Рішення

від 02.11.2022 по справі 924/311/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2022 р. Справа № 924/311/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В., при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Будяка Олександра Васильовича

до акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу "Старокостянтинівська дистанція колії"

про визнання права власності на майно та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном

за участю представників:

позивача: Грудецький В.Ю.;

відповідача: Мартинюк О.О.

У судовому засіданні 02.11.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Будяка Олександра Васильовича до акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу "Старокостянтинівська дистанція колії", в якій позивач просить суд: визнати за фізичною особою-підприємцем Будяком Олександром Васильовичем право власності на майно: зазначене в договорі купівлі-продажу від 02.10.2003р.: під`їзну жд. дорогу до заводу 1600 м. та залізничний тупік до бурякопункту 156 м., які знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки, у вигляді: шпала ЖБ - 1500 шт.; підкладка - 50а - 3000 шт.; болт кляпний - 6000 шт.; накладка - 50а - 304 шт.; рейса - 50 (25 м./п.) -76 шт.; рейса - 65 (25 м./п.) - 8 шт.; накладка - 65а-16 шт.; болт стиковий - 960 шт.; зазначене в договорі купівлі-продажу від 10.03.2004р.: залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки, у вигляді: шпала ЖБ - 675 шт.; підкладака - 50а - 1350 шт.; шуруп -2700 шт.; болт клямний - 2700 шт.; накладка - 50а - 72 шт.; рейса - 50 (25 м./п.) - 36 шт., зобов`язавши AT "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу "Старокостянтинівська дистанція колії" усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зазначеним в договорах купівлі-продажу від 02.10.2003р. та від 10.03.2004р.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, зокрема, таке. На підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2003р. позивач купив у товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАНОВА-Х" під`їзну жд. дорогу до заводу 1600 м. та залізничний тупік до бурякопункту 156 м., які знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки у вигляді: шпала ЖБ - 1500 шт.; підкладака - 50а - 3000 шт.; Болт кляпний - 6000 шт.; накладка - 50а - 304 шт.; рейса - 50 (25 м./п.) - 76 шт.; рейса - 65 (25 м./п.) - 8 шт.; накладка - 65а - 16 шт.; болт стиковий - 960 шт. По акту приймання-передачі від 02.10.2003р. до договору купівлі-продажу від 02.10.2003р. позивач прийняв вказане майно.

Також, як зазначив позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2004р. купив у товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАНОВА-Х" залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки, у вигляді: шпала ЖБ - 675 шт.; підкладака - 50а - 1350 шт.; шуруп - 2700 шт.; болт клямний - 2700 шт.; накладка - 50а - 72 шт.; рейса - 50 (25 м./п.) - 36 шт. При цьому, вказано, що по акту приймання-передачі від 12.03.2004 року до договору купівлі-продажу від 02.10.2003 року позивач прийняв вказане майно.

В подальшому, як стверджує позивач, починаючи з серпня 2021 року, виробничий підрозділ "Старокостянтинівська дистанція колії", що знаходиться в м. Старокостянтинів Хмельницької області по вул. Гончара, 20, не допускає позивача та його представників до свого майна, що зазначено вище, не дають використовувати його та розпоряджатись ним, чим порушують права законного власника. При цьому, позивач зауважив, що відповідач не визнає право власності позивача на майно, і стверджує, що це його майно. Як відзначив позивач, на неодноразові вимоги відповідач документа про належність йому майна не надав.

Крім того, позивач зазначив, що 20.12.2021р. листом звернувся до відповідача з повідомленням, що буде проводити демонтажні роботи з власним майном та надав відповідачу копії договору купівлі-продажу від 02.10.2003 року, акту приймання-передачі від 02.10.2003 року до договору купівлі-продажу від 02.10.2003 року, договору купівлі-продажу від 10.03.2004 року, акту приймання-передачі від 12.03.2004 року до договору купівлі-продажу від 10.03.2004 року. При цьому, відповідач надав відповідь № ПЧ-20-3/138 від 23.12.2021 року, в якій не визнав право власності позивача на майно і вказав, що це майно належить йому на підставі документів, однак зауважено, що документів не надано.

Посилаючись на положення статті 392 ЦК України, позивач вказує на те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (ЄДРСРУ№ 91292740).

Тому позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

У відповіді на відзив позивач не погоджуюся з наведеними у відзиві обставинах, вважає, що вони не обґрунтовані та безпідставні, виходячи з наступного. У наказі Південно-західної залізниці № 23-Н від 30.01.1964 року мова йде лише про прийняття під`їзної колії у відання, а не у власність. Також, перебування майна на балансі підприємства (позивача) не є ознакою його права власності. Баланс є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства. При цьому позивач, посилається на правову позицію, зазначена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021р. у справі № 924/1103/19. Крім того, відзначено, що експлікації станційних колій та стрілочних переводів є лише внутрішніми документами відповідача для обліку, як і баланс, тому вони не є правовстановлюючими документами і не можуть бути підтвердженням права власності.

Разом з тим, зауважено, що у листі директора ВАТ "Антонінський цукровий завод" не йде мова про те, що під`їзні колії заводу є у власності залізниці. При цьому, зауважено, що даний лист датований 15.10.2004р., в той час як ВАТ "Антонінський цукровий завод" 28.09.2004р. вже був ліквідований. Щодо позиції відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу від 02.10.2003р. зауважено, що на цукровому заводі і в продавця залізничній колії нумерація не присвоювалася, а по документах називалась - під`їзна жд. дорога до заводу 1600 м., залізничний тупік до бурякопункту 156 м., залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п., тому по такій назві під`їзна колія й була продана. Також, відзначено, що в цьому місці є лише один цукровий завод, тому була продана під`їзна колія колишнього ВАТ "Антонінський цукровий завод", яка пізніше стала власністю ТОВ "ВІТАНОВА-Х", яке продало позивачу цю колію. Крім того, щодо межі під`їзної колії позивач зауважив, що у договорі зазначена назва під`їзної колії така як вона значиться по документам власника цієї колії. Разом з тим, щодо різниці в протяжності колій між балансом та продажем позивачем відзначено, що фактично було продано колію протяжністю 1600 м., оскільки саме така протяжність колії була у власності продавця.

Також, позивач зауважив, що відповідач стверджує, що на даний час залізничний тупік до бурякопункту 156 м. не існує, однак документів на демонтаж чи на ліквідацію залізничного тупіка до бурякопункту 156 м. не надав. Крім того, зазначено, що ВАТ "Антонінський цукровий завод" був ліквідований 28.09.2004 року, а ТОВ "ВІТАНОВА-Х" стало власником всього майна ВАТ "Антонінський цукровий завод" 25.04.2002 року. Разом з тим, як зазначив позивач, такі договори між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем нотаріально не посвідчуються, оскільки законодавством це не передбачено.

Також, щодо неналежного відповідача позивач зауважив, що залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п. є власність позивача, а не залізниці, тому позов заявлено до залізниці, оскільки залізниця перешкоджає цим правом користуватися.

У поясненнях позивач відзначив, що під час ліквідації ВАТ "Антонінський цукровий завод" РВ ФДМ України по Хмельницькій області листами від 13.06.2003 року № 06/01-42-1142/03, від 17.02.2004 року № 06/01-42-422/04 та від 16.04.2004 року № 04/01-42-1037/04 зазначено, що майно, що є об`єктами державної власності і знаходилися на балансі ВАТ "Антонінський цукровий завод" і які необхідно повернути державним органам, але під`їзних колій в цьому переліку не має, тобто під`їзні колії є власністю ВАТ "Антонінський цукровий завод". Також, позивачем вказано, що у листі директора ВАТ "Антонінський цукровий завод", незалежно від того чи в 2001 році, чи в 2004 ропі він підготовлений, в ньому взагалі не йдеться про належність під`їзних колій і їх власність, тому цей лист не може бути підтвердженням права власності. Щодо позиції відповідача стверджує про нікчемність договору купівлі-продажу від 02.10.2003р. через відсутність інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та технічного паспорту на під`їзну колію та оригіналу договору від 02.10.2003р. позивач зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. А згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Тобто, нікчемним є правочин, нікчемність якого прямо встановлена законом.

Крім того, Правила обслуговування залізничних під`їзних колій, якими передбачено після будівництва і здачі в експлуатацію під`їзних колій складання інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та технічного паспорту на під`їзну колію, затверджені наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000р. Однак, під`їзні колії ВАТ "Антонінський цукровий завод" будувались задовго до 2000 року. При цьому, посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, позивач зауважив, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому, дія зазначених вимог Правил обслуговування залізничних під`їзних колій не розповсюджується на під`їзні колії, які побудовані та експлуатуються ще задовго до 2000 року. Крім того, під`їзні колії ВАТ "Антонінський -цукровий завод" з 2000 року заводом не експлуатувались, оскільки завод вже не працював.

Разом з тим, як стверджує позивач, оригінал договору купівлі-продажу від 02.10.2003 року є в наявності, при цьому він є правоустановчим документом, підтверджує право власності позивача на матеріали, не відмінений і не скасований і є дійсним по теперішній час. Також, позивач звертає увагу на те, що договір на подачу і забирання вагонів на залізничні під`їзні колії від 1999 року та акт комісійного обстеження транспортного господарства Антонінського цукрового заводу від 1999 року не є правоустановчими документами, не мають ніякого правового значення і не можуть бути підтвердженням або спростуванням права власності. Крім того, позивач вказує на те, що додаток до акту прийому-передачі цілісного майновою комплексу цукрового заводу ВАТ "Антонінський завод" був складений на підставі інвентаризаційного опису основних засобів заводу. Оскільки деякі основні засоби заводу не мали інвентаризаційних номерів, тому вони були включені в акт без інвентарних номерів, а по найменуванням основних засобів. Тому, в акті номери основних засобів не відповідали номерам по порядку.

Щодо печатки відзначено, що на печатці зазначений код ЄДРПОУ 31913571, який в ЄДР значиться за ДП ВАТ "Антонінський цукровий завод", тому, як стверджує позивач, документи скріплені належною печаткою ДП ВАТ "Антонінський цукровий завод", яка була в підприємстві в офіційному користуванні. Разом з тим, вказано, що під`їзні колії не використовувались, були частинами демонтовані, розукомплектовані, не придатні до використання, тому ТОВ "ВІТАНОВА-Х" продала позивачу матеріали під`їзних колій згідно з переліком, зазначеним в договорах купівлі-продажу від 02.10.2003 року та від 10.03.2004 року.

Також, позивач зауважив, що обставини та всі документи зазначені відповідачем в запереченнях та в відзиві на позов розглядались в декількох судових справах, по яких були винесені рішення, а саме, рішення місцевого суду Крюківського району м. Кременчука Полтавської області від 18.06.2003 року, рішення апеляційного суду Хмельницької області від 20.08.2003 року у справі № 22-1388, ухвала господарського суду Хмельницької області віл 27.09.2004 року у справі № 13/8/81-Б. Всі документи були визнанні законними і рішеннями судів було визнано право власності ТОВ "ВІТАНОВА-Х" на все майно, передане по акту прийому-передачі від ДП ВАТ "Антонінський цукровий завод". При цьому, позивач зауважив, що перехід права власності підтверджується рішенням Красилівського районного суду у цивільній справі № 2-789 віл 22.10.2003р.

Таким чином, як вважає позивач, право власності ДП ВАТ "Антонінський цукровий завод" на майно, передане йому по акту приймання-передачі від 15.03.2002 року та додатку переліку майна до вказаного акту на суму 2200000 грн., є преюдиціально встановленим фактом і не підлягає доказуванню та є обов`язковим для врахування судом.

На підставі цього, як вважає позивач, ТОВ "ВІТАНОВА-Х" також була правомірним власником всього майна колишнього ВАТ "Антонінський цукровий завод", в тому числі й під`їзних колій, тому на законних умовах продало позивачу матеріали під`їзних колій.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, відзначивши, зокрема, що згідно постанови Ради Міністрів СРСР № 478 від 26.05.1962р. та постанови Ради Міністрів УРСР № 1368 від 06.12.1962р. під`їзні колії Антонінського цукрового заводу прийнято у відання Південно-Західної залізниці, а згідно Наказу начальника Південно-Західної залізниці № 23-Н від 30 січня 1964 року новопобудовану залізницею під`їзну колію державного підприємства Антонінського цукрового заводу (с. Кременчуки, Красилівського району, Хмельницької області) передано на баланс та на утримання Старокостянтинівській шляховій дільниці, а на теперішній час виробничому підрозділу Старокостянтинівська дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».Згідно експлікації станційних колій по станції Антоніни та експлікації стрілочних переводів станції Антоніни, а також відомості стану під`їзних колій, під`їзна колія Антонінського цукрового заводу станом на 01 січня 2022 року і на теперішній час перебуває у державній власності і обліковується на балансі виробничого підрозділу Старокостянтинівська дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» під інвентарним № 3750201000285 з повною вартістю всіх об`єктів 2105110,28 грн.

Зокрема, як вказує відповідач, на балансі перебуває: 2,381 км. розгорнутої довжини колії, яка складається з рейок Р-65 довжиною 0,501 км., рейок Р-50 довжиною 1,4 км, рейок Р-43 довжиною 0,18 км., рейок Р-43(II) довжиною 0,2 км., рейок Р-43(ІУ) довжиною 0,1 км. Зазначені рейки кріпляться на 3-х тисячах 200 шпалах, з яких 1 тисяча 412 дерев`яних протяжністю 1 тисяча 490 метрів і 1 тисяча 788 залізобетонних протяжністю 825 метрів.

При цьому, як зазначив відповідач, право власності АТ «Укрзалізниця» на під`їзну колію, розташовану на території Антонінського цукрового заводу, підтверджує лист директора ВАТ Антонінський цукровий завод Павлюка С.Т., адресований начальнику Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» щодо збереження під`їзної колії. Крім того, вказує відповідач, листом начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 15.05.2005р. підтверджено, що під`їзна залізнична колія не входила до статутного фонду при створенні ВАТ «Антонінський цукровий завод» в процесі приватизації станом на 01.12.1995р. і не може бути об`єктом купівлі-продажу разом з цілісним майновим комплексом. З врахуванням вищенаведених доводів, відповідач вважає доведеним, що оспорюваний зі сторони позивача об`єкт - під`їзна колія, яка знаходиться на території колишнього Антонінського цукрового заводу (с. Кременчуки, Красилівського району, Хмельницької області) належить на праві власності акціонерному товариству «Українська залізниця».

Разом з тим, як відзначив відповідач, наданий позивачем договір купівлі-продажу без номера від 02 жовтня 2003 року викликає сумніви в його правдивості з наступних підстав. У договорі зазначено, що продавець продає, а покупець купує належне продавцю наступне майно: «Під`їзну жд. дорогу до заводу...». Однак, як зауважив відповідач, не конкретизовано яку під`їзну колію. На території колишнього Антонінського цукрового заводу в наявності 4 колії і всі вони перебувають на балансі відповідача. Також, не вказано до якого заводу. Крім того, відзначено, що у наданому договорі не зазначено межі під`їзної колії, її кордони. Разом з тим, як вказує відповідач, на балансі відповідача перебуває під`їзна колія протяжністю 2381 м, а в договорі зазначено 1600 м., тому не зрозуміло, яка частина під`їзної колії є об`єктом спору.

Також, як стверджує відповідач, зазначеного в договорі залізничного тупіка до бурякопункту 156 м. на теперішній час не існує, оскільки ВАТ «Антонінський цукровий завод» при своїй діяльності його демонтував. Крім того, як зауважив відповідач, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата заснування ВАТ «Антонінський Цукровий завод» значиться 17.05.2005р. і зареєстрований за адресою: 31026, вул. Заводська, с. Кременчуки, Красилівського району, Хмельницької області, тому не зрозуміло, яке відношення у 2003 році (дата підписання договору) ТОВ «ВІТАНОВА-Х» мало до майна ВАТ «Антонінський цукровий завод» при його діяльності з 1964 року і станом на 2005 рік. Разом з тим, відповідач вказує на те, що позивачем не додано до позовної заяви доказу про належність під`їзної колії продавцю на праві власності або належність колії до статутного фонду підприємства продавця, або до основних його засобів та не підтверджено і не доведено документально правовий статус ТОВ «ВІТАНОВА-X» як власника під`їзної колії і його право на продаж даного об`єкта.

Враховуючи вищевикладене та оскільки договір нотаріально не посвідчений, відповідач вважає, що наданий суду договір є нікчемним. Крім того, відповідач вважає, що дані позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки зазначена під`їзна колія не є власністю АТ «Укрзалізниця», не перебувала і не перебуває на її балансі.

У запереченнях акціонерного товариства «Українська залізниця АТ «Укрзалізниця відзначено, що згідно вимог статті 5 Закону України № 273/96-ВР від 04.07.1996р. «Про залізничний транспорт» діючої на момент приватизації Антонінського цукрового заводу, майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Керуючись приписами на теперішній час діючої із змінами, внесеними згідно із Законами статті 5 Закону України «Про залізничний транспорт» відповідачем відзначено, що АТ «Укрзалізниця» не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, вносити до статутного (складеного) капіталу суб`єктів господарювання майно, що є державною власністю та передано АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання, а також вчиняти інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна. Таким чином, як стверджує відповідач, право власності об`єктів залізниці закріплене Законом, тому, вважає, що додаткового закріплення в піднормативному локальному акті не потребує.

Також, відповідач зауважив, що позивач помилково зазначив, що лист директора ВАТ «Антонінський цукровий завод» датований 15.10.2004р., при цьому відзначено, що лист, адресований начальнику Південно-Західної залізниці Слободяну А.В., який працював на вказаній посаді з 24.05.2000р. по 25.10 2002р, тому рік на резолюції у листі слід вважати 2001г., а не 2004р. Крім того, відповідач продовжує наполягати на нікчемності наданого договору, оскільки його укладення відбувалось не на підставі основних документів, які вимагаються для підтвердження власності на під`їзну колію, а на підставі ксерокопій документів з елементами підробки, які не можуть бути належними та допустимими доказами.

Так, згідно вимог пункту 1.4. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за № 875/5096 підприємством складається інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Відповідач зауважив, що зазначена інструкція ВАТ «Антонінський цукровий завод» не розроблялась та залізницею не затверджувалась, що свідчить про належність під`їзної колії залізниці, а не підприємству.

Разом з тим, вказано, що за приписами пункту 1.5. Правил власник під`їзної колії має технічний паспорт, при цьому зазначено, що технічний паспорт на під`їзну колію підприємством ВАТ «Антонінський цукровий завод» не виготовлявся та залізниці не передавався, що також свідчить про належність під`їзної колії залізниці, а не підприємству. Відсутність інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та технічного паспорту на під`їзну колію свідчать про відсутність права власності на під`їзну колію і як наслідок, відсутність права розпоряджатися під`їзною колією.

Як стверджує відповідач, право власності держави і право Південно-Західної залізниці повного господарського відання на під`їзну залізничну колію ВАТ «Антонінський цукровий завод» підтверджує лист директора ПрАТ «Антонінське хлібоприймальне підприємство» за вих. № 475 від 22 грудня 2014 року, адресований начальнику Південно-Західної залізниці, про утримання від демонтажу під`їзної колії, а також договір на подачу і забирання вагонів на залізничні під`їзні колії, які належать залізниці, з терміном дії з 08 грудня 1999 року по 07 грудня 2004 року, а також акт комісійного обстеження транспортного господарства Антонінського цукрового заводу від грудня 1999 року у якому зазначено, що залізнична під`їзна колія перебуває на балансі Південно-Західної залізниці. У вказаному акті комісійного обстеження значиться, що до залізничної під`їзної колії примикають під`їзна колія «Райагрохіма», на балансі Райагрохіма і Хмельницького «Облпалива-7».

Водночас, як зауважив відповідач, позивачем надано копію без дати додатку до акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу цукрового заводу ВАТ «Антонінський завод», яке передається ДП ВАТ «Антонінський цукровий завод», у пункті 2 якого значиться залізничний тупік сільхозхімії 450 м., який фактично, згідно вищезазначеного акту комісійного обстеження, перебував на балансі Райагрохіма. Також, відповідач відзначив, що наданий до відповіді на відзив вказаний Додаток викликає сумнів в його правдивості, оскільки у пункті 2 під одним і тим же інвентарним номером 43 значиться кілька суттєвих і важливих окремих об`єктів основних засобів, що суперечить вимогам Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» від 30.09.2003р. №561. Крім того, зауважено, що нумерація № п/п після пункту 2 переривається і відновлюється на пункті 12. Однак, порахувавши не пронумеровані рядки, три рядки є зайвими і їх кількість не співпадає з рядком під номером 12. Враховуючи зайві три рядки, внаслідок чого не співпадає нумерація, відповідач вважає, що оригінал Додатку може відрізнятися від наданої суду ксерокопії витягу. Разом з тим, вказано, що печатка на Додатку не розбірлива і не читається, а також літери тексту різняться та окремі цифри у графах вартості майна не розбірливі та не читаються.

Також, відповідач зазначив, що викликає також сумніви в його правдивості акт прийому-передачі майна, як внеску до Статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАНОВА-Х» від 25 квітня 2002 року з містом складання Кременчук, оскільки в тексті акту значиться: дочірнє підприємство ВАТ «Антонінський цукровий завод», на печатці цього ж акту значиться: дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства «Антонінський цукровий завод», Полтавська область, м. Кременчук, а в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться: дочірнє підприємство ДП ВАТ «Антонівський цукровий завод», з місцем реєстрації Полтавська область, м. Кременчук. Аналогічна печатка ДП закритого акціонерного товариства «Антонінський цукровий завод» значиться на додатку до акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу цукрового заводу ДП ВАТ «Антонінський цукровий завод», яке передається ТОВ «ВІТАНОВА-Х». Враховуючи вищенаведене відповідач вважає, що вказані ксерокопії документів не можуть бути достовірними доказами.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Відповідно до акту прийому-передачі майна як внеску до статутного фонду ТОВ «ВІТАНОВА-Х» від 25.04.2002р. дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства «Антонінський цукровий завод» передає зі свого балансу, а ТОВ «ВІТАНОВА-Х» приймає як внесок до статутного фонду майно, вільне від заборгованості, а саме цілісний майновий комплекс для виробництва цукру і супутньої продукції, вартістю 2200000 грн.

Також зазначено, що при передачі майна передається і право власності на це майно.

До акту доданий додаток з переліком майна, яке передається ТОВ «ВІТАНОВА-Х».

Відповідно до свідоцтва про право власності ТОВ «ВІТАНОВА-Х» від 15.11.2002р., виданого Кременчуківською сількою радою, об`єкт в цілому, який розташований в с. Кременчуки по вул. Горького, 16, що складається із 47 будинків, належить ТОВ «ВІТАНОВА-Х» на праві колективної власності.

18.06.2003р. місцевим судом Крюківського району ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВІТАНОВА-Х» про визнання недійсним установчого договрву про створення та діяльність ТОВ «ВІТАНОВА-Х», відповідно до якого відмовлено у задоволенні позову.

20.08.2003р. ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області по справі № 22-1388 за скаргою ТОВ «ВІТАНОВА-Х» на ухвалу Красилівського районного суду від 02.06.2003р. про забезпечення позову постановлено: скаргу ТОВ «ВІТАНОВА-Х» задовольнити; ухвалу судді Красилівського районного суду від 02.06.2003р. в частині накладення арешту на майно - цілісний майновий комплекс для виробництва цукру та супутньої продукції на суму 2200000 грн., яке перебуває у володінні ТОВ «ВІТАНОВА-Х», чи іншому володінні, скасувати. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

27.09.2004р. ухвалою господарськогосуду Хмельницької області по справі № 13/8/81-Б за заявою кредитора повного товариства «Корпорація Вітал» до відкритого акціонерного товариства «Антонівський цукровий завод» про визнання боржника банкрутом постановлено: ліквідаційний баланс ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Антонівський цукровий завод", с. Кременчук Красилівського району від 30.08.2004р., який є невід`ємною частиною даної ухвали, затвердити; відкрите акціонерне товариство "Антонінський цукровий завод", с. Кременчук Красилівського району, яке значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України під кодом 373296 ліквідувати; провадження у справі припинити; зобов`язати Державного реєстратора Красилівської районної державної адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відкрите акціонерне товариство "Антонівський цукровий завод", с. Кременчуки Красилівського району.

02.10.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАНОВА-Х» (продавцем) та фізичною особою-підприємцем Будяком Олександром Васильовичем (покупцем) було підписано договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує належне продавцю наступне майно: під`їзну жд. дорогу до заводу 1600 м. та залізничний тунік до бурякопункту 156 м., які знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки у вигляді: шпала ЖБ- 1500 шт.; підкладака - 50а - 3000 шт.; болткляпний - 6000 шт.; накладка - 50а - 304 шт.; рейса- 50 (25 м./п.) - 76 шт.; рейса - 65 (25 м./п.) - 8 шт.; накладка - 65а - 16 шт.; болт стиковий - 960 шт.

Згідно із п. 2.1. загальна вартість майна становить 141729 грн. без ПДВ.

02.10.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАНОВА-Х» (продавцем) та фізичною особою-підприємцем Будяком Олександром Васильовичем (покупцем) було складено, скріплено підписами та печатками сторін акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 02.10.2003р., відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв: під`їзну жд. дорогу до заводу 1600 м. та залізничний тунік до бурякопункту 156 м., які знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки у вигляді: шпала ЖБ- 1500 шт.; підкладака - 50а - 3000 шт.; болткляпний - 6000 шт.; накладка - 50а - 304 шт.; рейса- 50 (25 м./п.) - 76 шт.; рейса - 65 (25 м./п.) - 8 шт.; накладка - 65а - 16 шт.; болт стиковий - 960 шт.

Загальна вартість майна становить 141729 грн. Зазначена сума повністю погашена покупцем шляхом заліку зустрічних вимог відповідно до атку зарахування однорідних зустрічних вимог від 02.10.2003р.

02.10.2003р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАНОВА-Х» та фізичною особою-підприємцем Будяком Олександром Васильовичем було складено, скріплено підписами та печатками сторін акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого погоджено зарахувати зустрічні однорідні грошові вимоги, з наступних договорів:

1. Договір купівлі-продажу № б/н від 02 жовтня 2003 року (невиконане грошове зобов`язання фізичної особи Будяк О.В. перед ТОВ «ВІТАНОВА-Х» в сумі 141729 грн.); 2. Договір виконання демонтажних робіт № б/н від 03 червня 2002 року (невиконане грошове зобов`язання ТОВ «ВІТАНОВА-Х» перед ОСОБА_2 в сумі 141729 грн.); Грошові зобов`язання ОСОБА_2 перед ТОВ «ВІТАНОВА-Х» за договором купівлі-продажу № б/н від 02 жовтня 2003 року припиняються в сумі 141729 грн. Грошові зобов`язання ТОВ «ВІТАНОВА-Х» перед ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № б/н від 02 жовтня 2003 року припиняються в сумі 141729 грн.

10.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАНОВА-Х» (продавцем) та фізичною особою-підприємцем Будяком Олександром Васильовичем (покупцем) було підписано договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує належне продавцю наступне майно: залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський район, с. Кременчуки у вигляді: шпала ЖБ -675 шт.; підкладка 50а 1350шт.; шуруп 2700 шт.; болт клямний 2700 шт.; накладка 50а 72 шт.; рейса 50 (25 м./п.) 36 шт.

Згідно із п. 2.1. договору загальна вартість майна становить 27328 грн. без ПДВ.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором (п. 4.1.).

12.03.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАНОВА-Х» (продавцем) та фізичною особою-підприємцем Будяком Олександром Васильовичем (покупцем) було складено, скріплено підписами та печатками сторін акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 10.03.2004р., відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський район, с. Кременчуки у вигляді: шпала ЖБ - 675 шт.; підкладка 50а 1350 шт.; шуруп 2700 шт.; болт клямний 2700 шт.; накладка 50а 72 шт.; рейса 50 (25 м./п.) 36 шт.

Загальна вартість майна становить 27328 грн. Зазначена сума повністю погашена покупцем шляхом заліку зустрічних вимог відповідно до атку зарахування однорідних зустрічних вимог від 10.03.2004р.

10.03.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАНОВА-Х» та фізичною особою-підприємцем Будяком Олександром Васильовичем було складено, скріплено підписами та печатками сторін акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого погоджено зарахувати зустрічні однорідні грошові вимоги, з наступних договорів: 1. Договір купівлі-продажу від 10.03.2004р. (невиконання грошового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ «ВІТАНОВА-Х» в сумі 27328 грн.; 2. Договір виконання демонтажних робіт від 24.01.2003р. (невиконання грошового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ «ВІТАНОВА-Х» в сумі 27328 грн. Грошові зобов`язання ОСОБА_2 перед ТОВ «ВІТАНОВА-Х» за договором купівлі-продажу від 10.03.2004р. припиняються в сумі 27328 грн. Грошові зобов`язання ТОВ «ВІТАНОВА-Х» перед ОСОБА_2 за договором виконання демонтажних робіт від 24.01.2003р. припиняються в сумі 27328 грн.

У листах від 14.12.2021р. та 20.12.2021р. фізична особа-підприємець Будяк Олександр Васильович повідомив начальника ВП «Старокостянтинівської дистанції колонії» та директора ПАТ «Антонівське хлібоприймальне підприємство» про те, що буде проводити демонтаж належних йому на праві власності: на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2003 року та акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 02.10.2003 року під`їзну жд. дорогу до заводу 1600 м. та залізничний тупік до бурякопункту 156 м., які знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки у вигляді: шпала ЖБ - 1500 шт.; підкладка - 50а -3000 шт.; болт клямний - 6000 шт.; накладка - 50а - 304 шт.; рейса - 50 (25 м./п.) - 76 шт.; рейса - 65 (25 м./п.) - 8 шт.; накладка - 65а - 16 шт.; болт стиковий - 960 шт.; на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2004 року та акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 12.03.2004 року залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки у вигляді: шпала ЖБ - 675 шт.; підкладка - 50а - 1350 шт.; шуруп - 2700 шт.; болт клямний - 2700 шт.; накладка - 50а - 72 шт.; рейса - 50 (25 м./п.) - 36 шт.

У відповідях на лист від 23.12.2021р., адресованих АТ «Українська залізниця «Укрзалізниця» та директору ТОВ «ВІТАНОВА-Х», начальником ВП «Старокостянтинівської дистанції колонії» повідомлено про те, що під`їзна колія Антонінського цукрового заводу знаходиться на балансі державного підприємства ВП «Старокостянтинівська дистанція колія» РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», що підтверджується відповідними, як технічними так і фінансовими документами, при цьому ніколи не передавалась, не провадавалась та не віддавалась в оренду підприємствам. Також, зазначено, що у зв`язку із встановленим фактом втручання, правоохоронні органи проведуть розслідування з притягненням винних до відповідальності.

Згідно наказу начальника Південно-Західної залізниці № 23-Н від 30.01.1964 року прийнято на баланс Південо-Західної залізничної дороги під`їзної колії, згідно з актами приймання-передачі під`їзних колій, зокрема Антонівському цукровому заводу ст. Антонівці 3,350 км. Відповідно до акту про стан колії і про вивчення і розробку технологічного процесу обробки вагонів на коліях не загального користування експлуатує Антонівський цукровий завод, під`їзна колія належить - Південно-Західній залізниці і межує з коліями станції Антоніни «Південно-Західна залізниця».

У листі № 669 від 10.06.2005р., адресованому начальнику регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, Старокостянтинівською дистанцією колонії зазначено, що ТОВ ТПК "Комет", яка на даний час являється власником Атонінського цукрового заводу просить роз`яснити на підставі яких документів була описана і продана під`їзна залізнична колія, включаючи її розвиток на території заводу, яку ТОВ ТПК "Комет" незаконно привласнив та частково знищив, аргументуючи довідкою, наданою Фондом державного майна. Також, зазначено, що голова ліквідаційної комісії Дейнека М.І. також не приймаючи до уваги фактичний стан речей, незаконно описав і продав залізничну колію, не враховуючи кількість під`їзних колій розташованих на території заводу.

У відповіді на лист № 07/61-42-1847/05 від 15.06.2005р., адресованій начальнику Старокостянтинівської дистанції колонії Південно-Західної залізниці повідомлено про те, що при створенні ВАТ «Антонінський цукровий завод» в процесі приватизації (оцінка майна здійснювалася на 01.12.1995 року ) до статутного фонду увійшла лише технологічна залізнична колія, що на цегельному заводі в смт. Антоніни, який на дату створення ВАТ «Антонінський цукровий завод» був у складі майна заводу. Інших під`їздних залізничних колій в складі майна вказаного заводу не обліковувалось.

Згідно експлікації станційних колій по станції Антоніни та експлікації стрілочних переводів станції Антоніни, а також відомості стану під`їзних колій, під`їзна колія Антонінського цукрового заводу станом на 01 січня 2022 року перебуває у державній власності та обліковується на балансі виробничого підрозділу Старокостянтинівська дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» під інвентарним № 3750201000285 з повною вартістю всіх об`єктів 2105110,28 грн.

Зокрема, на балансі перебуває: 2,381 км. розгорнутої довжини колії, яка складається з рейок Р-65 довжиною 0,501 км., рейок Р-50 довжиною 1,4 км, рейок Р-43 довжиною 0,18 км., рейок Р-43(II) довжиною 0,2 км., рейок Р-43(ІV) довжиною 0,1 км.

Зазначені рейки кріпляться на 3-х тисячах 200 шпалах, з яких 1 тисяча 412 дерев`яних протяжністю 1 тисяча 490 метрів і 1 тисяча 788 залізобетонних протяжністю 825 метрів.

У листі ПАТ «Антонівське хлібоприймальне підприємство», адресованому виробничому підрозділу «Старокостянтинівська дистанція колії» зазначено про те, що ПАТ «Антонінське XПП» є власником нерухомого майна (колишній Антонінський цукровий завод), що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Кременчуки, вул. Горького, 16 на підставі договору про безоплатну передачу майна від 29.12.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Грибчиком А.М. Також зазначено, що ПАТ «Антонінське XПП» не здійснювало і не здійснює втручання в роботу залізничного транспорту.

У листах від 18.01.2022р. № ПЧ-20-3/07 та № ПЧ-20-3108, адресованих начальнику ВПД «Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області» та керівнику Хмельницької окружної прокуратури, начальник ВП «Старокостянтинівська дистанція колії» просить у зв`язку із встановленим фактом привласнення, сторонніми особами з послідуючим продажем та частковим пошкодженням, під`їзної колії бувшого цукрового заводу по станції Антоніни (с. Кременчуки Красилівського р-ну Хмельницької обл.), яка знаходиться на балансі державного підприємства ВП Старокостянтинівська дистанція колія» РФ «Південно-Західна залізниця» АТ Укрзалізниця», що підтверджується відповідними, як технічними так і фінансовими документами, провести розслідування даного випадку та притягнути винних до відповідальності згідно чинного законодавства.

У адвокатському запиті адвоката позивача № 17 від 08.09.2022р., адресованому арбітражному керуючому Дейнеці Миколі Івановичу просив надати пояснення а також копії документів стосовно: 1) у чиїй власності знаходилось майно:

- під`їзна жд. дорога до заводу 1600 м. та залізничний тупік до бурякопункту 156 м., які знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки у вигляді: - Шпала ЖБ - 1500 шт.: - Підкладака - 50а - 3000 шт.; - Болт кляпний - 6000 шт.; - Накладка- 50а - 304 шт.; - Рейса - 50 (25 м./п.) - 76 шт.; - Рейса 65 (25 м. п.) -8 шт.: - Накладка - 65а - 16 шт.; - Болт стиковий - 960 шт.:

- залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки у вигляді: - Шпала ЖБ - 675 шт.; - Підкладака - 50а - 1350 шт.: - Шуруп 2700 шт.; - Болт клямний - 2700 шт.; - Накладка- 50а-72 шт.; - Рейса-50 (25 м./п.) - 36 шт.;

- 2) що сталось із зазначеним майном під час процедури банкрутства ВАТ "Антонінський цукровий завод":

- 3) де знаходиться зазначене майно після проведення ліквідації ВАТ "Антонінський цукровий завод".

У відповіді на адвокатський запит № 20/1 від 20.09.2022р. арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича повідомлено про те, що ухвалами господарського суду Хмельницької області від 20.05.2002р. порушено провадження у справі №13/8/81-Б про визнання банкрутом боржника ВАТ "Антонінський цукровий завод", а від 25.06.2002р. призначено розпорядником манна - арбітражного керуючого Дейнеку М.І. Постановою суду від 12.02.2003р. визнано боржника банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дейнеку М.І.. 27.09.2004р. ухвалою господарського сулу Хмельницької області затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс у вказаній справі та ліквідовано ВАТ "Антонінський цукровий завод", с. Кременчук Красилівського району. Також зазначено, що за час ліквідаційної процедури, при формуванні ліквідаційної маси з активів боржника, арбітражним керуючим було встановлено наступне: 1. До порушення провадження у справі про банкрутство, 20.02.2002р. на загальних зборах акціонерів ВАТ "Антонінський цукровий завод" прийнято рішення про створення ДП ВАТ "Антонінський цукровий завод", відповідно до якого по акту прийому передачі всі активи ВАТ "Антонінський цукровий завод" на суму 2.2 млн. грн. передано дочірньому підприємству, за виключенням об`єктів державного майна та майна для забезпечення боргових зобов`язань ВАТ; 2. За результатами вжитих заходів в ліквідаційній процедурі, арбітражним керуючим було реалізовано майно залишене під боргові зобов`язання, а об`єкти державного майна, згідно акту приймання передачі від 06.10.2003р. та виписки із рішення Кременчуцької сільської ради № 6 від 30.03.2004р. передано на баланс сільської ради (будинок культури, бібліотеки, газопровід високого піску); 3. Під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором досліджувалося питання правомірності передачі активів ВАТ "Антонінський цукровий завод", с. Кременчук Красилівського району на дії ВАТ "Антонінський цукровий завод", м. Кременчук Полтавської області та встановлено законність такої передачі, що додатково підтверджено рішенням від 18.06.2003р. місцевого суду Крюківсього району м. Кременчук Полтавської області.

На підставі вищенаведеного зазначено, що запитувані активи, зокрема: під`їзна жд. дорога до заводу 1600 м. та залізничний тупік до бурякопункту 156 м., які знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки та залізничний тупік сільхозхімії 450 м.п., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки, перебували до 20.02.2003р. на балансі ВАТ "Антонівський цукровий завод" с. Кременчуки Красилівського району та входили до його майнового комплексу і відповідно до акту прийому передачі від 20.02.2003р. були передані на ДП ВАТ "Антонівський цукровий завод" м. Кременчук Полтавської області. Арбітражним керуючим зазначені активи не вилучалися та не проходили процедуру реалізації чи будь-якої передачі в ліквідаційній процедурі, оскільки на той час на законних підставах належали ДП ВАТ "Антонівський цукровий завод" Кременчук Полтавської області, зазначено у листі.

В матеріалах справи також наявні копії: Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 244164031943 від 08.04.2021р.; Переліку об`єктів державної власності, які під час приватизації не ввійшли до статуного фонду ВАТ "Антонінський цукровий завод" і знаходяться на його балансі; листа № 475 від 22.12.2014р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом та є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Частиною 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної статті позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Разом із тим слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Таким чином, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав.

Судом встановлено, що позивач просить суд визнати за фізичною особою-підприємцем Будяком Олександром Васильовичем право власності на майно, зазначене в договорах купівлі-продажу від 02.10.2003р. та від 10.03.2004р., зобов`язавши AT "Укрзалізниця" в особі виробничого підрозділу "Старокостянтинівська дистанція колії" усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження означеним майном. Однак, зі змісту наданих позивачем матеріалів вбачається, що позивачем не наведено достатніх і належних індивідуалізуючих ознак майна, на яке просить визнати право власності позивач; не конкретизовано місцезнаходження майна як на час підписання вищенаведених правочинів (адресу місцерозташування майна обмежено лише вказівкою на адресу: Хмельницька область, Красилівський р-н., с. Кременчуки), так і на час вирішення спору.

Вищенаведене унеможливлює констатацію судом обставин щодо того, на які саме об`єкти індивідуально визначеного майна просить визнати право власності позивач (та зобов`язати усунути перешкоди у реалізації свого права) і, відповідно, стосовно того, чи наявний факт оспорювання чи невизнання відповідачем права власності позивача на ті чи інші об`єкти індивідуально визначеного майна.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на зміст матеріалів справи та встановлених судом фактів, судом констатується, що незалежно від змісту інших доводів учасників процесу у задоволенні позову слід відмовити з огляду на його необгрунтованість.

При цьому судом взято до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Крім того, при вирішенні спору судом відзначається, що згідно зі ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, судом звертається увага на неврахування позивачем того, що згідно зі ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Водночас, судом констатується, що в наведених позивачем судових рішеннях не встановлено преюдиційних фактів, які би слугували підставами для задоволення позову в даній справі.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, тому в позові слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача. Повний текст рішення (враховуючи зміст положень ст.233 ГПК України) остаточно складено у 10-ий робочий день після оголошення вступної та резолютивної частин рішення, тобто 16.11.2022р.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.11.2022р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков. 4 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу - 21050, м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, 15, кв.1; 3, 4 - позивачу - 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; підрозділу - 31103, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Гончара, 20.

Ел адреси:

Відповідачу uz@uz.gov.ua