Ухвала

від 16.11.2022 по справі 810/3055/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3055/18

УХВАЛА

16 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Мельничука В.П. та суддів Лічевецького І.О., Оксененка О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової служби України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебют-Центр» до Державної податкової служби України про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про виправлення описки.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду 13 жовтня 2022 року витребувано з Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 810/3055/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебют-Центр» до Державної податкової служби України про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

До Шостого апеляційного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 810/3055/18 у двох томах: том 1 на 250 арк., том 2 на 15 арк.

Відповідно до ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в адміністративній справі визначено Законом України "Про судовий збір" з урахуванням змін до вказаного Закону.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи зі вказаного, Державна податкова служба України при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинна була сплатити судовий збір в розмірі 2481,00 грн. ((1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Вказаною особою в порушення зазначених вимог законодавства не дотримано вказані вимоги ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України та не додано документ про сплату судового збору, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Державна податкова служба України зазначає, що органи Державної податкової служби не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору вони зобов`язанні звернутись до Управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження, однак враховуючи введення воєнного стану та території України, органи Казначейства не здійснюють платежі щодо сплати судового збору.

Таким чином, з огляду на відсутність коштів для сплати судового збору, враховуючи введення воєнного стану та території України в умовах якого не здійснюється фінансування за КВЕК 2800 (рахунок за яким здійснюються видатки для сплати судового збору), зважаючи на тимчасові обмеження на період дії правового режиму воєнного стану та об`єктивну неможливість контролюючого органу сплатити судовий збір, Головне управління ДПС у м. Києві просить суд відстрочити сплату судового збору.

Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений в статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов та підстав для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

З указаного вбачається, що Державна податкова служба України не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Тобто, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Таким чином, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що звертаючись до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору необхідно не лише зазначити зміст прохання обмежившись посиланням на майнове становище, а й надати суду відповідні докази важкого майнового стану.

Проте, належних і відповідних доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Державної податкової служби України сплатити судовий збір та не передбачення можливості використання коштів на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи державної влади, в тому числі, на сплату судового збору, до апеляційної скарги не додано.

Також відсутні докази, які б підтверджували, що бюджетом податкового органу не передбачено коштів для сплати судового збору.

Необхідно зазначити, що стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Отже, органи державної влади, в тому числі Державна податкова служба України, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

В частині тверджень про неспроможність сплати судового збору у зв`язку із військовим вторгненням Російської Федерації на територію України слід зазначити, що такі твердження є безпідставними, оскільки податковим органом не надано обґрунтованих пояснень, а також не підтверджено належними та достатніми доказами взаємозв`язок воєнного стану з скороченням обсягу бюджетних асигнувань, які призначені саме для сплати судового збору, Державній податковій службі України, як суб`єкту владних повноважень.

Також не зазначено, які саме обставини, події, тимчасові обмеження в період дії правового режиму воєнного стану та, як вплинули на рівень майнового стану Державної податкової служби України, а також не надано жодних доказів незадовільного матеріального стану та неможливості для сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги в умовах воєнного стану.

Колегія суддів звертає увагу, що сам лише факт запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року не може бути підставою для безумовного та систематичного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Таким чином, обставини пов`язані з тривалою внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, обставини щодо неналежного фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України, відсутність достатньої кількості коштів, які призначені для цієї мети, блокування рахунків та здійснення безспірного стягнення коштів з рахунків боржника не є наслідками введення воєнного стану в Україні, а обставини, щодо організації роботи органів Державної податкової служби в умовах правового режиму воєнного стану, не можуть вважатися достатніми для відстрочення сплати судового збору, оскільки це є лише недоліками в організації внутрішньої діяльності та представництва інтересів суб`єкта владних повноважень, в судах.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 160/10376/21.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Державної податкової служби України про відстрочення сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 169, 298, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Державної податкової служби України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко