Рішення

від 18.11.2022 по справі 910/8375/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2022Справа № 910/8375/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (03134, місто Київ, вул. Григоровича-Барського, будинок 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВІЛЕНС БУД" (04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35) про стягнення 12 840,37 грн.

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.09.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВІЛЕНС БУД" (далі - відповідач) про стягнення 12 840,37 грн та була передана 06.09.2022 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення укладеного з позивачем договору № 70003 від 31.07.2020 купівлі - продажу стисненого природного газу (метан) з використанням пластикових карток онлайн не здійснено повну оплату у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 12 840,37 грн з яких: 8 946,58 грн - основна заборгованість, 1588,39 грн - пені, 626,26 грн - штраф, 1512,82 грн - інфляційне збільшення, 166,32 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 05.09.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105492804785) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот.

Однак, конверт з ухвалою суду від 05.09.2022, яка направлялась на адресу відповідача - 04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35 була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 в чинній редакції (далі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштових конвертів з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.09.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також не надано.

15.11.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Оскільки ухвалою суду від 05.09.2022 було у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позивач мав право подати заяву про збільшення позовних вимог в межах тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак суд не приймає заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

31.07.2020 р. між Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОВІЛЕНС БУД" (покупець) було укладено договір № 70003 купівлі-продажу стисненого природного газу (метан) з використанням пластикових карток онлайн.

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію (код згідно ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо) на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції продавця (АГНКС) з використанням пластикової картки (ПК), а покупець зобов`язується прийняти у власність продукцію та повністю оплатити її вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що ціна продукції може бути зменшена з урахуванням системи знижок, якщо такі знижки діють на момент отримання продукції. Інформація про розмір та умови отримання знижки розміщуються на сайті продавця www.ukravtogaz.com.

Згідно з п. 3.2 договору ціна продукції, що діє у мережі АГНКС на момент укладання цього договору становить 11,94 грн.у тому числі ПДВ (20%) - 1,99 грн. та може змінюватись продавцем без погодження з покупцем.

Відповідно до п. 3.5 договору з моменту встановлення продавцем нової ціни на продукцію, встановленої Продавцем,при отриманні Покупцем (Довіреною особою покупця) продукції у мережі АГНКС грошові кошти списуються з ОР покупця з урахуванням нової ціни на продукцію.

Згідно з п. 3.6 договору загальна сума договору складається із загальної вартості продукції, відпущеної за цим договором.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату продукції, отриманої у розрахунковому періоді, протягом 2 (двох) банківських днів, що йдуть за відповідним розрахунковим періодом,але не пізніше 15 (п`ятнадцяти) робочих днів, що йдуть за відповідним розрахунковим періодом.

Оплата продукції здійснюється покупцем згідно договору або рахунку-фактури (п. 4.3 договору).

Пунктом 1.12 договору визначено, розрахунковий період - проміжок часу, що дорівнює 5 (п`ять) облікових (газової) діб і не може перевищувати одного календарного (звітного) місяця, протягом якого Покупець має право отримувати Продукцію на АГНКС. Розрахунковий період не може перевищувати 1 (одного) календарного (звітного) місяця, який починається з 07.00 год. першого числа такого місяця та закінчується о 07.00 год. першого числа наступного календарного місяця.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що сторони на підтвердження обсягів відпущеної продукції щомісячно, у порядку, передбаченому цим договором, підписують Акт приймання-передачі продукції.

Відповідно до п. 9.1 Договору сторони передбачили, за порушення строку оплати отриманої Продукції Покупець сплачує Продавцю за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми грошових коштів, щодо оплати яких було допущено прострочення, а за прострочення оплати понад 10 (десять) календарних днів Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 7% від суми грошових коштів, щодо оплати яких було допущено прострочення. Крім того Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати, а також три відсотки річних від суми простроченого платежу.

Згідно з п. 13.1 договору цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2020 р. У випадку, якщо за тридцять календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не отримає від іншої сторони письмового повідомлення про бажання припинити дію договору, термін дії договору продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 13.2 договору).

Актом приймання - передачі пластикових карток за договором № 70003 від 31.07.2020, Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОВІЛЕНС БУД" отримало №ПК 789600000001085, Графічний № ПК 7896000000010852.

У період з листопада 2021 року по грудень 2021 року (включно) позивачем відпущено, а відповідачем отримано продукцію - стиснений природний газ (метан) на суму 10 486,98 грн, що підтверджується копіями фіскальних чеків із зазначенням картки №7896000000010852.

Також споживання відповідачем продукції у період з вересня 2020 року по жовтень 2021 року (включно) на суму 67 535,83 грн. підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі продукції, а також складеними до них актами зміни ціни.

Таким чином, обсяг спожитої відповідачем та відпущеної позивачем продукції - стисненого природного газу (метану) на суму 78022,81 грн.

Відповідач частково розрахувався за спожиту продукцію на суму 69076,23 грн., з урахуванням актів зміни ціни, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Решта вартості спожитої продукції на суму 8946,58 грн. залишилась не оплаченою відповідачем, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 227/13.1.2-22 від 11.02.2022 в якій позивач просив відповідача протягом семи календарних днів з дати отримання цієї вимоги оплатити вартість стисненого природного газу, отриманого відповідачем за договором, у сумі 8946,58 грн.

Направлення вказаної вимоги відповідачу підтверджується копією опису вкладення до листа № 0313410452039 від 14.02.2022 р., а також поштовою накладною та фіскальним чеком.

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що відповідачем оплату за отриманий товар не здійснено, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Відповідачем не надано ніяких доказів, які б спростовували зазначене позивачем.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 8946,58 грн. за договором № 70003 купівлі-продажу стисненого природного газу (метан) з використанням пластикових карток від 31.07.2020 р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 8946,58 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути 1588,39 грн. - пені, 1512,82 грн - інфляційних втрат, 166,32 грн. 3% річних та 626,26 грн. штрафу.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором, встановленого у п 9.1 Договору сторони передбачили, за порушення строку оплати отриманої Продукції Покупець сплачує Продавцю за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми грошових коштів, щодо оплати яких було допущено прострочення, а за прострочення оплати понад 10 (десять) календарних днів Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 7% від суми грошових коштів, щодо оплати яких було допущено прострочення. Крім того Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати, а також три відсотки річних від суми простроченого платежу.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за отриманий товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у заявлений ним період.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, суд зазначає, що останні виконані не вірно з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, позивачем було взято наступні періоди з 20.12.2021 по 23.01.2022, нараховано на суму заборгованості у розмірі 7 459,11 грн та з 24.01.2022 по 24.07.2022, нараховано на суму 8946,58 грн.

Натомість сума 8946,58 грн складається із заборгованості, що виникла за листопад у розмірі 7459,11 грн та за грудень у розмірі 1487,47 грн.

Отже, здійснивши власний розрахунок з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими у розмірі 1057,17 грн, в іншій частині слід відмовити.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з положеннями п. 9.1 договору за прострочення оплати понад 10 (десять) календарних днів Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 7% від суми грошових коштів, щодо оплати яких було допущено прострочення.

З огляду на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати за отриманий стиснений природний газ (метан), суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу на суму 626,26 грн є обґрунтованими, а розрахунок, який наведений позивачем у позовній заяві, - арифметично вірним.

При цьому суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати становлять 1519,82 грн. та 3% річних становить 166,32 грн.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, вважає його таким, що підлягає задоволенню, а відтак сума, яка підлягає до стягненню становить 1519,82 грн - інфляційні втрати та 166,32 грн - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВІЛЕНС БУД" (04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35, код ЄДРПОУ 41989474) на користь Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (03134, місто Київ, вул. Григоровича-Барського, будинок 2, код ЄДРПОУ 36265925) 12309 (дванадцять тисяч триста дев`ять) грн. 15 коп. з яких: 8 946 (вісім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 58 коп - основна заборгованість, 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 17 коп - пені, 626 (шістсот двадцять шість) грн. 26 коп - штраф, 1512 (одна тисяча п`ятсот дванадцять) грн. 82 коп - інфляційне збільшення, 166 (сто шістдесят шість) грн. 32 коп. - 3% річних, а також судовий збір у розмірі 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн 36 коп.

3. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2022

Суддя Владислав ДЕМИДОВ