Постанова

від 16.11.2022 по справі 380/1483/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/1483/22 пров. № А/857/15025/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, ухвалене суддею Москаль Р.М. у м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 380/1483/22 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Максі» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товару,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210030/2 від 28.10.2021 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/210030/2 від 28.10.2021 року.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Максі» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці сплачений судовий збір в розмірі 2956 гривень 68 копійок.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки у ньому відповідач не здійснив розрахунок митної вартості і не навів відповідні мотиви. При цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували, товар, що оцінювався та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару,натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Таку позицію обґрунтовує тим, що, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару заявленого до митного оформлення, митний орган встановив відсутність у документах інформації про складові митної вартості товару.

У зв`язку із цим та внаслідок того, що декларант не надав документів, які витребовував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, скоригувавши митну вартість, на підставі даних, раніше визнаних митним органом митних вартостях.

З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що товариство з обмеженою відповідальністю «МФ Максі» та компанія FF Trade sp.z o.o., 37-700, Przemysl, ul. Jasinskiego, 56 B, Республіка Польща уклали дистриб`юторський договір № 01 від 24.02.2020 року про поставку різного роду побутових виробів, зокрема, фурнітури для меблів, кріпильних виробів, виробів із пластмас, тощо.

На підставі рахунків-фактур (інвойсів) № FA/20/10/2021 від 19.10.2021 року та № FA/21/10/2021 від 19.10.2021 року позивач придбав товар, загальною вартістю 47694,61 євро, спосіб оплати, визначений у рахунках-фактурах «післяоплата», термін оплатидо 18.12.2021 року.

25.10.2021 року позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № UA209140/2021/110227, відповідно до якої заявив до митного оформлення товар, зокрема, арматуру для кріплення та фурнітура для меблів з недорогоцінних металів, частини меблів з металу, полірувальні засоби (мастики) для догляду за дерев`яними меблями, підлогами та іншими дерев`яними поверхнями, вироби з пластмас: кріпильні вироби та фурнітура, фурнітура з недорогоцінних металів для меблів, завіси, вироби столові, кухонні або інші побутові вироби та їх частини з чорних металів з найменуванням, описом та характеристиками, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Разом з митною декларацією № UA209140/2021/110227 декларант надав такі документи: дистриб`юторський договір № 01 від 24.02.2020 року; додаток до договору № 1 від 29.09.2021 року; технічну Специфікацію № 15 від 21.10.21 року; рахунок № FA/20/10/2021 від 19.10.2021 року; рахунок № FA/21/10/2021 від 19.10.2021 року; рахунок на транспортування № 78 від 21.10.2021 року; довідка про транспортні витрати № 21/10 від 21.10.2021 року; митна декларація країни відправлення № 21PL402010E1628297 від 23.10.2021 року; пакувальний лист б/н FA/20/10/2021 від 19.10.2021 року; пакувальний лист б/н FA/21/10/2021 від 19.10.2021 року; автотранспортна накладна б/н від 22.10.2021 року; декларація про походження товару FA/20/10/2021 від 19.10.2021 року; сертифікат про походження товару EUR.1 PL/MF/AR 0177002 від 21.10.2021 року; рахунок-фактура на надання транспортно-експедиційних послуг № 78 від 21.10.2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 21/10 від 21.10.2021 року, висновок про вартісні показники товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20/1/056 від 05.03.2020 року; договір на перевезення вантажів № ЯТМ050702021 від 05.07.2021 року.

25.10.2021 року, перевіривши ці документи, Львівська митниця повідомила декларанта про те, що необхідно подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів зазначених у митній декларації під номерами 1, 3, 7 (арматура кріплення та фурнітура для меблів із недорогоцінних металів, вироби столові, кухонні або іншій побутові вироби та їх частини з чорних металів), а саме:

1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на повідомлення митниці, позивач подав наступні документи: скан-копію дистриб`юторського договору № 01 від 24.02.2020 року; скан-копію рахунку № FA/20/10/2021 від 19.10.2021 року; скан-копію рахунку № FA/21/10/2021 від 19.10.2021 року; скан-копію рахунку на транспортування № 78 від 21.10.2021 року; скан-копію довідки про транспортні витрати № 21/10 від 21.10.2021 року; скан-копію висновку експертного товарознавчого дослідження № 20/1/056 від 05.03.2020 року; скан-копію митної декларації країни відправлення № 21PL402010E1628297 від 23.10.2021 року. Страхування вантажу не проводилось.

На підтвердження заявленої митної вартості за товарами вказаними у митній декларації під номерами 1, 3, 7 додатково надав такі документи: банківські документи, що підтверджують оплату попередніх рахунків: платіжне доручення № 31 від 16.03.2021 року; платіжне доручення № 32 від 29.03.2021 року; платіжне доручення № 33 від 06.04.2021 року; платіжне доручення № 61 від 28.09.2021 року; платіжне доручення 62 від 29.09.2021 року; платіжне доручення № 63JBKLLA від 08.10.2021 року. Рахунки про купівлю даного товару відправником: скан-копію посередницького інвойсу № RSNEW20210525 від 25.05.2021 року; скан-копію посередницького інвойсу № RSNEW20200617 від 17.06.2020 року; скан-копію посередницького інвойсу № RSNEW20201030 від 30.10.2020 року; скан-копію посередницького інвойсу № FV/0043/10/2021 від 11.10.2021 року; скан-копію посередницького інвойсу № F/007507/21 від 12.10.2021 року; скан-копію посередницького інвойсу № 120/21000924 від 18.10.2021 року; скан-копію посередницького інвойсу № 120/21000925 від 18.10.2021 року; скан-копію посередницького інвойсу № 120/21000926 від 18.10.2021 року; скан-копію посередницького інвойсу № 0892/S/2021 від 18.10.2021 року. Підтвердження про оплату інвойсів № RSNEW20210525 від 25.05.2021 року, RSNEW20200617 від 17.06.2020 року, RSNEW20201030 від 30.10.2020 року: скан-копія підтвердження оплати № 97404144948 від 26.05.2021 року; скан-копія підтвердження оплати № 97404152019 від 22.09.2021 року; скан-копія підтвердження оплати № 97404162347 від 02.11.2020 року; скан-копія підтвердження оплати № 97404176489 від 15.03.2021 року; скан-копія підтвердження оплати № 97404136227 від 17.06.2020 року; скан-копія підтвердження оплати № 97404162208 від 28.02.2020 року. Виписку з бухгалтерської документації: скан-копія видаткової накладної № 5 від 25.02.2021 року; скан-копія видаткової накладної № 6 від 25.02.2021 року; скан-копія видаткової накладної № 7 від 25.02.2021 року; скан-копія видаткової накладної № 12 від 01.04.2021 року; скан-копія видаткової накладної № 13 від 16.03.2021 року.

Проаналізувавши ці документи, відповідач вказав про неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за ціною договору мотивуючи це тим, що:

1) подані до митного оформлення документине містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар;

2) в рахунку транспортних витрат від 21.10.2021 року № 78 відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат. Розмір транспортних витрат є значно нижчим в порівнянні з іншими транспортними витратами зважаючи на таку саму відстань;

3) надана специфікація на товар неналежної якості, її неможливо прочитати.

4) рахунок-проформа та довідка про оплату до митного оформлення не подавались, хоча проформа зазначена у контракті, як документ, відповідно до якого здійснюється оплата за товар.

Як наслідок, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2021/210030/2 від 28.10.2021 року.

Джерелом інформації для коригування митної вартості є: МД тов., 1 - № UA209140/2021/109634 від 22.10.2021 року - 4.07 дол. США за кг. МД тов., 3 - № UA100100/2021/606707 від 19.10.2021 року - 5.01 дол. США за кг. МД тов., 7 - № UA100160/2021/451744 від 08.10.2021 року - 3.86 дол. США за кг.

З метою випуску товару у вільний обіг, декларант подав нову митну декларацію № 209140/2021/112159, сплативши фінансову гарантію.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно достатті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 1 та 2статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено у частині 3статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з пунктом 2 частини 6статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3статті 57 МК Українивизначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант має подати такі документи:

1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Витребування відповідачем вказаних вище документів було зумовлено тим, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Це відповідач пов`язує із тим, що подані до митного оформлення документине містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар, відсутнє документальне підтвердження всіх складових транспортних витрат, специфікацію на товар неможливо прочитати, відсутня рахунок-проформа.

Що стосується відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар, то позивач надав для цього рахунки-фактури від 19.10.2021 року на партії товарів, у яких зазначена ціна товарів. Позивач при митному оформленні не надав платіжні документи про оплату товару, оскільки, згідно із цими фактурами, термін оплати за товар до 18.12.2021 року.

При цьому, апеляційний суд відхиляє твердження відповідача про те, що у дистриб`юторському контракті зазначений лише один спосіб оплати, а саме на підставі рахунку-проформи, шляхом попередньої оплати протягом 24 годин з моменту підтвердження замовлення, оскільки, у п. 3.2. дистриб`юторського договору № 01 від 24.02.2020 року зазначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 180-ти календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю чи його представнику (перевізнику).

Саме цей другий спосіб оплати сторони погодили у рахунку-фактурі, де, зокрема, визначили конкретну дату оплати за товар.

Тому, твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документине містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар, є необґрунтованим, оскільки на момент митного оформлення оплата за товар ще не відбулася.

Що стосується тверджень відповідача про відсутність документального підтвердження всіх складових транспортних витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

На підтвердження складових транспортних витрат позивач надав: експедиційний договір перевезення вантажу № ЯТМ05072021, рахунок на транспортування № 78 від 21.10.2021 року; довідку про транспортні витрати № 21/10 від 21.10.2021 року; автотранспортну накладна б/н від 22.10.2021 року.

У цих документах зазначено пункт навантаження, ціна до кордону України, ціна від кордону України до покупця у місто Харків, пункт розвантаження місто Харків. Тобто ці документи містять вартість перевезення.

Натомість відповідач зазначає, що розмір транспортних витрат є значно нижчим в порівнянні з іншими транспортними витратами зважаючи на таку саму відстань, однак, жодних обґрунтувань цього твердження не надає.

Тому, апеляційний суд відхиляє твердження відповідача про відсутність документального підтвердження складових транспортних витрат.

Далі відповідач зазначив, що позивач для митного оформлення надав специфікацію на товар, яку неможливо прочитати.

Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що, згідно із частиною 1статті 53 МК України, специфікація на товар не є документом, що підтверджує митну вартість товару, а є лише документом, який витребовує митний орган, у випадку, якщо у документах, що підтверджують митну вартість є розбіжності, ознаки підробки, або такі не містять інформації про ціну товару.

З цих підстав, апеляційний суд вважає безпідставним посилання відповідача на недоліки специфікації, як обставину, з якою МК України пов`язує витребування додаткових документів.

Далі відповідач зазначає, що до митного оформлення товару позивач не подав рахунок-проформу, хоча цей документ зазначений у контракті, як документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар.

Рахунок-проформа, це документ, який виставляється покупцеві для попередньої оплати за товар.

Як уже зазначав вище апеляційний суд, дистриб`юторський договір містить два варіанти оплати, а саме передоплата та післясплата. Перший здійснюється на підставі рахунку-проформи, а другий на підставі рахунку-фактури після отримання товару, але не пізніше 18.12.2021 року. Сторони погодили другий варіант оплати за товар, тому рахунок-проформа сторонами договору не складався.

Звідси, апеляційний суд вважає, що відповідач безпідставно посилався на відсутність рахунку-проформи, як одного з документів, що підтверджує митну вартість товару.

Отже, на думку апеляційного суду, сумніви митного органу щодо митної вартості товарів є необґрунтованими, що позбавляє митний орган права витребовувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та самостійно коригувати митну вартість.

Крім цього, апеляційний суд зазначає, що, як слідує із матеріалів справи, відповідач обрав резервний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 93 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару зазначив, що визначив митну вартість товару № 1, 3, 7, зважаючи на раніше визнану (визначену) митним органом митну вартість, та послався на митні декларації: МД тов., 1 - № UA209140/2021/109634 від 22.10.2021 року - 4.07 дол. США за кг. МД тов., 3 - № UA100100/2021/606707 від 19.10.2021 року - 5.01 дол. США за кг. МД тов., 7 - № UA100160/2021/451744 від 08.10.2021 року - 3.86 дол. США за кг.

Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Такого висновку суд дійшов зважаючи на те, що одиниця виміру товару ввезеного позивачем є штука, а одиниця виміру товару, яку вказав відповідач у оскарженому рішенні є кілограми.

Крім того, митний орган володів аналітичною інформацією, що є на сайті bi.customs.gov.ua, яка побудована на даних Держмитслужби, про митні оформлення інших ідентичних чи аналогічних товарів, а саме: товару № 1 -0,83 USD, товару № 3- 0,78 USD, товару № 7- 2,57 USD.

Однак ціна, яку визначив відповідач не співпадає з цими цінами.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості відсутні порівняльні характеристики товару, який ввозив позивач та того, який за основу коригування обрала митниця.

Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати.

Отже, адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року в справі № 380/1483/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 18.11.2022 року