Постанова

від 07.11.2022 по справі 160/24152/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/24152/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 в адміністративній справі № 160/24152/21 (суддя І інстанції Верба І.О.)

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненого позову (а.с. 32-43) просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64У.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 позов задоволений.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідно до довідки ОК-5 нарахування у розмірі 2754,18 грн (918,06 х3 (березень, листопад та грудень 2019 року)) та 7395,30 грн (1039,06х5+1100х2 грн (січень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2020 року)) на загальну суму 10149,48 грн взагалі не підпадають під подвійне оподаткування, оскільки сплата єдиного внеску за позивача роботодавцем у цей період не здійснювалась. У зв`язку із не сплатою єдиного внеску, станом на 31.10.2020 в ІКП позивача обліковувалась недоїмка в сумі 37788,74 грн і саме на цю суму винесено вимогу. Щодо процедурних порушень зазначає, що процедурне порушення не впливає на законність самої вимоги та не звільняє платника від обов`язку сплачувати відповідні зобов`язання.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 . (а.с. 13-15)

29.08.2005 внесено запис № 22240170000015693 про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця, основний вид діяльності роздрібна торгівля уживаними товарами, дата державної реєстрації: 03.06.1998. Стан платника податків: 24.09.2021 припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). (а.с. 70)

У трудовій книжці позивача НОМЕР_2 наявні такі записи (а.с. 17-19):

- 02.03.2015 ТОВ «Олдей логістик», прийнята на роботу в порядку переведення з ТОВ «Руш» на посаду комплектувальник товарів, відділ комплектування», наказ від 02.03.2015 № 2-КП;

- 14.07.2017 звільнено у зв`язку з переведенням на ТОВ «Руш», згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, наказ від 14.07.2017 № 56-КУ;

- 17.07.2017 прийнята в порядку переведення з ТОВ «Олдей логістик» на посаду комплектувальник товарів, відділ комплектування, наказ від 17.07.2017 № 130-КП;

- 16.08.2018 звільнено за власним бажанням, наказ від 16.08.2018 № 153-КУ;

- 10.09.2018 ПП ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_3 прийнята на посаду кухар, від 10.09.2018 наказ № 1/09;

- 01.03.2019 звільнена за власним бажанням, наказ № 1/03-19 від 01.03.2019;

- 01.04.2019 ПП ОСОБА_3 , іпн НОМЕР_4 , прийнята на посаду кухар, від 28.03.2019 наказ № 2/03-19;

- 10.10.2019 звільнена за власним бажанням, від 01.10.2019 наказ № 1/10-19;

- 01.02.2020 прийнята на посаду кухар, від 28.01.2020 наказ № 1/20;

- 20.03.2020 звільнена за власним бажанням, від 19.03.2020 наказ № 3/20;

- 20.05.2020 прийнята на посаду кухар, від 18.05.2020 наказ № 1/05-20;

- 20.10.2020 звільнена за власним бажанням, від 20.10.2020 наказ № 2/10;

- 01.11.2020 ПП ОСОБА_2 , іпн НОМЕР_3 , прийнята на посаду кухар, від 30.10.2020 наказ № 1/10;

- 19.03.2021 звільнена за згодою сторін, наказ № 1/03 від 19.03.2021.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 щодо позивача, наявні наступні відомості (а.с. 23-24):

1) 2017 звітний рік, страхові внески сплачені страхувальниками:

- січень (31 день), лютий (28 днів), березень (31 день), квітень (30 днів), травень (31 день), червень (30 днів), липень (14 днів) ТОВ «Олдей логістик» (код 39655079);

- липень (15 днів), серпень (31 день), вересень (30 днів), жовтень (31 день), листопад (30 день), грудень (31 день) ТОВ «Руш» (код 32007740);

2) 2018 звітний рік, страхові внески сплачені страхувальниками:

- січень (31 день), лютий (28 днів), березень (31 день), квітень (30 днів), травень (31 день), червень (30 днів), липень (31 день), серпень (16 днів) ТОВ «Руш» (код 32007740);

- вересень (21 день), жовтень (31 день), листопад (30 днів), грудень (31 день ПП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_3 );

3) 2019 звітний рік, страхові внески сплачені страхувальниками:

- січень (31 день), лютий (28 днів), березень (1 день) ПП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_3 );

- квітень (30 днів), травень (31 день), червень (30 днів), липень (31 день), серпень (31 день), вересень (30 днів), жовтень (10 днів) ОСОБА_3 (код 2808521612);

4) 2020 звітний рік, страхові внески сплачені страхувальниками:

- лютий (29 днів), березень (20 днів) ПП ОСОБА_3 (код НОМЕР_4 );

- листопад (30 днів), грудень (31 день) ПП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_3 );

5) 2021 звітний рік, страхові внески сплачені страхувальниками:

- січень (31 день), лютий (28 днів) ПП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_3 ).

Відповідно до карток особового рахунку встановлено нарахування позивачу сум єдиного внеску: 09.02.2018 в сумі 8448 грн; 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн; 31.12.2018 сальдо на початок року недоїмка 15819,54 грн; 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн; 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн; 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн; 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн; 31.12.2019: сальдо на початок року недоїмка 26539,26 грн; 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн; 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн; 20.07.2020 в сумі 1039,06 грн; 19.10.2020 в сумі 3178,12 грн; 31.12.2020: сальдо на початок року недоїмка 35588,74 грн; 19.01.2020 в сумі 2200 грн; 30.01.2021: недоїмка 37788,74 грн; 31.12.2021: сальдо на початок року недоїмка 37788,74 грн.

Відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64 на суму боргу станом на 31.01.2021 у розмірі 37788,74 грн (недоїмка). (а.с. 64)

Заначена вимога направлена поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 4902303906507 на адресу позивача вказану у свідоцтві про державну реєстрацію ФОП: АДРЕСА_2 , проте відправлення повернуто зворотно контролюючому органу без вручення з відміткою поштового відділення «уточните адрес № кв-ры». (а.с. 64)

Відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64У на суму боргу станом на 23.04.2021 у розмірі 19512,02 грн (недоїмка). (а.с. 16, 65)

29.04.2021 відповідач звернувся до Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про примусове виконання вимоги від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64У на суму 19512,02 грн, на підставі якої 13.05.2021 відкрите виконавче провадження № 65407455.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу з єдиного внеску позивач звернулась до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64 на суму боргу станом на 31.01.2021 у розмірі 37788,74 грн направлена на адресу позивача: АДРЕСА_2 , поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 4902303906507, проте поштове відправлення повернуто зворотно контролюючому органу без вручення з відміткою поштового відділення «уточните адрес № кв-ры». Оскільки місцем реєстрації проживання позивача є адреса АДРЕСА_3 , направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) на неповну адресу без зазначення квартири, що унеможливило ані її вручення, ані повернення з підстав неможливості вручення, суд дійшов висновку про направлення такої вимоги контролюючим органом на неповну (неналежну) адресу позивача, що унеможливлює підтвердження факту узгодженості сум єдиного внеску, вказаних у такій вимозі, та відповідно свідчить про відсутність підстав для формування оскаржуваної у цій справі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64У, як такої що має статус узгодженої. Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64У на суму боргу станом на 23.04.2021 у розмірі 19512,02 грн за період з І кварталу 2019 року по ІV квартал 2020 року, у зв`язку із порушенням порядку узгодження нарахованих сум єдиного внеску протиправно сформована контролюючим органом.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

Як вказувалось вище, згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу позивача (форма ОК-5) у періоди з січня 2017 року по лютий 2019 року, з квітня 2019 року по жовтень 2019 року, з лютого 2020 року по березень 2020 року, з листопада 2020 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача сплачували ТОВ «Руш», ТОВ «Олдей логістик» ПП ОСОБА_2 , ПП ОСОБА_3 (а.с. 23-24)

Отже, позивач була найманим працівником, відповідно застрахованим і у зазначений період платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому за мінімальний за неї був її роботодавець.

Водночас колегія суддів зазначає, що окрім реєстрації позивача ФОП з 03.06.1998, відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_5 та витягу з ЄДР (а.с. 15, 77), 29.08.2005 здійснено також державну реєстрацію позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (включення відомостей про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця), що спростовує доводи позивача про відсутність у неї статусу суб`єкта підприємницької діяльності у спірний період.

При цьому відповідно до довідки ОК-5 за періоди березень 2019 року, листопад 2019 року січень 2020 року, травень - жовтень 2020 року сплата єдиного внеску не здійснювалась.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї у періоди з січня 2017 року по лютий 2019 року, з квітня 2019 року по жовтень 2019 року, з лютого 2020 року по березень 2020 року, з листопада 2020 року нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Водночас відповідачем порушено процедуру узгодження оскарженої вимоги, що є самостійною підставою для скасування оскарженої вимоги в цілому.

Так, відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790, яка набрала чинності з 04.01.2021, далі Інструкція № 449).

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції для платника - фізичної особи.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Сформована в ІТС вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається податковим органом платнику єдиного внеску в паперовій та/або електронній формі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності), зокрема, пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, на вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними ІТС включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

Якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки) (пункт 7 Розділу VI Інструкції № 449).

Відповідно до матеріалів справи у контролюючого органу відсутні підстави для формування (складення) оскаржуваної вимоги, оскільки нараховані суми єдиного внеску у розмірі 19512,02 грн не набули статусу узгодженого.

Так, донараховані суми єдиного внеску за період з І кварталу 2019 року по ІV квартал 2020 року у розмірі 19512,02 грн включені у склад вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64 на суму боргу станом на 31.01.2021 у розмірі 37788,74 грн (недоїмка).

Зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) для реалізації процедури узгодження направлена платнику єдиного внеску засобами поштового зв`язку.

Однак, станом на 31.01.2021 на адресу позивача: АДРЕСА_2 , поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 4902303906507 направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64 на суму боргу у розмірі 37788,74 грн, проте поштове відправлення повернуто зворотно контролюючому органу без вручення з відміткою поштового відділення «уточните адрес № кв-ры».

Оскільки місцем реєстрації проживання позивача є адреса: АДРЕСА_3 , направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) на неповну адресу без зазначення квартири, що унеможливило ані її вручення, ані повернення з підстав неможливості вручення, колегія суддів погоджує висновок суд першої інстанції про направлення такої вимоги контролюючим органом на неповну (неналежну) адресу позивача, що унеможливлює підтвердження факту узгодженості сум єдиного внеску, вказаних у такій вимозі, та відповідно свідчить про відсутність підстав для формування оскаржуваної у цій справі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64У, як такої що має статус узгодженої.

Отже, за таких підстав колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції дійшов про протиправність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 02.02.2021 № Ф-12412-53/64У, яка підлягає скасуванню, а позов відповідно задоволенню.

Доводи апелянта про неможливість скасування вимоги з формальних підстав є безпідставними, оскільки з літерою «У» може бути сформована лише узгоджена вимога, проте у спірних правовідносинах вимога № Ф-12412-53/64 статусу узгодженої не набула у зв`язку з обставинами, що зазначені вище, а тому відповідач не мав права формувати оскаржену вимогу, яка вже має статус виконавчого документа.

Доводи апелянта щодо відсутності його вини, оскільки ним вимогу направлено на адресу, яка зазначена в ЄДР, не мають правового значення для вирішення спору, тому що права позивача на отримання сформованої вимоги були порушені, а відповідно і порушені права на оскарження вимоги, наслідком чого і стало безпідставне додавання до вимоги літери «У», що надало їй статус узгодженої.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Судом першої інстанції повно та об`єктивно досліджено обставини справи і надано оцінку всім доводам сторін, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки справа відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 в адміністративній справі № 160/24152/21залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко