Постанова

від 01.11.2022 по справі 2/299

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2022 р. Справа №2/299

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Гаврилюка О.М.

Алданової С.О.

за участю представників учасників справи:

від стягувача (заявника): не з`явилися

від боржника: не з`явилися

від державної виконавчої служби: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 29.06.2022

про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №2/299 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком"

про стягнення 103 287,23 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком" про стягнення 103 287,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 103 287,23 грн. основної заборгованості, 4 615,45 грн. пені, 872,08 грн. трьох процентів річних, 1 087,75 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.02.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 у справі №2/299 видано відповідні накази.

16.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, а саме стягувача - Акціонерного товариства "К.Енерго" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання наказу №2/299 виданого Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 25.01.2011 з Акціонерного товариства "К.Енерго" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

14.02.2022 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла скарга на бездіяльність держаного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №59305814 та №59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 у справі №2/299, в якій стягувач просив суд:

- визнати за період з 12.06.2019 по 13.02.2022 неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №59305814 та №59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва у справі №2/299 від 11.02.2011, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59305814 та №59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва у справі №2/299 від 11.02.2011 з врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59305814 та №59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва у справі №2/299 від 11.02.2011 з врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено частково. Визнано неправомірною за період з 12.06.2019 по 13.02.2022 бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №59305814 та №59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №2/299 від 11.02.2011, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №59305814 та №59306207 щодо примусового виконання наказів Господарського суду міста Києва по справі №2/299 від 11.02.2011 з врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження". В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

17.06.2022 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про вирішення питання щодо покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 900,00 грн., пов`язаних з розглядом скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. В іншій частині задоволення заяви відмовлено.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку з чим заява ТОВ "Ніко-Тайс" підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відділ державної виконавчої служби обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою судом ухвалою, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Подільський ВДВС у м. Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 400,00 грн. Прийняти нове рішення, яким заяву про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

Причиною подання апеляційної скарги стала незгода скаржника із розподілом судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції без повного дослідження усіх доказів, без належного правового обґрунтування та без врахування правових висновків Верховного Суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Алданової С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №2/299 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

25.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №2/299 з Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №2/299 та надано строк для усунення недоліків.

15.08.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надійшло клопотання про відкриття апеляційного провадження у справі №2/299 за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №2/299 за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 та призначено до розгляду на 13.09.2022.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 розгляд справи відкладено на 04.10.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Алданова С.О., Сулім В.В.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. у відпустці 04.10.2022, судове засідання, призначене на 04.10.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №2/299, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.11.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022, для розгляду апеляційної скарг у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Алданова С.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №2/299.

01.11.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" подало клопотання про розгляд справи за наявними в ній документами за відсутності представника.

У судове засідання 01.11.2022 боржник та державна виконавча служба представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також клопотання представника стягувача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

В іншій частині задоволення заяви відмовлено.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

За приписами статті 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зі змісту заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вбачається, що останнє просить суд покласти на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 900,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стягувачем надано до суду:

- копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.10.2021 №08-10-2021/8 (далі - договір), укладеного між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (адвокат);

- копію акта прийому-передачі документів від 08.10.2021;

- копію акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.06.2022.

Згідно з пунктом 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртелеком" та Подільським ВДВС у місті Києві центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), котрі виникли під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №2/299 від 11.02.2011, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Подільським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №2/299 від 11.02.2011 та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) різного роду клопотань та заяв із врахуванням Закону України "Про виконавче провадження", підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №2/299 від 11.02.2011 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.

У пункті 1.2 договору його сторони визначили, що правова допомога за цим правочином вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість виконання передбаченого цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800,00 грн. (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1. договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону. Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900,00 грн.;

- судові засідання - 1 500,00 грн. за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1 800,00 грн.;

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 800,00 грн./год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

У пункті 3.8 договору його сторони погодили та визначили розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору), який визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.06.2022 виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги на загальну суму 10 900,00 грн.

Слід також зазначити, що скаржник надав суду довіреність ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 12.08.2021 на представлення інтересів скаржника Грищенком О.М., як адвокатом. Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 №3888, виданого на ім`я Грищенка О.М.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

У той же час за приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідне клопотання, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

При цьому, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, практика стягнення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. У переважній більшості справ, у яких ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн. до 10 000,00 грн. та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зверталось до суду.

Разом з цим, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.05.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь стягувача, який відповідно до розрахунку розміру винагороди за договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.10.2021 становить 1 900,00 грн., є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, зважаючи численну кількість поданих стягувачем скарг на дії ДВС у інших справах, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" в розмірі 1 900,00 грн. у зв`язку із прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на відділ державної виконавчої служби відшкодування "гонорару успіху", який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, а також враховуючи часткове задоволення скарги на дії державного виконавця, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким також погоджується колегія суддів, про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку з чим заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відділ державної виконавчої служби обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі та правильність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №2/299 має бути залишена без змін.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №2/299 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №2/299 залишити без змін.

3. Матеріали справи №2/299 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 16.11.2022.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді О.М. Гаврилюк

С.О. Алданова