Ухвала

від 15.11.2022 по справі 916/1631/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"15" листопада 2022 р.Справа № 916/1631/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., розглянувши подання (вх. № 2-1097/22 від 14.11.2022 року) Старшого державного виконавця Білаш Є. Г. Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника без вилучення паспортного документа по справі № 916/1631/17:

Позивач (Стягувач): Департамент комунальної власності Одеської міської ради

Відповідач (Боржник): Одеське відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур „МИЛОСЕРДЯ

Про: стягнення 13216,48 грн. та виселення з орендованих нежитлових приміщень

В С Т А Н О В И В:

12.07.2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур „МИЛОСЕРДЯ про стягнення 13216,48 грн., з яких: заборгованість з орендної плати у розмірі 7604,67 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 4867 грн. та неустойку в сумі 744,81 грн. та про виселення з орендованих нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 43, м. Одеса.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2017 по справі №916/1631/17 вказаний позов було задоволено повністю, а саме, суд вирішив:

-Стягнути з Одеського відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур „МИЛОСЕРДЯ (код ЄДРПОУ: 25431178, вул. Чорноморського козацтва, 43, м. Одеса) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 7604 грн. 67 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 744 грн. 81 коп. та неустойки в сумі 4867 грн. та 3200 гривень судового збору.

- Виселити Одеське відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур МИЛОСЕРДЯ (код ЄДРПОУ: 25431178, вул. Чорноморського козацтва, 43, м. Одеса) з орендованих нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 43, м. Одеса, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595).

25.09.2017 року вказане рішення набрало законної сили і судом на його виконання було видано відповідні накази.

26.09.2019 року суд отримав Постанову Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 18.07.2019 року ВП № 55918430 "Про закінчення виконавчого провадження", в якій зазначено, що вимоги виконавчого документу щодо виселення Одеського відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур МИЛОСЕРДЯ з орендованих нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 43, м. Одеса, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - виконано в повному обсязі.

14.11.2022 року через канцелярію суд отримав подання (вх. № 2-1097/22) Старшого державного виконавця Білаш Є. Г. Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника без вилучення паспортного документа по справі № 916/1631/17.

Заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Одеське відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур "Милосердя", код ЄДРПОУ: 25431178, ОСОБА_1 , 29.07.1963 року, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на юридичну особу наказом № №916/1631/17 виданим 25.09.2017 про стягнення з Одеського відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур "Милосердя" на користь Департамент комунальної власності ОМР боргу у розмірі 16416,50.

Подання мотивовано тим, що відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон), виконавцем 27.12.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче4" провадження".

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

Виконавцем 23.05.2022 року на адресу керівника боржника надсилались виклики (копії додаються) щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак керівник Одеське відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур "Милосердя" на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив виконавця.

В якості правових підстав для звернення до Господарського суду з таким поданням Заявник посилається на статтю 18 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 5 частини першої статті 6, частиною четвертою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», пункт 8 статті 19, пункт 4 статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», пункти 22-25 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» від 31.03.1995 №231 та статтю 377-1 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу заявника, що при зверненні до Господарського суду слід керуватись положенням Господарського процесуального кодексу, а не положеннями Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, в Цивільному процесуальному кодексі України не існує ст. 377-1.

За змістом ч.4 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України на суд покладено обов`язок негайно розглянути подання державного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966р. передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Положеннями ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Так відповідно до положень ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Положеннями наведеної статті законодавцем чітко окреслено коло осіб, які можуть бути піддані такому заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, що охоплює лише фізичну особу, яка має статус боржника у виконавчому провадженні.

Отже, на відміну від положень підпункту 19 пункту 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", приписи статті 337 ГПК України не передбачають повноважень господарського суду зі встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме керівника боржника - юридичної особи, а визначає можливість тимчасового обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

В даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на співвідношенні вказаних норм Закону України "Про виконавче провадження" і норм Господарського процесуального кодексу як загальної і спеціальної норми права.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, Розділ "V" ГПК України напряму регулює питання, пов`язані з виконанням судових рішень саме у господарських справах, зокрема, ст. 337 - щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Водночас, Закон України "Про виконавче провадження" регулює питання щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), тобто не лише рішень господарського суду.

Так, ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" - Рішення, що підлягають примусовому виконанню - окреслено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

11) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Таким чином, в даному випадку, п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до ст. 337 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин, які виникають при виконанні не лише рішень господарського суду, а і судів цивільної, адміністративної юрисдикцій, третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України…

Аналогічний висновок щодо співвідношення норм Закону України "Про виконавче провадження", як загальної і норм ГПК України, як спеціальної - викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року справа N 920/149/18 (Провадження N12-297гс18).

Тому, приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження (широке коло відносин) має право, в порядку п. 19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" звернутись до суду із поданням за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України.

Проте, господарський суд, при розгляді такого подання має керуватись нормами ГПК України, в межах своїх повноважень, а саме статтею 337 вказаного Кодексу ("Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", розділу V ГПК України ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ).

З огляду на викладене, суд враховує, що боржником за Наказом Господарського суду Одеської області від 25.09.2017 року є Одеське відділення українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур „МИЛОСЕРДЯ (код - 26302595), а ст. 337 ГПК України не передбачає можливості тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи (в даному випадку, керівника вказаного фонду Сусорова Лариса Анатоліївна).

Крім того, суд звертає увагу, що, як було зазначено, Рішення суду по цій справі частково виконано, а до самого Подання надано Лист Державної податкової служби України Головного Управління ДПС в Одеській області, в якому вказано, що Боржником подано останню звітність за 2020 рік із відсутності показників, а саме Підприємство включено до Реєстру неприбуткових установ. Також інформація по рахункам Боржника, що надана ПАТ "МТБ БАНК" свідчить, що залишок коштів на рахунках складає 1000,00 грн.(які в подальшому були списані) та 0,00 дол. США.

Тому суд ставить під сумнів, що в даному випадку має місце саме ухилення Боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що стало підставою для звернення з цим Поданням до суду.

Отже, суд робить висновок, що подання (вх. № 2-1097/22 від 14.11.2022 року) Старшого державного виконавця Білаш Є. Г. Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника без вилучення паспортного документа по справі № 916/1631/17 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 337, 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання (вх. № 2-1097/22 від 14.11.2022 року) Старшого державного виконавця Білаш Є. Г. Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника без вилучення паспортного документа по справі № 916/1631/17 - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 15.11.2022 року

та може бути оскаржена в порядку ст.253-259 ГПК України

Суддя О.А. Демешин