Рішення

від 08.11.2022 по справі 910/1437/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2022Справа № 910/1437/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катена"

до Київської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення

суддя Борисенко І.І.

секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катена" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 4037/4078 від 16.12.2021 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 66-6-00348 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена".

Позовні вимоги мотивовані незаконним прийняттям Київською міською радою рішення № 4037/4078 від 16.12.2021 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 66-6-00348 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" з підстав того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" не виконано умов пункту 8.4 договору оренди, а саме не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, а також з метою врегулювання земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів. Позивач вказує, що ним розпочато будівельні роботи щодо об`єкта будівництва, проте з огляду на судові спори з Київрадою виконання будівельних робіт гальмується, також зазначає, що вказані обставини слугують "відлякуванням" інвесторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.1022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 15.03.2022. Вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву чи заперечення.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 03.02.2022 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Підготовче засідання призначене на 15.03.2022 не відбулось, з огляду на прийняття Указу Президентом України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з указом Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Далі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2022 призначено підготовче засідання у справі № 910/1437/22 на 21.06.2022.

08.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що рішення № 4037/4078 від 16.12.2021 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 66-6-00348" (зі змінами) прийнято у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 9 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", та з урахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" протягом 15 років з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №66-6-00348 від 13.04.2006 не розпочато будівництво, тобто у порушення умов договору не закінчено будівництво, у строки визначені проектною документацією (п. 84. Договору). Також, подано клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, з огляду на військовий стан.

Судом поновлено строк на подачу відзиву та прийнято вказаний відзив.

За наслідками підготовчого засідання 21.06.2022 суд відклад його у зв`язку із задоволенням заяви позивача про витребування додаткових доказів до 26.07.2022.

20.07.2022 від Департаменту земельних ресурсів надійшло клопотання про долучення документів, які були витребувані ухвалою суду від 21.06.2022.

21.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач заперечував проти доводів відповідача, просив позов задовольнити.

26.07.2022 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в наступній редакції:

визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 16.12.2021 № 4037/4078 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13 квітня 2006 року № 66- 6-00348 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Катена";

скасувати рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) Урдюк Оксани Юріївни індексний номер 63141604 від 31.01.2022 про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди земельної ділянки);

визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" (ідентифікаційний код юридичної особи 32961804) право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:137:0106, що розташована по вул. Березняківська, 30-в у Дніпровському районі м. Києва на підставі Договору оренди земельної ділянки № 66-6-00348 від 04.04.2006 (зі змінами та доповненнями) строком до 05.03.2025".

Відповідно ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, з урахуванням якої і здійснюється розгляд даної справи.

Підготовчі засідання неодноразово відкладались.

Чергове засідання призначено на 09.08.2022. У підготовчому засіданні, відповідачем подано додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 13.09.2022.

Судові засідання неодноразово відкладалися.

27.10.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення на підтримання своєї позиції у спорі.

Чергове засідання призначено на 08.11.2022.

У судове засідання 08.11.2022 прибули представники позивача та відповідача.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 08 листопада 2022 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради від 08.12.2005 №578/3039 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Катена" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Березняківській, 30-в у Дніпровському районі м. Києва" між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" (надалі- позивача, орендар) та Київською міською радою (надалі - відповідач, орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки №66-6-00348 від 13.04.2006 (надалі - договір), нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 17-1762.

13.04.2006 зазначений договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 66-6-00348 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 08.12.2005 № 578/3039, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Березняківська, 30-в у Дніпровському районі м. Києва;

- розмір 4 570 кв.м;

- цільове призначення - для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом;

- кадастровий номер № 8000000000:90:137:0106.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 13.04.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв у володіння та користування обумовлену договором земельну ділянку.

Відповідно до п. 8.4 договору орендар зобов`язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та своєчасно вносити оренду плату.

Пунктом 11.4 вказаного договору передбачено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Строк дії договору на який його було укладено становив 5 років (п. 3.1. договору).

Судом встановлено, що 13.04.2006 за Актом приймання-передачі земельної ділянки Відповідач передав, а Позивач прийняв у володіння і користування земельну ділянку: місце розташування - вул. Березняківська, 30-В у Дніпровському районі м. Києва; розмір 4 570 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом; кадастровий номер 8000000000:90:137:0106.

В подальшому відповідачем приймалось рішення про відмову у поновленні строку дії договору оренди.

На підставі постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у справі № 5011-62/3230-2012 було визнано укладеною між сторонами Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006, відповідно до якої строк дії договору оренди було поновлено на новий 5-річний строк.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 24641416 від 23.07.2014 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000362672016 від 30.09.2016 зазначається, що право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:137:0106) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" встановлено на строк до 19.05.2019 року.

06.07.2017 Київською міською радою прийнято рішення №712/2874 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 №66-6-00348, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Катена".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради №712/2874 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 №66-6-00348. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 та постановою Верховного Суду від 15.05.2018.

Далі, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/8858/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 та постановою Верховного Суду від 26.08.2020, було визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та укладено додаткову угоду до Договору про поновлення строку дії на 5 років, до 05.03.2025.

У подальшому, Київська міська рада прийняла спірне рішення № 4037/4078 від 16.12.2021 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 66-6-00348 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена". Вказане рішення мотивоване не виконанням позивачем умов п. 8.4 Договору оренди, а саме не завершення будівництва, у строк, визначений проектною документацією на будівництво.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що підстави для прийняття спірного рішення не відповідають дійсності, суперечать чинному законодавству та порушують законні права та інтереси позивача, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Катена" просить визнати рішення № 4037/4078 від 16.12.2021 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 66-6-00348 (зі змінами), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" незаконним та скасувати. Також, вказує, що згідно правового висновку до проекту спірного рішення від 03.12.2021 № 08/230-2666 такий не відповідає вимогам земельного законодавства, з огляду на що у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з п. 2 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Стаття 9 Земельного кодексу України визначає повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України виключними підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельного Кодексу України та іншими законами України.

Відповідно до ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

При цьому, суд акцентує увагу, що сторони у договорі оренди погодили, а саме п. 8.4, що орендар зобов`язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та своєчасно вносити оренду плату.

Статтею 125 ЗК України (в редакції, що діяла на момент підписання Договору оренди) унормовано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 13.04.2006 Договір оренди земельної ділянки було посвідчено та зареєстровано державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори.

Також, матеріалами справи підтверджено, що до початку здійснення відповідного будівництва позивачем було отримано Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 26.06.2015, Експертний звіт № 77/15 від 25.09.2015, Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115162941809, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 20.10.2016 року, та Контрольну картку Виконавчого органу Київської міської ради (Київська державна міська адміністрація) №17040062 від 01.06.2017 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва житлового будинку з об`єктами соціально-побутового призначення та паркінгом, у якій заявлений термін виконання робіт встановлено з 01 червня 2017 року по 01 червня 2018 року.

Проектною документацією, яка була затверджена у встановленому законом порядку, було визначено строк забудови - протягом 23,5 місяці.

Так, відповідно до Експертного звіту ДП Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІ", щодо розгляду проектної документації по проекту "Будівництво житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Березняківська, 30-в у Дніпровському районі м. Києва" № 77/15 від 25.09.2015, за техніко-економічними показниками тривалість будівництва складає - 23,5 місяці.

Тобто, даний показник свідчить проте, що будинок з такими техніко-економічними показниками можна побудувати за 23,5 місяців з моменту початку виконання будівельних робіт.

Жодних інших доказів, які встановлюють інші терміни виконання/завершення будівельних робіт позивачем не надано, а матеріли справи не містять. Більш того, про наявність у позивача таких документів не заявлено і під час розгляду даної справи.

При цьому, позивач не був позбавлений права відповідно до п. 1.1 договору у встановленому порядку звернутися до Київської міської ради, як орендодавця з пропозицією продовжити строки здійснення забудови земельної ділянки, проте доказів вчинення відповідних дій не надано.

Отже, з огляду на заявлений термін виконання робіт з 01 червня 2017 року та встановлений Експертним звітом термін у розмірі 23,5 місяців, суду доведено належним чином та підтверджено матеріалами справи, що позивачем порушено строки закінчення будівництва об`єкта відповідно умови п. 8.4 Договору оренди від 13.04.2006 № 66-6-00348.

Суд зауважує, що вказані обставини щодо завершення строків будівництва були також встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі № 910/15297/17, яке залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

При цьому, суд критично оцінює твердження позивача, що будівельні роботи не були виконані в строки з огляду на судові спори з відповідачем щодо спірної земельної ділянки, з огляду на те, що будь - яких (жодних) доказів вчинення позивачем дій щодо початку будівництва на протязі 15 років з дати реєстрації договору, останнім не надано (закупівля будівельних матеріалів, заключення договорів підрядів, тощо).

Суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні твердження позивача щодо втрати інвесторів у зв`язку з чим у останнього зменшився матеріальний потенціал на будівництво, з огляду на те, що доказів на підтвердження таких тверджень (зокрема, і наявність інвесторів у позивача і їх втрата) матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Позивач під час розгляду справи не надав суду доказів відсутності його вини в не забудові спірної земельної ділянки, яка перебуває в його володінні більше 15 років, у встановлені строки та того, що ним в цей час були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань за договором оренди.

Отже, за встановлених обставин, суду доведено належним чином порушення позивачем умов п. 8.4 договору оренди.

При цьому, пунктом 11.4 Договору оренди №66-6-00348 визначено, що договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди передачі або відчуження права користування земельною ділянко і третім особам.

В пункті 11.5 Договору оренди №66-6-00348 передбачено, що Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору (не завершення будівництва у строк, встановлений проектною документацією).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення Київська міська рада діяла в спосіб, в порядок, визначені законодавством та умовами договору оренди №66-6-00348.

Суд відхиляє твердження позивача про безпідставність прийняття спірного рішення з огляду на наявність правового висновку від 03.12.2021 № 08/230-2666 про повернення управлінням без погодження відповідного проекту рішення про розірвання договору оренди, зважаючи на те, що підставою для повернення проекту стало не надання копії договору оренди, будь - яких інших порушень земельного законодавства управлінням не встановлено. При цьому, не надання управлінню копії договору оренди ніяким чином не впливають щодо встановлених обставин у справі, зокрема щодо порушення позивачем умов договору оренди №66-6-00348 (п. 8.4), які є прямою підставою для розірвання такого договору оренди.

Безпідставними також є твердження позивача щодо не витребування відповідачем під час розгляду питання про розірвання договору оренди додаткових документів, з огляду на те, що такі вимоги не відповідають вимогам закону та договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 передбачено, що якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов`язку щодо здачі об`єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об`єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з`ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв`язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об`єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об`єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

Отже, однією із підстав для розірвання договору земельної ділянки в разі порушення строків закінчення будівництва, передбачених договором оренди земельної ділянки, є завдання шкоди органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв`язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця.

В контексті викладеного, суд зазначає наступне.

Однією з основних природних ознак землі є її нерухомість. Тому для визначення юридичної природи землі як об`єкта земельних відносин важливим є з`ясування співвідношення таких понять, як земля і нерухомість. Відповідно до статей 13, 14 Конституції України термін "земля" вживається у самостійному значенні без будь-якого співвідношення з іншими об`єктами нерухомості. Водночас, суд зауважує, що у ст. 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, а також земля, що є у власності територіальних громад.

Таким чином, земля територіальної громади є об`єктом комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Отже, слід дійти висновку, що поняття як "комунальна власність на землю" означає належність земельних ділянок, територій, ресурсів на праві власності територіальним громадам.

Виходячи зі змісту ст. 93 Земельного кодексу України, ст. ст. 762, 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу в оренду земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу ст. ст. 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об`єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 ст. 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 169 та ст. 172 Цивільного кодексу України).

Цивільні права та обов`язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків; цивільні права та обов`язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Варто зазначити, що згідно Рішення Київської міської ради № 08/231-636/ПР "Про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності на території міста Києва" виконком КМР здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усі категорій та форм власності на території міста Києва у порядку, визначеному Земельним кодексом України. Законами України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про охорону земель".

Отже, Київрада здійснює контроль за використанням земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Слушними є посилання відповідача, що не забудова земельної ділянки прямо порушує вимоги умов договору та наносить шкоду Київській міській раді, зважаючи на таке.

Так, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 909/248/17 та у постанові Верховного Суду України № 6- 75цс13 від 18.09.2013.

Статтею 1 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження іншихоб`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

До компетенції місцевих державних адміністрацій в сфері містобудування належить прийняття рішень щодо: реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території; планування територій на відповідному рівні; підготовки пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території; інформування населення про плани розміщення найважливіших містобудівних, промислових, енергетичних і транспортних комплексів; забезпечення охорони культурної спадщини; моніторингу забудови та іншого використання територій (статті 13 Закону України "Про основи містобудування").

З наведених норм законодавства слід дійти висновку, що Київська міська рада, здійснюючи представництво інтересів громади міста Києва, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Києва, а й здійснення забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпечення потреб громади міста Києва та забезпечення відповідних інтересів таких громад.

Крім того, Закон України "Про благоустрій населених пунктів" покладає на органи місцевого самоврядування обов`язок із вжиття заходів для раціонального використання території населеного пункту, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Таким чином, з метою реалізації покладених на Київську міську раду із створення благоустрою у місті Києві обов`язків, зокрема щодо забезпечення належного середовища для проживання громади міста Києва, сторонами було передбачено у п. 8.4 договору обов`язок відповідача здійснити забудову земельної ділянки у визначені проектною документацією строки, а також визначено наслідки невиконання орендарем такого свого обов`язку - право розірвати договір (п.п. 11.4., 11.5 договору).

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача, що укладаючи даний договір, Київська міська рада правомірно очікувала, що у строки, встановлені договором (так і проектною документацією) на вул. Березняківська, 30-в у Дніпровському районі міста Києва буде побудовано житловий будинок із приміщеннями соціально-громадського призначення, що сприятиме розвитку інфраструктури міста Києва.

Суд зазначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави ст. 14 Конституції України), проте позивач протягом більш як 15 років користування спірною земельною ділянкою не приступив до виконання свого обов`язку, передбаченого п. 8.4 договору, не розпочав жодних підготовчих/будівельних робіт, а відтак свідомо допустив порушення істотної умови Договору, що має наслідком відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання такого договору та, відповідно, втрату позивачем права користування спірною земельною ділянкою.

Щодо решти позовних вимог, суд вказує, що такі є похідними від першої у задоволенні якої відмовлено, з огляду на що в задоволенні решти вимог слід також відмовити.

Всі інші доводи судом розглянуті, та визнано такими, що не впливають на суть прийнятого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 08.11.2022.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Катена" відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2022.

Суддя І.І. Борисенко