Постанова

від 15.11.2022 по справі 910/2705/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2705/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Шаповал Б. А.,

відповідачів - Кібець Р. Р., Горобець Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Разіна Т. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 (суддя Лиськов М. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП"

до Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"

про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" (далі - ТОВ "КСК ГРУП") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" (далі - ПАТ "БАНК КАМБІО", банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (далі - ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА") про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020 № 29 (далі - договір купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020), укладеного між відповідачами у справі.

На обґрунтування позову позивач посилався на те, що оспорюваний договір було укладено з порушенням його прав як власника земельних ділянок та з порушенням вимог закону, а саме статті 658 Цивільного кодексу України, статті 6 Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388, оскільки за оспорюваним договором здійснено відчуження майнових прав на земельні ділянки особою, яка не була їх власником; до того ж майнові права на земельні ділянки не були предметом аукціону, за результатами проведення якого було укладено такий договір; обставини неправомірного заволодіння банком спірними земельними ділянками, належними позивачеві, встановлені Господарським судом міста Києва у справі № 911/2711/18.

1.2. ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" заперечило проти задоволення позову, наголошуючи, зокрема на тому, що саме майнові права на земельні ділянки були йому передані за оспорюваним договором; зміст цього договору не суперечить вимогам законодавства; позивач не обґрунтував у позові яким чином оспорюваний правочин порушує його права чи інтерес, а отже, незрозуміло за захистом якого суб`єктивного права звернувся позивач і яким чином його права порушують відповідачі.

1.3. Банк у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема на правомірність дій та рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) з відчуження майна (активів), включених до ліквідаційної маси банку; дотримання правил проведення торгів з реалізації майна банку під час ліквідаційної процедури; перехід до ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" відповідно до умов оспорюваного договору майнових прав щодо нерухомого майна (земельних ділянок), які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому; недоведення позивачем факту неправомірності набуття права власності на майнові права та недійсності договору купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020, а також недоведення порушення прав та законних інтересів позивача за наслідками проведення банком відкритих торгів та укладення оспорюваного договору.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Аргументуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зміст договору купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020 не суперечить вимогам закону до нього; позивач не надав належних і допустимих доказів порушення його прав та законних інтересів в результаті проведення відкритих торгів та укладення за їх наслідками оспорюваного договору.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ТОВ "КСК ГРУП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, по-перше, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, а саме щодо застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України стосовно преюдиційності обставин, встановлених судом у іншій справі, постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 щодо застосування судом апеляційної інстанції статті 190 Цивільного кодексу України, та, по-друге, наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

3.2. Від ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані. Зокрема, відповідач наголошує на недоведеності факту порушення прав позивача внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, що є самостійною підставою для відмови у позові.

3.3. Від зазначеного товариства також надійшло клопотання, в якому воно просить відмовити у позові за неналежністю та неефективністю обраного позивачем способу захисту порушеного права.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 було зупинено провадження у справі № 910/2705/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/12525/20.

Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2022 поновлено провадження у справі № 910/2705/20 із визначенням дати судового засідання - 25.10.2022, в якому розгляд справи було відкладено на 15.11.2022.

З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, зважаючи на значну кількість справ, що виникли з подібних правовідносин і наразі перебувають у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 24.12.2019 на сайті ПАТ "БАНК КАМБІО" розміщено повідомлення про проведення 09.01.2020 відкритих торгів (аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі банку лот GL19N614456.

На сайті Фонду розміщені файли з паспортами активів, які пропонуються до продажу в складі лоту GL19N614456. Серед таких активів було 15 земельних ділянок, а саме: земельна ділянка площею 29,2771 га, кадастровий номер 3222786500:02:008:0019; земельна ділянка площею 4,4585 га, кадастровий номер 3222786500:02:007:0019; земельна ділянка площею 17,8386 га, кадастровий номер 3222786500:02:003:0002; земельна ділянка площею 5,1645 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0022; земельна ділянка площею 7,5602 га, кадастровий номер 3222786500:02:003:0001; земельна ділянка площею 5,7902 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0023; земельна ділянка площею 14,1894 га, кадастровий номер 3222786500:04:009:0021; земельна ділянка площею 21,1525 га, кадастровий номер 3222786500:02:010:0011; земельна ділянка площею 6,5296 га, кадастровий номер 3222786500:05:012:0011; земельна ділянка площею 6,3952 га, кадастровий номер 3222786500:04:020:0003; земельна ділянка площею 23,9156 га, кадастровий номер 3222786500:04:002:0005; земельна ділянка площею 24,1985 га, кадастровий номер 3222786500:05:009:0001; земельна ділянка площею 16,0990 га, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024; земельна ділянка площею 12,3824 га, кадастровий номер 3222786500:02:006:0011; земельна ділянка площею 19,2163 га, кадастровий номер 3222786500:04:023:0032.

09.01.2020 відбулися відкриті торги (голландський аукціон) щодо лоту GL19N614456.

Згідно з протоколом від 09.01.2020 № UA-ЕА-2019-12-24-000006-b переможцем цього аукціону стало ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА".

У подальшому за наслідками проведених торгів 30.01.2020 між ПАТ "БАНК КАМБІО" (продавець) і ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (покупець) укладено договір № 29 купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна, а саме таких земельних ділянок: земельна ділянка, площею 29,2771 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:02:008:0019, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159578832227); земельна ділянка площею 4,4585 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:02:007:0019, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159597432227); земельна ділянка площею 17,8386 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:02:003:0002, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159610232227); земельна ділянка площею 5,1645 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:04:009:0022, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159617632227); земельна ділянка площею 7,5602 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 222786500:02:003:0001, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159625932227); земельна ділянка, площею 5,7902 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:04:009:0023, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159628932227); земельна ділянка площею 21,1525 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:02:010:0011, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159634232227); земельна ділянка площею 6,5296 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:05:012:0011, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159635332227); земельна ділянка площею 23,9156 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:04:002:0005, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159637132227); земельна ділянка площею 24,1985 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:05:009:0001, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159638332227); земельна ділянка площею 16,0990 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:05:006:0024, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159639932227); земельна ділянка, площею 12,3824 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:02:006:0011, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159641132227); земельна ділянка площею 19,2163 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:04:023:0032, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159640932227); земельна ділянка площею 14,1894 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:04:009:0021, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159632632227); земельна ділянка площею 6,3952 га, розташована на території Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222786500:04:020:0003, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової забудови (реєстраційний номер 159636132227), право власності на яке виникло у продавця на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Скрипки Л. В. про державну реєстрацію права власності, а саме індексний номер 45434342 від 08.02.2019 12:46:34; індексний номер 45502525 від 13.02.2019 12:29:30; індексний номер 45420663 від 07.02.2019 17:25:12; індексний номер 45433873 від 08.02.2019 12:34:15; індексний номер 45434638 від 08.02.2019 12:54:32; індексний номер 45501323 від 13.02.2019 11:53:30; індексний номер 45435540 від 08.02.2019 13:22:54; індексний номер 45435798 від 08.02.2019 13:30:21: індексний номер 45500118 від 13.02.2019 11:26:31; індексний номер 4543615 від 08.02.2019 13:40:56; індексний номер 45436382 від 08.02.2019 13:47:57; індексний номер 45436658 від 08.02.2019 13:54:59; індексний номер 45436963 від 08.02.2019 14:03:47; індексний номер 45437424 від 08.02.2019 14:15:00; індексний номер 45432852 від 08.02.2019 12:06:31; індексний номер 45434903 від 08.02.2019 13:02:33; та було припинено на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 22.05.2019 у справі № 911/2711/18, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину/рішення щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем (майнові права).

4.3. Вважаючи, що договір купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020, укладений між відповідачами у справі, не відповідає вимогам закону до нього та порушує права ТОВ "КСК ГРУП", вказане товариство звернулося до суду із позовом про визнання його недійсним.

4.4. У задоволенні вимог заявленого позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив.

4.5. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Насамперед захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.6. Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, Верховний Суд з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, до розгляду якої зупинялося провадження у справі № 910/2705/20 та, відповідно, ухваленій вже після подання касаційної скарги у цій справі, оскільки вони прийняті у подібних правовідносинах (у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу у зв`язку з неправомірним включенням у пул активу банку заборгованості за кредитними договорами, у забезпечення яких укладено іпотечні договори щодо земельних ділянок, власником яких є позивач).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, зокрема, на таке.

"109. Вчинення державної реєстрації права власності на майно позивача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (стаття 37 Закону "Про іпотеку") або шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону "Про іпотеку") можливе лише за заявою іпотекодержателя, тобто особи, за якою зареєстроване право іпотеки на це майно.

110. Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) зареєстроване припинення права іпотеки на майно, право власності на яке зареєстроване за позивачем. Позивач підтверджує, що право іпотеки на це майно зараз не зареєстроване. Зазначене унеможливлює звернення стягнення на майно позивача.

111. При цьому в разі якщо в Державному реєстрі зареєстроване припинення права іпотеки, то повторна реєстрація права іпотеки на підставі договору іпотеки без згоди власника майна є протиправною. За загальним правилом частини першої статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання майном належать саме власнику. Укладаючи договір іпотеки, власник фактично надає згоду і на державну реєстрацію права іпотеки на підставі договору іпотеки, але така згода стосується саме первісної реєстрації, а не наступної реєстрації після реєстрації припинення іпотеки.

112. Отже, за відсутності згоди власника майна на повторну державну реєстрацію права іпотеки її можна здійснити тільки на підставі судового рішення.

113. У разі якщо на момент подання заяви про державну реєстрацію права іпотеки згідно з відомостями Державного реєстру право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іншою особою, ніж та, яка є стороною договору іпотеки як іпотекодавець, то така обставина є підставою для відмови в державній реєстрації в силу положень пункту 7 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.

114. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, у тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 цього Закону однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

115. Якщо в Державному реєстрі є відомості про первинну державну реєстрацію права іпотеки на підставі відповідного договору та про припинення такого права, то повторна державна реєстрація права іпотеки на підставі такого договору суперечить зазначеним відомостям. Така суперечність наявна і тоді, коли кредитор (іпотекодержатель) уклав договір про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором.

116. Отже, державний реєстратор за таких умов повинен відмовити у повторній державній реєстрації права іпотеки.

117. З викладеного слідує, що державний реєстратор (у тому числі нотаріус) не може вчинити дії щодо повторної державної реєстрації права іпотеки без згоди власника предмета іпотеки.

118. Наведені висновки застосовуються незалежно від того, дійсним чи недійсним є відповідний договір, та чи визнаний він судом недійсним. З огляду на викладене задоволення вимоги позивача про визнання спірного договору недійсним не призведе до захисту його права власності. Таке право є належно захищеним згідно з ЦК України, а вимога-повідомлення ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про усунення порушення зобов`язань щодо сплати у 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги заборгованості за кредитним договором від 30.12.2013 № 779, у забезпечення якого укладені іпотечні договори від 28.08.2014 № 2286 та від 18.11.2014 № 3181, як і невиконання цієї вимоги, не може зумовлювати для позивача та його права власності негативних юридичних наслідків".

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

"142… позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

143. Так, у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (пункти 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 ЦК України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

144. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).

145. У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:

кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

146. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

147. Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов`язаний використати цей спосіб захисту. Як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище (пункти 115-118 цієї постанови), позивач є юридично захищеним.

148. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)".

4.7. Як уже зазначалося, ТОВ "КСК ГРУП" звернулося до суду із позовом у цій справі, що розглядається, про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020, укладеного між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" за результатами проведеного відкритого аукціону з продажу активів, що обліковуються на балансі банку.

