Постанова

від 17.11.2022 по справі 706/1360/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1457/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №706/1360/21 Категорія: 304010000 Олійника М.Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., Бородійчука В.Г.

за участю секретаря Любченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лани Христинівщини», товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті файненшл» про визнання недійсним договору купівлі - продажу права вимоги, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 26.04.2021 р. між ТОВ «Лани Христинівщини» та ТОВ «Просперіті файненшл» було укладено договір купівлі - продажу права вимоги. Згідно з п. 1.1 цього договору предметом договору є право вимоги ТОВ «Лани Христинівщини» стягнення коштів з нього на суму 405188,61 грн, продане на аукціоні в складі лоту 36781800/1.

Вказує, що заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання є інститутом цивільного права, а відносини пов`язані з виконання судового рішення не мають цивільно-правового характеру. Отже, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Як вбачається із договору купівлі-продажу права вимоги від 26.04.2021 року, за цим договором ТОВ «Лани Христинівщини» відступило ТОВ «проспериті файненшл» право вимоги в сумі 405188,61 грн, яке підтверджується наступними документами: ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.10.2018 року у справі №925/1204/15 та наказом господарського суду Черкаської області від 04.03.2019 року у справі №925/1204/15.

Інших правових підстав виникнення права вимоги, крім ухвали та наказу господарського суду Черкаської області, в договорів не зазначено.

Отже, ТОВ «Лани Христинівщини» за спірним договором відступило (продало) ТОВ «Просперіті файненшл» право вимоги за судовим рішенням (ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.10.2018 року). Однак укладення такої угоди чинним законодавством не передбачено.

Отже, спірний договір є недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки не відповідає вимогам ст. 512 ЦК України, ст. 18 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу права вимоги, укладений 26.04.2021 року між ТОВ «Лани Христинівщини» та ТОВ «Просперіті файненшл».

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов`язання ОСОБА_1 виникло не на підставі судового рішення, як зазначає останній, а внаслідок отримання ним (як директором ТОВ «Лани Христинівщини») грошових коштів по господарським договорам TОB «Лани Христинівщини», які не були оприбутковані на рахунках TОB «Лани Христинівщини», а були присвоєні ОСОБА_1 .

Таким чином, зобов`язання ОСОБА_1 перед TОB «Лани Христинівщини» можуть бути відступлені від кредитора іншій особі згідно з ст. 512 ЦК України.

ОСОБА_1 (як боржник) мав цивільно - правове зобов`язання передати (зарахувати на розрахунковий рахунок) кредитору (ТОВ «Лани Христинівщини») грошові кошти, а останній отримав право вимагати від ОСОБА_1 виконання зазначеного зобов`язання.

Викладені факти свідчать про цивільно - правову природу зобов`язання ОСОБА_1 , а також про те, що зобов`язання не пов`язане з відшкодуванням шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Тобто, законодавчі заборони заміни кредитора у даному зобов`язанні відсутні.

Крім того судом зауважено, що відповідно до ухвалиГосподарського суду Черкаської області від 21.10.2021 р. у справі № 925/1204/15, яка набрала законної сили, булозамінено сторону стягувача в наказі Господарського суду Черкаської області№925/1204/15, виданого 04.03.2019 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лани Христинівщини» грошової суми у розмірі 405 188 грн. 61 коп. з поточного стягувача ТОВ «Лани Христинівщини» на нового стягувача ТОВ «Просперіті файненшл»на підставі ст. 512 ЦК Україниу зв`язку із відступленням поточним стягувачем та набуттям новим стягувачем права вимоги до боржника ОСОБА_1 у розмірі 405 188 грн. 61 коп. на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 08.10.2018 р. у справі № 925/1204/15.

Отже, компетентним судом не просто визнано відповідність чинному законодавству договору з відступлення права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Лани Христинівщини» до ТОВ «Просперіті файненшл», а визнано саме на підставі тих самих норм ЦК України, на які позивач ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що рішення суду є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга, крім доводів викладених у позовній заяві, мотивована тим, що висновки суду про те, що зобов`язання ОСОБА_1 виникло не на підставі судового рішення, як зазначає останній, а внаслідок отримання ним (як директором ТОВ «Лани Христинівщини») грошових коштів по господарським договорам ТОВ «Лани Христинівщини», які не були оприбутковані на рахунках ТОВ «Лани Христинівщини», а були присвоєні ОСОБА_1 є безпідставними та не підтверджені жодним доказом.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Просперіті файненшл» вказує, що зобов`язання ОСОБА_1 виникли не на підставі судового рішення, як помилково зазначає позивач ОСОБА_1 , а внаслідок отримання ним (як директором ТОВ «Лани Христинівщини») грошових коштів по господарським договорам ТОВ «Лани Христинівщини» які не були оприбутковані на рахунках ТОВ «Лани Христинівщини», а були присвоєні ОСОБА_1 .

Таким чином, зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Лани Христинівщини» можуть бути відступлені від кредитора іншій особі згідно ст.. 512 ЦК України.

Крім того, відступлення права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Лани Христинівщини» до ТОВ «Просперіті файненшл» відбулось в рамках ліквідаційної процедури ТОВ «Лани Христинівщини», тобто в рамках спеціальної процедури, визначеної Кодексом України з питань банкрутства.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.10.2018 р. у справі 925/1204/15 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лани Христинівщини» були стягнуті кошти в сумі 405 188 грн. 61 коп.

На виконання вказаної ухвали був виданий наказ Господарського суду Черкаської області від 04.03.2019 р.

Вказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 як директор ТОВ «Лани Христинівщини» отримав грошові кошти по господарським договорам цього товариства, які не були оприбутковані на рахунках товариства, а присвоєні ОСОБА_1 . Зокрема, згідно з видатковим касовим ордером №11 від 10.12.2012 р. ТОВ «Лани Христинівщини» через ОСОБА_1 отримали від ПП «Уманське бюро Експертиз» 100 000 грн., згідно з видатковим касовим ордером №21 від 24.12.2012 р. 105 000 грн., згідно з видатковим касовим ордером №16 від 18.12.2012 р. 100 000 грн., згідно з видатковим касовим ордером №19 від 21.12.2012 р. 50 188,61 грн., згідно з видатковим касовим ордером №8 від 06.12.2012 р. 50 000 грн. Ці кошти на рахунки підприємства не надходили.

19.04.2021 р. в рамках ліквідаційної процедури ТОВ «Лани Христинівшини» через електронний майданчик ТОВ «Українська аукціонна платформа» було проведено аукціон (протокол проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-04-07-000016-З)з реалізації майна ТОВ «Лани Христинівшини», а саме права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення коштівна суму 405 188,61 грн. (реєстраційний номер лоту № 36781800/1), згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.10.2018 р. у справі 925/1204/15. Переможцем електронного аукціону визнано ТОВ «Просперіті файненшл».

26.04.2021 р. між ТОВ «Лани Христинівщини» та ТОВ «Просперіті файненшл» був укладений договір купівлі - продажу права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Лани Христинівщини» передало, а ТОВ «Просперіті файненшл» зобов`язалось прийняти право вимоги ТОВ «Лани Христинівщини» стягнення коштів з ОСОБА_1 на суму 405 188,61 грн., продане на аукціоні в складі лоту № 36781800/1, право власності на право вимоги переходить до покупця в момент укладення цього договору та підписання сторонами акта приймання-передачі.

Цього ж дня сторонами договору був підписаний акт про придбання майна (права вимоги) на аукціоні.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 вказував на недійсність договору купівлі-продажу права вимоги від 26 квітня 2021 року укладеного ТОВ «Лани Христинівщини» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Мисана В.М., що діє на підставі ухвали господарського суду Черкаської області від 20.02.2018 року у справі №925/1204/15 та ТОВ «Просперіті Файненшл» в особі директора Ганжі В.С., предметом якого право вимоги ТОВ «Лани Христинівщини» стягнення коштів до фізичної особи ОСОБА_1 на суму 405188,61 грн продане на аукціоні в складі лоту №36781800/1.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські судирозглядають справиу спорах,що виникаютьу зв`язкуіз здійсненнямгосподарської діяльності(крімсправ,передбачених частиноюдругою цієїстатті),та іншісправи увизначених закономвипадках,зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від11 травня 2021 рокув справі№ 759/9008/19 (провадження № 14-35цс21) зазначено, що: «в частині другій та третій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року (далі - КУПБ) передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Крім того, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України та частині другій і третій статті 7 КУПБ законодавчо закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справивирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує реалізацію основоположних принципів судочинства.

Тобтотакі спориналежать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення нових справ».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) вказано, що:«03.05.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Позивача і на час розгляду цієї справи ліквідаційна процедура триває.Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційностіусіх майнових спорівгосподарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином,зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що:«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, щоякщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу».

У даній справі позивачем оспорюється договір купівлі-продажу права вимоги, однією із сторін якого є ТОВ «Лани Христинівщини», яке наразі перебуває в стані припинення, дана справа безпосередньо впливає на розмір та склад ліквідаційної маси банкрута, тому розгляд даного спору віднесено до відання судів господарської юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку із розглядом справи з порушенням юрисдикції.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 374, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Лани Христинівщини»,товариства зобмеженою відповідальністю«Просперіті файненшл»про визнаннянедійсним договорукупівлі -продажу прававимоги- закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2022 року.

Судді: