Рішення від 24.10.2007 по справі 18/369-07 (31/43(8/411-06)-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.07р.

Справа № 18/369-07

(31/43(8/411-06)-07)

За позовом   Приватного підприємця ОСОБА_1         м.Дніпропетровськ  

до   1 - Профспілкового комітету

Дніпропетровського театру опери та балету 

                       м.Дніпропетровськ

                       2 - Обласного

комунального підприємства культури 

                       "Дніпропетровський

академічний театр опери та балету"

                       м.Дніпропетровськ 

третя особа:   Дніпропетровська  обласна рада

                       м.Дніпропетровськ    

про  витлумачення правочину та визнання угоди

дійсною

Суддя  Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - приватний підприємець;                         Берус Н. В. - 

дов. від  17.03.06 р.

від відповідача-1:  не з'явився

від відповідача-2:  Бондаренко К.

А. -  дов. № 7 від 10.01.07 р.

від третьої особи:  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач (Приватний підприємець

ОСОБА_1) в жовтні 2006 р. звернувся з позовом до відповідачів про тлумачення

змісту правочину, укладеного 08.07.2002 р. між ним та Профспілковим комітетом

Дніпропетровського державного театру 

опери та балету, як правочину щодо укладання договору  про надання послуг харчування, а також про

визнання зазначеної угоди  дійсною угодою

про надання послуг харчування , з дати укладення  договору 08.07.2002 р. по червень 2006 р. В

обґрунтування позову посилається на те, що вказаний договір  має найменування «договір оренди»,але по суті

не є договором оренди, оскільки його було укладено з метою надання робітникам

театру послуг харчування у приміщенні буфету театру на виконання умов

колективного договору між адміністрацією театру та профкомом театру.

Відповідачі проти позову

заперечують, вказуючи на те, що предметом договору є строкове безоплатне  користування приміщенням, яке зазначено як

орендне майно; сторони за договором виступають як  орендар та орендодавець, значення слів  та понять є однаковим  для всього змісту право чину, а також

загальноприйнятим у сфері відносин щодо оренди нерухомого майна.

Третя особа заперечень по суті

позову не надала.

           Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 15.02.07 р. (суддя  Мороз В. Ф.), яке залишене без змін

постановою від 15.05.07 р. ДАГС, відмовлено у задоволенні позову з мотиву

недоведеності зобов'язання сторін по угоді щодо надання послуг з харчування

працівників театру.

Постановою ВГСУ від 18.07.07 р.

задоволена касаційна скарга позивача, вищезазначені рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 15.02.07 р. та постанову ДАГС від 15.05.07 р. у

справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої

інстанції.

При цьому підставами, що потягли

скасування судового рішення, є наступні: суди першої та апеляційної інстанції

не надали правової оцінки положенням п.4.5. договору і підставам укладання

спірного договору; та не виконали вимог ст.213 ЦК України, за якими зміст

правочину встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом

інших його частин, усім його змістом, намірами сторін, а також змістом

попередніх переговорів, установленою практикою відносин між сторонами тощо.

Зокрема не надано правової оцінки участі в договорі представника Профспілкового

комітету на підставі протоколу № 12 від 26.06.02 р.  спільного засідання профкому та СТК,

обставинам безкоштовного найму майна, а також умовам п.4.5. договору,

переговорам сторін, листами тощо.

            Відповідно до приписів ст.111-12

ГПК України  вказівки, що  містяться 

у постанові касаційної інстанції, 

є обов'язковими для суду першої інстанції під  час 

нового  розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи,

дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення наявних представників сторін ,

господарський  суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5.8. Колективного договору

Дніпропетровського обласного театру опери та балету на 1998-2000 р.р. (

прийнятого на профспілковій конференції трудового колективу театру 08.05.1998

р., та підписаного в той же день представниками адміністрації та профспілкового

комітету ) передбачено обов'язок адміністрації в строк до 01.09.1998 р. з метою

забезпечення охорони здоров'я робітників театру поновити роботу театрального

буфету , для чого -виділити спеціальне приміщення ,провести тендер на більш

нижчу вартість буфетної продукції , та відмовитися від отримання від переможця

тендеру орендної плати та комунальних послуг , зазначивши про це у відповідному

договорі .

            22.02.1999 р.  відбулося спільне засідання профспілкового

комітету та ради трудового колективу (РТК) театру опери та балету за участю

заступника директора театру та приватного підприємця ОСОБА_1, за результатами

якого було прийняте рішення про клопотання перед адміністрацією театру про

укладання з Приватним підприємцем ОСОБА_1 договору оренди приміщення

закулісного буфету строком на 3 роки, з що щорічною пролонгацією за наявності

клопотання профкому та РТК та звільнення 

ПП ОСОБА_1  від комунальних  послуг.

           На виконання вищезазначеного рішення

02.08.1999 р.  між Профспілковим

комітетом театру опери та балету 

(орендодавець) та  ПП  ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір

оренди комунального майна № 1, згідно з умовами якого орендодавець  передав, а 

орендар (позивач) прийняв згідно з актом в строкове безоплатне

користування приміщення площею 58 кв. м, яке знаходиться на балансі Театру

опери та балету та розташоване за адресою:                   АДРЕСА_1 строком до

01.08.2002 р. На протязі строку дії цього договору сторони виконували свої

зобов'язання, передбачені умовами договору оренди.

           26.02.02 р. відбулося спільне

засідання профкому та РТК театру, за результатами якого було прийняте рішення

про продовження терміну дії договору оренди приміщення, переданого в

користування ПП ОСОБА_1  до 01.08.2007 р.

           08.07.02 р. між Дирекцією Державного

академічного театру опери та балету (орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (орендар) було

укладено договір оренди комунального майна № 2; відповідно до умов якого

орендодавець передав , а орендар прийняв в строкове безоплатне користування

приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться на балансі Театру опери та

балету, АДРЕСА_1 строком з 01.08.02 р. до 01.08.07 р.

            15.01.04 р. в. о. генерального

директора театру ОСОБА_2 було видано наказ  по Дніпропетровському академічному державному

театру опери та балету, із змісту якого вбачається, що за клопотанням профкому

та згідно із заявою керівника буфету від 08.10.02 р. для здійснення

санітарно-технічного контролю буфету, було створено постійно діючу комісію у

складі представників адміністрації та профкому театру.

          20.01.04 р. відбулося засідання

постійно діючої комісії по здійсненню контролю за роботою закулісного буфету за

участю Приватного підприємця ОСОБА_1, представників адміністрації та профкому

театру, на якому було прийняте рішення про визнання роботи буфету задовільною.

           Тобто вищезазначені дії

представників адміністрації театру, профкому театру та Приватного підприємця

ОСОБА_1 свідчили про відсутність заперечень щодо діяльності буфету на умовах

договору оренди комунального майна № 2, укладеного 08.07.02 р. між Дирекцією

Державного академічного театру опери та балету 

(орендодавець) в особі голови профкому ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_1(орендар),

та схвалення цього договору його учасниками.

            Визначальним для вирішення спору є

наступні обставини: договором є   домовленість   двох  

або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України); відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними

в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та

справедливості (ст.627); зміст договору становлять умови (пункти), визначені на

розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до

актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому

містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у

змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів

цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному

договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного

договору (ст.628); договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК

України).

За 

договором  найму  (оренди) 

наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно

у користування за плату на певний строк (ст.759); предметом  договору 

найму  може  бути річ, 

яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний

вигляд при неодноразовому використанні (ст.760). Тобто сторонами за договором

оренди є орендодавець та орендар (в нашому випадку сторонами за договором

є  Дирекція Державного академічного

театру опери та балету та ПП ОСОБА_1 відповідно); між якими і  існують відповідні правовідносини.

Згідно ж до вимог ст.901 ЦК України

за  договором про надання послуг одна

сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника)

надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення

певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену

послугу, якщо інше не встановлено договором. За твердженням позивача, він

виступає у спірному договорі в якості виконавця та надає послуги харчування на

замовлення профкому театру.

Відповідно до ст.213 ЦК України на

вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення

змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове

для  всього змісту правочину значення

слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення

термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній

сфері відносин значення термінів не дає 

змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст

встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його

частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими

частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи,

яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх

переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту,

подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають

істотне значення.

Тлумачення умов договору

здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов

договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо

в договорі немає посилання на ці умови (ст.637 ЦК України).

              За змістом спірного договору № 2

від 08.07.2002 р. позивачу у користування передається приміщення та йдеться

саме про оренду майна, сторони виступають як орендар та  орендодавець, 

при цьому значення слів і понять є однаковим  для всього змісту правочину, а також

загальноприйнятим  у сфері саме орендних

правовідносин. Надаючи  правову оцінку

положенням п.4.5. договору і підставам укладання спірного договору,  суд дійшов висновку про те, що підставами

укладання цього договору є: пункт 5.8. Колективного договору Дніпропетровського

обласного театру опери та балету на 1998-2000 р.р. (прийнятого на профспілковій

конференції трудового колективу театру 08.05.1998 р., та підписаного в той же

день представниками адміністрації та профспілкового комітету), яким передбачено

обов'язок адміністрації в строк до 01.09.1998 р. з метою забезпечення охорони

здоров'я робітників театру поновити роботу театрального буфету,  для чого -виділити спеціальне приміщення.;

Рішення  від 22.02.1999 р. щодо

клопотання перед адміністрацією театру про укладання з Приватним підприємцем

ОСОБА_1 договору оренди приміщення закулісного буфету строком на 3

роки   з щорічною пролонгацією за

наявності клопотання профкому та РТК, прийняте на спільному засіданні профспілкового

комітету та ради трудового колективу театру опери та балету за участю

заступника директора театру та приватного підприємця ОСОБА_1.

На виконання вищезазначеного

рішення 02.08.1999 р.  між Профспілковим

комітетом театру опери та балету  (орендодавець)

та  ПП 

ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди комунального майна №

1, згідно з умовами якого орендодавець 

передав, а  орендар (позивач)

прийняв згідно з актом в строкове безоплатне користування приміщення площею 58

кв. м, яке знаходиться на балансі Театру опери та балету та розташоване за

адресою: АДРЕСА_1; строком до 01.08.2002 р. На протязі строку дії цього

договору сторони виконували свої зобов'язання, передбачені умовами договору

оренди.

             26.02.02 р. відбулося спільне засідання

профкому та РТК театру ,за результатами якого було прийняте рішення про

продовження терміну дії договору оренди приміщення, переданого в

користування ПП ОСОБА_1, до 01.08.2007 р.

           08.07.02 р. між Дирекцією Державного

академічного театру опери та балету (орендодавець) та ПП ОСОБА_1(орендар) було

укладено договір оренди комунального майна № 2, відповідно до умов якого

орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове безоплатне користування

приміщення площею 58,00 кв. м, яке знаходиться на балансі Театру опери та

балету, АДРЕСА_1 строком з 01.08.02 р. до 01.08.07 р.

Наявність в цьому договорі п.4.5.,

відповідно до якого орендар зобов'язався обслуговувати робітників театру

якісною продукцією за мінімальними цінами, на думку суду, не може свідчити про

наміри сторін укласти договір про надання послуг.

Порівняння змісту попередніх

переговорів, листування між сторонами, рішення, що приймалися адміністрацією

театру за участю профспілкового комітету та безпосередньо самого позивача

відносно приміщення буфету, договір оренди 

комунального майна № 1 від 02.08.1999р.  (що був фактично пролонгований сторонами на

новий термін шляхом укладання спірного договору оренди)  не дають достатньо правових підстав для

висновку про тлумачення спірного договору , як договору про надання послуг

харчування.

Участь в договорі представника

Профспілкового комітету на підставі протоколу № 12 від 26.06.02 р. спільного

засідання профкому та СТК, рішення про безкоштовне користування  позивачем найманим майном (приміщенням), а

також наявність у тексті договору вищезазначеного п.4.5., на думку суду, не є

правовими підставами для задоволення позовних вимог Приватного підприємця

ОСОБА_1, тобто у суду відсутні достатні підстави для тлумачення даного

договору, як договору про надання послуг харчування.

Із зазначеного слід зробити

висновок, що договір оренди комунального майна № 2 від 08.07.2002 р. є

договором оренди з усіма його істотними умовами, оскільки договір, укладений з

Приватним підприємцем  ОСОБА_1, для  здійснення останнім підприємницької

діяльності в окремому  приміщенні та з

орендною платою у вигляді надання працівником театру якісної продукції по

мінімальним цінам.

При цьому суд враховує, що підстави

для визнання спірного договору № 2 від 08.06.2002р. дійсною угодою про надання

послуг харчування з 08.07.2002  р.  по червень 2006р., як окремої вимоги, за

обставин, що викладені позивачем, не встановлені законом,  тобто дана вимога не ґрунтується на законі.

          На підставі викладеного,

керуючись  ст.ст.49, 82-85 ГПК України,

господарський  суд,-

ВИРІШИВ:

                    В позові відмовити.

Суддя

 В.І. Петрова

Рішення підписано 24.10.2007

р.