Постанова

від 17.11.2022 по справі 240/4982/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 240/4982/18

адміністративне провадження № К/9901/18256/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 (головуючий суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 (головуючий суддя Совгира Д.І., судді Курко О.П., Матохнюк Д.Б.)

у справі №240/4982/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. 23.10.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення Гардишівської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту для ведення фермерського господарства, викладених у листах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за №Р-7636/0-4268/0/22-18 та №Р-7637/0-4267/0/22-18 від 07.08.2018;

1.2. зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 , земельних ділянок (кадастровий номер 1820881800:07:000:0018 та 1820881800:07:000:0019) із земель запасу сільськогосподарського призначення Гардишівської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019, позов задоволено:

2.1. Визнані протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у погодженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення Гардишівської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства, викладених у листах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за №Р-7636/0-4268/0/22-18 та №Р-7637/0-4267/0/22-18 від 07.08.2018.

2.2. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок (кадастровий номер 1820881800:07:000:0018 та 1820881800:07:000:0019) із земель запасу сільськогосподарського призначення Гардишівської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.

2.3. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1409,60 грн судових витрат по сплаті судового збору.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. Розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації №472 від 01.10.2012 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення Гардишівської сільської ради, розташованої за межами населеного пункту, орієнтованою площею 17,0 га для ведення фермерського господарства.

3.2. У зв`язку із наведеним ОСОБА_1 звернувся до підрядної землевпорядної організації щодо розроблення відповідного проекту.

3.3. Приватним підприємством "Земля Поліського краю" на замовлення ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 12,0677 га громадянину ОСОБА_1 на території Гардишівської сільської ради, Бердичівського району, Житомирської області (а.с. 21-44).

3.4. Згідно з висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінням Держземагентсва у Бердичівському районі Житомирської області Головного управління Держземагентсва у Житомирській області від 28.05.2015 №183 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 12,0677 га в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Гардишівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за умови врахування зазначених вимог (зауважень) в установленому законом порядку.

3.5. Згодом позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Гардишівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

3.6. Неодноразово, листами №19-6-0.21-8914/2-14 від 31.12.2014, №Р-7843/0-7161/6-17 від 26.06.2017, №Р-16122/0-12318/6-17 від 12.12.2017 та №Р-7636/0-4268/0/22-18 від 07.08.2018 ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні вказаного проекту землеустрою.

3.7. При цьому, відповідач у листі від 07.08.2018 №Р-7636/0-4268/0/22, яким оформив останнє рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою та вказав на наступні недоліки, а саме:

завдання на виконання робіт не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 №266 «Про затвердження типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», а сам в розділі «Характеристика об`єкта» не вірно вказане цільове призначення земельної ділянки;

у довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17.05.2017 №34-6-0.16-323/172-17 не вказана категорія земель, пропонувалось доповнити довідку інформацією щодо категорії земель, тому що згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України Головне управління здійснює передачу виключно земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а також відсутня інформація щодо осушених земель, тому пропоновано вказати про належність/не належність земель під об`єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем (ст.84 Земельного кодексу України);

матеріали топографо-геодезичних робіт з використанням апаратури СРНС привести у відповідність до п.7 «Порядку використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичної картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1075;

відповідно до статті 20 ЗУ «Про топографо-геодезичну і топографічну діяльність» надати документи, що підтверджують користування топографо-геодезичними і картографічними матеріалами.

3.8. Позивач вважає відмови, викладені у листах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за №Р-7636/0-4268/0/22-18 та №Р-7637/0-4267/0/22-18 від 07.08.2018 протиправними з огляду на те, що запитувані земельні ділянки, стосовно яких було звернення щодо затвердження проекту землеустрою зареєстровані у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку (кадастрові номери 1820881800:07:000:0018 та 1820881800:07:000:0019), даний проект пройшов, на думку позивача, відповідну перевірку вимогам законодавства; даний проект погоджено згідно з висновком Управління Держземагества в Бердичівському районі №183 від 28.05.2015; ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у цій справі відповідачем був порушений порядок погодження проекту землеустрою, що мало наслідком позбавлення позивача можливості усунути відповідні недоліки. Судами було встановлено, що позивачем до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області був поданий проект землеустрою в обсязі, передбаченому статтею 50 Закону України "Про землеустрій". Зобов`язуючи відповідача затвердити проект землеустрою, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до переконання, що у даному випадку не буде втручанням суду у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав ОСОБА_1 формальні відмови з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, подав касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 і просив їх скасувати.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Скаржник вказує на те, що у листі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 07.08.2018 №Р-7636/0-4268/0/22 були вказані недоліки. Відповідач заперечує проти задоволення позовної вимоги затвердити проект землеустрою на підставі поданих документів, оскільки, на його переконання, це може свідчити про втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

6. Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми частини 2 статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

10. Центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.

11. За змістом частин 1-2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

12. Порядок передачі земельних ділянок у користування (в тому числі, і в оренду) регламентований приписами статей 123, 124 ЗК України залежно від особливостей таких земельних ділянок.

12. Згідно з частиною 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

13. Відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

14. Частиною 4 статті 123 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

15. Частиною 6 статті 123 ЗК України унормовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

16. Частиною 1 статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

17. Відповідно до частини 4 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

18. У частинах 5, 6 статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

19. Одночасно, статтею 50 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

20. Частиною 8 статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

21. Суди попередніх інстанцій звернули увагу, що при первинному зверненні позивача, відповідачем не був сформульований у повному обсязі перелік зауважень до нього, а кожного наступного разу висувались нові вимоги.

22. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що відсутність такої послідовності у діях відповідача зводить нанівець правомірні очікування суб`єкта звернення та не дозволяє належним чином узгоджувати свою поведінку з вимогами Закону, а тому ситуація, яка склалась у даній справі, не є прийнятною для правової держави.

23. Приписи частини 13 статті 123 ЗК України імперативно встановлюють перелік обставин, за яких можливе прийняття рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що логічно передбачає необхідність прийняття позитивного рішення за відсутності таких обставин.

24. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи встановлено, що позивачем до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області був поданий проект землеустрою в обсязі, передбаченому статтею 50 Закону України «Про землеустрій», тобто були наявні усі необхідні документи.

25. Отже, з урахуванням вищезазначених норм земельного законодавства та надання позивачем необхідних документів, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не було правомірних підстав вкотре відхиляти заяви щодо погодження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення Гардишівської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту, для ведення фермерського господарства.

26. Щодо доводів скаржника в частині способу захисту порушеного права позивача, обраного судом першої інстанції, колегія суддів виходить із такого.

27. У відповідності до вимог статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

28. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

30. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

31. У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

32. Згідно з Рекомендацією №К (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

33. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

34. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

35. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

36. У справі, що розглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови, визначено ЗК України.

37. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен ухвалити позитивне рішення. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу- прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

38. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

39. Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою у даному випадку не буде втручанням суду у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач неодноразово протиправно надавав ОСОБА_1 формальні відмови з підстав, не передбачених діючим законодавством. Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно, що і відбувалось, то у даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою.

40. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 у справі №591/5935/17, а також Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2021 у справі №240/9214/19.

41. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

42. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін