Ухвала

від 15.11.2022 по справі 915/8/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 915/8/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Семенчук М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 (судді: Савицький Я. Ф. - головуючий, Принцевська Н. М., Разюк Г. І.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 (суддя Мавродієва М. В.) у справі

за позовом заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Баштанської міської ради

до Громадської організації "Спілка корів "Мілка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пром Холдинг"

про розірвання договору оренди землі, визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської міської ради до Громадської організації "Спілка корів "Мілка" (далі - ГО "Спілка корів "Мілка"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Пром Холдинг" (далі - ТОВ "Агро Пром Холдинг") про: 1) розірвання договору оренди землі від 17.08.2007, укладеного між Баштанською районною державною адміністрацією (далі - Баштанська РДА) та ГО "Спілка власників корів "Мілка", який зареєстрований Баштанським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2008 за № 040800600249 (далі - договір оренди землі від 17.08.2007), стосовно земельних ділянок загальною площею 333 га, кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, 4820686500:02:000:1119; 2) визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок, укладеного 08.08.2018 між ГО "Спілка власників корів "Мілка" та ТОВ "Агро Пром Холдинг" (далі - договір суборенди від 08.08.2018) щодо земельних ділянок загальною площею 333 га, кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, 4820686500:02:000:1119, право суборенди на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2018 за №№ 28825133, 28825197, 28825335, 28825749, 28826258; 3) зобов`язання ТОВ "Агро Пром Холдинг" повернути у розпорядження Баштанської міської ради земельні ділянки загальною площею 333 га, вартістю 7294308,31 грн, а саме земельну ділянку площею 21,4668 га, кадастровий номер 4820686500:02:000:1115, земельну ділянку площею 207,7701 га, кадастровий номер 4820686500:02:000:1116, земельну ділянку площею 18,8173 га, кадастровиий номер 4820686500:02:000:1117, земельну ділянку площею 12,0824 га, кадастровий номер 4820686500:02:000:1118, земельну ділянку площею 68,7736 га, кадастровий номер 4820686500:02:000:1119.

Позовні вимоги обґрунтовано (1) використанням окремих орендованих земельних ділянок, а саме земельних ділянок, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, з порушенням земельного законодавства та умов договору оренди землі від 17.08.2007 (не за цільовим призначенням, тобто не для сінокосіння та випасання худоби, вирощування кормів, а для ведення товарного сільського господарства), що є підставою для розірвання у судовому порядку такого договору оренди землі та повернення спірних земельних ділянок Баштанській міській раді, а також (2) передачею спірних земельних ділянок в суборенду без згоди власника землі, тобто з порушенням вимог закону та договору, що, у свою чергу, є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору суборенди.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір суборенди від 08.08.2018, укладений між ГО "Спілка власників корів "Мілка" та ТОВ "Агро Пром Холдинг". В решті позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення в частині задоволення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на час укладання договору суборенди від 08.08.2018 і його державної реєстрації у орендаря - ГО "Спілка власників корів "Мілка" була відсутня належна згода власника землі - Баштанської міської ради на передачу спірних земельних ділянок у суборенду, а отже, за висновком суду, вказаний договір суборенди укладено з порушенням вимог законодавства, а саме частини 6 статті 93 Земельного кодексу України, статті 8 Закону України "Про оренду землі", а також пункту 11.3 договору оренди землі від 17.08.2007, і це є підставою для визнання такого договору суборенди недійсним.

Водночас, відмовляючи у позові в частині розірвання договору оренди землі від 17.08.2007, місцевий господарський суд виходив із того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Разом із тим, зважаючи на те, що позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "Агро Пром Холдинг" повернути у розпорядження Баштанської міської ради спірні земельні ділянки загальною площею 333 га є похідними від позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 17.08.2007, суд дійшов висновку, що такі вимоги теж не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням її уточненої редакції), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 в частині відмови у задоволені позовних вимог та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 915/8/21 та ухвалити нове, яким позов задовільнити у повному обсязі.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржені рішення та постанову у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 30.04.2020 у справі № 467/1504/17, від 08.11.2021 у справі № 235/4727/19, від 03.12.2021 у справі № 482/2288/18, від 22.01.2020у справі № 468/1498/17-ц, від 06.04.2020 у справі № 707/658/17 стосовно обов`язку відповідача використовувати земельну ділянку виключно в межах виду користування, передбаченого умовами договору. Зокрема, прокурор наголошує на обґрунтованості та доведеності обставин порушення відповідачами при використанні спірних земельних ділянок умов договору та положень законодавства - порушення виду використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (землі категорії для сінокосіння та випасання худоби використовуються як землі товарного сільгоспвиробництва).

ГО "Спілка власників корів "Мілка" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Водночас відповідач просить розглядати касаційну скаргу за відсутності його представників.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, згідно з розпорядженням Баштанської РДА від 13.12.2004 № 983-р ГО "Спілка власників корів "Мілка" надано терміном на 50 років для сінокосіння, вирощування кормів та випасання худоби земельні ділянки загальною площею 333,0 га (ріллі зрошуваної - 139,23 га, ріллі богарної - 141,42 га, пасовищ - 52,35 га) та дозволено замовити землевпорядній організації виконання робіт зі встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення правовстановлюючих документів на землю.

У подальшому на підставі цього розпорядження 17.08.2007 між Баштанською РДА (орендодавець) і ГО "Спілка власників корів "Мілка" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендар приймає в строкове платне користування на 50 років земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 333,0 га для сінокосіння і випасання худоби (вирощування кормів), кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 та 4820686500:02:000:1119, які розташовані за межами населеного пункту на території Явкинської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Договір оренди зареєстрований Баштанським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2008 за №040800600249.

У пункті 5.1 договору оренди землі від 17.08.2007 сторони визначили, що в оренду передаються земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби та вирощування кормів.

Цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення (пункт 5.2 зазначеного договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору оренди землі від 17.08.2007 умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельних ділянок виключно за цільовим призначенням; дотримання обов`язків, встановлених статтею 96 Земельного кодексу України та цим договором; дотримання вимог чинного земельного, природоохоронного і екологічного законодавства.

Згідно з пунктом 11.1 цього договору орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням, а за змістом його пункту 11.4 - орендар зобов`язаний, використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням.

Орендар має право, зокрема, надання орендованих земельних ділянок або їх частини в суборенду без зміни цільового призначення на умовах відповідно до чинного законодавства України за попередньою письмовою згодою орендодавця (пункт 11.3 договору оренди землі від 17.08.2007).

Серед підстав припинення цього договору у пункті 12.3 передбачено допущення орендарем порушень, зазначених у пункті 11.4 договору, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

06.05.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи про державну реєстрацію права оренди ГО "Спілка власників корів "Мілка" вказаними земельними ділянками до 25.02.2058.

Суд першої інстанції встановив, що за актом приймання-передачі земельних ділянок від 06.06.2018, підписаним Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокдастру) та Баштанською міською радою, у комунальну власність Баштанської міської об`єднаної територіальної громади прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у тому числі земельні ділянки, кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Відомості стосовно спірних земельних ділянок щодо зміни їх власника - з Баштанської РДА на Баштанську міську раду та форми власності - з державної на комунальну внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.10.2018.

Додатковою угодою від 17.08.2020 про внесення змін до договору оренди землі від 17.08.2007 замінено сторону орендодавця з Баштанської РДА на Баштанську міську раду.

Попередні судові інстанції також установили та підтверджено матеріалами справи, що 08.08.2018 між ТОВ "Агро Пром Холдинг" (суборендар) і ГО "Спілка власників корів "Мілка" (орендар) укладено договір суборенди земельних ділянок, за умовами якого в суборенду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби, вирощування кормів для худоби та птиці (сільськогосподарських культур) загальною площею 333,0 га, в тому числі ріллі зрошуваної 139,23 га, ріллі багорної 141,42 га, пасовищ 52,35 га, кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 та 4820686500:02:000:1119) (пункти 1, 2 спірного договору суборенди).

Цей договір укладено до 08.08.2048 (пункт 8 вказаного договору).

Згідно з пунктом 14 договору суборенди від 08.08.2018 земельні ділянки передаються в суборенду для сінокосіння, випасання худоби та вирощування кормів для худоби та птиці (сільськогосподарських культур).

08.11.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про державну реєстрацію права суборенди ТОВ "Агро Пром Холдинг" вказаними земельними ділянками.

08.10.2018 ГО "Спілка власників корів "Мілка" звернулась до Баштанського міського голови з заявою від 01.10.2018 про надання згоди на передачу спірних земельних ділянок в суборенду.

Рішенням Баштанської міської ради від 30.09.2020 № 7 ГО "Спілка власників корів "Мілка" відмовлено у наданні згоди на передачу в суборенду спірних земельних ділянок.

Водночас під час розгляду спору господарські суди установили, що у матеріалах справи наявні акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами - земельними ділянками, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, які складені 02.11.2018 державним інспектором ГУ Держгеокадастру за участю спеціаліста відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Явкинського територіального органу виконавчого комітету Баштанської міської ради, у присутності голови ГО "Спілка власників корів "Мілка". У цих актах зафіксовано, що вказані земельні ділянки засіяні озимою пшеницею; порушень земельного законодавства інспектор не виявив.

Також 20.03.2019 державним інспектором ГУ Держгеокадастру одноособово складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами - земельними ділянками, в яких зазначено, що земельні ділянки, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119 використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяні озимою пшеницею), чим порушено пункт 5 статті 20 та пункту 1 статті 34 Земельного кодексу України; а земельні ділянки з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 використовуються за цільовим призначенням для випасання худоби, порушень земельного законодавства щодо використання земельних ділянок не виявлено.

У подальшому 24.06.2020 державним інспектором ГУ Держгеокадастру за участю начальника відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконавчого комітету Баштанської міської ради, у присутності інспектора КП "Правопорядок" було складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктами - земельними ділянками, за змістом яких земельні ділянки, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, які передані в суборенду ТОВ "Агро Пром Холдінг", фактично використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва засіяні соняшником), чим порушено пункт 5 статті 20, пункт 1 статті 34 Земельного кодексу України.

Апеляційний господарський суд зауважив на тому, що відповідно до листа ГУ Держгеокадастру від 07.07.2020 № 10-14-0.168-4790/220, наявного у матеріалах справи, земельні ділянки, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116 та 4820686500:02:000:1119 є ріллями. Водночас, інші спірні земельні ділянки, кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, належать до пасовищ.

У письмових поясненнях від 10.02.2020 ГО "Спілка власників корів "Мілка" повідомляла, що громадська організація нараховує 114 членів та за даними на 01.04.2019 нараховує 220 голів великої рогатої худоби; питання про передачу в суборенду земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби та вирощування кормів приймалось на загальних зборах членів громадської організації, а питання про засівання орендованих земельних ділянок приймається щороку членами правління громадської організації. Також наголошувала, що із зібраного врожаю пшениці ТОВ "Агро Пром Холдінг" видало кожному члену громадської організації по 1 т зерна, в загальному 114 т, і 4200 тюків соломи та 5800 тюків сіна, на підтвердження чого надано списки членів ГО "Спілка власників корів "Мілка" для видачі зерна за 2018 - 2019 роки.

У матеріалах справи, серед іншого, наявний лист від 07.08.2020 № 01-19/884 Миколаївського національного аграрного університету, наданий прокурору як роз`яснення, в якому звернуто увагу на те, що кормові культури - це рослини, що використовуються для годівлі сільськогосподарських тварин та вирощуються у польових і кормових сівозмінах. Основними зернокормовими культурами є кукурудза, ячмінь, овес, сорго, соя, горох. Крім того, використовується значна кількість непродовольчого зерна пшениці, жита, тритикале. До складу раціонів годівлі корів обов`язково повинні входити зернові культури, а саме: ячмінь, пшениця, жито, овес, горох, кукурудза, насіння соняшника (макуха, шрот), зелена маса (суданська трава, люцерна, горох, ячмінь) та грубі корми (сіно, солома).

Водночас суд зазначив, що засівання окремих спірних земельних ділянок пшеницею для забезпечення підвищення продуктивності харчування корів не суперечить умовам договору оренди, а саме положенням пункту 5.1, в якому визначено, що крім сінокосіння і випасання худоби, земельні ділянки передані в оренду ГО "Спілка власників корів "Мілка" для вирощування кормів.

Поза тим, як установили суди попередніх інстанцій, відповідно до Інформації із Державного земельного кадастру станом на 05.10.2021 у відомостях про земельні ділянки, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, зазначено: цільове призначення - 01.02 для ведення фермерського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення фермерського господарства.

Крім того, у матеріалах справи є рішення Баштанської міської ради від 11.11.2021 № 14, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення для ведення підсобного сільського господарства комунальної власності, які перебувають в користуванні ГО "Спілка власників корів "Мілка" в межах території Явкинського старостинського округу Баштанського району Миколаївської області, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116 та 4820686500:02:000:1119.

Як свідчать матеріали справи та установили суди, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Баштанської міської ради до ГО "Спілка корів "Мілка" та ТОВ "Агро Пром Холдинг" про розірвання договору оренди землі від 17.08.2007 щодо оренди земельних ділянок загальною площею 333 га, кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, 4820686500:02:000:1119, укладеного між Баштанською міською радою та ГО "Спілка корів "Мілка"; визнання недійсним договору суборенди від 08.08.2018, укладеного між ГО "Спілка власників корів "Мілка" та ТОВ "Агро Пром Холдинг" щодо суборенди земельних ділянок загальною площею 333 га, кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, 4820686500:02:000:1119, та зобов`язання ТОВ "Агро Пром Холдинг" повернути у розпорядження Баштанської міської ради вказані земельні ділянки. Підставою позовних вимоги, на думку прокурора, є обставини використання відповідачем орендованих земельних ділянок, а саме двох земельних ділянок, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, не за цільовим призначенням та передача в суборенду спірних земельних ділянок без згоди власника землі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору суборенди від 08.08.2018, місцевий господарський суд виходив із встановлених обставин невідповідності оспорюваного договору вимогам закону до нього, а саме положенням частини 6 статті 93 Земельного кодексу України, статті 8 Закону України "Про оренду землі", а також пункту 11.3 договору оренди землі від 17.08.2007, констатувавши відсутність на час укладення договору суборенди належної згоди власника землі - Баштанської міської ради на передачу спірних земельних ділянок у суборенду.

Відмовляючи у позові в частині розірвання договору оренди землі від 17.08.2007 і зобов`язання повернути земельні ділянки у розпорядження територіальної громади, місцевий господарський суд виходив із того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Як свідчить зміст касаційної скарги, прокурор оскаржує судові рішення у справі лише в частині відмови у задоволенні позову.

З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції зазначили, зокрема, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

В свою чергу, орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 названого Закону).

Відповідно до положень статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку (стаття 35 Закону України "Про охорону земель").

За змістом статті 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність, зокрема, щодо вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що спірні земельні ділянки передавалися в оренду для сінокосіння і випасання худоби та вирощування кормів; цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи цю справу по суті позовних вимог та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі від 17.08.2007 і поверненні земельних ділянок власникові, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив із того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням, констатувавши, що акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства (на які, на обґрунтування підстав для розірвання договору оренди з мотивів порушення вимог земельного законодавства, посилався прокурор), не є належними доказами порушення відповідачем умов договору оренди землі від 17.08.2007 в частині її цільового призначення, як підстави для розірвання спірного договору.

Водночас суд апеляційної інстанції додатково наголосив на тому, що земельні ділянки, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, не належали до пасовищ, а земельні ділянки, кадастрові номери 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118, не використовувалися як рілля. Прокурор у позові наполягає на поверненні не лише земельних ділянок, кадастрові номери 4820686500:02:000:1116, 4820686500:02:000:1119, а усіх орендованих земельних ділянок, тобто і тих, стосовно яких в актах перевірок не наведено порушень; надані прокурором докази не містять будь яких-фактичних даних, які би вказували на систематичне розорювання спірних земельних ділянок, вирощування на них будь-яких сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби або годування худоби (корів), фактичне збирання урожаю з решти спірних земельних ділянок, які би (дані) означали про використання відповідачем земельних ділянок з кадастровими номерами 4820686500:02:000:1115, 4820686500:02:000:1117, 4820686500:02:000:1118 як ріллі.

Як уже зазначалося, прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі в частині відмови у позові, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 30.04.2020 у справі № 467/1504/17, від 08.11.2021 у справі № 235/4727/19, від 03.12.2021 у справі № 482/2288/18 (прокурор помилково вказав 2021 рік, натомість правильно - 2020 рік), від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 06.04.2020 у справі № 707/658/17, оскільки зазначені постанови Верховного Суду були прийняті хоча й у спорах, пов`язаних з достроковим розірванням договорів оренди землі та поверненням земельних ділянок з підстав порушення умов договорів оренди землі щодо цільового використання земельних ділянок, але за інших встановлених судами обставин і за іншими поданими сторонами доказами, залежно від яких й прийнято судові рішення у цих справах, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками.

У цій справі, в якій подано касаційну скаргу, попередніми судовими інстанціями не було установлено на підставі належних і допустимих доказів порушення відповідачем умов спірного договору в частині нецільового використання спірних земельних ділянок. Натомість у справах, на які посилається прокурор, було достеменно установлено порушення цільового використання орендованих земельних ділянок.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 у справі № 915/8/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2021 у справі № 915/8/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак