Постанова

від 16.11.2022 по справі 700/394/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Черкаси

Справа № 700/394/22Провадження № 22-ц/821/1443/22категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне підприємство «Агрофірма «Яблунівська»

представник відповідача: адвокат Хоріщенко Андрій Васильович

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ПП «Агрофірма «Яблунівська» - адвоката Хоріщенко Андрія Васильовича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агрофірма «Яблунівська» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати та пені.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПП «Агрофірма «Яблунівська» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати та пені.

Вимоги вказаної позовної вимоги мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5811 га, яка розташована на території Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, кадастровий номер 7122888800:03:001:0247. На початку лютого 2020 року директор ПП «Агрофірма Яблунівська» ОСОБА_2 запропонував передати йому в оренду вищевказану земельну ділянку, на що він погодився. 14.02.2020 року він підписав договір оренди землі, який зареєстрований державним реєстратором 31.03.2020 року. Під час підписання вказаного договору ОСОБА_2 не дав йому екземпляр договору та не ознайомився із ним. Протягом 2020-2022 років оригіналу договору йому не було надано і оренда плата йому не виплачувалась, ніяких послуг в рахунок орендної плати від відповідача він не отримував. Згідно отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розмір орендної плати за земельну ділянку площею 3,5811 га становить 8% від проіндексованої нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Проіндексована грошова оцінка вказаної земельної ділянки, яка знаходиться за межами с. Яблунівка Бужанської ОТГ Звенигородського району Черкаської області за 2020-2022 роки становить 92789,02 грн. щорічно. Отже, за період з 01.04.2020 по 30.06.2022 сума несплаченої орендної плати становить 16702 грн. (92789,02 х 8% + 92798,02 х 8% + (92789,02 х 8%) х 0,25). Також у зв`язку з невнесенням орендної плати у строки, визначені вищевказаним договором оренди землі, справляється пеня у розмірі 0,01% від суми невнесення орендної плати за кожний день прострочення, але не більше ніж за 6 місяців. Тому саме за 6 місяців і нараховується пеня, сума якої становить 1707 грн. (0,01х184=1,84%), (92789,02х1,84%).

На підставі викладеного просить розірвати договір оренди землі укладений між ним та відповідачем 14.02.2020 року, стягнути з відповідача на його користь 16702 грн. заборгованості по орендній платі та 1 707 грн. пені, а всього 18 409 грн., зобов`язати відповідача повернути йому вищевказану земельну ділянку в стані придатному для її використання за цільовим призначенням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до ПП «Агрофірма «Яблунівська» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати та пені задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений 14 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агрофірма «Яблунівська», код ЄДРПОУ 34549247, який зареєстрований 31 березня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області.

Стягнуто з Приватного підприємством «Агрофірма «Яблунівська», код ЄДРПОУ 34549247, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , заборгованість по орендній платі в розмірі 16702 (шістнадцять тисяч сімсот дві) грн. та штраф в розмірі 16 ( шістнадцять) грн. 70 коп.

Зобов`язано Приватне підприємство «Агрофірма «Яблунівська», код ЄДРПОУ 34549247 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,5811 га, яка розташована на території Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, кадастровий номер 7122888800:03:001:0247.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що за вказаних обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що договір оренди землі, який укладений між сторонами має бути розірваний за вимогою орендодавця, внаслідок істотних порушень умов договору орендарем, зокрема систематичної невиплати орендної плати, що є істотним порушенням умов даного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У жовтні 2022 року представник ПП «Агрофірма «Яблунівська» - адвокат Хоріщенко Андрій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права судом 1 інстанції, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення по даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга представника ПП «Агрофірма «Яблунівська» - адвоката Хоріщенко Андрія Васильовича мотивована тим, що не зважаючи на невідповідність позовної заяви ст. 175, 177 ЦПК України головуючим суддею відкрито провадження у справі всупереч вимогам ст. 185 ЦПК України.

Також, стверджує, що під час розгляду справи позивачем не було обґрунтовано суму стягнення грошових коштів з відповідача без відповідних доказів, що підтверджують такий розрахунок. Під час розгляду справи судом було визначено суму не сплаченої орендної плати без відповідних на це письмових доказів. У матеріалах справи наявні відомості про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки виключно за 2022 рік.

Стверджує, що позивач ввів в оману суд, оскільки протягом 2020-2022 років відповідач переводив грошові кошти на рахунок позивача та сплачував борг позивача до Жашківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі листа за вих.№9317 від 07.04.2020 року та на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №61128492 від 07.04.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №82 від 20.07.2022 року на суму 3000,00грн., №81 від 20.07.2022 року на суму 1841,96грн., №247 від 10.11.2020 року на суму 2000,00грн., №248 від 10.11.2020 року на суму 3000,00грн. У 2020 році позивач отримав орендну плату готівкою за місцем реєстрації відповідача у розмірі 10000,00грн. Даний факт може бути підтверджений самим позивачем. 23.07.2022 року позивачу було перераховано 6145,04грн., що підтверджується платіжним дорученням №83 як сума доплати орендної плати без урахування аліментів та заборгованості по сплаті аліментів. Починаючи із 01.04.2020 року по 20.07.2022 року відповідачем було сплачено аліменти у розмірі 9841,96 та 6145,04грн. орендної плати. Отже, сума стягнення рішенням суду коштів не відповідає дійсності.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

06 жовтня 2022 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ПП «Агрофірма «Яблунівська» - адвоката Хоріщенко Андрія Васильовича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агрофірма «Яблунівська» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати та пені.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Супровідним листом № 700/394/22/14667/2022 від 07 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи № 700/394/22 витребувано із суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

13 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи № 700/394/22 отримано Черкаським апеляційним судом.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Агрофірма «Яблунівська» 14 лютого 2020 року був укладений договір оренди земельної ділянки № 0416, загальною площею 3,5811 га, що належить на праві власності позивачу по справі на підставі рішення суду 700/749/19 від 05.11.2019 року.

Відповідно до п. 3.1 оспорюваного договору, останній укладено на10 років.

Згідно з п. 4.1.договору оренди землі, орендна плата сплачується орендарем щороку до 31 грудня поточного року.

Пунктом 4.2 цього договору визначено розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, яка складає 8% від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Факт належності вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7122888800:03:001:0247 ОСОБА_1 , а також реєстрація вказаного договору оренди землі стверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права .

Разом із тим позивач наполягає, що відповідач умови договору оренди землі не виконує, орендну плату протягом більш ніж двох років не сплачує, що свідчить про систематичність порушення умов договору та порушення прав позивача, хоча користується вказаною земельною ділянкою та використовує її на власний розсуд.

Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу для розірвання договору оренди землі, посилається на порушення відповідачем умов договору, що полягала у несплаті орендної плати протягом 2020-2022 років.

З початку дії договору оренди до часу звернення з позовом до суду, відповідач третій рік поспіль жодним чином не виконав свої зобов`язання щодо сплати орендної плати. Доказів виконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати суду не наддав.

Таким чином суд дійшов висновку, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, а її несплата протягом 2020-2022 років є суттєвим порушенням умов такого договору, що в свою чергу позивач не отримав того, на що він розраховував та на що має право відповідно до норм чинного законодавства.

Також суд звертає увагу і на умови п. 13.1 вказаного вище договору оренди землі, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Згідно умов договору орендна плата визначена в розмірі становить 8% від проіндексованої нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Проіндексована грошова оцінка вказаної земельної ділянки, яка знаходиться за межами с. Яблунівка Бужанської ОТГ Звенигородського району Черкаської області за 2020-2022 роки становить 92789,02 грн. щорічно. Отже, за період з 01.04.2020 по 30.06.2022 сума несплаченої орендної плати становить 16702 грн., за два роки і три місяці. (92789,02 х 8% + 92798,02 х 8% + (92789,02 х 8%) х 0,25).

Окрім того, п. 4,8 договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється штраф у розмірі 0,1% від суми боргу. Згідно розрахунку, сума штрафу становить 16 грн. 70 коп. (16702х0,1%=16,70).

Оскільки умовами договору передбачено сплату саме фіксованого штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати від суми боргу, то суд стягує штраф одноразово у процентному відношенні згідно договору, а не пеню як просить позивач у позовній заяві, тому в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводиапеляційної скарги,Черкаський апеляційнийсуд дійшоввисновку,що апеляційна скаргапредставника ПП«Агрофірма «Яблунівська»-адвоката ХоріщенкоАндрія Васильовича не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Відповідно до ч. 2 ст.792ЦК Українимайнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавстваЗемельнимКодексом України,Законом України «Про оренду землі»

Відповідно до статті 1Закону України«Про орендуземлі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За положеннями статті 24Закону України«Про орендуземлі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з вимогами п. «в» ч. 1ст. 96 ЗК України, ст.ст. 21, 25 Закону, орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13,15,21Закону України«Про орендуземлі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас стаття 629ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Агрофірма «Яблунівська» 14 лютого 2020 року був укладений договір оренди земельної ділянки № 0416, загальною площею 3,5811 га, що належить на праві власності позивачу по справі на підставі рішення суду 700/749/19 від 05.11.2019 року.

Відповідно до п. 3.1 оспорюваного договору, останній укладено на10 років.

Згідно з п. 4.1.договору оренди землі, орендна плата сплачується орендарем щороку до 31 грудня поточного року.

Пунктом 4.2 цього договору визначено розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, яка складає 8% від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Факт належності вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7122888800:03:001:0247 ОСОБА_1 , а також реєстрація вказаного договору оренди землі стверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права .

Разом із тим позивач наполягає, що відповідач умови договору оренди землі не виконує, орендну плату протягом більш ніж двох років не сплачує, що свідчить про систематичність порушення умов договору та порушення прав позивача, хоча користується вказаною земельною ділянкою та використовує її на власний розсуд.

Звертаючись до суду з позовом позивач, як на підставу для розірвання договору оренди землі, посилається на порушення відповідачем умов договору, що полягала у несплаті орендної плати протягом 2020-2022 років.

З початку дії договору оренди до часу звернення з позовом до суду, відповідач третій рік поспіль жодним чином не виконав свої зобов`язання щодо сплати орендної плати. Доказів виконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати суду не наддав.

Таким чином суд дійшов висновку, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, а її несплата протягом 2020-2022 років є суттєвим порушенням умов такого договору, що в свою чергу позивач не отримав того, на що він розраховував та на що має право відповідно до норм чинного законодавства.

Також суд звертає увагу і на умови п. 13.1 вказаного вище договору оренди землі, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Згідно умов договору орендна плата визначена в розмірі становить 8% від проіндексованої нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Проіндексована грошова оцінка вказаної земельної ділянки, яка знаходиться за межами с. Яблунівка Бужанської ОТГ Звенигородського району Черкаської області за 2020-2022 роки становить 92789,02 грн. щорічно. Отже, за період з 01.04.2020 по 30.06.2022 сума несплаченої орендної плати становить 16702 грн., за два роки і три місяці. (92789,02 х 8% + 92798,02 х 8% + (92789,02 х 8%) х 0,25).

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що з початку дії договору оренди до часу звернення з позовом до суду, відповідач третій рік поспіль жодним чином не виконав свої зобов`язання щодо сплати орендної плати. Доказів виконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати суду не наддав.

Суд 1 інстанції дійшов вірного висновку, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди землі, а її несплата протягом 2020-2022 років є суттєвим порушенням умов такого договору, що в свою чергу позивач не отримав того, на що він розраховував та на що має право відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, звернення позивача до суду з позовом про захист своїх порушених прав шляхом розірвання договору оренди землі від 14.02.2020 року, здійснено у конкретний спосіб, визначений ЦК України, та обумовлене недотриманням відповідачем, як орендарем, передбачених законом вимог щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі та строки, передбачені договорами оренди землі.

Окрім того, п. 4,8 договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється штраф у розмірі 0,1% від суми боргу. Згідно розрахунку, сума штрафу становить 16 грн. 70 коп. (16702х0,1%=16,70).

Оскільки умовами договору передбачено сплату саме фіксованого штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати від суми боргу, то суд 1 інстанції вірно стягнув штраф одноразово у процентному відношенні згідно договору, а не пеню як просить позивач у позовній заяві.

За вказаних обставин оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що договір оренди землі, який укладений між сторонами має бути розірваний за вимогою орендодавця, внаслідок істотних порушень умов договору орендарем, зокрема систематичної невиплати орендної плати, що є істотним порушенням умов даного договору.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

В апеляційнійскарзі представниквідповідача вказує,що протягом 2020-2022 років відповідач переводив грошові кошти на рахунок позивача та сплачував борг позивача до Жашківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі листа за вих. №9317 від 07.04.2020 року та на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №61128492 від 07.04.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №82 від 20.07.2022 року на суму 3000,00грн., №81 від 20.07.2022 року на суму 1841,96грн., №247 від 10.11.2020 року на суму 2000,00грн., №248 від 10.11.2020 року на суму 3000,00грн. У 2020 році позивач отримав орендну плату готівкою за місцем реєстрації відповідача у розмірі 10000,00грн. Даний факт може бути підтверджений самим позивачем. 23.07.2022 року позивачу було перераховано 6145,04грн., що підтверджується платіжним дорученням №83 як сума доплати орендної плати без урахування аліментів та заборгованості по сплаті аліментів. Починаючи із 01.04.2020 року по 20.07.2022 року відповідачем було сплачено аліменти у розмірі 9841,96 та 6145,04грн. орендної плати. Отже, сума стягнення рішенням суду 1 інстанції коштів не відповідає дійсності. Вищевказані платіжні доручення долучені до апеляційної скарги представником відповідача.

Однаку, вищевказані доводи представника відповідача та докази, долучені до апеляційної скарги не можуть бути прийняті апеляційним судом в зв`язку з нижченаведеним.

Так, відповідно до ч. 1ст. 84 ЦПК Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 4ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8ст. 83 ЦПК Українипередбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1статті 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 3статті 367ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другоїстатті356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44ЦПК Українищодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі N 704/192/18.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт вказує, що протягом 2020-2022 років відповідач переводив грошові кошти на рахунок позивача та сплачував борг позивача до Жашківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі листа за вих. №9317 від 07.04.2020 року та на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №61128492 від 07.04.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням, які долучені до апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт вказує про те, що факт про не знання про дату та час розгляду справи не дозволив надати суду необхідні докази, що спростовують твердження позивача, які викладені у позовній заяві. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Лисянського районного суду від 30 червня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, призначено судове засідання по суті на 11год. 00хв. 20 липня 2022 року. Супровідним листом Лисянського районного суду №700/394/2022/1041/22 від 01.07.2022 року направлено копію ухвали та копію позовної заяви з додатками відповідачу. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ПП «Агрофірма «Яблунівська» отримала вищевказаний лист (дату отримання одержувачем не вказано). Супровідним листом Лисянського районного суду №700/394/2022/1209/22 від 20.07.2022 року направлено копію ухвали та копію позовної заяви з додатками відповідачу. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ПП «Агрофірма «Яблунівська» отримала вищевказаний лист 26 липня 2022 року. Відзив на позовну заяву та письмові докази відповідач не надіслав до суду 1 інстанції. Крім того, як вбачається з ухвали про відкриття провадження у справі від 30 червня 2022 року, судом 1 інстанції було роз`яснено учасникам справи, що у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. 29 серпня 2022 року представником ПП «Агрофірма «Яблунівська» - адвокатом Хоріщенко А.В. подано до суду 1 інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до відмітки на вищевказаному клопотанні, адвокат Хоріщенко А.В. в той же день, 29 серпня 2022 року, ознайомився з матеріалами справи. 31 серпня 2022 року адвокатом Хоріщенко А.В. подано клопотання до суду 1 інстанції про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відрядженням до м. Черкаси.

Таким чином, апелянтом не вказано з яких причин вищевказані документи не могли бути подані до суду першої інстанції у строк, встановлений ЦПК України, також, представник відповідача не наводить об`єктивних причин в апеляційній скарзі, які перешкоджали надати зазначені докази до суду першої інстанції під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, в зв`язку з тим, що апелянтом не наведено в апеляційній скарзі поважних та об`єктивних причин неподання доказів в установлені строки, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, суд апеляційної інстанції докази, долучені до апеляційної скарги, не приймає.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другоїстатті 614 ЦК Українивідсутність своєївини доводитьособа,яка порушилазобов`язання.Однак,як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,відповідно доп.13.3договору №0416оренди земельноїділянки від14.02.2020року сторонане несевідповідальності запорушення Договору,якщо воносталося нез їївини.В суді1інстанції ПП«Агрофірма «Яблунівська» як особа, яка порушила своє зобов`язання щодо внесення орендної плати, зобов`язане було довести відсутність своєї вини, проте не довело належними і допустимими доказами відсутність своєї вини у порушенні спірного зобов`язання, зокрема невиконання умов договору оренди земельної ділянки від 14 лютого 2020 року щодосплати орендної плати протягом 2020-2022 років.

Так у постанові Верховного Суду від 24 травня 2022 року у справі № 573/2159/20 (провадження № 61-9352св21) зроблено висновок, що «Відповідно до частини другоїстатті 614 ЦК Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до пункту 42договору оренди земельної ділянки від 03 червня 2005 року сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Отже, ФГ «Коваленко Т. М.» як особа, яка порушила своє зобов`язання щодо внесення орендної плати, зобов`язане було довести відсутність своєї вини, проте не довело належними і допустимими доказами відсутність своєї вини у порушенні спірного зобов`язання, зокрема невиконання умов договору оренди земельної ділянкивід 03 червня 2005 року щодосплати орендної плати протягом 2010- 2019 років.»

Доводи апелянта про те, що 20.07.2022 року позивачем було подано клопотання про витребування копії договори оренди землі від 14.02.2020 року, але судом 1 інстанції не витребувано даний доказ та ухвали про задоволення такого клопотання та/або про відмову у його задоволенні немає, є помилковими. Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2022 року позивачем ОСОБА_1 було подано до суду 1 інстанції клопотання про витребування у державного реєстратора селищної ради копії договору оренди від 14 лютого 2020 року (а.с.20). 31 серпня 2022 року судом 1 інстанції постановлено ухвалу про задоволення клопотання про витребування доказів та витребувано у Державного реєстратора Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області електронну копію договору оренди від 14 лютого 2020 року, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122888800:03:001:0247 (а.с. 28). Супровідним листом Лисянського районного суду Черкаської області №700/394/22 від 01.09.2022 копію ухвали направлено Лисянській селищній раді (а.с. 29). 20 вересня 2022 року на адресу Лисянського районного суд надійшов лист з додатками, а саме: копією договору №0416 оренди земельної ділянки від 14 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агрофірма «Яблунівська» та копією акту приймання-передачі об`єкта (предмету) договору оренди землі №0416 від 20 лютого 2020 року (а.с. 30-36).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ПП «Агрофірма «Яблунівська» - адвоката Хоріщенко Андрія Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агрофірма «Яблунівська» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати та пені, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2022 року.

Головуючий: В.Г. Бородійчук

Судді : Л.І. Василенко

О.В. Карпенко