Ухвала

від 15.11.2022 по справі 910/10500/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.11.2022Справа № 910/10500/15Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участю секретаря судового засідання Федорової С.М. розглянувши

заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»

про заміну сторони її правонаступником

у справі №910/10500/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району"

про стягнення 25 425,79 грн

Представники учасників справи:

заявник (стягувач): Кирищук В.П.;

боржник: не з`явився;

КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»: Горупаха В.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" про стягнення заборгованості в розмірі 25 479,64 грн - нарахування за недораховану електроенергію, внаслідок порушення ПКЕЕ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ-111 ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОНУ" на користь Публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" вартість необлікованої електроенергії в сумі 25 425,79 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827, 00 грн.

На виконання вищевказаного рішення 19.06.2015 року видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі № 910/10500/15 затверджено мирову угоду укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" у наказі Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі № 910/10500/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 про затвердження мирової угоди в справі № 910/10500/15.

05.10.2022 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про заміну боржника Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ-111 ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОНУ" на правонаступника Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про заміну боржника його правонаступником призначено на 18.10.2022.

У судове засідання 18.10.2022 з`явився представник Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», інші учасники справи в засідання не з`явились, у матеріалах справи відсутні відомості щодо їх належного повідомлення про розгляд заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про заміну боржника його правонаступником відкладено на 15.11.2022.

24.10.2022 від КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» надійшли письмові пояснення, в яких останнє заперечує проти заяви та зазначає, що боржник не може вважатись таким, що вибув із виконавчого провадження так, як: реєстрацію про його припинення у відповідності до норм чинного законодавства не проведено; реєстрація змін до відомостей, що містять в Єдиному державному реєстрі щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються (КП «ЦОС Шевченківського району»), на даний час також не проведена; передавальний акт, яким визначено всі права та обов`язки, а також майно, що переходять до КП «ЦОС Шевченківського району» не сформовані та не затверджені рішенням власника.

03.11.2022 від КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розпорядження Київської міської військової адміністрації від 24.10.2022 за №706.

04.11.2022 від представника заявника надійшли заперечення на пояснення КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

У судовому засіданні 15.11.2022 представник заявника заяву про заміну боржника його правонаступником підтримав та просив її задовольнити, представник КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заперечував проти задоволення заяви, представник боржника в засідання не з`явився.

Водночас, за приписами ч. 3 ст. 334 ГПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про заміну сторони її правонаступником, суд дійшов висновку про таке.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Рішенням Київської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» № 838/4902 від 23.05.2018, вирішено реорганізувати, зокрема, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» шляхом приєднання до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району». Встановлено, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є правонаступником усіх прав та обов`язків, зокрема, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району». Вирішено затвердити передавальні акти в установленому порядку.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Водночас, при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Так, частини друга та третя статті 107 Цивільного кодексу України до внесення до них змін згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII«Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», який набрав чинності 13 грудня 2015 року, мали таку редакцію: «Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом». Тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги.

Натомість у редакції, чинній з 13 грудня 2015 року, цими нормами установлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Отже, єдиним правонаступником усього майна та усіх зобов`язань Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району", яке припиняється шляхом приєднання, може бути лише Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Так, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" з реєстру не виключено, перебуває в стані припинення.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

«Право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Протягом періоду, що розглядається, стягненню присуджених виплат перешкоджали скоріше законодавчі заходи, ніж неправомірна поведінка ДВС. З цього приводу Суд нагадує свою усталену практику, відповідно до якої позов про відшкодування шкоди до ДВС не може вважатися ефективним засобом правового захисту, якщо затримка виконання судових рішень виникла з причин, що виходять за межі повноважень ДВС (SOLOVYEVA v. UKRAINE, № 32547/03,§ 17, ЄСПЛ, від 13 грудня 2005 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що «держава є відповідальною за борги державного підприємства, не дивлячись на те, що підприємство є окремою юридичною особою. Таким чином, держава є відповідальною за невиплату заявнику сум, присуджених йому рішеннями, що винесені проти такого підприємства. Суд вважає, що Уряд не продемонстрував, що підприємство мало достатню інституційну та операційну незалежність від держави, щоб звільнити державу від відповідальності за Конвенцією за дії чи бездіяльність цього підприємства. Таким чином, Суд вирішує, що держава є відповідальною за борги такого підприємства, як наведено у цій справі (див., наприклад, рішення у справі Garkusha v. Ukraine, заява № 4629/03, пункт 25, рішення від 13 грудня 2005 року; рішення у справі Martynov v. Ukraine) заява № 36202/03, пункт 23, рішення від 14 грудня 2006 року; та рішення у справі Solovyev v. Ukraine, пункт 20). Суд зауважує, що рішення суду від 4 листопада 2003 року та від 2 червня 2006 року залишалися невиконаними близько 4 років і 8 місяців та 2 років і 1 місяця відповідно. Суд нагадує, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справах, які стосувалися аналогічних питань (див., наприклад, рішення у справі Garkusha, згадане вище, пп. 24-25, рішення у справі Mykhaylenky and Others, згадане вище, п. 55, та рішення у справі Voytenko, згадане вище, пп. 39-43). Розглянувши всі подані матеріали, Суд вирішує, що Уряд не надав жодного переконливого факту чи аргументу який дозволив би Суду дійти іншого висновку у цій справі. Таким чином, у цій справі має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції» (STANKOVSKAYA v. UKRAINE, № 20984/04, § 25 - 30, ЄСПЛ, від 11 грудня 2008 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) вказано, що «при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. …Отже, уже з дня державної реєстрації АТ «Укрзалізниця» мало право здійснювати будь-які види господарської діяльності, які потребували ліцензій чи дозволів, на підставі ліцензій та інших дозвільних документів, отриманих підприємствами залізничної галузі, які знаходилися в процедурі припинення, включаючи ДП «Донецька залізниця». З огляду на викладене вище висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в ЄДР запису про припинення ДП «Донецька залізниця» свідчить про те, що правонаступництво не відбулося, є помилковими. ...Державна реєстрація рішення про припинення ДП «Донецька залізниця» була здійснена 25 листопада 2014 року. Таким чином, на момент звернення до суду ДП «Донецька залізниця» знаходилася в процедурі припинення більш як два роки, а на момент розгляду цієї справи судом касаційної інстанції - більше п`яти років. Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що «у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації».

Суд враховує, що Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" не має достатньої інституційної та операційної незалежності від держави. Саме держава прийняла рішення про приєднання Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» та його нереалізовувала протягом значного періоду часу. Рішення суду про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 111 Голосіївського району" на користь заявника коштів не виконується більше семи років.

При цьому, розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 24.10.2022 за №706 внесено зміни до рішення Київської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» від 23.05.2018 за № 838/4902, яким продовжено строк реорганізації підприємств до 31.12.2025, тобто ще більш ніж на три роки.

Окрім того, суду не надано будь-яких доказів які б свідчили про вчинення певних дій щодо механізму підготовки до складення передавального акту, інвентаризації майна (активів), визначення складу комісії з реорганізації підприємства тощо. Та не надано доказів того, що до 2025 року такі дії будуть вчиненні, навпаки, станом на момент розгляду даної заяви з боку виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не вчинено жодної дії на виконання рішення від 23.05.3018 за №838/4902.

Також суд зазначає, що як убачається з системи Діловодства спеціалізованого суду Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» лише 05.10.2022 було подано 22 заяви про заміни боржників у виконавчих провадженнях про стягнення заборгованості в розмірі більше 22-х мільйонів гривень. При цьому рішення суду ухвалювалися судом у 2015-2017 роках, що також свідчить про їх тривале невиконання.

Одночасно, заявник - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» виконує функції оператора системи розподілу в Києві, обслуговує понад 1,2 млн клієнтів, це практично всі жителі й підприємства в місті Києві, є стратегічно важливим підприємством.

Так, відповідно до пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електроенергії» оператор системи розподілу (ОСР) - юридична особа, яка відповідає за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Разом з тим, в зв`язку з військовою агресію російської федерації починаючи з 24.02.2022 електрична мережа, в тому числі і в місті Києві, значно постраждала через ракетні обстріли та на її відновлення потрібні значні суми коштів, тільки для відновлення системи розподілу електроенергії станом на 11.11.2022 потрібно мінімум 5 мільярдів гривень. Вказана інформація є загальновідомою, а тому доказуванню не підлягає.

Суд наголошує, що тривале невиконання рішень судів про стягнення заборгованості позбавляє заявника можливості здійснювати відновлення і ремонт електричних мереж для нормального функціонування електричної енергії в України, що є стратегічно важливим на даний час.

Так, у статтях 104 Цивільного кодексу України та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. З урахуванням того, що згідно пункту 2 рішення Київської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» № 838/4902 від 23.05.2018 Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є правонаступником усіх прав та обов`язків Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" та не пов`язується з державною реєстрацією припинення Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" датою виникнення універсального правонаступництва щодо Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району", який реорганізовується шляхом приєднання, слід вважати дату прийняття рішення - 23 травня 2018 року, з якої він є правонаступником Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц.

За таких обставин, встановивши, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є правонаступником всіх прав та обов`язків Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району", суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для здійснення заміни боржника за виконавчим документом №910/10500/15 від 20.03.2017 з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" на його правонаступника - Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Керуючись ст. 52, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про заміну боржника його правонаступником задовольнити.

2. Замінити боржника за виконавчим документом №910/10500/15 від 20.03.2017 з Комунального підприємства "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ-111 ГОЛОСІЇВСЬКОГО РАЙОНУ" (03045, місто Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 25/2, ідентифікаційний код 26385463) на правонаступника Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, місто Київ, вулиця Кирпиноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838).

3. Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 18.11.2022.

Суддя Я.А.Карабань