Рішення

від 18.11.2022 по справі 910/8796/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2022Справа № 910/8796/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктово-виробнича компанія «Сад»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтехно»

про стягнення 29 724, 00 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктово-виробнича компанія «Сад» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтехно» (надалі-відповідач) про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 29 724, 00 грн.

Позовні вимоги, з посланням на ст.202, 205, 207, 526, 520, 610, 611 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, у частині поставки оплачено згідно із рахунком на оплату №165 від 22.02.2022 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/8796/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

23.09.2022 від відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що ним виконано зобов`язання з поставки товару та 23.02.2022 поштовим перевізником «Нова Пошта» було відправлено товар, з плановою доставкою на 24.02.2022, однак саме позивач товар не забрав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 зобов`язано відповідача протягом 5 днів, з дня отримання даної ухвали, надати суду докази направлення (опис вкладення та розрахунковий документ поштового відділення) відзиву від 23.09.2022 №б/н позивачу.

28.09.2022 від відповідача надійшли докази направлення відзиву позивачу.

12.10.2022 від позивача надійшла заява про долучення документів на виконання ухвали суду.

26.10.2022 від відповідача надійшло повідомлення відносно того, що позивачем не отримано відзив.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач 23.02.2022 ним, на підставі рахунку на оплату, що виставлений відповідачем від 22.02.2022 за №165, здійснено оплату за поставку товару в сумі 29 724,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №129 від 22.02.2022.

Через військову агресію російської федерації в ніч з 23.02.2022 на 24.02.2022 та військові дії господарська діяльність більшості суб`єктів господарювання України була зупинена.

27.07.2022 позивач направив відповідачу письмову вимогу за №б/н, в якій просив останнього здійснити поставку оплаченого згідно рахунку від 22.02.2022 за №165 товару, а в разі неможливості поставки товару повернути сплачені за нього грошові кошти. Направлення вимоги підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.07.2022.

Вказана вимога була отримана відповідачем 02.08.2022, що підтверджується відомостями сайту Укрпошти.

Однак, як зазначає позивач товар відповідачем поставлено не було та грошові кошти також не повернуто.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що ним 23.02.2022 перевізником «Нова Пошта» відправлено позивачу товар, на підтвердження чого надає копію експрес-накладної №20450522509873 від 23.02.2022, однак останній товар не забрав.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 29 724,00 грн.

Так, частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо предмету договору, кількості та вартості товару, а саме: змішувач-комплекс для мийки Cancan 0502 МТ02 у кількості 6 шт, вартістю 29 724, 00 грн, з ПДВ, тобто сторонами досягнуто всіх істотних умов договору.

Враховуючи викладене вище, між сторонами укладено договір поставки в спрощений спосіб (шляхом виставлення рахунку №165 від 22.02.2022 (оферта) та його оплатою позивачем (акцепт)), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №129 від 23.02.2022) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суми попередньої оплати в розмірі 29 724,00 грн, даний факт також не заперечується відповідачем.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що 23.02.2022 ним перевізником «Нова Пошта» відправлено позивачу товар, на підтвердження чого надає копію експрес-накладної №20450522509873 від 23.02.2022, однак саме позивач товар не забрав.

Так, приписами статті 664 Цивільного кодексу України передбачено:

1. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Суд зазначає, що рахунок на оплату №165 від 22.02.2022 не можна вважати належними повідомленням про наявність товару на складі та можливість надання його в розпорядження покупця, оскільки останній спрямований виключно на попередню оплату.

Також у рахунку не зазначено куди та в який період повинен бути поставлений товар.

При цьому надані відповідачем, скріншоти листування із використанням месенджеру "Viber" не беруться судом до уваги, з огляду на те, що не містять відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису сторін такого листування, що дозволило б достеменно ідентифікувати осіб, які складали відповідні повідомлення як від імені позивача, так і від імені відповідача (за наявності письмової згоди сторін спілкування на використання таких аналогів). Суд також звертає увагу на відсутність у наданих відповідачем скріншотах посилань та інформації щодо назв (найменувань) постачальника та покупця, вартості (яка відповідає умовам договору) чи підстави виконання, що могло б дати змогу впевнитись в пов`язаності наданих відповідачем доказів з предметом даного спору.

Також на підтвердження факту відправки позивачу товару відповідачем надано копію експрес-накладної №20450522509873 від 23.02.2022, де відправником зазначено відповідача, однак одержувачем приватну особу Лейбей Дениса, місто Харків, відділення №6.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд зазначає, що із наданої експрес накладної не вбачається за можливе встановити фактичне направлення товару саме позивачу, з огляду на те, що вказане відправлення направлене приватній особі Лейбей Денис, а не відповідачу - ТОВ «Фруктово-Виробнича компанія «Сад» та не за адресою місцезнаходження позивача.

Також суд зазначає, що частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено право продавця вимагати від покупця прийняття товару, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з його прийняттям.

Однак, доказів того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про прийняття товару матеріали справи не містять.

Отже, надані відповідачем докази не підтверджують факту передачі (відправлення) товару позивачу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином умови договору поставки, не повідомив, що товар, який підлягав поставці може бути переданий в розпорядження покупця в обумовленому місці, належні та допустимі докази вчинення будь яких дій з метою передачі товару позивачу в матеріалах справи відсутні.

При цьому суд зазначає, що позивачем у липні 2022 року направлялась вимога щодо поставки товару, яка була отримана відповідачем, однак відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи вказані вище норми, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано умови договору поставки укладеного в спрощений спосіб та не поставлено позивачу сплачений товар на суму 29 724, 00 грн.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.07.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу за вих.№б/н про поставку товару або про повернення суми попередньої оплати, яка отримана останнім 02.08.2022.

Отже, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати в розмірі 29 724,00 грн, а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 29 724,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 29 724, 00 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтехно» (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 6, ідентифікаційний код 41229606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктово-виробнича компанія «Сад» (61121, місто Харків, вулиця Владислава Зубенка, будинок 31, корпус А, ідентифікаційний код 42614205) 29 724 (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 00 коп. попередньої оплати та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань