Ухвала

від 18.11.2022 по справі 910/11823/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.11.2022Справа № 910/11823/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Плюс" (м. Чернівці)

про забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Плюс" (м. Чернівці)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діннас Трейд" (м. Київ)

про стягнення 1.363.250,00 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діннас Трейд" про стягнення 1.363.250,00 грн попередньої оплати за договором поставки № 91/10 від 27.10.22., а також неустойку, штраф, проценти річних.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Плюс" про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Діннас Трейд", які знаходяться на рахунках в АТ "Альфа-Банк", в АБ "Укргазбанк", в розмірі сплаченої ТОВ "ВС Плюс" попередньої оплати за договором поставки № 91/10 від 27.10.22. на суму 1.363.250,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.22. відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.22. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення виявлених недоліків.

17.11.22. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Плюс" про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладенням арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "Діннас Трейд" (код ЄДРПОУ 44876780), зокрема на рахунках: IBAN НОМЕР_1 , в АТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346, IBAN НОМЕР_2 , в АБ "УКРГАЗБАНК" в розмірі сплаченої ТОВ "ВС Плюс" (код ЄДРПОУ 43599775) попередньої оплати, здійсненої на підставі платіжних доручень в межах Договору поставки №91/10 від 27.10.22. в сумі 1.363.250,00 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову, позивач зазначає, що ним на виконання укладеного з відповідачем Договору № 91/10 про поставку генераторів, 27.10.22., сплачено 1.363.250,00 грн передоплати. Товар мав бути поставлений відповідачем 29.10.22., проте в установлений термін без поважних причин товар поставлено не було. Окрім цього, позивача не було повідомлено про причини порушення договірних зобов`язань. Протягом 2-х днів службові особи ТОВ "Діннас Трейд" надавали суперечливу та недостовірну інформацію щодо обставин доставки товару (зокрема, місця його знаходження, міста відправлення, дати доставки Покупцю, тощо), а в останній час взагалі не відповідали на дзвінки директора ТОВ "ВС Плюс" та не виходили на зв`язок зі співробітниками позивача.

Позивач вважає, що в даному випадку наявний безпосередній зв`язок між заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "Діннас Трейд" в розмірі сплаченої ТОВ "ВС Плюс" попередньої оплати, саме цей вид запобіжного заходу спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а саме, стягнення грошових коштів з відповідача, та запобігти порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів ЗСУ, які не є учасниками даного судового процесу, водночас саме їм повинні були передаватись генератори, за які позивач сплатив кошти.

Натомість, на думку позивача є очевидним факт того, що не вжиття заходу забезпечення позову матиме наслідком ускладнення виконання рішення господарського суду, або зробить його взагалі не можливим через відсутність коштів у відповідача та будь-якого майна на яке може бути звернуто стягнення, а також через сукупність факторів, які уже свідчать про ризиковість даного підприємства, про факт переховування директора від правоохоронних органів та ігнорування позивача.

Як вказує позивач, причинами звернення до суду є ризиковість даного підприємства, притаманність шахрайських ознак підприємству, наявність судимості у директора підприємства, втрата зв`язку з директором та іншими особами підприємства, відсутність офісу за юридичною адресою підприємства, відсутність власного виробництва генераторів та або складів зберігання у підприємства, відсутність даних про фактичне місцезнаходження відповідача, відсутність офіційної веб сторінки та активності в соц мережах, порушене кримінальне провадження №12022260000000430, відсутність будь-якого майна у підприємства та ін.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.19. у справі № 902/48318, від 28.08.19. у справі № 910/4491/19, від 12.05.20. у справі № 910/14149/19, від 21.01.21. у справі № 924/881/16.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.20. у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.20. у справі № 910/7511/19, від 03.04.20. у справі № 904/4511/19, від 23.12.20. у справі № 911/949/20.

У той же час заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду в даній справі, у разі задоволення позову (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), а доводи заявника зводяться до потенційної можливості розпорядження відповідачем грошовими коштами.

Такі доводи і твердження позивача не можуть слугувати достатньою підставою для втручання в господарську діяльність підприємства та накладення арешту на його рахунки.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про ризиковість підприємства відповідача, притаманність шахрайських ознак підприємству, наявність судимості у директора підприємства, втрата зв`язку з директором та іншими особами підприємства, відсутність офісу за юридичною адресою підприємства, відсутність власного виробництва генераторів та або складів зберігання у підприємства, відсутність даних про фактичне місцезнаходження відповідача, відсутність офіційної веб сторінки та активності в соц мережах, свідчать про намір відповідача ухилитись від виконання рішення суду в даній справі, в разі задоволення позову. Встановлення та дослідження зазначених обставин не віднесено до компетенції господарського суду при розгляді даної справи.

Натомість, як вказує позивач, за його заявою було порушено кримінальне провадження №12022260000000430, в межах якого мають встановлюватись відповідні обставини.

Доводи позивача про те, що невжиттям заходів забезпечення позову можуть бути порушені інтереси Збройних Сил України не знайшли свого підтвердження наданими позивачем доказами та є голослівними.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем надано суду роздруківки з месенджерів та електронної пошти, які не підтверджують ні контактування представників позивача з посадовими особами відповідача, ні припинення таких контактів, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України і не можуть бути прийняті судом до уваги.

У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Плюс" не обґрунтовано та не доведено належними доказами в установленому законом порядку наявності визначених законодавчо підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Відтак суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд клопотання про забезпечення позову відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВС Плюс" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 18.11.22. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко