Постанова

від 04.10.2023 по справі 420/3173/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/3173/22

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Домусчі С. Д., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, про визнання протиправними та скасування постанов

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2022 року адвокат Редіч Наталія Юріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.01.2022:

-№330743 у сумі 8500 грн.;

-№330744 у сумі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог, адвокат зазначила про численні процедурні порушення, допущені органом державного нагляду, що відбувалися під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, яким керував її довіритель.

Так, адвокат указує на те, що ОСОБА_1 не порушував вимоги абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія та товарно-транспортна накладна на вантаж була в наявності у водія та останній показував указані документи інспектору, але відмовлявся передати їх йому, посилаючись на те, що не зможе продовжити рух до місця розвантаження товару.

Водій просив інспектора надати йому можливість повторно пройти габаритно-ваговий контроль, враховуючи властивості перевезення сипучого вантажу, але інспектор погоджувався на таке, лише за умови передачі йому вказаних вище документів.

З приводу порушення її довірителем вимог абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адвокат зазначає, що суб`єкт владних повноважень неправильно розрахував загальну допустиму вагу транспортного засобу та навантаження на строєну вісь (3, 4, 5).

Також адвокат стверджує про те, що ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником, у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», та не може бути суб`єктом відповідальності за порушення відповідного законодавства.

Згідно відомостей в товарно-транспортній накладній, перевізником є ТОВ «Райдо Транс Логістик», а тому відповідним суб`єктом відповідальності є саме вказане підприємство, а позивач зазначений лише як водій транспортного засобу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов ОСОБА_1 задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував постанови Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області від 21.01.2022 №330743 та №330744 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн. та 17000 грн. відповідно.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з такого.

По-перше, суд указав, що довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є документом, що підтверджує результати його здійснення. Така довідка повинна містити, зокрема підпис оператора вагового комплексу та скріплюватися печаткою. Однак, у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2021 №0070118 відсутній підпис оператора вагового комплексу та така довідка не скріплена печаткою.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказана довідка оформлена з порушенням вимог, передбачених нормативно-правовими актами.

До того ж, на думку суду, наданий чек, з результатом зважування транспортного засобу, також оформлений неналежним чином, оскільки в ньому відсутній підпис особи, яка проводила зважування.

Отже, на переконання суду, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні подільного вантажу.

Далі суд першої інстанції зазначив, що притягнення позивача до відповідальності за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, можливо лише у разі, якщо він є автомобільним перевізником. Як вважав суд, суб`єкт владних повноважень не надав відповідних доказів, що порушення вказаного законодавства відбулось позивачем як автомобільним перевізником.

Останнє на чому зупинив увагу суд першої інстанції це на відсутності відеозапису, наявність якого зазначено в акті перевірки №317858 від 03.12.2021.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

В апеляційній скарзі, представник Державної служби України з безпеки на транспорті, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник наполягає на тому, що відсутність у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю підпису оператора вагового комплексу, не є доказом порушення норм законодавства при складанні цієї довідки та не є достатньою підставою вважати результати здійснення габаритного-вагового контролю протиправними.

Пояснюючи дане твердження скаржник указує, що габаритно-ваговий контроль проводився посадовою особою Укртрансбезпеки ОСОБА_2 за відсутності взаємодії з Державною інспекцією України на наземному транспорті, Міністерством внутрішніх справ України, Державним агентством автомобільних доріг України, а тому і відсутній підпис оператора вагового комплексу.

Також скаржник вважає, що чинним законодавством не передбачено підпису на чеку зважування посадової особи, яка проводила таке зважування.

Далі, скаржник пояснює, що водієм на маршруті був саме позивач, транспортний засіб належить йому, а під час здійснення перевірки він не заперечував проти того, що він є належним перевізником.

До того ж, на думку скаржника, товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника, а тому з неї неможливо достеменно встановити належного перевізника.

Адвокат Редіч Н. Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляцію, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції щодо протиправності спірних постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) надає право здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач - Е) серії CXН769011, власником транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп-спеціалізований, н/пр.-самоскид-Е) серії НОМЕР_2 , власником транспортного засобу марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_3 , є ОСОБА_1

23.12.2021 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті в пункті габаритно-вагового контролю автодороги М-05, «Київ - Одеса» (452 км. + 811 м.) було здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_3 , які належать позивачу.

За результатами зважування посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було складено наступні документи:

-акт №317858 від 03.12.2021 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

-акт № 0069686 від 03.12.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; довідка № 0070118 від 03.12.2021 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю; результати зважування від 03.12.2021 року.

Так, наведених документів убачається, що ОСОБА_1 допустив перевищення вагових параметрів на строєну вісь, замість допустимих 22 т навантаження становило 23,44 т, тобто на 1,44 т більше дозволених нормативів.

Згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.12.2021 та чеку зважування, повна маса транспортного засобу була визначена на рівні 39,78 т шляхом складання навантаження на осі, при максимально допустимій 40,00 тонн.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №317858 від 03.12.2021 зазначено про порушення абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме:

-перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу,

-а також абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме:

відсутні реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, товарно-транспортна накладна на вантаж.

На підставі складених актів 21.01.2022 Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняв дві постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів:

-№330743, якою до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 8500 грн. у відповідності до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

-№ НОМЕР_4 , якою до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 17000 грн. у відповідності до частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, пунктом 2 якого регламентовано, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Як свідчать обставини справи, за результатом габаритно-вагового контролю вантажного транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_3 , які належать позивачу, встановлено перевищення габаритно-вагових норм на строєну вісь, при допустимому значенні в 22 тонни, а навантаження 23,44 т. Тобто, перевищення вагових параметрів транспортного засобу на строєну вісь становить 1,44 тонни, що відповідає диспозиції абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні подільного вантажу.

Суд першої інстанції, погодився з доводами позивача про порушення процедури здійснення габаритно-вагового контролю, яке мало місце 03.12.2021 щодо транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки WIELTON, номерний знак НОМЕР_3 , що виразилося у відсутності в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, підпису оператора вагового комплексу із зазначенням його прізвища та ініціалів.

За таких обставин, на думку суду першої інстанції, відсутні належні і допустимі докази, які підтверджують порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.

Аналізуючи чи є допущене, з боку суб`єкта владних повноважень, порушення таким, що тягне за собою протиправність прийнятих ним рішень, колегія суддів зазначає таке.

У постанові від 22.05.2020 (справа № 825/2328/16) Верховний Суд досліджував питання щодо наслідків порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Так, зокрема, Верховний Суд виснував, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Ураховуючи, докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, чек зважування, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю підпису оператора вагового комплексу, є неістотним порушенням і не вплинуло на законність та обґрунтованість, прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Наступним доводом суду першої інстанції, який був покладений в основу судового рішення для скасування спірних постанов суб`єкта владних повноважень, це те, що ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником, у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки на момент вчинення правопорушення, відповідно до товарно-транспортної накладної №38 від 03.12.2021 перевізником зазначено ТОВ «Райдо Транс Логістик».

Аналізуючи даний довід, колегія суддів виходить з такого.

В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997, визначено:

- перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, який може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про:

- назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Тобто, обов`язковою інформацією в товарно-транспортній накладній, серед іншого, має бути інформація про перевізника та/або експедитора.

Загальними нормами вказаних вище Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

При цьому, відповідно до приписів абз.4 п.16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 (далі Порядок №1388) від 07.09.1998, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

За правилами п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379, якщо власник ТЗ передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Отже, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких використовується транспортний засіб (договір оренди, довіреність або тимчасовий реєстраційний талон).

Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або особи, які експлуатують такі засоби на законних підставах, повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 804/8740/16, де у пункті 30, зокрема, указано:

«попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як уважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, установлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі 420/3371/21, під час касаційного перегляду адміністративного спору у подібних правовідносинах.

Відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що орган контрою безпеки на транспорті, приймаючи оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №330743 від 21.01.2022 щодо ОСОБА_1 , діяв на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень.

Щодо законності прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №330744 від 21.01.2022 за порушення, яке виразилося у перевезенні пасажирів та вантажів за відсутності, на момент проведення перевірки, документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, слід зазначити таке.

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За правилами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів, проаналізувавши відеозапис, наданий позивачем до матеріалів справи (т.1 а.с.31) встановила, що ОСОБА_1 мав при собі на момент проведення перевірки документи визначені в статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія відповідної категорії. Щодо товарно-транспортної накладної, то з наданого позивачем відеозапису випливає, що суб`єкт владних повноважень не вимагав її пред`явлення.

Також слід зауважити, що акт перевірки №317858 від 03.12.2021 містить напис про наявність відеозапису правопорушення, однак такий відеозапис орган контрою безпеки на транспорті, для підтвердження своєї позиції, суду не представив.

Частини 1, 2 статті 77 КАС України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, що позивач виконав свій обов`язок та довів належними доказами відсутність з його боку порушення вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а суб`єкт владних повноважень не надав доказів на які посилається в акті перевірки №317858 від 03.12.2021, звинувачуючи позивача у порушенні вказаної вимоги закону.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає правильним скасування судом першої інстанції постанови про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №330744 від 21.01.2022 в сумі 17 000 грн., незважаючи на те, що суд першої інстанції виходив з інших правових підстав.

Резюмуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при вирішенні даної справи, неправильно застосував норми матеріального права, а саме: неправильно їх розтлумачив, що є підставою, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції, в частині визнання протиправною та скасування постанови №330743 від 21.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн. та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити таке.

Суд першої інстанції стягнув з бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений судовий збір на загальну суму 1984,80 грн. Така сума судового збору складається з двох квитанцій від 07.02.2022 №9456-0685-3726-1682 (992,40 грн.) та №7174-4871-6053-4758 (992,40 грн.).

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позов, відповідно, частковому задоволенню, відшкодування витрат зі сплати судового збору належить зменшити на суму 992,40 грн.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року скасувати, в частині визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, за №330743 від 21.01.2022 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови №330743 від 21.01.2022 відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року про визнання протиправною та скасування постанови в. о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №330744 від 21.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. залишити без змін.

Змінити абзац четвертий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року щодо розподілу судових витрат, виклавши його наступним змістом:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: вул. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя С. Д. Домусчі

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 04.10.2023.