Рішення

від 14.11.2022 по справі 456/3060/19

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/3060/19

Провадження № 2/456/83/2022

РІШЕННЯ

іменем України

14 листопада 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

за участю секретаря Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий цивільну справу за позовом Стрийської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін.

Уповноважений представник позивача Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області (правонаступником якого є Стрийська міська рада Львівської області) звернувся в суд з позовом, згідно якого просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту, посвідчений Кулиняк І.Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 01.07.2019 за реєстровим № 1797. Також, просить скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис про право власності № 32197190 від 01.07.2019 року; Державний реєстратор приватний нотаріус Кулиняк Ігор Ярославович, Львівський міський нотаріальний округ; підстава Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно-технічного пункту, серія та номер 1797, виданий 01.07.2019, видавник Кулиняк І.Я., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу; власник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля контрольно-технічного пункту, загальною площею 11,7 кк.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомою майна: 464559546253. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 19.07.2019 до Добрянської сільської ради звернувся ОСОБА_1 із заявою про отримання дозволу на розроблення детального плану території для обслуговування та реконструкції контрольнотехнічного пункту з будівництвом нових будівель під об`єкт «Багатофункціональний тренінгів центр учасників АТО», що по АДРЕСА_1 . До заяви ОСОБА_1 додав договір купівлі продажу зареєстрований у реєстрі за № 1797 від 01.07.2019, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, викопіювання по земельній ділянці та копію рішення по детальному плану території. З договору купівлі- продажу вбачається, що 01.07.2019 відповідач ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі - продажу нежитлової будівлі контрольно технічного пункту, відповідно до якого придбав у останнього нежитлову будівлю контрольно- технічного пункту, загальною площею 11,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я., реєстровий номер 1797. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі прав 01.07.2019 за номером запису 32197190. Згадана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,0300 га, кадастровий номер 4625381000:01:022:0061 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка перебуває у комунальній власності Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області.

Вважає, що вказаний договір слід визнати недійсним з наступних підстав. Так, 24.09.2014 контрольно технічний пункт за адресою АДРЕСА_1 був зруйнований та за вказаним фактом за заявою ОСОБА_3 було внесені відомості до ЄРДР за № 12014140130001776 від 25.09.20154 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 194 КК України. Згідно висновку експерта проведеного у межах даного досудового розслідування було встановлено, що станом на листопад 2015, нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 демонтована, тобто відсутня, на її місці знаходження наявні залишки будівельних матеріалів.

11.02.2015 згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужив Ѕ частини нежитлової будівлі контрольно- технічного пункту «А-1» загальною площею 11,7 кв.м., що за вищевказаною адресою, ОСОБА_2 . Іншу Ѕ частини вказаної будівлі ОСОБА_2 отримав у власність 18.09.2015 на підставі свідоцтва про придбання конфіскованого майна. Тобто, ОСОБА_2 посуті придбав неіснуючу будівлю.

В подальшому ОСОБА_2 біля залишків розваленої будівлі здійснив самочинне будівництво та збудував нежитлову будівлю розміром 5,5*5,22 м., а також самовільно захопив земельну ділянку орієнтованою площею 0,1716 га. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обгородження дерев`яною огорожею. При цьому зареєстрував декларацію про початок будівельних робіт, а саме про реконструкцію контрольно пропускного пункту під об`єкт пов`язаний з торгівлею та наданням побутових послуг. Натомість під час перевірки Департаментом ДАБІ у Львівській області було встановлено, що роботи з реконструкції не розпочато, а проведено самочинне будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на самовільно захопленій земельній ділянці. У результаті чого наказом департаменту ДАБІ у Львівській області скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.03.2006,замовник ОСОБА_2 ..

Добрянська сільська рада звернулась до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та з позовом про знесення самочинно збудованої будівлі, які об`єднані в одне провадження.

Вважає, що за правовою природою спірний договір є договором купівлі - продажу та в силу ст. 203 ЦК України його зміст повинен відповідати вимогам Глави 54 ЦК України. Відповідно до ст.655 ЦК України договір купівлі продажу є предметним, за таким договором може бути продано тільки реально існуюче майно, або майно яке буде створене продавцем у майбутньому. Однак перевіркою ДАБІ у Львівській області та висновком експерта було встановлено, що нежитлова будівля, загальною площею 11,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом договору була повністю демонтована, тобто не існувала. Оскільки, предметом договору визнана неіснуюча будівля, контрольнотехнічного пункту, загальною площею 11,7 кв.м., яка була зруйнована 24.09.2014, то таким договором фактично відчужено об`єкт самочинного будівництва, зведений на самовільно зайнятій земельній ділянці, тому такий договір суперечить вимогам ст.ст. 655, 656 ЦК України та в силу ст. 215, 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення, у зв`язку з недодержанням у момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України.

Оспорюваним договором купівлі - продажу створено перешкоди для реалізації наданих законом прав позивача щодо повернення самовільно зайнятої належної на праві комунальної власності земельної ділянки, а також повернення її у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд. Без визнання зазначеного договору недійсним, буде неможливим у подальшому реально і без перешкод виконати рішення суду в іншій справі, за позовом до ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі.

Відповідач ОСОБА_1 скористався правом на подання відзиву, згідно якого просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заявлених заперечень, зазначив, що згідно позовної заяви було зруйновану нежитлову будівлю, а саме контрольно - технічний пункт за адресою: АДРЕСА_1 . За фактом умисного пошкодження майна було внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014140130001776 від 25.09.2014 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України. Результатів досудового

розслідування, у рамках якого був доданий висновок ЛНДІ судових експертиз № 1904 від 28.12.2015, щодо вищевикладених висновків до позовної заяви не додано. Демонтаж будівлі, про що зазначено у позовній заяві не підтверджується належними доказами. Зокрема експертиза, яка проведена у рамках кримінального провадження, датована 28.12.2015 та не відображає реальної ситуації щодо стану об`єкта нерухомості, відчуженого за договором №1797 від 01.07.2019. Жодних порушень при укладені договору здійснено не було, договір сторонами не оспорюється, дієздатність сторін при його укладені перевірена, форма та зміст угоди відповідають чинному законодавству. Окрім цього, до матеріалів позовної заяви подано докази на підтвердження фактів самочинного будівництва, які не стосуються предмету позову, так як позивач оскаржує недійсність укладеного правочину, зокрема порушення визначальних умов. Відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється у разі його знищення. У разі знищення майна, право на яке підлягає державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Окрім цього вважає, що Добрянська сільська рада не надала доказів того, що оспорюваним правочином порушені їх законні права та інтереси.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на позов не скористався.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я. письмові пояснення на позовну заяву чи відзив на подав.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня2019 року головуючим суддею у справі визначено суддю Янів Н.М. /а.с. 29/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 серпня 2019 позовну заяву Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області Швець Н.В., ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я. про визнання договору недійсним залишено без руху, позивачу надано строк для усунення вказаних у ухвалі недоліків./а.с.32/

Ухвалою Стрийськогоміськрайонного судуЛьвівської областівід 06вересня 2019позовну заявуДобрянської сільськоїради Стрийськогорайону Львівськоїобласті ШвецьН.В., ОСОБА_2 ,третя особаприватний нотаріусЛьвівського міськогонотаріального округуКулиняк І.Я.прийнятодо розглядута відкритопровадження усправі.Розгляд справипостановлено проводитиза правиламизагального позовногопровадження.Підготовче судовезасідання призначенона 25.09.2019.Роз`ясненосторонам їхпроцесуальні праващодо подачівідзиву,пояснень тадоказів усправі /а.с. 37/.

29.11.2021 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2019 /а.с.44/

17.10.2019 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2019 /а.с.60/

26.11.2019 підготовче судове засідання відкладено до 10.12.2019/а.с.89/

10.12.2019 видалення суду до нарадчої кімнати для вирішення питання призначення у справі судово - будівельної експертизи /а.с. 102-103/

11.12.2019 оголошено ухвалу при призначення судвої будівельно технічної експертизи. Провадження у справі зупинено./а.с.104-105/

14.02.2022 ухвала про поновлення повадження у справі, судове засідання призначено на 10.03.2022 /а.с.188./

10.03.2022 ухвалою суду судове засідання відкладено на 07.04.2022 /а.с. 185/

07.04.2022 ухвала про залучення до участі у справі за позовом Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я. про визнання договору недійсним правонаступника позивача Стрийську міську раду Львівської області. Судове засідання відкладено на 21.04.2022. /а.с. 208/

21.04.2022 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23.05.2022 /а.с.218/

23.05.2022 підготовче судове засідання відкладено до 15.06.2022 /а.с.229/

15.06.2022 у звязку з відсутністю електропостачання у Стрийському міськрайонному суді справа не фіксувалась звукозаписувальним пристроєм Камертон та призначена на 11.07.2022 /а.с. 251/

Ухвалою суду від 11.07.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 27.07.2022 /а.с.1 т.2/.

27.07.2022 ухвалою суду судове засідання відкладено на 06.09.2022/а.с. 7 т.2/

06.09.2022 у справі оголошено переву до 30.09.2022/а.с. 13 т.2/

30.09.2022 ухвалою суду судове засідання відкладено на 13.10.2022/а.с. 21 т.2/

13.10.2022 ухвалою суду судове засідання відкладено на 31.10.2022 /а.с. 37 т.2/

31.10.2022 у справі оголошено перерву до 14.11.2022 /а.с.44 т. 2/

Розгляд справи по суті відбувся 14.11.2022.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача адвокат Олексишин І.Б. у судове засідання не зявився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.

Представник позивача Корпан-Парута Т., в судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, зокрема рекомендованими листами з повідомленнями та оголошеннями на офіційному веб-сайті судової влади України, на виклик суду повторно не з`явились, про причину неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутності не подали.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я. будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст.128ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З опублікуваннямоголошення провиклик особавважається повідомленоюпро дату,час імісце розглядусправи (ч.11ст.128 ЦПК України).

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК Українирозглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в

апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимогист. 6 Європейської конвенції з прав людинита основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до копії договору купівлі - продажу ідеальної частки нежитлової будівлі від 11.02.2015 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О.С., зареєстровано у реєстрі № 50, ОСОБА_2 купив Ѕ ідеальну частку цегляної нежитлової будівлі контрольно технічного пункту «А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 11,7 кв.м../ а.с. 10,73 т.1/

Право власності на вказану Ѕ частину нежитлової будівлі контрольно технічного пункту було зареєстровано за ОСОБА_2 11.02.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності./а.с.74/

Також, ОСОБА_2 у відповідносі до свідоцтва виданого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. від 18.09.2015 на підставі акту державного виконавця про реалізацію конфіскованого майна належало право власності на 1/2 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 11,7 кв.м../а.с.11,75 т.1/

Право власності на вказану Ѕ частину нежитлової будівлі контрольно технічного пункту було зареєстровано за ОСОБА_2 18.09.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності./а.с.76/

У відповідності до копії висновку №1904 судової будівельно- технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №1214140130001776 від 25.09.2014 складеного 28.12.2015 експертом Львівського НДІ судових експертиз встановлено, що об`єком дослідження являєтья нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 . Дослідження проводилось по даних огляду, який відбувся 10.11.2015. У заключній частині висновку зазначено, що станом на час проведення дослідження нежитловае приміщення демонтоване, тобто відсутнє, тому встановити його функціональне призначення не надається можливим.

За даними інвентиризаційної справи № 583 складеним 12.08.2004 та 02.03.2014 функціональне призначення об`єкту дослідження КТП (контрольно технічний пункт).

Станом на час проведення огляду, експертним шляхом встановити технічну причину руйнування об`єкту дослідження не надається можливим. Технічною причиною руйнування об`єкту дослідження міг бути механічний вплив на будівлю, шляхом руйнування екскаватором марки «Атлас 1304».

Зокрема у дослідницькій частині висновку по питанню 6 зазначено, що у протоколі огляду місця події складеного 29.04.2014 слідчим ОСОБА_4 зафіксовано «місцем події являється територія земельної діялнки навпроти кафе «612 км» по дорозі у напрямку Стрий Львів на якій розташовано екскаватор колісний синього кольору «Атлас 1304», який на момент огляду не працював, але перебував у робочому стані. Біля екскаватора, а саме біля його передньої частини розташовано рештки цегли та цілі її частини, які розкидані на площі 12х5. Також встановлено, що

біля екскаватора розташовано 5 частин фундаменту будівлі. Вказана розвалена будівля являлась нежитловою будівлею контрольно технічного пункту А-1»». /а.с.20-24 т.1/

У відповідності до копії договору купівлі -продажу нежитлової будівлі контрольно технічного пункту від 01.07.2019 укладеного між ОСОБА_2 ОСОБА_1 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округуКулиняком І.Я., зареєстрований у реєстрі за 1797 ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю контрольно технічного пункту, загальною площею 11,7 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 464559546253.

Ринкова вартість нежитлової будівлі контрольно технічного пункту згідно висновку про вартість об`єкта оцінки складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Галтекс Плюс», дата оцінки та дата завершення складання звіту 21.06.2019 становить 10814 грн.

У відповідності до п. 5 Договору продавець ( ОСОБА_2 ) свідчить, що земельна ділянка на якій розташована вказана нежитлова будівля контрольно технічного пункту не належить йому на праві власності, право користування земельною ділянкою ним не оформлено, покупцю відомі вказані вище обставини. /а.с.7-8 т.1/

На даний момент часу право власності на вказану нежитлову будівлю контрольно технічного пункту, загальною площею 11,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , що стверджється Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності./а.с.9/

У відповідності до копії технічного паспорту на виробничий будинок контрольно технічний пункт АДРЕСА_1 виготоваленого на замовлення ОСОБА_5 , Стрийським МБТІ станом на 02.09.2014 встановлено, що загальна площа приміщень контрольно технічного пункту «А-1» 1975 року побудови складає 11,7 кв.м., площа земельної ділянки під будівлею 19,2 кв.м.. /а.с 77-79 т.1/

У відповідності до звіту про оцінку майна виготовленого ТОВ «Галтекс Плюс» 21.06.2019 на замовлення ОСОБА_2 ринкова вартість нежитлвоої будівлі КТП, загальною площею 11,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 складає без урахування ПДВ 10814 грн. Згідно умов проведення оцінки ОСОБА_2 ствердив, що дані наведені у анкеті надані ним особисто є достовірними та відповідають матеріалам БТІ і документам, що підтверджують право власності. Також ствердив, що не може надати оцінювачу доступ до об`єкта оцінки для проведення натурного обстеження. /а.с. 80 т.1/

19.07.2019 ОСОБА_1 звернувя до Добрянської сільської ради з заявою про надання йому дозволу на розроблення детального плану території для обслуговування та реконструкції контрольно технічного пункту з будівництвом нових будівель під об`єкт «Багатофункціональний тренінговий центр учасників АТО» по АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,13 га./а.с.6 т.1/

11.03.2016 Департаментом ДАБІ у Львівській області було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція контрольно - пропускного пункту під об`єкт пов`язаний з торгівлею та наданням побутових послуг на АДРЕСА_1 , замовик будівництва ОСОБА_2 /а.с.15-16/

Згідно відповіді Департаменту ДАБІ у Львівській області від 21.04.2017 № 1013-6/2357-17, яка надійшла на адресу сілького голови с. Добряни, повідомлено, що в ході перевірки було встанолено факт надання не достовірних даних до зазначеної декларації про початок виконання будівельних робіт, за результатом чого складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №27/537, протоколи про адміністративне правопорушення №27/537, №27/537/1, № 7/537/2, видано припис № 27/537 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності./а.с.17/

Наказом Депатраменту ДАБІ у Львівській області №04/26 від 26.04.2017 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.03.2016 за №ЛВ083160711736, замовник ОСОБА_2 /а.с.19/

У відповідності до копії рішення Львівського окуружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 813/1775/17 за позовом ОСОБА_2 до ДАБІ України у особі ДАБІ у Львівській області, заступника директора Департаменту Стадника А.І., головних інспекторів

будівельного нагляду за діяльністю уповноважених оранів з питань архітектруи та містобудування Депараменту Пошивак Р.Я. і Бардина В.І., третя особа Добрянська сільська рада Стрийського району про визнання дій протиправними та скасування припису позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано припис Департаменту ДАБІ у Львівській області від 20.04.2017 за № 27/537 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил. /а.с.112-115 т.1/

У відповідності до акту обстеження земельної ділянки від 10.03.2017 за адресою АДРЕСА_1 складеного комісією у складі сільського голови Добрянської сілької ради, землевпорядника, депутата Добрянської сілької ради, члена виконкому, встановлено, що земельна ділянка обгороджена деревянною огорожою, висотою 3м, шириною 20 м., довжиною 77м. Площа самовільно захопленої ОСОБА_2 земельної ділянки становить 0,15 га. Даний факт встанолено також у ході обстеження земельної ділянки спеціалістами Головного управління держгеокадастру у Львівській області./а.с.12-14 т.1/

В свою чергу згідно висновку експерта судової будівельно технічної експертизи №3088 від 02.02.2022, вбачається, що із за відсутності доступу експерта до приміщень існуючої нежитлової будівлі встановити чи відповідають параметри існуючої нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , параметрам нежитлової будівлі контрольно технічного пункту зазначеної у Договорі купівлі - продажу нежитлової будівлі контрольно технічного пункту, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я. 01.07.2019 за реєстровим № 1797 не надається можливим.

Загальна внутрішня площа існуючої нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 становить 18,8 кв.м. (згідно розрахунків на підставі обмірів БТІ).

Із-за відсуності проектно - кошторисної документації на об`єкт по АДРЕСА_1 , дати відповдь на запитання чи відповідають виконані будівельні роботи проектній документації та вимогам нормативно - правових актів у галузі будівництва не надається можливим.

Фактично виконанні будівельні роботи на об`єкті дослідження підпадають під визначення реконструкція.

З дослідницької частини висновку експерта вбачається, що на дату проведдення огляду обєкта дослідження за адресою: АДРЕСА_1 , що відбувся 28.12.2021 представник позивача та відповідачі не були присутні, хоча були належним чином проінформовані. Доступ експерта до приміщень існуючої нежитлової будівлі не був наданий. /а.с. 178-185 т.1/

З копії інвентиризаційної справи №583 на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 наданої КП ЛОР «Стрийське МБТІ», яка була оглянута та досліджена судом у судовому засіданні у порядку 235 ЦПК України, вбачається, що станом на 02.09.2014 ОСОБА_6 було надано довідку для подання нотаріусу згідно якої конторльно технічний пункт «А-1» 1975 р. побудови мав наступні технічні характеристики, зокрема полоща такого 11,7 кв., згідно ескізу вказаного нежитлового будинку зовнішні розміри будівлі 3.22х4.99 м., також видано довідку про вартість майна.

В подальшому матеріали інвентиризаційної справи доповнено станом на 20.01.2015 зокрема міститься ескіз планів поверхів будинку АДРЕСА_2 , згідно якого зовнішні розміри будівлі 5,12х5.46 м.. При цьому у акті поточних змін не заначено про технічні зміни у констстуркції нежитлової будівлі, які пройшли з урахуванням площі .

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224,221,228ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225ЦК України тощо).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Зокрема ч. 1 ст. 203 ЦПК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"судам необхідно враховувати, що згідно із статями 4,10 та 203ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно доКонституції Українита ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановленихКонституцією Українита законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно доКонституції України(статті1,8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 3ст.215ЦК України та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочині недійсними» зазначено, що вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Статтею 216ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, яке існувало до укладання правочину. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, тобто має місце двостороння реституція.

Згідно зістаттею 236 ЦКУкраїниправочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 3, 4ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.(ст. 656ЦК України)

Особливості купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості визначаються законом. У відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч. 3 ст.640ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 346 ЦК Українипередбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з положеннямист.349ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

У відповідностідо наказуДержавного комітетубудівництва,архітектри та житловоїполітики України№127від 24.05.2001затверджено Інструкціюпро порядокпроведення технічноїінвентаризації об`єктівнерухомого майна,яка визначаєпорядок таметодику проведеннятехнічної інвентаризаціїзбудованих (реконструйованих)будинків,допоміжних будівельта спорудз метою: визначенняїх фактичноїплощі таоб`єму(щодопроектних); обстеженнята оцінкитехнічного станунаявних об`єктів; установлення вартості об`єктів.

Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власностіна об`єктнезавершеного будівництва;перед проведеннямдержавної реєстрації права власностіна об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу,об`єднанняоб`єктанерухомого майнаабо виділеннячастки зоб`єктанерухомого майна, крімвипадків,коли врезультаті такогоподілу,об`єднанняабо виділеннячастки завершений будівництвомоб`єктприймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника

Інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об`єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об`єкта.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

В ході судового розгляду судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.07.2019 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна, а саме нежитлвої будівлі контрольно технічного пункту загальною площею 11.7 кв.м., що розташована за адресою

АДРЕСА_1 . Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на даний момент одноосібним власником вказаного майна є ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що вищевказаний договір є недійсним, оскільки сторонами на момент його укладення не було додержано вимог, які передбачені ч.1 ст. 203 ЦК України, а саме предметом договору було визнано неіснуючу у наявності, демонтовану нежитлову будівлю, що суперечить вимогам ст. 655, 656 ЦК України.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи повністю проти позову, покликається на те, що демонтаж будівлі, яка була предметом договору купівлі - продажу не підтверджується належними доказами, зокрема висновок експерта був проведений у рамках кримінального провадження, а результатів досудового розслідування такого кримінаного провадження позивачем не додано. Окрім цього, такий висновок датований 28.12.2015 та не відображає реальної ситуації щодо стану обєкта нерухомості, відчуженого за договром 01.07.2019.

Долучені докази щодо самочинного будівництва будівлі не стосуються предмету позову, яким є визнання договору недійсним. Окрім цього, вважає, що Добрянською сільською радою не надано доказів порушення її законних прав та інтересів при укладені оспорюваного договору.

Зазначив, що умовою припинення права власності на зруйноване нерухоме майно у відповідності до ст. 349 ЦПК України є відповідна заява власника про внесення змін до державного реєстру.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи сторони позивача належним чином обгрунтованими та мотивованими, а аргументи сторони відповідача такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що висновок експерта ЛНДІ судових експертиз від 28.12.2015 проведений у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12014140130001776 від 25.09.2014 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 194 КК України є недопустимим доказом згідно ст. 78 ЦПК України, оскільки позивачем не додучено результатів досудового розслідування у рамках якого був доданий висновок. Окрім цього, такий датований 28.12.2015 та не відображає реальної ситуації щодо стану об`єкта на момент продажу.

Так, експертним дослідженням від 28.12.2015 року № 1904, проведеним на підставі постанови слідчого Гниди А.І. від 06.04.2015 у кримінальному провадженні №12014140130001776 від 25.09.2014 про призначення судової будівльно технічної експертизи, встановлено, що станом на час проведення дослідження, нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 демонтоване, тобто відсутнє. За даними інвентиризаційної справи №583 функціональне призначення об`єкту дослідження контрольно технічний пункт.

Твердження відповідача, щодо недопустимості цього доказу є безпідставним, оскільки відповідно до відповідно до ч.1ст.78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Разом з тим, вказаний висновок було отримано з дотриманням порядку, встановленого законом, експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до ч.4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі,є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Висновок експерта підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням цивільного, господарського, адміністративного - процесуального закону, якщо експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному господарському, адміністративному провадженні, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі ще не ухвалений.

Тобто, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, 15 квітня 2021 року в постанові Верховного Суду по справі№ 759/15556/18, зазначено, що у випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, сторона не позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи.

Однак, ні відповідач ОСОБА_1 , ні відповідач ОСОБА_2 не скористалися своїм правом призначити іншу експертизу в межах даного цивільного судочинства.

При цьому, у ході розгляду даної справи ухвалою суду від 11.12.20019 у справі за клопотанням сторони позивача було призначено судову будівельно технічну експртизу, проведення якої доручено експертам Львівського НДІСЕ.

Як встановлено з вступної та дослідницької частини висновку експерта за результатами проведення судової будівельно технічної експертизи №3088 від 02.02.2022 відповідачі при проведені огляду об`єкта дослідження не були присутні, хоча були належним чином проінформовані. Доступ експерта до нежитлової існуючої будівлі не був наданий, у звязку з чим надати відповіді на ряд запитань не придставилось можливим.

Як вбачається з дослідницької частини висновку існуюча нежитлова будівля «літ -А» станом на 28.12.2021 відрізняється по опису від нежитлової будівлі контрольно- технічного пункту «літ А» станом на 02.09.2014.

Так, на момент зовнішнього огляду експертом встановлено наступні парамерти будівлі, зовнішні розміри 5,13х5,48м, площа забудови - 28,1 кв.м., загальна площа приміщень (дані БТІ) -18,8 кв.м..

Зовнішні ж розміри будівлі контрольно технічного пункту станом на 02.09.2014 -3,32х4,99 м., площа забудови- 19,2 кв.м., площа приміщення будівлі 11,7 кв.м..

Основними конструктивними елементами будівлі є фундамент, вимощення (відмостка), стіни, перегородки, перекриття, вікна, двері, дах, сходи тощо.

В свою чергу, на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2019 про витребування доказів, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я., який здійснював посвідчення оспорюваного договору, суду були надані копії документів на підставі яких посвідчувався оспорюваний договір купівлі продажу, зокрема технічний паспорт на будівлю, який датований станом на 02.09.2014 та звіт про оцінку майна, згідно якого замовником ОСОБА_2 не було забезпечено доступу оцінювача до вказаного приміщення.

Жодних доказів на підтвердження того факту, що контрольно технічний пункт на момент продажу 01.07.2019 взагалі існував, та ще й у тому стані, як про це зазначено в технічному паспорті від 02.09.2014 суду не надано.

Крім того, відповідачами не надано жодних належних доказів, що після того як майно повністю було зруйновано 24.09.2014, що встановлено висновком експерта №1904 від 28.12.2015, до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів було внесено відомості про зареєстровані дозвільні документи на виконання ремонтно будівельних робіт по усуненню пошкоджень чи руйнування нежитлвої будівлі за адресою АДРЕСА_1 , що свідчило б про відновлення КТП у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак подальший його продаж.

Таким чином, висновком експертизи №3088 від 02.02.2022 встановлено, що конструктивні елементи об`єкту дослідження, будівлі по АДРЕСА_1 є іншими ніж конструктивні елементи конторольно технічного пункту, який був проданий на підставі опорюваного договору, та при продажі такого, сторонами було надано нотаріусу технічний паспорт на будівлю станом на 02.09.2014. Зокрема розмір фундаменту, тобто площа самої будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відрізняється від тої, яка була відчужена згідно договору.

При цьому, суд не виключає того факту, що в результаті реконструкції КТП, на її місці, за адресою АДРЕСА_1 , було створено новий об`єкт нерухомості, оскільки функціональні елементи КТП були зруйновані, що стверджується висновком експерта № 1904 від 28.12.2015 р., який відповідачами не спростований. Однак факт самовільного будівництва не є предметом даного спору та таким твердженням та доказам буде надана відповідна правова оцінка судом, під час розгляду цивільної справи № 456/908/17 за позовом Дорянської сільскої ради до ОСОБА_2 , треті особи Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській обалсті, Департамент ДАБІу Львівській області про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі, яка на даний час перебуває в провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи, були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим відповідачами не спростовано жодними належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні ст. 77-79 ЦПК України висновок експерта від 28.12.2015 року № 1904 згідно якого, нежитлова будівля, контрольно технічний пункт А-1 за адресою АДРЕСА_1 , відсутній, на її місці знаходження наявні залишки будівельних матеріалів. Відтак, на момент укладення оспорюваного правочину, майно, яке було відчужене, було відсутнє, тобто фізично не існувало, протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Жодних клопотань про витребування додаткових доказів відповідачем не заявлялось, а суд у відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України позбавлений можливості з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмету спору.

З огляду на існуючі у матеріалах справи докази та вищенаведені факти, а також відсутність будь-яких інших доказів, які би свідчили про протилежне, суд відхиляє твердження відповідача про те, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 01.07.2019 об`єкт нерухомого майна існував (міг існувати).

Вищенаведене в сукупності свідчить про те, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 була відсутня будівля, щодо якої проведено державну реєстрацію права власності та укладено договір про купівлю-продаж від 01.07.2019.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено, яким чином порушено їх права та законні інтереси суд відхиляє з натупних міркувань.

Згідно ч.4ст.41 Конституції Українита ч.1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно дост.14 Конституції Україниправо власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною 1ст. 143 Конституції України ередбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Згідно з частиною 1, пунктом "а" частини 2ст.83ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 5ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.8 ст.60Закону України"Промісцеве самоврядуванняв Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів; об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить до земель комунальної власності, що відповідачами не заперечувалось та не спостовувалось.

Згідно з частиною 1ст. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно дост. 120 ЗК України, положення якої кореспондують змістуст.377 ЦК України, передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц зазначено, що ч. 2ст. 120 ЗК Українизакріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Згідно з цією частиною визначення правового режиму земельної ділянки прямо узалежнено від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Із моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій розташовано це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права та обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Таким чином, внаслідок відчуження об`єкта нерухомості, що розташований на певній земельній ділянці, права власника земельної ділянки щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу закону.

Отже, спірні реєстраційні дії та правочин щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 стосуються, в тому числі, прав та інтересів Стрийської міської ради, яка є правонаступником Добрянської сільскої ради, що представляє інтереси Стрийської міської територіальної громади як власника відповідної земельної ділянки. При цьому, відповідно до ч.1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/1330/17).

З огляду на вищенаведене суд вважає, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_7 права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 згідно договору купівлі- продажу від 01.07.2019 порушує права позивача як власника земельної ділянки, згідно зістаттею 83 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності і внаслідок відчуження об`єкта нерухомості права власника земельної ділянки щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу положеньст. 377 Цивільного кодексу Українитаст.120 Земельного кодексу України.

Таким чином твердження відповідача про недоведеність позивачем порушення його прав та законних інтересів є безпідставними.

Посилання віповідача на ст. 349 ЦК України про те, що умовою для припинення права власності на зруйноване нерухоме майно є відповідна заява власника про внесення змін до державного реєстру, не береться судом до уваги, оскільки у даному випадку предметом розгляду справи є визнання договору купівлі - продажу недійсним у звязку з продажем неіснуючого майна, а не питиння про припинення права власності на майно, яке було знищено.

В даному випадку, вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскільки предметом нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу нежитлової будівлі контрольно технічного пункту укладеного 01.07.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був об`єкт речового права нежитлова будівля контрольно-технічного пункту, загальною площею 11,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , яка була знищена, тобто відсутня, і доказів протилежного стороною відповідачів не надано, та у судовому засіданні судом не здобуто, то відповідно відсутні і відносини купівлі - продажу, у звязку з чим вказаний договір є таким що суперечить вимогам закону, а саме нормам ст. ст.203,205,655,656,658 ЦК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Що стосується позовної вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запису про право власності № 32197190 від 01.07.2019 року; Державний реєстратор приватний нотаріус Кулиняк Ігор Ярославович, Львівський міський нотаріальний округ; підстава Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно технічного пункту, серія та номер 1797, виданий 01.07.2019, видавник Кулиняк І.Я., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу; власник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля контрольно- технічного пункту, загальною площею 11,7 кк.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомою майна: 464559546253, то такі задоволенню не підлягають оскільки позивачем не вірно обрано спосіб захисту.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на

відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, ст. 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.3 ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень ч.2 ст. 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Водночас суд зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Таким чином, зважаючи на те, що з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав, є помилковим.

Зважаючи навикладене,такий спосібзахисту,як скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запису про право власності № 32197190 від 01.07.2019 року не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27. Жовтня 2021 у справі № 461/6098/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 та від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19.

Суд вважає зазначену вище обставину самостійною та достатньою підставою для відмови у цій частині позову з мотивів обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково, а саме визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі контрольно- технічного пункту, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я., 01.07.2019 зареєстрованого за реєстровим № 1797.

У задоволені решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Щодо судових витрат.

Пунктом 6 ч. 1ст. 264 ЦПК Українивстановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги позивача задоволені частково, а саме задоволено одну із вимог немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3842 грн.. Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1921,00 грн..

Керуючись ст. ст.12,13,76,81,242,259,264-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Стрийської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович про визнання договору недійсним задоволити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі контрольно технічного пункту укладений 01.07.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я., зареєстрований за реєстровим № 1797.

В задоволені решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Стрийської міської ради Львівської області 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: Стрийська міська рада Стрийського району Львівської області, код ЄРДПОУ 26256903, місцезнаходження: м.Стрий, вул. Шевченка,71.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куляняк Ігор Ярославович, адреса робочого місця: АДРЕСА_5 .

Головуючий суддя Н. М. Янів