Постанова

від 17.11.2022 по справі 581/685/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року м.Суми

Справа №581/685/21

Номер провадження 22-ц/816/942/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Цимбалом Володимиром Івановичем,

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 липня 2022 року у складі судді Бутенка Д.В., ухвалене в м. Суми, повний текст рішення складено 19 липня 2022 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради, треті особи: Липоводолинська районна державна нотаріальна контора, Синівська сільська об`єднана територіальна громада, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на спадкове нерухоме майно в порядку прийняття спадщини за правилами спадкової трансмісії,

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Цимбала В.І. звернувся до суду з вказаним позовом, уточнивши який мотивує тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в свою чергу був спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що він у встановлений законом строк після смерті батька звернувся до державного нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини як після смерті батька ОСОБА_2 , так і на спадщину, яку останній за життя не встиг успадкувати за заповітом після смерті заповідача ОСОБА_3 .

Вважає, що з урахуванням ст. 1276 ЦК України, крім майна, яке ним успадковане після смерті батька, входить, зокрема, і спадщина після смерті спадкодавці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за життя склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася, зокрема, із земельної ділянки загальною площею 3,785 га, розташованої на території Яганівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-СМ № 018233 від 18 травня 2001 року.

У вказаному Державному акті прізвище померлої власниці земельної ділянки зазначено як « ОСОБА_4 », в той час як у свідоцтві про смерть та інших документах її прізвище вказано як « ОСОБА_5 ». Зазначає, що вказана розбіжність у написанні прізвища перешкоджала як заповідачу ОСОБА_2 , так і на даний час позивачу успадкувати в порядку спадкування за заповітом спадщину, до складу якої входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини.

На його думку, оскільки він є спадкоємцем за заповітом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у встановленому законом порядку прийняв частину спадщини після смерті останнього, то за правилами спадкової трансмісії має право на прийняття належної його батьку за заповітом частки спадщини після смерті заповідача (спадкодавця) ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку за життя його батько прийняти не встиг.

Посилаючись на вказані обставини, просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-CМ № 018233, виданий 10 січня 2002 року на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Яганівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 18 травня 2001 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 536, на земельну ділянку площею 3,785 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в дійсності виданий та належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за спадкоємцем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом згідно ст. 1276 ЦК України (за правилами спадкової трансмісії) право власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5923287200:01:002:0178 площею 0,4281 га; кадастровий номер 5923287200:01:005:0259 площею 3,3078 га, розташовані на території Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, що на підставі Державного акту на право приватного власності на землю IV-CМ № 018233, виданого 10 січня 2002 року на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Яганівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 18 травня 2001 року, належали спадкодавці ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не успадкованої спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Цимбал В.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що воно ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскільки право трансмісара позивача у справі ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом, на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента заповідача ОСОБА_2 , є самостійними суб`єктивними цивільними правами, то, спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії) і прийняття смерті трансмітента.

Наголошує на тому, що оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у встановленому законом порядку прийняв частину спадщини після смерті останнього, то за правилами спадкової трансмісії має право на прийняття належної його батьку за заповітом частки спадщини після смерті заповідача (спадкодавця) ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку за життя його батько прийняти не встиг.

Крім того, вказує на те, що відповідач у даній справі Липоводолинська селищна рада Роменського району Сумської області не заперечувала щодо задоволення позовних вимог, як і треті особи, не висловили будь-яких заперечень щодо задоволення позову ОСОБА_1 .

Від Липоводолинської державної нотаріальної контори надійшла заява, в якій зазначає, що не має заперечень на апеляційну скаргу та просить справу розглядати без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи позивачу у визнанні права власності на спадкове нерухоме майно в порядку прийняття спадщини за правилами спадкової трансмісії, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз зібраних обставин підтверджує те, що у позивача, як спадкоємця за заповітом після смерті свого батька не виникло право на спадщину у виді вказаних земельних ділянок в порядку спадкової трансмісії, оскільки зазначене право на спадщину не виникло первинно у батька позивача ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 через недотримання визначених спадковим законом сукупності правових умов для застосування зазначеного інституту спадкового права. З приводу установлення факту належності спадкодавцю правовстановлюючого документа, суд також відмовив, оскільки зазначений факт не має юридичного значення для позивача через невиникнення у нього цього права на вищевказані земельні ділянки, належні ОСОБА_3 , після смерті його батька ОСОБА_2 в порядку спадкової трансмісії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Яганівка Липоводолинського району Сумської області, у графі батько зазначено « ОСОБА_2 », у графі мати « ОСОБА_6 » (а.с. 13-15).

За життя ОСОБА_3 10 січня 2002 року на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Яганівської сільської ради від 18 травня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,785 га, яка розташована на території Яганівської сільської ради та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 31).

ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1923 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; на час смерті не була зареєстрована на території Яганівської сільської ради; заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчений виконкомом Яганівської сільської ради 13 січня 2003 року і зареєстрований в реєстрі за № 3, спадкоємцем ОСОБА_3 , за заповітом є ОСОБА_2 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

13 січня 2003 року вона склала заповіт, яким все майно заповіла ОСОБА_2 (а.с. 30).

ОСОБА_3 проживала в Синівському будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів з 15 квітня 2004 року по 10 травня 2007 року (а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Синівка Липоводолинського району Сумської області ОСОБА_3 померла (а.с.16, на звороті).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складалася із земельних ділянок площею 0,0489 га кадастровий номер 5923287200:02:007:0571 (а.с.34-35,42), площею 0,4281 га кадастровий номер 5923287200:01:002:0178 (а.с.36-38,43), площею 3,3078 га кадастровий номер 5923287200:01:005:0259 (а.с.39-41,44). Проте, в Державному акті на право власності на землю, видане 16 січня 2002 року прізвище власника земельних ділянок вказано « ОСОБА_4 », замісто ОСОБА_7 (а.с. 31).

Згідно довідки Липоводолинської державної нотаріальної контори від 30 грудня 2021 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в Липоводолинській районній державній нотаріальній конторі спадкова справа, не заведена, заповіт від імені ОСОБА_3 за даними Спадкового реєстру посвідчувався Яганівською сільською радою Липоводолинського (Роменського) району Сумської області 13 січня 2003 року за реєстровим №3, дублікат заповіту виданий Липоводолинською селищною радою Сумської області 28 травня 2021 року за реєстровим № 25 (а.с.83).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Липова Долина Сумської області помер ОСОБА_2 (а.с. 16), за життя ним було складено заповіт на користь свого сина ОСОБА_1

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та 20 квітня 2017 року державним нотаріусом Липоводолинського державної нотаріальної контори позивачу були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.19, 22, 25, 27).

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Позивач, звертаючись до суду з позовом просив визнати за ним право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії.

Статтею 1276 ЦК України визначене, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Спадкова трансмісія це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця, який не встиг реалізувати своє право на прийняття спадщини до його спадкоємців, тобто - перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.

Перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки - він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.

Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.

Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування.

У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи (необхідність вчинення трансміссарам дій, що свідчать при прийняття спадщини за статтею 1269 ЦК України, недопущення прийняття спадщини з умовою чи застереженням відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України), строки прийняття та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансміссара. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (стаття 1276 ЦК України). Такий же порядок передбачений пунктами 3.25, 3.26 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з відповідними змінами.

Такі ж правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2021 року у справі №720/2683/19.

Як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, спадкоємець за заповітом померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 помер більше ніж через вісім років після відкриття спадщини, що виключає право позивача на спадкування після померлої ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії.

Посилання ОСОБА_1 на прийняття спадщини у встановлений законом строк спадщини після смерті батька ОСОБА_2 є безпідставним, адже у порядку ст. 1276 ЦК України, ОСОБА_1 , як трансміссаром, спадщина мала б прийматися безпосередньо після спадкодавця ОСОБА_3 , строк на прийняття якої завершився ще 10 листопада 2007 року.

Наявність розбіжностей у написанні прізвища ОСОБА_3 у Державному акті на земельні ділянки не є обставиною що перешкоджала ОСОБА_2 звернутися до нотаріальної контори в межах шести місяців після смерті ОСОБА_3 із заявою прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується також і з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення факту належності правовстановлюючого документа, так як його встановлення не породжує жодних юридичних наслідків для позивача, у якого права на належні ОСОБА_3 земельні ділянки не виникло.

Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції обґрунтовано вказував на те, що подана відповідачем заява, в якій йдеться про відсутність в селищної ради заперечень проти заявленого позову, не є визнанням позову відповідачем.

Крім того,за змістомст.206ЦПК Українивідповідач може визнатипозов набудь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Проте, матеріали справи не містять доказів щодо уповноваження представника Липоводолинської селищної ради начальника юридичного відділу Шульги О.С. на визнання позову. Подана представником заява не містить також і відомостей щодо обізнаності із наслідками такого визнання позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Цимбалом Володимиром Івановичем, залишити без задоволення, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

С. С. Ткачук