Постанова

від 09.11.2022 по справі 523/10913/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 523/10913/18

провадження № 61-14011 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Одеська міська рада, державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради, державний кадастровий реєстратор відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

треті особи: приватне підприємство «Одесгеосервіс», комунальне підприємство «Міськзелентрест», ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради, державного кадастрового реєстратора відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, треті особи: приватне підприємство «Одесгеосервіс» (далі - ПП «Одесгеосервіс»), комунальне підприємство «Міськзелентрест» (далі - КП «Міськзелентрест»), ОСОБА_2 , про скасування рішень та записів.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 138,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 998 кв. м. Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, огороджена капітальним парканом, який є теж у приватній власності. Суміжними землевласниками та землекористувачами є Одеська міська рада, КП «Міськзелентрест», ОСОБА_2 .

Їй стало відомо, що Одеська міська рада прийняла рішення від 26 квітня 2017 року № 2080-VII «Про надання дозволу комунальному підприємству «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 4,8000 га, за адресою: пляж Лузанівка у м. Одеса, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для організації інфраструктури для відпочинку населення», що стало підставою для розроблення відповідного проекту землеустрою.

Зазначена земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001 за такої конфігурації й площі, яка відображена на публічній карті України, поглинає земельну ділянку на якій розташований житловий будинок позивача, що робить неможливим реалізацію його прав в оформленні речових прав на неї у відповідності до земельного законодавства.

Крім того, рішенням Одеської міської ради від 19 жовтня 2016 року № 1316-VII затверджено план зонування території (зонінгу) м. Одеси, відповідно до вимог якого (позначено шифром Р-3п) земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, повинна використовуватись як рекреаційна зона озеленених територій загального користування, тобто вона не може бути використана для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Проте, 04 жовтня 2017 року Одеська міська рада прийняла рішення № 2556-VII, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,0192 га, кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, присвоївши їй нову адресу: АДРЕСА_2 , та надала її в постійне користування КП «Міськзелентрест» для організації інфраструктури для відпочинку населення (цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення).

Зазначала, що реальна межа земельної ділянки кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, яка надана КП «Міськзелентрест» у постійне користування, проходить уздовж встановленого нею паркану, але як видно з даних публічної кадастрової карти України, земельна ділянка Одеської міської ради перебуває у приватній власності, а її межа проходить по стіні житлового будинку позивача, що у свою чергу порушує її права, як власника житлового будинку та земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року № 2080-VII «Про надання дозволу комунальному підприємству «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 4,8000 га за адресою: пляж Лузанівка у м. Одеса, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для організації інфраструктури для відпочинку населення та рішення Одеської міської ради від 04 жовтня 2017 року № 2556-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,0192 га, присвоєння адреси: АДРЕСА_2 , та надання її в постійне користування КП «Міськзелентрест» як протиправні; скасувати записи у Поземельній книзі на земельну ділянку кадастровий номер 5110137600:31:010:0001, а також скасувати рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко О. В. індексний номер 38765645 від 15 грудня 2017 року про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 4,0192 га, за адресою: АДРЕСА_2 , за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, та рішення індексний номер 38765645 від 15 грудня 2017 року про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку площею 4,0192 га, за адресою: АДРЕСА_2 , за КП «Міськзелентрест».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року у складі судді Шепітко І. Г. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року № 2080-VII «Про надання дозволу КП «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 4,8000 га за адресою: пляж Лузанівка у м. Одеса, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для організації інфраструктури для відпочинку населення та рішення Одеської міської ради від 04 жовтня 2017 року №2556-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,0192 га, присвоєння адреси: АДРЕСА_2 та надання її в постійне користування КП «Міськзелентрест», як протиправні.

Скасовано записи у Поземельній книзі на земельну ділянку кадастровий номер 5110137600:31:010:0001.

Скасовано рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Гаврющенко О. В. індексний номер 38765645 від 15 грудня 2017 про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 4,0192 га, адреса: АДРЕСА_2 , за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, та рішення індексний номер 38765645 від 15 грудня 2017 року про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку площею 4,0192 га, адреса: АДРЕСА_2 , за КП «Міськзелентрест».

Рішення є підставою для скасування органами Держгеокадастру України кадастрового номера 5110137600:31:010:0001.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з відсутністю погоджень проекту землеустрою щодо відведення КП «Міськзелентрест» у постійне користування земельної ділянки кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, як того вимагає стаття 198 ЗК України, державний кадастровий реєстратор повинен був відмовити у внесенні відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Апеляційну скаргу КП «Міськзелентрест» задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким провадження у цій справі закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення з цим позовом у порядку адміністративного судочинства. Роз`яснено позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до Одеського апеляційного суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюваним рішенням суду вирішувався спір щодо рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року № 2080-VII «Про надання дозволу КП «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішення Одеської міської ради від 04 жовтня 2017 року № 2556-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в постійне користування КП «Міськзелентрест».

Оскаржуваними рішеннями міської ради не було порушено право власності позивача, з тих підстав, що рішення суду, яким визнано право власності за ОСОБА_1 , було скасовано на час звернення до суду.

Отже, між сторонами існує публічно-правовий спір, а тому відповідно до частини першої статті 19 КАС України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й залишити в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 523/10913/18 з Суворовського районного суду м. Одеси.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2022 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що департамент комунальної власності Одеської міської ради при подачі апеляційної скарги перевищив свої повноваження, оскільки є підзвітним і підконтрольним Одеській міській раді. Вказував, що позивачем було заявлено клопотання про закриття апеляційного провадження, однак вказане клопотання апеляційним судом е вирішено.

Посилався на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 522/24334/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права безкоштовного користування та передачі у власність земельної ділянки, - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Одеської міської ради від 25 лютого 2015 року № 6296-VI в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,998 га, по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право на безоплатне отримання земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні, площею 0,998 га, по АДРЕСА_1 .

Визнати можливими умови і відсутніми обмеження та сервітути щодо передачі у користування чи у власність земельної ділянки площею 0,998 га, по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Зазначено, що рішення суду після набрання ним законної сили є підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,998 га, по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також зазначав, що позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яка не була врахована апеляційним судом.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року КП «Міськзелентрест» та Одеська міська рада подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заявники також вказували, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року у справі № 523/9363/14-ц ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2014 року про затвердження мирової угоди, за умовами якої ОСОБА_1 мала набути право власності на нерухоме майно, та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2016 року скасовано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 138,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 998 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 48509580 на підставі свідоцтва про право власності від 26 листопада 2015 року, індексний номер 48509270.

Суміжними землевласниками та землекористувачами позивача: є Одеська міська рада, КП «Міськзелентрест», ОСОБА_2 .

Одеською міською радою було прийнято рішення від 26 квітня 2017 року № 2080-VII «Про надання дозволу комунальному підприємству «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 4,8000 га, за адресою: пляж Лузанівк у м. Одеса, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для організації інфраструктури для відпочинку населення», яке стало підставою для розроблення відповідного проекту землеустрою.

Рішенням Одеської міської ради від 19 жовтня 2016 року № 1316-VII затверджено план зонування території (зонінгу) м. Одеси відповідно до вимог якого (позначено шифром Р-3п) земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, повинна використовуватись як рекреаційна зона озеленених територій загального користування.

Рішенням Одеської міської ради від 04 жовтня 2017 року № 2556-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,0192 га, кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, присвоєно їй нову адресу: АДРЕСА_2 , надано її в постійне користування КП «Міськзелентрест» для організації інфраструктури для відпочинку населення (цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення).

13 грудня 2017 року державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради було проведено державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на земельну ділянку площею 4,0192 га, кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, за адресою: АДРЕСА_2 , та право постійного користування на цю ділянку за КП «Міськзелентрест».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої 1 статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається зі встановлених по справі обставин позивач звернулася до суду з позовом, направленим на поновлення порушеного права володіти земельною ділянкою (наявністю перешкод для набуття у власність земельної ділянки), на якій знаходиться належний їй на праві власності об`єкт нерухомості, а саме - житловий будинок загальною площею 138, кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що спірними рішеннями Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року № 2080-VII надано дозвіл КП «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 4,8000 га, за адресою: пляж Лузанівка у м. Одеса, та рішенням Одеської міської ради від 04 жовтня 2017 року № 2556-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,0192 га, кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, присвоєно їй нову адресу: АДРЕСА_2 , та надано її в постійне користування КП «Міськзелентрест» для організації інфраструктури для відпочинку населення (цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення).

Таким чином, позовні вимоги позивача спрямовані фактично на усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою із подальшою її приватизацією.

З огляду на викладене, предметом цього спору є поновлення цивільних прав позивача у сфері земельних відносин.

Згідно зі статтею 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваними рішеннями Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року № 2080-VII надано дозвіл КП «Міськзелентрест» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 4,8000 га, за адресою: пляж Лузанівка у м. Одеса, та рішенням Одеської міської ради від 04 жовтня 2017 року № 2556-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 4,0192 га, кадастровий номер: 5110137600:31:010:0001, присвоєно їй нову адресу: АДРЕСА_2 , та надано її в постійне користування КП «Міськзелентрест».

У порушення статті 382 ЦПК України апеляційний суд вказаних вимог закону та обставин справи не врахував та дійшов помилкового висновку, дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки суть спірних правовідносин зводиться до усунення перешкод у реалізації позивачкою права на користування земельною ділянкою із подальшою її приватизацією, яка внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, передана у користування третій особі - КП «Міськзелентрест». Таке бажання позивача і форма його реалізації вказують на приватноправовий інтерес позивача, на захист якого, по суті, направлено звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки за третьою особою - КП «Міськзелентрест».

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 810/2938/17 (провадження № 11-935апп19), у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 520/16647/16-а.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі..

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович