Рішення

від 17.11.2022 по справі 640/7041/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2022 року м. Київ № 640/7041/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення що винесенні ГУ ДФС у м. Києві, на підставі акту перевірки 21.11.2019 № 286/26-15-05-04-05/35122370, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0015280504 від 27 грудня 2019 року; податкове повідомлення-рішення № 0015290504 від 27 грудня 2019 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податковий орган прийшов до помилкового висновку про неможливість здійснення господарських операцій з ТОВ «Агро Строй» у зв`язку з відсутністю матеріально-технічної можливості надання послуг, кваліфікованого персоналу, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність послуги та нереальність здійснення операції, адже всі операції за договором були здійснені, первинні документи у повній мірі розкривають зміст такої операції, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній вирок по зазначеному відповідачем в акті підприємству.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.05.2020 до суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення товариством позивача вимог податкового законодавства, зокрема, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018 року на суму 15476 грн., та занижено суму ПДВ за грудень 2018 року на суму 68657 грн., та з урахуванням зібраної інформації по контрагенту позивача - ТОВ «Агро Строй», податковий орган вважає, що надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку по вказаному контрагенту не можуть бути прийняті судом, оскільки до перевірки не надано рахунок-фактуру та документів, передбачених договором між вказаними сторонами.

Ухвалою суду від 09 листопада 2022 року замінено відповідача у справі на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, з 12.11.2019 по 14.11.2019 року, ГУ ДПС у м. Києві проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БК СПЕЦБУДСЕРВІС» на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 31.10.2019 року № 2575 .

За результатами перевірки, ГУ ДПС у м. Києві було складено акт позапланової невиїзної перевірки № 286/26-15-05-04-05/35122370 від 21.11..2019.

На підставі акту перевірки, Головним управлінням державної податкової служби у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0015280504 від 27 грудня 2019 року у відповідності до якого встановлено порушення пп. 44.1, ст. 44, п. 185 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 68657,00 (шістдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень) 00 коп., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17164,00 (сімнадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні) 00 коп. (далі по тексту - Рішення 1); № 0015290504 від 27 грудня 2019 року у відповідності до якого, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 15476.00 грн. (далі по тексту - Рішення 2).

Не погоджуючись з висновками вищевказаного акту перевірки, що став підставою винесення оскаржуваних ППР, товариством в порядку адміністративного оскарження, 10.01.2020 року на адресу ДПС України було направлено скаргу на ППР № 0015280504, № 0015290504 від 27 грудня 2019 року.

24.03.2020 року, за вх. № 24/03-20/01 від 24.03.2020 року, на адресу позивача від ДПС України надійшло рішення, в якому ДПС України, залишає без змін оскаржувані ППР, а скаргу - без задоволення.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно змісту наданих п. 14.1 ст. 14 ПК України визначень, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Нормами абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тож, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Слід звернути увагу на те, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

При цьому, документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Суд, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Так, в ході проведення контролюючим органом перевірки, останніми, в результаті опрацювання податкової інформації, що наявна в базах ДФС, було встановлено, що ТОВ «БК «СПЕЦБУДСЕРВІС» мало фінансово-господарські відносини ТОВ «АГРО СТРОЙ», та вказано, що згідно ІС «Податковий блок», 22.04.2019 року ТОВ «Агро Строй» внесено картку суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності. З`ясовано, що операції здійсненні ТОВ «Агро Строй не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених ТМЦ від контрагента ТОВ «Агро Строй» на адресу ТОВ БК «Спецбудсервіс» що свідчить що правочин здійснений без мети настання реальних наслідків. Так, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій, внаслідок наданих пояснень директора та засновника ТОВ «АГРО СТРОЙ» - ОСОБА_1 про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «АГРО СТРОЙ».

Натомість, позивач наголошує на тому, що контролюючим органом, без проведення будь-яких перевірочних заходів, тільки використовуючи дані Єдиного реєстру податкових накладних, інформацію, яка є в базах ДФС, на підставі необґрунтованих сумнівів та непідтверджених припущень зроблено висновки щодо документального оформлення нереальних господарських операцій та відсутності фактичних господарських відносин між підприємствами-контрагентами. Також, Головним управлінням ДФС у м. Києві встановлено факти, про порушення ТОВ «БК «СПЕЦБУДСЕРВІС» норм п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, але зазначена стаття лише визначає які суми податку відносяться до податкового кредиту.

Судом досліджено, що згідно ІС «Податковий блок», ТОВ «БК «СПЕЦБУДСЕРВІС»

взято на облік в контролюючих органах 08.06.2007 № 17986, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві, станом на 21.11.2019, перебуває на обліку в ДПІ Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві. Дані про реєстрацію платником податку на додану вартість: від 09.12.2014 № 351223726573, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві.

З метою отримання документів та пояснень ТОВ «БК «СПЕЦБУДСЕРВІС», податковим органом направлено письмовий запит від 08.07.2019 № 128539/10/26-15-14-04-05-14 по взаємовідносинах Із ТОВ «АГРО СТРОЙ» (код 41605425) за грудень 2018 року.

У відповідь на даний лист, позивачем надано документальні підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «АГРО СТРОЙ» (код 41605425) за грудень 2018 року, а саме: договір поставки від 04.12.2018 № 304/12/18-БМ, видаткова накладна від 12.12.2018 № 512, платіжне доручення від 29.01.2019 № 21, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

За грудень 2018 року ТОВ «БК «СПЕЦБУДСЕРВІС», задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1723747 гривень. За грудень 2018 року, ТОВ «БК «СПЕЦБУДСЕРВІС» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1739223 гривень. Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період за період рудень 2018 року встановлено його завищення всього у загальній сумі 84133 гривень.

В ході проведення перевірки встановлено, що на формування ТОВ «БК «СПЕЦБУДСЕРВІС» суми податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з ТОВ «АГРО СТРОЙ».

ТОВ «БК «СПЕЦБУДСЕРВІС» в особі директора Кіндратенка С.С., в подальшому «Покупець» та ТОВ «АГРО СТРОЙ» «Продавець», в особі Директора ОСОБА_1, діючого на підставі Статуту товариства, уклали Договір поставки від 04.12.2018 № 04/12/18-БМ, за предметом якого, продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця, а покупець прийняти матеріальні цінності, будівельні матеріали та здійснити оплату на умовах цього договору.

Актом перевірки підтверджується, що позивачем на запит контролюючого органу було надано договір поставки від 04.12.2018 № 304/12/18-БМ, видаткова накладна від 12.12.2018 № 512, платіжне доручення від 29.01.2019 № 21, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, проте, висновки перевірки та, відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті виходячи з пояснень директора ТОВ «Агро Строй» ОСОБА_1 щодо непричетності до створення підприємства, відсутності підтверджуючих документів що стосуються якості поставленого товару, відсутності в контрагента позивача основних засобів/ресурсів.

Згідно змісту та вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України, визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, за п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування задаткового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Проте, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не затверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Разом із тим, згідно пунктів 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларуванню та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Стосовно посилання контролюючого органу на наявність пояснень директора ТОВ «Агро Строй» про непричетність до створення/ведення діяльності підприємства, необхідно зазначити, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Інформація викладена в акті перевірки про відсутність у основних постачальників ТОВ «Агро Строй», в ланцюгу поставок товарів, власних приміщень та матеріально - технічних ресурсів для виконання господарських операцій, на думку суду, не може бути належним доказом таких обставин, оскільки, підприємства в праві залучати сторонні матеріально - технічні ресурси за договорами оренди, безоплатного користування (позички), а трудові - за цивільно-правовими договорами. При цьому, всі наведені податковим органом обставини, не підтверджені відповідними доказами, тобто, фактично, є припущеннями.

Водночас, суд наголошує на тому, що нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з наведеного слідує, що наведені господарські операції між позивачем та контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, беручи до уваги й те, що характер описаних операцій відповідає фактичній господарській діяльності позивача та її основним видам. При цьому, посилання податкового органу на ненадання певних документів, зокрема, щодо якості товару, не пояснюють яким чином відсутність вказаних документів впливає на висновок про нереальність здійснення господарської операції між сторонами.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків-покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга зазначеної статті).

Межі прийнятності в адміністративному судочинстві обставин, встановлених у кримінальному провадженні, визначені нормою частини шостої статті 78 КАС. Відповідно до цих меж, показання свідка у процедурах кримінального провадження не стає автоматично доказом в адміністративному судочинстві. Протокол допиту свідка у кримінальному провадженні чи пояснення посадової особи підприємства може бути джерелом інформації щодо обставин, на які сторона в адміністративній справі посилається на підтвердження своїх доводів чи заперечень і які входять у зв`язку з цим до предмета доказування. Встановити ж такі обставини суд може тільки на підставі засобів, передбачених частиною другою статті 72 КАС, та в порядку, встановленими нормами КАС України.

До матеріалів справи не було додано жодного вироку суду, що набрав законної сили, яким би було встановлено причетність засновників/керівників контрагента до вчинення кримінально караного діяння, а сам факт надання пояснень чи відкриття кримінального провадження, не є самостійною підставою для визнання спірних операцій нереальними для товариства позивача. При цьому, отримання свідчень (пояснень) посадових осіб суб`єктів господарювання в процедурах податкового контролю, не є фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та контрагента.

Стороною відповідача під час розгляду даного спору не надано належних доказів, які б свідчили про наявність обставин що підтверджують недобросовісність саме позивача, як платника податків.

Отже, висновок ГУ ДПС у м. Києві про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, щодо завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018 року на суму 15476 грн., та заниження суми ПДВ за грудень 2018 року на суму 68657 грн., не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного спору в суді. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, а не на дійсних встановлених обставинах з відповідним документальним підтвердженням.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими. При цьому, відзив сторони відповідача не мітить жодних доводів на спростування обставин, що покладені в основу позовної заяви та мітить лише посилання на висновки акта перевірки. Жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2102 грн., які підлягають стягненню з відповідача, на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0015280504 від 27 грудня 2019 року та № 0015290504 від 27 грудня 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» (ЄДРПОУ 35122370, 02130, м. Київ, бульвар Перова 10-а, офіс 176);

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Суддя В.І. Келеберда