Рішення

від 21.09.2022 по справі 925/1667/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1667/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М. за участі представників сторін: позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним адвоката Губорєва К.С., відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним адвоката Смоляра А.О., Марчука Ю.В. за самопредставництвом, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Придонецьке» до Колективного підприємства «Садовод» про стягнення 1680000 грн. та за зустрічним позовом Колективного підприємства «Садовод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Придонецьке» про стягнення 2092377 грн. 60 коп.,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Придонецьке», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом (вх. № 19621 від 06.12.2021) до Колективного підприємства «Садовод» (далі - відповідач, а разом - сторони) про стягнення, на підставі договору поставки від 25.09.2018 № 21, угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21, укладених сторонами, 1068000 грн. сплаченої попередньої оплати (авансу) та відшкодування судових витрат. Правовою підставою позову позивач визначив норму п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1667/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2022 року.

Ухвалою суду від 20.01.2022 року підготовче засідання відкладене на 17.02.2022, задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку подачі відзиву на позов.

21.01.2022 року відповідач в особі свого представника подав суду відзив на позовну заяву (вх. № 964, т. 1 а.с. 127-131) і зустрічну позовну заяву (вх. № 960, т. 1 а.с. 89-93) для її спільного розгляду з первісним позовом. За їх змістом відповідач заперечував проти первісного позову повністю з мотивів безпідставності і необґрунтованості позовних вимог, заперечення обґрунтовані тим, що сплачена позивачем спірна сума грошових коштів є не попередньою оплатою, а завдатком, внесеним для забезпечення виконання зобов`язань позивача за укладеним ними договором поставки від 25.09.2018 № 21, відповідачем ця сума коштів використана повністю за умовами договору і, відповідно до норм ст.ст. 570, 571 ЦК України, поверненню не підлягає. Крім того, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач заявив зустрічну вимогу про стягнення з позивача на свою користь 2264755 грн. 20 коп. майнової шкоди, завданої йому порушенням позивачем за первісним позовом умов укладеного ними договору поставки від 25.09.2018 № 21, у виді 172377 грн. 60 коп. реальних збитків і 2092377 грн. 6о коп. неодержаного прибутку (упущеної/втраченої вигоди), та просив відшкодувати понесені судові витрати.

Ухвалами суду від 21.01.2022 року у зв`язку зі зміною графіку судових засідань підготовче засідання перенесено на 23.02.2022, від цього дня - зустрічну позовну КП «Садовод» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 925/1667/21, розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на 16.03.2022 року, а від цього дня у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні відкладено і запропоновано учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі в режимі відеоконференції.

Представник позивача за первісним позовом 07.02.2022 подав відповідь на відзив, в якому спростовував доводи відповідача за первісним позовом, наведені у відзиві на позов, наполягав на задоволенні первісного позову з наведених у ньому підстав, при вирішенні спору просив суд врахувати системний аналіз норм ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1, 2 ст. 207, ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19 (т. 1 а.с. 135-136).

16.06.2022 представник позивача за первісним позовом подав клопотання про поновлення провадження і призначення справи до розгляду та відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечував проти зустрічного позову з мотивів безпідставності і необгрунтованості його вимог (т. 1 а.с. 152-153).

Ухвалою суду від 20.06.2022 розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 14.07.2022, за клопотаннями представників сторін розгляд справи неодноразово відкладався з поважних причин, в судовому засіданні 10.08.2022 було закрите підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті

До початку розгляду справи по суті, 12.08.2022 позивачем за первісним позовом відповідачем за зустрічним подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 538, 546, 570, 571, 623, 655, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 217, 224, 225, 230, 265 ГК України, остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 172 377,60 грн. прямих збитків, 1 029 168 грн. неодержаного прибутку (втраченої/упущеної вигоди) та відшкодувати судові витрати у виді 31 385,70 грн. сплаченого судового збору і 30 000 грн. за надання правничої допомоги (т. 1 а.с. 181-184). Такі ж доводи викладені ним в письмових поясненнях до виступу в дебатах (т. 2 а.с. 3-9).

В судових засіданні 15.09.2022, 19.09.2022 і 21.09.2022 року представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним підтримав і просив суд задовольнити повністю первісний позов, зустрічний позов не визнав і просив відмовити у його задоволенні повністю, представники відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним первісний позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні повністю, зустрічний позов підтримали і просили задовольнити повністю з підстав, викладених ними у їх заявах по суті справи і з процесуальних питань.

Згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті справи та з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовляє повністю з таких підстав.

Із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Придонецьке» вбачається, що державна реєстрація юридичної особи позивача за первісним позовом відповідач за зустрічним Товариства з обмеженою відповідальністю «Придонецьке» проведена 28.08.2020, ідентифікаційний код 00853286, товариство є правонаступником СФГ «Любава», серед основних видів діяльності вирощування зернових культур, ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників та інші види господарської діяльності (т. 1 а.с. 52-53, 55-63, 123).

25.09.2018 року позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним Товариство з обмеженою відповідальністю «Придонецьке», як покупець, і відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним Колективне підприємство «Садовод», як постачальник, уклали між собою договір поставки № 21 (далі також договір від 25.09.2018 № 21). Згідно з пунктом 1.1 цього договору постачальник зобов`язався поставити покупцю саджанці яблуні (далі товар) в асортименті, кількості та за ціною згідно із специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток до цього договору), а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

У договорі від 25.09.2018 № 21 сторони також погодили, зокрема, такі умови:

п. 1.2. - заявка на поставку товару направляється на адресу постачальника будь-яким доступним засобом зв`язку або передається постачальнику безпосередньо;

п. 2.1. - первісний асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, визначається сторонами шляхом підписання специфікацій, що є невід`ємними частинами цього договору (додаток до цього договору);

п. 2.2. - якість товару повинна відповідати ДСТУ 4938:2008 «Саджанці плодових культур»;

п. 2.3. - товар поставляється з відкритою кореневою системою;

п. 3.1. - ціна товару, що поставляється по цьому договору, встановлюється в українській валюті гривні відповідно курсу 28 грн/USD;

п. 3.2. - розрахунки проводяться в Українських гривнях згідно з курсом Національного банку на момент оплати;

п. 3.3. - розрахунок на оплату товару повинен містити посилання на даний договір;

п. 4.1. - оплата поставленого товару здійснюється в наступному порядку: 4.1.1. - 20% до 1 жовтня 2018 року; 4.1.2. - 20% до 1 листопада 2018 року; 4.1.3. - 20% до 1 березня 2019 року; 4.1.4. - 40% без урахування ПДВ, сплачується покупцем не пізніше 7 днів до дати поставки, при цьому про готовність поставити товар, постачальник письмово попереджає покупця, не пізніше як за 14 (чотирнадцять) календарних днів;

п. 4.2. - оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір та відповідний рахунок на оплату товару;

п. 4.3. - датою оплати товару являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

п. 5.1. - основою для відкриття замовлення на поставку товару є заявка покупця;

п. 5.2 - поставка товару здійснюється у період з 1 жовтня по 30 листопада 2019 року на базисі поставки ЕХW (Інкотермс 2010) склад постачальника за адресою: вул. Комсомольська, 1-Е, с. Вергуни, Черкаський район, Черкаська область, але в будь-якому разі не пізніше 30 листопада 2019 року. Поставка може відбуватися партіями, при цьому сторони попередньо узгоджують дати та обсяги поставки в цей період;

п. 5.3. - право власності на товар виникає у покупця з моменту його отримання покупцем;

п. 5.4. - моментом отримання товару вважається підписання довіренним представником покупця видаткової накладної на товар;

п. 9.6. - цей договір набуває сили і діє до 31 грудня 2019 року, а у частині невиконаних зобов`язань до повного їх виконання сторонами;

п. 9.7.- розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін.

Додаток № 1 (специфікація № 1) до договору від 25.09.2018 № 21 є його невід`ємною частиною, у п. 1 якої сторони передбачили такі асортимент, ціну та кількість товару, що постачається на умовах договору від 25.09.2018 № 21: 1. Яблуня Ренет Симиренко 37500 шт. за ціною 46,67 грн. без ПДВ за шт. на суму 1750000,00 грн. без ПДВ %; 2. Яблуня Гала 12500 шт. за ціною 46,67 грн. за шт. без ПДВ на суму 583333,33 грн. без ПДВ; 3. Яблуня Флоріна 12500 шт. за ціною 46,67 грн. за шт.. без ПДВ на суму 583333,33 грн. без ПДВ; 4. Яблуня Голден Делішес 12500 шт. за ціною 46,67 грн. за шт. без ПДВ на суму 583333,33 грн. без ПДВ. Разом на суму 3500000,00 грн. без ПДВ і 700000, 00 грн. ПДВ, а всього з ПДВ на суму 4200000,00 грн.

Згідно з п. 2 додатку № 1 (специфікація№ 1) до договору від 25.09.2018 № 21, сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому Міжбанківській валютній біржі (графа "закриття/ASKна момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі «курс Міжбанку»). Для визначення «курсу Міжбанку» сторони використовують дані розміщені на веб-сайті www.udinform.com. (далі «Джерело курсу іноземних валют»). Якщо курс неможливо встановити на потрібну дату, зокрема, в тому числі з причини непрацездатності веб-сторінки www.udinform.com., то Джерело курсу іноземних валют дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату оплати, інформацію про який сторони одержують з офіційного веб-сайту НБУ (т. 1 а.с. 10-12, 13).

Платіжним дорученням від 28.09.2018 № 1607 ТОВ «Придонецьке» сплатило КП «Садовод» 840 000 грн. з призначенням платежу: «оплата за саджанці яблуні «Ренет Семиренка» згідно рахунку № 5 від 25.09.2018, а платіжним дорученням від 29.10.2018 № 1753 - 840 000 грн. з призначенням платежу: «оплата за саджанці яблуні «Ренет Семиренка» згідно рахунку № 7 від 25.10.2018 (т. 2 а.с. 21, 22).

28.02.2019 року сторони уклали між собою угоду про розірвання договору від 25.09.2018 № 21, на таких умовах:

п. 1. - сторони домовились на підставі пункту 9.7 договору розірвати договір за взаємною згодою сторін;

п. 2. - постачальник підтверджує, що в період дії договору покупець перерахував на розрахунковий рахунок постачальника аванс в розмірі 1680000,00 грн, в т.ч. ПДВ 280000,00 грн.;

п. 3. - сторони домовились, що порядок та строки повернення передплати за договором сторони врегулюють окремо додатковою угодою до даної угоди про розірвання договору;

п. 4. - дана угода про розірвання договору набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатки сторін;

п. 5. - дана угода про розірвання договору складена у двох автентичних примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін (т. 1 а.с. 14).

Також сторони провели звірку взаємних розрахунків за 2019 рік за договором від 25.09.2018 № 21, за результатами якої підписали акт звірки, згідно з яким дебетове сальдо позивача за первісним позовом і відповідно кредитове сальдо відповідача за первісним позовом становило 1680000,00 грн. (т. 1 а.с. 15).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2021 у справі № 925/1491/20, яке набрало законної сили 28.05.2021, повністю відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Придонецьке» до Колективного підприємства «Садовод» про стягнення, на підставі укладених сторонами договору поставки від 25.09.2018 № 21 і угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21, 1709461,61 грн., у тому числі: 1680000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 26163,93 грн. три відсотки річних та 3297,68 грн. інфляційних втрат. Приймаючи це рішення суд визнав позов позивача передчасним, а тому таким, що не підлягає задоволенню з тих підстав, що позивач не доказав наявності передбаченої п. 3 угоди від 28.02.2019 про розірвання договору від 25.09.2018 № 21 обставини щодо укладення сторонами додаткової угоди про порядок та строки повернення попередньої оплати або ухилення відповідача від укладення такої додаткової угоди, з якою (обставиною) ця угода пов`язує можливість повернення попередньої оплати. Із цього судового рішення також вбачається, що ухвалою від 18.02.2021 Господарський суд Черкаської області повернув колективному підприємству «Садовод» його зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Придонецьке» про стягнення 2092377,60 грн. збитків з доданими до неї документами.

13.07.2021 і повторно 03.08.2021 позивач за первісним позовом засобами поштового зв`язку надіслав відповідачу за первісним позовом листи, в яких на підставі п. 3 угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21, ч. 2 ст. 530 ЦК України пропонував відповідачу встановити термін повернення передоплати до 30.07.2021, а потім до 05.09.2021. До листів додавав проекти додаткових угод № 1 до угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21 для погодженні і підписання іншою стороною. Зазначені листи відповідачем за первісним позовом не отримані, повернені позивачу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 25-30, 31-36).

Вважаючи, що відповідач за первісним позовом (КП «Садовод») свідомо не отримує листи з пропозицією укласти додаткову угоду № 1 до угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21 для врегулювання порядку і строку повернення передоплати, і ця його поведінка є недобросовісною, позивач за первісним позовом (ТОВ «Придонецьке») 09.09.2021 направив КП «Садовод» вимогу про повернення, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України попередньої оплати у розмірі 1 680 000 грн. протягом семи днів з дня отримання вимоги (т. 1 а.с. 37-40).

Цю вимогу відповідач за первісним позовом (КП «Садовод») отримав і 29.09.2021 направив засобами поштового зв`язку відповідь на неї, в якій вимогу не визнав, заявив зустрічну вимогу про сплату спричинених йому розірванням договору поставки від 25.09.2018 № 21 збитків у виді 172377,60 грн. прямих збитків і 1 920 000 грн. втраченої вигоди. До відповіді, на виконання п. 3 угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21, для врегулювання зустрічної вимоги, додав проект додаткової угоди до угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21 і калькуляцію вимог для погодження і підписання (т. 1, а.с. 41-51).

Вищевикладені обставини визнані представниками сторін в засіданнях суду.

Пропозиція позивача за первісним позовом (ТОВ «Придонецьке») і зустрічна пропозиція відповідача за первісним позовом (КП «Садовод») про укладення додаткової угоди до угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21 (на виконання п. 3 цієї угоди) сторонами не прийняті, у зв`язку з чим ними заявлені первісний і зустрічний позови про стягнення коштів, вимоги яких спільно розглядаються у цій справі.

Обгрунтовуючи вимоги зустрічного позову, КП «Садовод» до зустрічної позовної заяви додало письмові докази на їх підтвердження, із них додатково вбачається таке.

Із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що державна реєстрація юридичної особи відповідача за первісним позовом позивач за зустрічним - Колективного підприємства «Садовод» проведена 28.10.1992 року, ідентифікаційний код 14214549, серед основних видів діяльності відтворення рослин.

Згідно з калькуляцією КП «Садовод», витрати підприємства по договору поставки від 25.09.2018 № 21 станом на 28.02.2019 становили і складались із витрат на підготовку земельної ділянки площею 4.8 га під посадку саджанців, заготівля підщеп, черенків, їх щеплення, сплата податків і оплата інших послуг. Внаслідок припинення виробництва саджанців через розірвання договору підприємство втратило вигоду щонайменше 1,92 млн. грн. у виді втрати 80000 саджанців (т. 1 а.с. 108).

Разом з калькуляцією до позовної заяви підприємством додано акти виконаних робіт по виробництву і утилізації саджанців. Акти підписані членами комісії працівниками підприємства, затверджені його керівником (т. 1 а.с. 109-122).

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки від 25.09.2018 № 21, угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21, укладених сторонами, вимоги і заперечення сторін витікають із суті їх прав та обов`язків за цими угодами.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов`язань підряду та поставки, загальні положення про підряд, як окремий вид зобов`язань, визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, про зобов`язання і договір розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов`язує виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов`язання, зокрема:

зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);

сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);

одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);

зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);

якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);

виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546);

завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч.ч. 1, 2 ст. 570);

якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню (ч.ч. 1-3 ст. 571);

зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);

зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);

зобов`язання припиняється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604);

порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610);

у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);

боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.ч. 1, 3 ст. 612);

особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);

у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ст. 615).

Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:

договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626);

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);

зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);

договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629);

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.ч. 1, 2 ст. 638);

пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641);

відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642);

відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (ч. 1 ст. 646);

розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом (ч. 2 ст. 649);

зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651);

у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ст. 652);

у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.ч. 2, 3 ст. 653);

зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654).

Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов`язань. Главою 61 врегульовано загальні положення про підряд, зокрема:

за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч. 1, 2 ст. 837);

у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч. 1, 3 ст. 843);

строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846);

замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849);

замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору (ч.ч. 1, 2 ст. 850).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Главою 83 ЦК України унормовано правила набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Статтею 1212 глави 83 ЦК України встановлено, що: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання (ч. 6 ст. 193 ГК України).

Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГК України).

Господарське зобов`язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу (ч. 1 ст. 206 ГК України).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Придонецьке» одним із основних видів господарської діяльності цього товариства є вирощування плодових дерев, а Колективного підприємства «Садовод» відтворення рослин.

25.09.2018 року сторони уклали між собою договір поставки № 21, предметом якого було зобов`язання відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним - Колективного підприємства «Садовод» поставити (продати), а позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним - Товариства з обмеженою відповідальністю «Придонецьке» - прийняти і оплатити поставлений товар (саджанці яблуні) на умовах цього договору, кількість саджанців обумовлена 75 000 штук на загальну суму 4200000,00 грн. з ПДВ. Сторони погодили усі істотні умови цього договору, пунктом 9.7. передбачили можливість його розірвання лише за взаємною згодою сторін.

Із пояснень представників сторін в засіданнях суду, їх заяв по суті справи і поданих письмових доказів слідує, що саджанці, які підлягали продажу, постачальник зобов`язався попередньо виростити (створити), тому суд відхиляє доводи позивача за первісним позовом про те, що договір за правовою природою є лише договором поставки, цей договір є змішаним, містить як елементи договору поставки так і договору підряду.

На виконання умов укладеного договору покупець у відповідності до погодженого графіку платіжними дорученням від 28.09.2018 № 1607 і від 29.10.2018 № 1753 провів часткову оплату постачаємого товару на загальну суму 1 680 000 грн., постачальник ці кошти отримав і розпочав роботи по вирощуванню саджанців. Відтак, сплачені кошти фактично є попередньою оплатою товару, а не завдатком, як про те стверджує відповідач за первісним позовом.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України, завдаток є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, в укладеному сторонами письмовому договорі поставки умови про це відсутні.

До закінчення строку дії договору поставки від 25.09.2018 № 21 і його повного виконання сторони, за взаємною згодою, 28.02.2019 уклали між собою угоду про його розірвання, в якій погодили наслідки припинення зобов`язань, встановлених договором поставки. Зокрема, у п. 3 угоди про розірвання договору сторони домовились, що порядок та строки повернення передплати за договором сторони врегулюють окремо додатковою угодою до даної угоди про розірвання договору.

Укладена сторонами угода від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21 відповідає умовам п. 9.7. договору поставки, нормам ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 604, ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 652, ч. 2 ст. 653, ч. 1 ст. 654 ЦК України.

Згідно з ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки угодою (договором) від 28.02.2019 року сторони домовились про припинення своїх зобов`язань за договором поставки 25.09.2018 № 21 і погодили наслідки припинення зобов`язань шляхом укладення додаткової угоди до угоди про розірвання договору, то у них виникло зобов`язання укласти цю додаткову угоду. Взаємні пропозиції сторін щодо умов додаткової угоди до угоди про розірвання договору ними не прийняті, тому спір щодо врегулювання розбіжностей може бути вирішений судом у відповідності до норм ч. 1 ст. 646, ч. 2 ст. 649 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 187 ГК України, і лише такий спосіб захисту прав позивачів як за первісним так і за зустрічним позовами, за захистом яких вони звернулись до суду, буде належним і ефективним.

Разом з тим, зобов`язання укласти додаткову угоду до угоди про розірвання договору поставки виникло у сторін із угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21, дія якої не припинена, це зобов`язання договірне, відтак вимога позивача за первісним позовом про стягнення попередньої оплати товару, сплаченої до розірвання договору, заявлена на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, суперечить цій нормі і нормі ч. 4 ст. 653 ЦК України, тому визнається судом необґрунтованою і безпідставною.

Вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення спірної суми збитків ґрунтується ним на нормах ст.ст. 11, 22, 509, 538, 623, 655, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 217, 224, 225, 230, 265 ГК України, за змістом яких відшкодування збитків є заходом відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Проте, зобов`язання, за порушення якого позивач за зустрічним позовом просить стягнути спірну суму збитків, виникло із договору поставки від 25.09.2018 № 21 і було припинене за домовленістю сторін шляхом укладення угоди від 28.02.2019 про розірвання договору поставки від 25.09.2018 № 21, отже зазначене свідчить про відсутність порушення зобов`язання зі сторони відповідача за зустрічним позовом, про наявність якого стверджує позивач.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність в діях відповідача ознак порушення умов договору поставки від 25.09.2018 № 21, тому суд не вбачає в діях відповідача протиправної поведінки і його вини у завданні збитків позивачу, як обов`язкових ознак господарського правопорушення, тому ця обставина виключає настання спірної відповідальності у виді стягнення збитків.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

При вирішенні спорів, що розглядаються у цій справі, судом досліджено доводи учасників справи, що мають значення для прийняття рішення, інші ж доводи визнано неприйнятними і відхилено.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту статей 13, 15, 16 ЦК України слідує, що право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд вправі застосувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії «ефективності» таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Таким чином, враховуючи викладені обставини справи, наведені норми законодавства і судової практики, суд вимоги первісного і зустрічного позовів визнає необґрунтованими і з підстав, заявлених у них, у їх задоволенні відмовляє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України понесені судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.11.2022 року.

СуддяВ.М. Грачов