За обставинами цієї справи, в якій подано касаційну скаргу, між ТОВ "КСК ГРУП" і ПАТ "БАНК КАМБІО" вже було розглянуто і вирішено спір по суті у іншій господарській справі № 911/2711/18 (на яку посилався суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові та позивач на обґрунтування позовних вимог) за позовом ТОВ "КСК ГРУП" до ПАТ "БАНК КАМБІО", треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМИРТОРГ", Фонд, про визнання повністю припиненими зобов`язань між ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" та ПАТ "БАНК КАМБІО" за кредитним договором; визнання відсутнім у ПАТ "БАНК КАМБІО" прав кредитора стосовно ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" у зобов`язаннях за кредитним договором; визнання відсутнім у ПАТ "БАНК КАМБІО" права іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "КСК ГРУП" і ПАТ "БАНК КАМБІО"; скасування записів про державну реєстрацію права власності за банком на земельні ділянки, що становлять предмет спірного іпотечного договору; скасування записів щодо припинення права власності ТОВ "КСК ГРУП" на вказані земельні ділянки; скасування записів щодо державної реєстрації обтяжень на користь банку щодо таких земельних ділянок.

Так, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, позов було задоволено повністю.

Визнано припиненими повністю зобов`язання між ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" і ПАТ "БАНК КАМБІО" за кредитним договором від 17.09.2013 (з наступними додатковими угодами до нього). Визнано відсутнім у ПАТ "БАНК КАМБІО" права кредитора до ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" у зобов`язаннях за кредитним договором від 17.09.2013 № 765/01-2013 з наступними додатковими угодами до нього. Визнано відсутнім у ПАТ "БАНК КАМБІО" права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "КСК ГРУП" і ПАТ "БАНК КАМБІО", посвідченим 17.09.2013 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Клименко С. Ю. за реєстраційним № 1512. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації права власності за ПАТ "БАНК КАМБІО" на спірні земельні ділянки згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині судового рішення. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо припинення права власності ТОВ "КСК ГРУП" на спірні земельні ділянки згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині судового рішення. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації іпотеки за ПАТ "БАНК КАМБІО" на земельні ділянки, згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині судового рішення. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо державної реєстрації обтяжень на користь ПАТ "БАНК КАМБІО" на земельні ділянки за відповідним переліком.

Водночас за наслідками перегляду справи в касаційному порядку, згідно з постановою Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 911/2711/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 911/2711/18 в частині задоволення позову про визнання зобов`язання за кредитним договором повністю припиненим та визнання відсутності прав кредитора за кредитним договором скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 911/2711/18 залишено без змін. Тобто судові рішення в частині визнання відсутнім у банка права іпотекодержателя за іпотечним договором, та скасування записів про державну реєстрацію залишені без змін і набрали законної сили.

Викладене свідчить, що ТОВ "КСК ГРУП" як власник спірних земельних ділянок вже реалізував своє право на захист, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 911/2711/18, використавши, зокрема, такий спосіб захисту як визнання відсутнім у ПАТ "БАНК КАМБІО" права іпотеки (іпотекодержателя) за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "КСК ГРУП" і ПАТ "БАНК КАМБІО", предметом якого були спірні земельні ділянки, та, як уже зазначалося, така позовна вимога була задоволена господарським судом у справі № 911/2711/18.

Отже, беручи до уваги зазначене, предмет і підстави позову у справі, що розглядається, а також зважаючи на наведену правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, обраний ТОВ "КСК ГРУП" спосіб захисту про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.01.2020, укладеного між ПАТ "БАНК КАМБІО" і ТОВ "ФК "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА", у наведеному випадку не призведе до захисту його прав, оскільки є неналежним і неефективним у спірних правовідносинах, позаяк позивач вже є юридично захищеним.

Наведене судами попередніх інстанцій враховано не було, разом із тим, це не призвело до прийняття ними неправильного судового рішення.

Оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, колегія суддів не бере до уваги та не аналізує аргументи касаційної скарги та судів попередніх інстанцій, що не стосуються мотивів, наведених у цій постанові. Разом із тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої, зокрема, у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не навів конкретної постанови Верховного Суду, висновки щодо застосування норми права в якій були застосовані судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні та, на думку скаржника, наявна необхідність відступлення від них, не зазначив такого правового висновку та обґрунтування мотивів необхідності відступлення від нього.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Отже, враховуючи викладене, оскаржені у справі судові рішення про відмову у позові підлягають залишенню без змін, однак з мотивів, викладених у цій постанові суду касаційної інстанції, а касаційна скарга залишенню без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у справі № 910/2705/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак