що ОСОБА_1 інкриміновано перешкоджання виконання рішення суду, однак жодних доказів на підтвердження вчинення останнім таких дій в обвинувальному акті не наведено та в судовому засіданні не надано.

Крім цього, апеляційний суд слушно звернув увагу на приписи ст. 166 КПК, де визначено наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей та документів. Ці наслідки полягають у тому, що у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд, за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, такий обшук було проведено 24 грудня 2015 року (т. 6, а.с. 1-9). Під час нього було вилучено блокноти, журнали, системні блоки, книги обліку доходів та інше.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про недоведення стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК.

Також Суд бере до уваги, що будь-яке рішення суду передбачає певну процедуру його виконання навіть у разі відмови особи, яка зобов`язана його виконати, але не виконує внаслідок тих чи інших обставин. Саме обставини умисного невиконання судового рішення в кожному конкретному випадку, на думку Суду повинні бути предметом ретельного дослідження та оцінки з урахуванням вимог процесуального закону, який регламентує порядок його виконання.

Зокрема, ст. 166 КПК встановлює наслідок невиконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким є надання права сторонам кримінального провадження звернутися з відповідним клопотання про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення певних речей і документів.

Отже кримінальний процесуальний закон передбачає певний алгоритм дій у разі невиконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

Незважаючи на те, що ст. 165 КПК передбачає обов`язок особи, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, надати тимчасовий доступ до певних речей і документів особі, зазначеній в ухвалі слідчого судді, суду, процесуальний закон у разі відмови особи надати речі або документи також надає можливість звернутись до слідчого судді, суду с клопотанням про обшук. Таким чином, орган досудового розслідування в цьому конкретному кримінальному провадження не був позбавлений можливості в разі встановлення обставин, які не дали можливість виконати ухвали слідчого судді, звернутися з клопотанням про обшук.

У контексті цього кримінального провадження суди попередніх інстанцій детально проаналізували обставини невиконання ОСОБА_1 ухвал слідчих суддів про тимчасовий доступ до речей і документів від 20 серпня 2015 року (справа №607/13741/15-к) та від 18 листопада 2015 року (справа № 607/12007/15-к) та дійшли обґрунтованого висновку, що в його діях відсутній умисел на їх невиконання, а тому його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбачена ч. 1 ст. 382 КК, не доведено.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

Оцінюючи правомірність ухвали суду апеляційної інстанції із точки зору дотримання вимог кримінального процесуального закону, на чому наголошує представник публічного обвинувачення в касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що, розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідаєвимогам ст. 419 КПК. При цьому повторне недослідження в повному обсязі апеляційним судом у порядку ст. 404 цього Кодексу матеріалів кримінального провадження не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду, а отже, застосована ним процедура не суперечила встановленій ст. 23 КПК засаді безпосередності судового розгляду. Таким чином, доводи прокурора в частині недотримання апеляційним судом положень ст. 404 КПК не є слушними.

Апеляційний суд, переглянувши в апеляційному порядку кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , дотримуючись вимог статей 404, 405, 407 КПК, належним чином перевірив викладені доводи апеляційної скарги та прийняв аргументоване рішення про недоведення поза розумним сумнівом показаннями свідків та письмовими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Також у касаційній скарзі ставиться питання про те, що апеляційний суд не перевірив вдповідним чином доводи апелянта в частині того, що після виходу до нарадчої кімнати для ухвалення вироку суд прийняв рішення про поновлення судового розгляду кримінального провадження для з`ясування обставин, котрі повідомлені обвинуваченим ОСОБА_1 , що не передбачено нормами кримінального процесуального закону і, на переконання прокурора, є порушенням загальних засад кримінального провадження. Такі доводи є необґрунтованими.

Апеляційний суд, обґрунтовуючи неприйнятність доводів у цій частині, з матеріалів кримінального провадження встановив, що 28 квітня 2020 року суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, однак у ході оцінки доказів у суду виникла необхідність відновити судовий розгляд для з`ясування додаткових обставин, котрі були повідомлені обвинуваченим ОСОБА_1 , а також з`ясування у сторони обвинувачення щодо зміни правової кваліфікації з ч. 2 на ч.1 ст.212 КК, про що було повідомлено лише в судових дебатах.

Ухвалою місцевого суду від 28 квітня 2020 року було поновлено судовий розгляд з метою уточнення вищевказаних обставин.

Далі в судових засіданнях був допитаний свідок ОСОБА_10 (головний державний ревізор ОДФС в Тернопільській області, який проводив планову перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо повноти нарахування та сплати податків і зборів), а прокурор у порядку ст. 338 КПК змінив пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду в цій частині, стосовно того, що вихід з нарадчої кімнати та поновлення судового розгляду за цих обставин не суперечить загальним засадам кримінального провадження, оскільки оцінка доказів здійснюється саме в нарадчій кімнаті, а за наявності об`єктивних суперечностей, які впливають на вирішення питання щодо винуватості особи, усунути їх можливо лише в результаті відновлення судового розгляду. Наведене, у тому числі, сприяє реалізації загальних засад і прийняття рішення поза розумним сумнівом.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга представника публічного обвинувачення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 рокуу кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора Левчука А.О. - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13