Рішення

від 18.11.2022 по справі 420/3173/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3173/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якому просить (з урахуванням нової редакції позовної заяви (а.с.40-47)):

визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника відділу державного нагляду та контролю у Одеській області №330743 від 21.01.2022 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника відділу державного нагляду та контролю у Одеській області №330744 від 21.01.2022 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Ухвалою від 21.03.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскаржувана постанова в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Сергія Горбана №330743 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. від 21.01.2022 р. та оскаржувана постанова в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Сергія Горбана №330744 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. від 21.01.2022 p. є незаконними, протиправними та такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства на підставі недостовірних даних, які викладені в Акті №317858 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що складений о 23 год. 54 хв. 03.12.2021 року старшим державним інспектором ВДК Соколовим С.С. з численними порушеннями прав, свобод та законних інтересів позивача та грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 04.08.2022 року залучено до участі у справі №420/3173/22 в якості другого відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області. Розгляд адміністративної справи №420/3173/22 розпочато спочатку.

13.09.2022 року від відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. 03.12.2021 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області відповідно до направлення від 29.11.2021 № 026527 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирiв, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирiв та вантажів.

Вiдповiдно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки DAF/WIELTON, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач. Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацами 3 та 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-IIІ, а саме: реєстраційних документів на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, товарно-транспортної накладної на вантаж, а також перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу.

Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-III, на момент проведення рейдової перевірки та перевищення габаритно-вагових норм знайшли своє відображення в акті від 03.12.2021 №317858.

Відповідач зазначає, що за результатом габаритно-вагового контролю встановлено перевищення габаритно-вагових норм на строєну вісь, при допустимому значенні в 22 т. встановлено навантаження 23,44. Вказане зафіксовано в акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.12.2021 року № 0069686 та в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2021 року № 0070118.

Відповідач звертає увагу, що відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (Правила №363), типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються перевізником залежно від обсягу i характеру перевезень. Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем i причепом. Згідно з пунктами 12.1, 12.5 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів з перевищенням на осі або фактичну масу 40 т у разі перевезення подiльних вантажів автомобiльними дорогами забороняється, тому чинним законодавством взагалі забороняється оформлення дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобiв iз подiльним вантажем.

Але стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться.

Також санкція статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповiдного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу.

Оскільки Закон має вищу юридичну силу ніж Правила дорожнього руху, відповідач вважає, що слід застосовувати норму Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, автомобіль на ваги заїжджає повільно, тому така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24 липня 2019 року справі №803/1540/16.

Таким чином, позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

Відповідач вказує, що зі змісту довідки від 03.12.2021 № 0070118 про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача вбачається, що вказана довідка підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль - ОСОБА_2 . Натомість, в графі "Оператор вагового комплексу" підпис відсутній.

Разом з тим, перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів транспортного засобу позивача установленим законодавством параметрам і нормам, проводилася посадовою особою Укртрансбезпеки - Соколовим С.С. за відсутності взаємодії з Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, Міністерством внутрішніх справ України, Державним агентством автомобільних доріг України.

Здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки однією посадовою особою Укртрансбезпеки відповідає вимогам пункту 16 Порядку № 1567.

Таким чином, з огляду проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача однією посадовою особою Укртрансбезпеки, підпис якої наявний у довідці від 03.12.2021 № 0070118 про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, та без участі в такому контролі оператора вагового комплексу, відсутність у цій довідці підпису в графі "Оператор вагового комплексу", не є доказом порушення норм законодавства при складанні цієї довідки та не є достатньою підставою вважати результати здійснення габаритно-вагового контролю неправомірними. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 у справі № 240/1158/21.

Щодо наявності відеозапису перевірки відповідач зазначив, що вiдповiдно до пункту 16 Порядку № 1567 використання засобів аудіо та відеотехніки для запису процесу перевірки є можливим, а не обов`язковим. Повідомлено, що у відповідачів відеозапис перевірки відсутній.

Щодо твердження позивача, що акт проведення перевірки від 03.12.2021 N 317858 складено з порушенням форми складання такого акту у зв`язку з неповним зазначенням посади державного інспектора, а також не конкретизовано, у чому саме полягає порушення, відповідач повідомив, що акт містить назву органу державного контролю, який здiйснив перевірку. Тобто очевидно і зрозуміло, представником якого органу є державний інспектор Соколов С.С. Також, відповідач вважає, що акт в повній мірі відображає суть допущеного правопорушення.

Крім того, у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 i т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєнi - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідач звертає увагу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_2 він є спеціалізованим сідловим тягачем, а не контейнеровозом.

У Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року за № 363 (надалі - Наказ № 363), наведено визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше).

Відповідно до п. п. 17.2 - 17.5 Наказу № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механiзмiв.

Вiдповiдно до вимог п. 42 Постанови КМУ № 879 забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Мiжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 у справі № 547/1025/21. В справі відсутні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортними засобами здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнерах, згідно з їх призначенням.

Відповідно до наданої позивачем копії товарно-транспортної накладної вантаж, який перевозився в транспортному засобі - зерно; завантаження здійснено насипом, без тари, не в контейнері.

Таким чином, максимально допустиме навантаження для вказаного транспортного засобу відповідно до пункту 22.3 Правил дорожнього руху є 40 т.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у Постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.

Також відповідач вказує, що відповідно до абзацу двадцять сьомого глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.

Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної та/або звітами про зважування згідно з якими вантажним спеціалізованим транспортним засобом не спростовує перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає як на навантаження по осях, так і на загальну вагу транспортного засобу.

Таким чином, у постанові про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

За змістом статті 4 та 28 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм визначено Порядком №879. Наведене узгоджується з правовим регулюванням, а саме: скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 пункту 19 Порядку №879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Також, з огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02.08.2018 року у справі № 820/1420/17.

Здійснення відповідачем габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача відбувалося засобами вимірювальної техніки, які згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки № 32-05/4127 від 26.05.2021, відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1. Враховуючи наведене, доводи позивача, що габаритно-ваговий контроль здійснювався за допомогою обладнання, яке не відповідає встановленим вимогам, не відповідає дійсності.

Відповідач наполягає, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.06.2022 № 331499 є правомірною та такою, що вiдповiдає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.

20.09.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник відповідача вважає, що представником відповідача жодним чином не спростовано фактів, викладених у позовній заяві, а усі фактичні обставини, за яких відбулося порушення прав позивача, висвітлені представником відповідача не об`єктивно з більш вигідної для відповідача позиції.

Представник відповідача акцентує увагу на тому, що позивач у позові вказує, що у нього вимагались оригінали документів та йому не було дозволено здійснити повторне зважування, однак, відповідачем не спростовано того факту, що старший державний інспектор ВДК Соколов С.С. повідомив позивачу, що він матиме можливість здійснити перезаїзд лише у тому випадку, якщо позивач залишить йому оригінали своїх документів, а саме водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, при цьому таку свою вимогу не обґрунтував нормами чинного законодавства.

Тобто інспектор мав право перевірити наявність у позивача оригіналів документів, ознайомитися з ними, а не відбирати їх на деякий час, поки позивач виконає перезаїзд на ваги. Вимогами чинного законодавства не передбачено право інспектора відбирати та зберігати при собі оригінали вказаних вище документів позивача.

Твердження представника відповідача відносно того, що нібито у даному випадку слід ігнорувати вимоги Правил дорожнього руху, на думку позивача є абсурдним, адже пунктом 1.1. Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Разом з тим, твердження представника відповідача відносно того, що автомобіль заїжджає на ваги повільно, тому така швидкість руху не зможе призвести до зміщення вантажу, є лише припущеннями відповідача, що не підтверджується жодними доказами.

Що стосується неправильного складання інспектором довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, а саме: відсутній підпис в графі «оператор вагового комплексу», позивач вважає, що цей документ не відповідає за змістом і формою вимогам закону, тому є неналежним та недопустимим доказом та не повинен братися до уваги.

Щодо наявності відеозапису перевірки, позивач вказує, що представник відповідача підтвердив, що такий відеозапис насправді відсутній, а інформація про його наявність, яка зазначена у Акті проведення перевірки № 317858 від 03.12.2021 р., що складений старшим державним інспектором Соколовим С.С., не відповідає дійсності, тобто, враховуючи інші порушення, що описуються в позовній заяві, цей Акт містить недостовірну інформацію та не може бути належним доказом.

Позивач вважає, що відповідачами умисно вжито заходів щодо знищення відеозапису, який міг би зафіксувати факт неправомірних дій інспектора відносно позивача.

Позивач вказує, що в Акті відсутні записи щодо номеру дорожнього листа та ТТН, що додатково свідчить про те, що даний Акт складався не у присутності позивача та ТТН інспектор Соколов С.С. не запитував та не перевіряв.

Також позивач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не мас ніякого відношення до даного вантажу, не є відправником, перевізником та вантажоотримувачем, що також додатково підтверджується ТТН.

Крім того, позивачем наголошується, що в Актi також міститься неправдива інформація про те, що водій набито відмовився від підписання цього акту, однак дана відмова не зафіксована присутністю понятих, інших свідків та очевидців події, тобто докази відмови водія від підписання Акту відсутні.

Зі змісту Акту вбачається, що у графі «Під час перевірки виявлено порушення» зазначено, що «передбачено ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР України», однак не конкретизовано у чому саме полягає порушення та не надано правової кваліфікації відповідно до конкретних пунктів ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та підпунктів п. 22.5 ПДР України.

Позивач вказує, що відповідачем не доведено факту відсутності ТТН на момент перевірки та повністю спростовується відеозаписом, який долучений до матеріалів позовної заяви, адже з нього вбачається, що інспектор Соколов С.С. взагалі не вимагав у позивача показати йому TTH, до даного етапу навіть не дійшло.

Також позивач вказує, що він не є перевізником та не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Частиною 1 статті 60 Закону №2344-111, визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач - Е) серії CXН769011, власником транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп-спеціалізований, н/пр.-самоскид-Е) серії НОМЕР_4 , власником транспортного засобу марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_5 , є ОСОБА_1 .

Згідно товарно-транспортної накладної №38 від 03.12.2021 встановлено, що автомобільним перевізником є ТОВ «Райдо Транс Логістик», де водій ОСОБА_1 на транспортному засобі марки DAF, номерний знак НОМЕР_6 , з причепом реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 здійснював перевезення вантажу з пункту навантаження вул.Чкалова, 38, м.Миронівка Київська область до пункту розвантаження вул.Європейська, 83, м.Роздільна, Одеська область, 67400.

23.12.2021 року посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті в пункті габаритно-вагового контролю автодороги М-05, «Київ - Одеса» (452 км. + 811 м.) було здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , з напівпричепом марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_5 .

За результатами зважування посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було складено наступні документи: акт № 328600 від 18.01.2022 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; акт № 0069686 від 03.12.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; довідка № 0070118 від 03.12.2021 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю; результати зважування від 03.12.2021 року.

З вищезазначених документів вбачається, що ФОП ОСОБА_1 допущено перевищення вагових параметрів на строєну вісь, замість допустимих 22 т навантаження становило 23,44 т, тобто на 1,44 т більше дозволених нормативів.

Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2021 року повна маса транспортного засобу була визначена на рівні 39,78 т шляхом складання навантаження на осі, при максимально допустимій 40,00 тонн.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №317858 зазначено про порушення ч.1 абз.14 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, ч.1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме відсутні: реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, ТТН на вантаж.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №330743 від 21.01.2022 року до ФОП ОСОБА_1 застосовано у відповідності до ч.1 абз.14 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн.

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №330744 від 21.01.2022 року до ФОП ОСОБА_1 застосовано у відповідності до ч.1 абз.3 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України Про дорожній рух, відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.12 та 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, що можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю. Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови №330743 від 21.01.2022 року стало встановлення факту перевищення фактичного навантаження на строєну вісь.

Відповідно до п.18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є документом, що підтверджує результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

Однак, у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2021 року №0070118 відсутній підпис оператора вагового комплексу, та така довідка не скріплена печаткою.

Суд зазначає, що оператор вагового комплексу, маючи відповідну кваліфікацію, є тією особою, яка безпосередньо здійснює зважування транспортного засобу і засвідчує результати зважування власним підписом.

Таким чином, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 0303.12.2021 року №0070118 оформлена з порушенням вимог, передбачених Порядком №1007/1207.

На підтвердження результатів зважування відповідач надав чек зважування, однак такий чек не містить підпису оператора вагового комплексу або іншої уповноваженої особи, яка таке зважування проводила.

Отже, наданий суду чек з результатами зважування автомобіля позивача також не оформлений належним чином, оскільки в ньому відсутній підпис особи, що проводила зважування.

Крім того, відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто відповідальність за вказане правопорушення несе саме автомобільний перевізник.

Так, відповідно до статті 1 Закону України №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно часини 1 статті 33 Закону України №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Водночас, суд зазначає, що усі документи під час перевірки, результати якої стали підставою для прийняття спірної постанови №330743 від 21.01.2022 року, складені щодо ФОП ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, на момент проведення перевірки перевезення вантажу відповідно до ТТН №38 від 03.12.2021 року здійснював перевізник ТОВ «Райдо Транс Логістик», а ОСОБА_1 зазначений як водій транспортного засобу.

Отже, ФОП ОСОБА_1 не здійснював перевезення вантажу на момент проведення перевірки, тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III.

Доказів на підтвердження того, що порушення, передбачені абз.14 ч.1 та абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт під час перевірки за наслідками якої складено акт №0069686 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0070118, акт № 274415 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.12.2021 року, допущені саме позивачем як автомобільним перевізником, відповідачі до суду не надали.

Також суд бере до уваги доводи позивача про те, що Акт перевірки № 317858 від 03.12.2021 року містить напис про наявність відео, однак таке відео перевірки відповідачем з незрозумілих причин до суду не надано, а у відзиві відповідач зазначив про його відсутність.

При цьому, позивач надав відеозапис нібито зроблений під час перевірки 03.12.2021 року, згідно якого інспектору були пред`явлені документи на транспортний засіб та посвідчення водія у застосунку «Дія», а ТТН інспектором у водія не вимагалася. Однак цей запис суд оцінює критично, оскільки він не містить відомостей про дату і час створення цього запису, про транспортний засіб, який перевірявся. На компакт-диск цей файл записаний 07.02.2022 року, а дата створення самого відеозапису відсутня.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах Шенк проти Швейцарії від 12.07.1988 року, Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09.06.1998 року, Яллог проти Німеччини від 11.07.2006 року, Шабельник проти України від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі Лавентес проти Латвії та від 08.02.2011 року по справі Берктай проти Туреччини наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, саме відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України, зобов`язані довести правомірність оскаржуваних постанов, однак відповідачі цього не зробили.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача слід задовольнити.

Решта доводів позивача та заперечень відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, який є юридичною особою, за відсутності статусу юридичної особи у територіального органу - Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, яким прийнято оскаржувану постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, ч.9 ст.205, ст.ст. 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (адреса: вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №330743 від 21.01.2022 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №330744 від 21.01.2022 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: вул. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) сплачений судовий збір у розмірі 1984 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні) 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів