Рішення

від 09.11.2022 по справі 911/1077/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/1077/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ-НИК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕК ЕНЕРДЖІ ГРУП»

про стягнення 572 344,83 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Максименко К.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ-НИК» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕК ЕНЕРДЖІ ГРУП» про стягнення 572 344,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання щодо виконання умов договору поставки № ДГ-0000011 від 01.09.2019 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 572 344,83 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/1077/22 від 19.07.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ-НИК» залишено без руху.

28.07.2022 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2022.

Ухвалою суду від 03.08.2022 відкрито провадження по справі № 911/1077/22. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче судове засідання у справі на 14.09.2022.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку із відсутністю фінансування на поштову кореспонденцію, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.08.2022 була направлена судом на електронну адресу відповідача, зазначену у позовній заяві.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.08.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

14.09.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 14.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 12.10.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, 14.09.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача.

12.10.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача вдруге в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; в судовому засіданні представник позивача надав до суду оригінали документів для огляду. Ухвалою суду від 12.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі № 911/1077/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2022.

З метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, 13.10.2022 судом складено ухвалу-повідомлення. У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача.

09.11.2022 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № ДГ-0000011 від 01.09.2019 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 572 344,83 грн. основного боргу.

09.11.2022 представник відповідача в судове засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час судового засідання був повідомлений належним чином.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Крім того, відповідач не був позбавлений права брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 09.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кабель-Ник» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕК ЕНЕРДЖІ ГРУП» укладено договір поставки № ДГ-0000011 (далі договір), умовами п. 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов`язується постачати товар у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, предметом поставки є такий товар: самоутримуваний ізольований провід (СІП), лінійна арматура в асортименті, інструмент для монтажу електричний ліній та інші товари вказані у видаткових накладний.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що товар, вказаний в п. 1.2 цього договору, поставляється покупцю партіями згідно його письмової або усної заявки з переліком товарів та кількістю. Кожна партія товару передається згідно видаткової накладної, в якій зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості, кількість товару, ціна та вартість товару.

Згідно зі п. п. 2.2.1 та 2.2.3 договору, якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати діючим галузевим стандартам. Гарантійний термін на лінійну арматуру для ізольованих ліній виробництва sicame group 25 років з моменту введення в експлуатацію, для всіх інших груп продукції 3 роки з моменту введення в експлуатацію. Вартість тари та пакування лінійної арматури входить до ціни товару, якщо інше не обумовлено додатковою угодою.

В пунктах 3.1-3.3 договору сторонами узгоджено, що після отримання заявки, постачальник факсом або електронною поштою передає покупцю рахунок з ціною товарів та загально вартістю партії. Покупець факсом або електронною поштою передає постачальнику довіреність на отримання товару, після чого постачальник організовує відправку товарів покупцю.

Партія товару, згідно заявки, повинна бути поставлена покупцю в строк не пізніше 90 календарних діб, з правом дострокової поставки.

Перехід права власності відбувається в момент отримання відповідної партії товару, на складі транспортної компанії та підписання квитанції про отримання, або при отриманні безпосередньо від представника постачальника, з підписанням видаткової накладної.

Відповідно до п. п. 4-1-4.3 договору, ціна та вартість кожної партії товару вказується у рахунку на оплату та у видаткових накладних, що передаються з кожною партією товару. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку. Товар постачається покупцю за попереднім погодженням з постачальником.

Як зазначає позивач, на виконання умов та протягом дії договору, ним було здійснено поставку товару на загальну суму 1 151 361,55 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000188 від 10.09.2019, № РН-0000256 від 25.10.2019, № РН-0000321 від 10.12.2019, № РН-0000044 від 26.02.2020, № РН-0000058 від 12.03.2020, № РН-0000071 від 26.03.2020, № РН-0000081 від 07.04.2020, № РН-0000101 від 30.04.2020, № РН-0000182 від 22.07.2020, № РН-0000183 від 22.07.2020, № РН-0000227 від 15.09.2020, № РН-0000267 від 16.10.2020, № РН-0000275 від 22.10.2020, № РН-0000295 від 02.11.2020, № РН-0000281 від 03.11.2020, № РН-0000296 від 27.11.2020, № РН-0000297 від 27.11.2020, № РН-0000301 від 02.12.2020, № РН-0000307 від 07.12.2020, № РН-0000317 від 14.12.2020, № РН-0000024 від 26.02.2021, № РН-0000039 від 22.03.2021, № РН-0000042 від 25.03.2021, № РН-0000047 від 31.03.2021, № РН-0000054 від 05.04.2021, № РН-0000066 від 30.04.2021, № РН-0000078 від 14.05.2021, № РН-0000083 від 20.05.2021 та № РН-0000014 від 25.01.2022.

Однак відповідач, за ствердженням позивача, виконав зобов`язання за договором лише частково, здійснивши оплату за поставлений товар у розмірі 579 016,72 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом вих. № 0051/2501 від 25.01.2022 відповідач направив позивачу гарантійний лист, в якому підтвердив, що станом на 01.01.2022 у відповідача за договором поставки № ДГ-0000011 від 01.09.2019 існує заборгованість в сумі 573 710,09 грн. та повідомив позивача, що гарантує повне погашення заборгованості до 25.02.2022 (копія листа наявна в матеріалах справи).

Однак, як зазначає позивач, всупереч листу № 0051/2501 від 25.01.2022, станом на 31.05.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становила 572 344,83 грн.

У зв`язку із вищенаведеним, 31.05.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією на суму 572 344,83 грн. № 32 від 31.05.2022, в якій зазначив, що позивачем, на виконання умов договору поставки, було здійснено поставку на загальну суму 1 151 361,55 грн., однак відповідач свої зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар виконав частково, сплативши лише 579 016,72 грн. Позивач в претензії зазначив, що відповідач листом № 0051/2501 від 25.01.2022 гарантував повне погашення заборгованості до 25.02.2022, однак, станом на дату складання претензії, заборгованість відповідача все ще становить 572 344,83 грн. У зв`язку із цим, позивач претензією вимагав у 7-денний строк з дня отримання останньої сплатити позивачу заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 572 344,83 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

На підтвердження надсилання претензії, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 5402907779776, поштову квитанцію та фіскальний чек за відповідним номером.

17.06.2022 відповідач, у відповідь на претензію позивача, направив лист № 39/1706 від 17.06.2022, в якому зазначив, що керівництвом було прийнято рішення тимчасово призупини діяльність підприємства у зв`язку із введення в Україні режиму воєнного стану. Враховуючи зазначене, відповідач просив позивача переглянути вимоги та поставитись з розумінням до ситуації. Відповідач також зазначив, що зобов`язується повідомити позивача, коли відновить свою роботу і буде мати змогу погасити заборгованість (копія відповіді на претензію наявна в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення позивачем до суду, відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 572 344,83 грн. У зв`язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 572 344,83 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної та своєчасної оплати за наданий товар до суду не надано.

Відповідно до п. п. 7.1 та 7.2 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і сторонами і діє до « 31» грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 15 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами розірвати або змінити договір у прядку, передбаченому п. 7.2 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір щороку продовжувався на кожний наступний календарний рік. Отже, як станом на дату звернення позивачем до суду, так і станом на дату розгляду даної справи, договір є чинним та діє до « 31» грудня 2022 року.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № ДГ-0000011 від 01.09.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже вказувалося судом вище та передбачено сторонами в п. 2.1 договору передбачено, що товар, вказаний в п. 1.2. цього договору, поставляється покупцю партіями згідно його письмової або усної заявки з переліком товарів та кількістю. Кожна партія товару передається згідно видаткової накладної, в якій зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості, кількість товару, ціна та вартість товару.

В пунктах 3.2 та 3.3 договору сторонами узгоджено, що партія товару, згідно заявки, повинна бути поставлена покупцю в строк не пізніше 90 календарних діб, з правом дострокової поставки. Перехід права власності відбувається в момент отримання відповідної партії товару, на складі транспортної компанії та підписання квитанції про отримання, або при отриманні безпосередньо від представника постачальника, з підписанням видаткової накладної.

Як зазначає позивач, на виконання умов та протягом дії договору, ним було здійснено поставку товару на загальну суму 1 151 361,55 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000188 від 10.09.2019, № РН-0000256 від 25.10.2019, № РН-0000321 від 10.12.2019, № РН-0000044 від 26.02.2020, № РН-0000058 від 12.03.2020, № РН-0000071 від 26.03.2020, № РН-0000081 від 07.04.2020, № РН-0000101 від 30.04.2020, № РН-0000182 від 22.07.2020, № РН-0000183 від 22.07.2020, № РН-0000227 від 15.09.2020, № РН-0000267 від 16.10.2020, № РН-0000275 від 22.10.2020, № РН-0000295 від 02.11.2020, № РН-0000281 від 03.11.2020, № РН-0000296 від 27.11.2020, № РН-0000297 від 27.11.2020, № РН-0000301 від 02.12.2020, № РН-0000307 від 07.12.2020, № РН-0000317 від 14.12.2020, № РН-0000024 від 26.02.2021, № РН-0000039 від 22.03.2021, № РН-0000042 від 25.03.2021, № РН-0000047 від 31.03.2021, № РН-0000054 від 05.04.2021, № РН-0000066 від 30.04.2021, № РН-0000078 від 14.05.2021, № РН-0000083 від 20.05.2021 та № РН-0000014 від 25.01.2022.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних на загальну суму 1 093 186,39 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № РН-0000188 від 10.09.2019 на суму 36 457,92 грн., № РН-0000256 від 25.10.2019 на суму 13 728,00 грн., № РН-0000321 від 10.12.2019 на суму 36 046,08 грн., № РН-0000044 від 26.02.2020 на суму 16 244,28 грн., № РН-0000058 від 12.03.2020 на суму 31 792,18 грн., № РН-0000071 від 26.03.2020 на суму 2 296,94 грн., № РН-0000081 від 07.04.2020 на суму 103 055,57 грн., № РН-0000101 від 30.04.2020 на суму 37 307,42 грн., № РН-0000182 від 22.07.2020 на суму 13 030,25 грн., № РН-0000183 від 22.07.2020 на суму 30 326,12 грн., № РН-0000227 від 15.09.2020 на суму 2 738,74 грн., № РН-0000267 від 16.10.2020 на суму 34 676,12 грн., № РН-0000275 від 22.10.2020 на суму 32 382,00 грн., № РН-0000295 від 02.11.2020 на суму 33 871,99 грн., № РН-0000281 від 03.11.2020 на суму 25 954,24 грн., № РН-0000296 від 27.11.2020 на суму 35 781,05 грн., № РН-0000297 від 27.11.2020 на суму 770,33 грн., № РН-0000301 від 02.12.2020 на суму 10 528,06 грн., № РН-0000307 від 07.12.2020 на суму 3 081,31 грн., № РН-0000317 від 14.12.2020 на суму 11 318,08 грн., № РН-0000024 від 26.02.2021 на суму 19 034,64 грн., № РН-0000039 від 22.03.2021 на суму 216 351,85 грн., № РН-0000042 від 25.03.2021 на суму 16 433,76 грн., № РН-0000047 від 31.03.2021 на суму 42 531,55 грн., № РН-0000054 від 05.04.2021 на суму 57 017,09 грн., № РН-0000078 від 14.05.2021 на суму 5 522,98 грн. та № РН-0000083 від 20.05.2021 на суму 224 907,84 грн., що наявні в матеріалах справи. Усі видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Одночасно, судом встановлено, що позивачем не долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних № РН-0000066 від 30.04.2021 та № РН-0000014 від 25.01.2022 на загальну суму 58 175,16 грн.

Проте, як вже зазначалося судом раніше, 31.05.2022 позивач направив відповідачу претензію № 32, в якій зазначив, що ним, на виконання умов договору, було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 1 151 361,55 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000188 від 10.09.2019, № РН-0000256 від 25.10.2019, № РН-0000321 від 10.12.2019, № РН-0000044 від 26.02.2020, № РН-0000058 від 12.03.2020, № РН-0000071 від 26.03.2020, № РН-0000081 від 07.04.2020, № РН-0000101 від 30.04.2020, № РН-0000182 від 22.07.2020, № РН-0000183 від 22.07.2020, № РН-0000227 від 15.09.2020, № РН-0000267 від 16.10.2020, № РН-0000275 від 22.10.2020, № РН-0000295 від 02.11.2020, № РН-0000281 від 03.11.2020, № РН-0000296 від 27.11.2020, № РН-0000297 від 27.11.2020, № РН-0000301 від 02.12.2020, № РН-0000307 від 07.12.2020, № РН-0000317 від 14.12.2020, № РН-0000024 від 26.02.2021, № РН-0000039 від 22.03.2021, № РН-0000042 від 25.03.2021, № РН-0000047 від 31.03.2021, № РН-0000054 від 05.04.2021, № РН-0000066 від 30.04.2021, № РН-0000078 від 14.05.2021, № РН-0000083 від 20.05.2021, № РН-0000014 від 25.01.2022 та зазначено, що жодних зауважень та заперечень щодо кількості, якості чи комплектності поставленого товару від покупця на адресу постачальника не надходило, що свідчить про належне виконання останнім своїх господарських зобов`язань.

17.06.2022 відповідач направив позивачу відповідь на претензію № 39/1708, яка не містить а ні заперечень щодо поставки товару на загальну суму 1 151 361,55 грн., а ні заперечень щодо поставки товару за видатковими накладними № РН-0000066 від 30.04.2021 та № РН-0000014 від 25.01.2022.

Таким чином, дослідивши листування між сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позивачем, на виконання умов договору, поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень товар на загальну суму 1 151 361,55 грн., що підлягає оплаті за умовами, визначеними договором.

Отже, позивачем виконані свої зобов`язання за договором належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. п. 4-1-4.3 договору, ціна та вартість кожної партії товару вказується у рахунку на оплату та у видаткових накладних, що передаються з кожною партією товару. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку. Товар постачається покупцю за попереднім погодженням з постачальником.

Згідно із п. 5.2.3 договору, покупець зобов`язаний, зокрема, оплачувати отриманий товар згідно видаткових накладних за умовами визначеними у цьому договорі.

Як зазначає позивач, відповідач виконав зобов`язання за договором лише частково в частині оплати за поставлений товар, сплативши позивачу грошові кошти в розмірі 579 016,72 грн.

Одночасно, судом встановлено, що строк оплати отриманого товару а ні в договорі, а ні у наданих видаткових накладних сторонами не визначено. Отже, з поданих до суду доказів, суд дійшов висновку, що строки оплати сторонами не встановлені.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оплата поставленого товару мала бути здійснена відповідачем після спливу семиденного строку від дня пред`явлення позивачем вимоги про оплату поставленого товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як було встановлено судом раніше та вбачається з матеріалів справи, листом вих. № 0051/2501 від 25.01.2022 відповідач направив позивачу гарантійний лист, в якому підтвердив, що станом на 01.01.2022 у відповідача за договором поставки № ДГ-0000011 від 01.09.2019 існує заборгованість в сумі 573 710,09 грн. та повідомив позивача, що гарантує повне погашення заборгованості до 25.02.2022.

Однак, як зазначає позивач, всупереч листу № 0051/2501 від 25.01.2022, станом на 31.05.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становила 572 344,83 грн.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до останнього із претензією на суму 572 344,83 грн. № 32 від 31.05.2022, в якій зазначив, що позивачем, на виконання умов договору поставки, було здійснено поставку на загальну суму 1 151 361,55 грн., однак відповідач свої зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар виконав частково, сплативши лише 579 016,72 грн. Позивач в претензії зазначив, що відповідач листом № 0051/2501 від 25.01.2022 гарантував повне погашення заборгованості до 25.02.2022, однак, станом на дату складання претензії, заборгованість відповідача все ще становить 572 344,83 грн. У зв`язку із цим, позивач претензією, в поряду ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, вимагав у 7-денний строк з дня отримання останньої сплатити позивачу заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 572 344,83 грн.

17.06.2022 відповідач, у відповідь на претензію позивача, направив лист № 39/1706 від 17.06.2022, в якому зазначив, що керівництвом було прийнято рішення тимчасово призупини діяльність підприємства у зв`язку із введення в Україні режиму воєнного стану. Враховуючи зазначене, відповідач просив позивача переглянути вимоги та поставитись з розумінням до ситуації. Відповідач також зазначив, що зобов`язується повідомити позивача, коли відновить свою роботу і буде мати змогу погасити заборгованість.

Заперечень щодо суми претензії у відповіді на претензію № 39/1706 від 17.06.2022 відповідачем не висловлено.

Доказів погодження іншого строку оплати заборгованості за поставлений товар, ніж той, що встановлений у претензії позивача № 32 від 31.05.2022 матеріали справи також не містять.

Таким чином, враховуючи, що сторонами в договорі поставки № ДГ-0000011 від 01.09.2019 не передбачено строків оплати за поставлений товар, суд вважає, що строк оплати настав зі спливом семиденного строку з моменту отримання відповідачем претензії.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та вимог претензії позивача № 32 від 31.05.2022, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

Як було встановлено судом, відповідач лише частково виконав зобов`язання за договором в частині оплати за поставлений товар, сплативши позивачу грошові кошти в розмірі 579 016,72 грн.

Однак, станом на дату звернення позивачем до суду, відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 572 344,83 грн. У зв`язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 572 344,83 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної та своєчасної оплати за наданий товар до суду не надано.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 572 344,83 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 8 585,18 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (місцезнаходження: вул. Вишнева, буд. 12-А, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, Бучанський р-н, Київська обл., 08138; код ЄДРПОУ 38973878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАБЕЛЬ-НИК» (місцезнаходження вул. Робоча, буд. 2-А, оф. 607, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54015; код ЄДРПОУ 39895974) 572 344,83 грн. основного боргу та 8 585,18 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 2 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко