Постанова

від 06.06.2006 по справі 10/5

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/5

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

06.06.06 р.                                                                                                    № 10/5                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Мостова  Г. І.

при секретарі судового засідання  Коробко О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Степанищенко Т.А., дов. б/н від 13.02.2006 року

від  відповідача: не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» на рішення господарського суду Полтавської області  від 10.04.2006 року

у справі  № 10/5 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом           Державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів», м. Кременчук

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс»,                    м. Кременчук

про                               визнання недійсною частини договору купівлі-продажу

в с т а н о в и в :

До господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява державного підприємства „Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів” (далі –позивач, ДП „Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів”) до товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудсервіс” (далі –відповідач, ТОВ „Промбудсервіс”) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2004 року № 36/86а (далі - договір, спірний договір) в частині купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлової споруди, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул.. Мічуріна, 18.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував порушенням сторонами під час укладення спірного договору вимог чинного законодавства, зокрема статті 657 Цивільного Кодексу України, статей 179, 203,209 Господарського Кодексу України, згідно яких договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі та посвідчується нотаріально. Разом з цим, сторонами не дотримано цих вимог закону.

Крім цього, позивач доповнив підстави визнання договору недійсним, зазначивши, що керівник його підприємства при укладенні договору перевищив свої повноваження, зокрема, не погодив укладення договору з Міністерством палива та енергетики України, як з державним органом, якому підпорядкований позивач.

Відповідач проти позовних вимог заперечував повністю, посилаючись на відсутність законодавчих актів, які б вимагали обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, при цьому вказуючи, що письмової форми договору сторонами було дотримано.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.04.2006 року у справі № 10/5 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ДП „Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів” звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою  від 19.04.2006 року № 01-193, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.04.2006 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі позивач повністю підтримав свої позовні вимоги та підстави їх задоволення, а також зазначив, що об'єкт незавершеного будівництва знаходиться на балансі позивача, однак розрахунку за придбання останнього позивачем не здійснено. В зв'язку з чим, відповідач подав до господарського суду позовну заяву про стягнення з позивача заборгованості за спірним договором. Рішення по справі не прийнято.

Представник відповідача  в судове засідання, призначене на 06.06.2006 року не з'явився. Про час та дату слухання справи останній був належним чином повідомлений за адресою: м. Кременчук, вул. Щорса, 72 А, кв.115, про що свідчать відмітка на ухвалі про призначення справи до розгляду із завчасним її направленням сторонам та довідка про включення відповідача до ЄДРПО України, якою підтверджується вірна адреса відповідача. За таких обставин та враховуючи те, що відповідач відзиву до суду не направив, про причини своєї відсутності в судовому засіданні не повідомив, справа розглядається за його відсутності. Зібрані по справі докази свідчать про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник скаржника (позивач) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Крім цього зазначив, що спірний договір виконаний лише відповідачем, а отже при застосуванні реституції не заперечує проти повернення об'єкту відповідачеві.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення місцевого господарського суду –скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено колегією суддів, предметом спору у суді першої інстанції було визнання недійсним спірного договору в частині купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлової споруди, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул.. Мічуріна, 18.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами дійсно було укладено спірний договір, предметом якого у п.1 договору є продаж товару покупцю (позивачеві).

В судовому засіданні встановлено, що невід'ємною частиною спірного договору є специфікації у додатках № 1, 2, 3, 4 до договору, в яких визначені найменування товарів, що підлягали продажу, їх кількість та вартість.

Як вбачається із специфікації у додатку №4 до договору, предметом спірного договору є об'єкт незавершеного будівництва житлової споруди, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Мічуріна, 18, який придбав згідно договору позивач, що підтверджується накладною №51 від 01.10.2004 року та довіреністю серії ЯЖЦ №140076 від цієї ж дати, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Доказів проведення позивачем розрахунку за договором матеріали справи не містять. Разом з тим, позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що за придбаний об'єкт незавершеного будівництва останній не розрахувався, отже по бухгалтерським документам у нього рахується кредиторська заборгованість перед відповідачем, в зв'язку з чим відповідач звернувся до суду за стягненням боргу з позивача до суду.

Судова колегія апеляційного суду також встановила, що отриманий за договором об'єкт незавершеного будівництва складає собою недобудовану цегляну житлову будівлю дев'яти поверхового сімдесяти квартирного будинку зі ступенем готовності 15 % (на рівні третього поверху), який розташований на земельній ділянці площею 0,4 га за адресою: м. Кременчук, вул. Мічуріна, 18.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано вимог ст. 33 ГПК України та не обґрунтовано підстав визнання спірного договору недійсним.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Судова колегія погоджується з твердженнями позивача, що вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва відноситься до нерухомого майна. Оскільки, відповідно до вимог статті 181 Цивільного Кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, як вбачається із спірного договору, сторони уклали договір купівлі-продажу, зокрема, об'єкту нерухомого майна.

Згідно із частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).

Статтею 657 цієї глави ЦК України встановлено форму  для окремих  видів договорів купівлі-продажу.  А саме, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З аналізу цієї статті вбачається, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, незалежно від того, чи завершене будівництво (створене майно) об'єкта нерухомості, що продається, на нього розповсюджуються вимоги ст. 657 ЦК України, щодо письмової форми, а також обов'язкового нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації.

Відповідно до вимог статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Отже при укладанні спірного договору в частині купівлі-продажу нерухомого майна, дотримання встановленої статтею 657 ЦК України форми угоди було обов'язковою умовою укладення відповідного договору.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких необхідне для чинності правочину, пунктом 4 якої передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. З аналізу статті 209 ЦК України слідує, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом, або домовленістю сторін. Як встановлено апеляційним судом вище, стаття 657 ЦК України містить вимоги про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді недобудованого житлового будинку та його державну реєстрацію.

У відповідності із ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та  іншим актам  цивільного  законодавства.

Згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Відповідно до вимог статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається із вимог вищевказаних статей, чинним законодавством не вимагається визнання нікчемного правочину недійсним.

Разом з тим, згідно із нормами цивільного права нікчемний правочин є різновидом правочину, що може бути визнаний недійсним (стаття 215 ЦК України). Правові наслідки недійсності нікчемного правочину такі ж самі, як і правові наслідки правочину, який визнано судом недійсним.

На думку судової колегії апеляційного суду, чинне цивільне законодавство не містить прямої заборони щодо визнання нікчемних правочинів недійсними. Отже, враховуючи те, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права шляхом подачі позову про визнання спірного договору недійсним, а апеляційним судом встановлено порушення вимог закону при укладенні спірного договору, то порушене право позивача підлягає захистові шляхом задоволення позовних вимог про визнання спірного договору частково недійсним.

Що ж до підстав визнання позивачем спірного договору недійсним, як от перевищення службових повноважень керівником позивача, то судова колегія вважає їх необґрунтованими нормами чинного законодавства, оскільки із зібраних по справі доказів та із матеріалів справи вбачається, що керівник позивача діяв в межах повноважень, визначених Контрактом № 9 від 26.02.2004 року (а.с. 33-40) та статутом позивача (а.с.41-49).

Разом з тим, підстави визнання позивачем договору недійсним, як от недотримання форми договору в частині купівлі-продажу нерухомого майна ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є правомірними.

За таких обставин договір купівлі-продажу майна в частині купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлової споруди, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Мічуріна, 18 не відповідає вимогам закону, а отже є недійсним в цій частині.

Спірний договір не породжує тих прав та обов'язків, яких бажали сторони. Натомість настає двостороння реституція при якій, кожна із сторін повертає іншій стороні усе отримане за таким договором, а при неможливості повернути отримане у натурі - відшкодовує його вартість у грошовій формі. Такі наслідки визнання договору (його чистини) недійсним кореспондуються із вимогами частини 1 статті 216 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином не досліджено обставини справи  та  не надано цим обставинам  відповідну правову оцінку, в зв'язку з чим, рішення господарського суду Полтавської області від 10.04.2005 року у справі № 10/5 не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню.

Судова колегія вважає за можливе, відповідно до вимог статті 208 Господарського Кодексу України та статті 216 Цивільного Кодексу України, застосувати наслідки визнання спірного договору недійсним, шляхом повернення сторін договору у початковий стан, який існував до його укладення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач отримав нерухоме майно від відповідача (останнє перебуває у нього на балансі), разом з тим, розрахунок за договором не провів.

За таких обставин позивач зобов'язаний повернути відповідачеві отриманий за договором об'єкт незавершеного будівництва житлової споруди, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Мічуріна, 18.

Оскільки наслідком визнання договору недійсним є застосування реституції, то відповідно до вимог Декрету КМ України «Про державне мито»

Окрім того, оскільки під час розгляду справи № 10/5 господарськими судами були розглянуті позовні вимоги як немайнового характеру –визнання недійсною частини договору купівлі-продажу, так і майнового характеру –застосування реституції, і позивач оскаржує рішення в повному обсязі, то він повинен при подачі позовної заяви та апеляційної скарги сплатити державне мито  у розмірі передбаченому Декретом КМ України «Про державне мито».    

Відповідно до підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі, що становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту “б” пункту 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру, а в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру  справляється державне мито у розмірі, що становить 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з квитанції № 116 від 17.01.2006р. розмір сплаченого відповідачем державного мита, а саме, 85,00 грн. за подачу позовної заяви не відповідає розміру мита, що справляється з позовних вимог відповідно до підпунктів  “а” та “б”  пункту 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито», таким чином з позивача підлягає додатково стягненню в доход державного бюджету державне мито в розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові витрати за розгляд позовної заяви судом першої інстанції покладаються на  відповідача  повністю.

Окрім того, як вбачається з квитанції б/н від 20.04.2006р. розмір сплаченого відповідачем державного мита, а саме, 42,50 грн. за подачу апеляційної скарги не відповідає розміру мита, що справляється з  апеляційних скарг відповідно до підпункту г) пункту 2  статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито», згідно з яким із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови сплачується державне мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Отже, з позивача підлягає додатково стягненню в доход державного бюджету державне мито за розгляд апеляційної скарги в розмірі 12500,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на  відповідача  повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -  

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу державного підприємства „Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів” на рішення господарського суду  Полтавської області від 10.04.2006 року у справі № 10/5 задовольнити.

2. Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.04.2006 року у справі № 10/5 повністю та прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги державного підприємства „Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів” до товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудсервіс” задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.06.2004 року № 36/86а в частині купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житлової споруди, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Мічуріна, 18 повністю з моменту його укладення.

5. Зобов'язати державне підприємство „Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 76; код 03481313) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Промбудсервіс”(39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Щорса, 72-А, кв. 115; код 32334628) об'єкт незавершеного будівництва житлової споруди, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Мічуріна, 18 на протязі п'ятнадцяти днів з дня набрання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду законної сили. Видати наказ.

6. Стягнути з державного підприємства „Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 76; код 03481313) 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. державного мита за розгляд позовної заяви та 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги в доход державного бюджету України. Видати наказ.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промбудсервіс”(39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Щорса, 72-А, кв. 115; код 32334628) на користь державного підприємства „Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 76; код 03481313) 25085 (двадцять п'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита за розгляд позовної заяви та 12542 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

8. Доручити господарському суду Полтавської області видати накази.

9. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Мостова  Г. І.