Ухвала

від 24.10.2023 по справі 910/8375/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.10.2023Справа № 910/8375/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши скаргу Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на дії державного виконавця Оболонського відділу державної служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни (вул.Маршала Тимошенка, 2 «Д», м. Київ, 04212) у справі №910/8375/22 за позовом Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (03134, місто Київ, вул. Григоровича-Барського, будинок 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВІЛЕНС БУД" (04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35) про стягнення 12 840,37 грн.

За участю представників сторін:

від заявника (стягувача) - Пікульська К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВІЛЕНС БУД" (04201, місто Київ, вулиця Кульженків Сім`ї, будинок 35, код ЄДРПОУ 41989474) на користь Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (03134, місто Київ, вул. Григоровича-Барського, будинок 2, код ЄДРПОУ 36265925) 12309 (дванадцять тисяч триста дев`ять) грн. 15 коп. з яких: 8 946 (вісім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 58 коп - основна заборгованість, 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 17 коп - пені, 626 (шістсот двадцять шість) грн. 26 коп - штраф, 1512 (одна тисяча п`ятсот дванадцять) грн. 82 коп - інфляційне збільшення, 166 (сто шістдесят шість) грн. 32 коп. - 3% річних, а також судовий збір у розмірі 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн 36 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

16.12.2022 на виконання Рішення Господарського суду міста Києва №910/8375/22 від 18.11.2022, яке набрало законної сили 09.12.2022 судом видано відповідний наказ.

09.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на дії державного виконавця Оболонського відділу державної служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни.

Заявник обґрунтовує скаргу тим, що 30.12.2022 направлено на адресу Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання.

29.09.2023, під час особистої явки представника стягувача до Оболонського ВДВС, матеріали виконавчого провадження для ознайомлення не надано - видано лише постанову від 21.09.2023 про повернення виконавчого документ стягувану (без оригіналу виконавчого документа).

Разом з тим заявник вказує, що в матеріалах виконавчого провадження №70659847 відсутні відомості про:

- направлення на адресу боржника та отримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 70659847;

- встановлення наявності зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, банківських рахунків, немайнових прав, на які можливо звернути стягнення у рамках виконавчого провадження № 70659847;

- про фактичне місцезнаходження боржника;

- відомості, які дозволяють однозначно встановити особи керівника(-ів) та засновника(-ів) юридичної особи-боржника;

- здійснення виклику(-ів) посадових осіб юридичної особи-боржника щодо виконання боржником судового рішення;

- про результати розгляду поданого Стягувачем клопотання від 26.04.2023;

- інформації та доказів щодо вчинення в рамках виконавчого провадження інших дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду.

З огляду на викладене заявник просить Постанову державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни від 21.09.2023, прийняту в рамках виконавчого провадження № 70659847, визнати незаконною та скасувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 прийнято скаргу Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на дії державного виконавця Оболонського відділу державної служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни до розгляду на 24.10.23 о 12:45 год. Встановлено державному виконавцю Оболонського відділу державної служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборовій Анастасії Миколаївні строк до 19.10.2023 для надання письмових пояснень на скаргу, документальне підтвердження та нормативне обгрунтування викладених у поясненнях доводів.

Представник стягувача у судовому засіданні 24.10.2023 прибула, підтримала заявлені вимоги, просила заяву задовольнити.

Представники від державного виконавця Оболонського відділу державної служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОВІЛЕНС БУД" у судове засідання 24.10.2023 не прибули, повідомлялись належним чином, пояснень не надали.

В судовому засіданні 24.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Дослідивши матеріали скарги, суд зазначає наступне.

Порядок розгляду, строки, підстави відмови і задоволення скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби врегульовано положеннями статей 342, 343 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, у пункті 3 Постанови Пленуму № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 р. Верховним Судом України було зазначено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Приписами частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Так, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заявник зазначає, що 30.12.2022 на адресу Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено наказ №910/8375/22 для примусового виконання.

29.09.2023, під час особистої явки представника стягувача до Оболонського ВДВС, матеріали виконавчого провадження для ознайомлення не надано - видано лише постанову від 21.09.2023 про повернення виконавчого документ стягувану (без оригіналу виконавчого документа).

Разом з тим заявник вказує, що в матеріалах виконавчого провадження №70659847 відсутні відомості про:

- направлення на адресу боржника та отримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 70659847;

- встановлення наявності зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, банківських рахунків, немайнових прав, на які можливо звернути стягнення у рамках виконавчого провадження № 70659847;

- про фактичне місцезнаходження боржника;

- відомості, які дозволяють однозначно встановити особи керівника(-ів) та засновника(-ів) юридичної особи-боржника;

- здійснення виклику(-ів) посадових осіб юридичної особи-боржника щодо виконання боржником судового рішення;

- про результати розгляду поданого Стягувачем клопотання від 26.04.2023;

- інформації та доказів щодо вчинення в рамках виконавчого провадження інших дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду.

Скаржник вказує, що у зв`язку із відсутністю даних про відкриття виконавчого провадження, 17.01.2023 на адресу начальника виконавчої служби направлено скаргу, якою ДП "УКРАВТОГАЗ" просило провести перевірку за фактом безпідставного та тривалого невідкриття виконавчого провадження та лише після цього, 13.02.2023 на адресу Підприємства надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2023.

26.04.2023 на електронну поштову адресу виконавчої служби направлено клопотання про вчинення виконавчих дій.

З метою отримання відомостей про стан розгляду клопотання від 26.04.2023, 11.05.2023 на електронну поштову адресу виконавчої служби направлено адвокатський запит, який залишено без відповіді та 03.08.2023 зазначений запит направлено повторно вже у паперовому виді, інформація про розгляд якого відсутня до цього часу.

Разом з тим Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на надало суду докази надіслання вказаних листів та запитів.

З автоматизованої системи виконавчого провадження за № 70659847 вбачається, що державним виконавцем Духоборовою Анастасією Миколаївною було винесено наступні постанови:

- 29.01.2023 Постанова про відкриття виконавчого провадження;

- 29.01.2023 Постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором);

- 29.01.2023 Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- 29.01.2023 Постанова про стягнення виконавчого збору;

- 29.01.2023 Постанова про арешт коштів боржника;

- 03.02.2023 Постанова про арешт коштів боржника;

- 21.09.2023 Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу;

- 21.09.2023 Постанова про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

Однак як вбачається з автоматизованої системи виконавчого провадження за № 70659847, державним виконавцем Духоборовою Анастасією Миколаївною не було вчинено вказаних дій.

Частиною 2 ст. 36 Закону України № 1404-VIII передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Разом з тим всупереч положень ст. 36 Закону України № 1404-VIII матеріали АСВП не містять здійснення виконавцем вищевказаних дій.

Державний виконавець всупереч зазначенню в мотивувальній частині постанови про повернення виконавчого документа стягувачу як на підставу винесення зазначеної постанови державний виконавець з посланням на пункт другий частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження зазначив про те, що «щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними».

При цьому в постанові не зазначено жодного заходу, який був вжитий для з`ясування місцезнаходження боржника та його майна.

На переконання скаржника наведене свідчить про невжиття державним виконавцем належних заходів щодо розшуку майна боржника на яке може бути звернено стягнення та внаслідок протиправної бездіяльності органу державної виконавчої служби, рішення суду по справі № 910/8375/22 є не виконаним, чим порушено права та законні інтереси стягувача.

Матеріали виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження не містять доказів реалізації державним виконавцем наданих йому прав щодо перевірок майнового стану боржника та їх періодичності, а також доказів застосування усіх можливих заходів для досягнення результату щодо виконання судового рішення. Фактично, державний виконавець перевірку здійснив лише один раз з моменту відкриття виконавчого провадження.

В сукупності викладене свідчить про те, що у державного виконавця були відсутні підстави передбачені пунктом другим частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження для повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до вимог статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин суд дійшов висновку, що органом державної виконавчої служби допущена протиправна бездіяльність та не вчинено всіх належних, повних та об`єктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні № 70659847 та не доведено наявність підстав передбачених пунктом другим частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження для повернення стягувачу виконавчого документа.

З огляду на вищенаведене, постанова у виконавчому провадженні № 70659847 державного виконавця Оболонського відділу державної служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни від 21.09.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірною.

Щодо вимог скаржника про роз`яснення органу державної виконавчої служби обов`язок повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання про виконання ухвали, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи №(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі №21-87а13 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/328/17 (П/9901/136/18).

Суд не може підміняти орган, уповноважений приймати дискреційне рішення, водночас суд зобов`язаний перевірити межі застосування таких дискреційних повноважень, якщо спірне рішення оскаржується в судовому порядку, зокрема, з підстав його немотивованості та необґрунтованості.

Дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень та їхніх посадових осіб не є безмежними та мають відповідати приписам чинного законодавства.

Отже, суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань господарського судочинства.

Суд зауважує, що у цьому випадку, суд не може вказувати державному виконавцю про звітування своїх дій стягувачу та суду, оскільки останній у свої діяльності має керуватися Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на дії державного виконавця Оболонського відділу державної служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни - задовольнити частково.

2. Постанову державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Духоборової Анастасії Миколаївни від 21.09.2023, прийняту в рамках виконавчого провадження № 70659847, визнати незаконною та скасувати.

3. В іншій частині вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 255 - 257 ГПК України, до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.10.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