Постанова

від 17.11.2022 по справі 400/2136/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа №400/2136/19

адміністративне провадження № К/9901/33488/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 400/2136/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Євро-Пласт» до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Крусяна А. В., Градовського Ю. М., Яковлєва О. В.) від 04 березня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 15 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «Євро-Пласт» (далі - ТОВ «ТПК «Євро-Пласт») звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2019 року:

- № 0018621402 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1492431,25 грн, у тому числі 1193945 грн за податковими зобов`язаннями та 298486,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00018611402 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1658256,25 грн, у томі числі 1326605 грн за податковими зобов`язаннями та 331651,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Твердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року позов задоволено.

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року: №№0018621402 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1450389,96 грн, у тому числі 1160311,97 грн за податковими зобов`язаннями та 290077,99 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00018611402 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1611543,75 грн, у томі числі 1289235 грн за податковими зобов`язаннями та 322308,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 22 березня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - без змін.

8. 06 грудня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшло клопотання про заміну відповідача у цій справі, а саме, замінити Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

8.1 Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну відповідача - Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) на Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Миколаївській області на підставі направлень від 17 грудня 2018 року №№3923/14-29-03-01-28, 3924/14-29-03-01-28, 3925/14-29-03-01-28, від 10 січня 2019 рок №79/14-29-03-01-28 виданих відповідно до наказу від 29 жовтня 2018 року № 2370 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» за період діяльності з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

11. За результатами проведення перевірки складений акт від 28 січня 2019 року № 124/14-29-14-02/36061419, яким встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податковому кодексі України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на суму 1193945 грн.; п. 198.1,п. 198.3,п. 198.6 ст. 198, п .200.1, п. 200.2, ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1326605 грн.

12. На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року:

- № 0018621402 щодо збільшення грошового зобов`язання за податком на прибуток у розмірі 1492431,25 грн, у тому числі 1193945 грн за податковими зобов`язаннями та 298486,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00018611402 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1658256,25 грн, у томі числі 1326605 грн за податковими зобов`язаннями та 331651,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Кеймел», ТОВ «Квантос», ТОВ «Димакс Юг», ТОВ «Центрторг-Юг», ТОВ «Торгопт СК», ТОВ «Енергобудкарго», ТОВ «Олісса», ТОВ «Трейдфонік», ТОВ «Чест Компані», ТОВ «Сварог Трейд», ТОВ «Колор Експо», ТОВ «Буд Строй ЛТД», зокрема рух товару, послуг та коштів, факт поставки товару, послуг, їх оприбуткування, зберігання, використання в подальшій господарській діяльності підприємства, господарська мета таких операцій та їх економічна доцільність, підтверджується відповідними первинними документами, а тому формування позивачем показників його податкової звітності за результатами таких операцій відповідає вимогам чинного податкового законодавства, є правомірним та вказує на належність виконання позивачем його податкових зобов`язань.

15. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що 30 травня 2016 року, 09 червня 2016 року та 22 червня 2016 року між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (замовник) та ТОВ «Інтех К» (підрядник) складені договори на виконання робіт № 41, 47, 54 за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. Зазначені договори та бухгалтерські документи від імені ТОВ «Інтех К» підписано директором ОСОБА_1.

15.1 Водночас апеляційний суд зауважив, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року у справі № 759/11929/17 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

15.2 Ураховуючи викладене, апеляційний суд погодився з висновком відповідача про те, що складені первинні документи не відповідають дійсності та не підтверджують реальність факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтех К», зважаючи на статус фіктивного підприємства та відсутність необхідних трудових та технічних ресурсів, а тому угоди,укладені з цим контрагентом, є нереальними.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі.

17. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

17.1 Зокрема, скаржник цитує висновки Верховного Суду про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати.

18. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на фактичну неможливість контрагентів позивача виконати договірні зобов`язання в задекларованих обсягах та у встановлені договорами строки.

18.1 Так, скаржник посилається на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, що, своєю чергою, свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

18.2 При цьому, сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності документів.

19. Крім того, скаржник зауважує, що для підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача до перевірки не було надано документів, які підтверджують транспортування будівельних матеріалів, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо, по контрагентам ТОВ «Кеймел», ТОВ «Енергобудкарго», ТОВ «Сварог Трейд» та ТОВ «Колор Експо».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Аналіз змісту касаційної скарги та доводів скаржника свідчить про те, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог; касаційна скарга не містить викладу доводів скаржника щодо оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові.

22. Оскільки рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, враховуючи окреслені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду, підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду апеляційної інстанції у межах даного касаційного провадження відсутні.

23. Верховний Суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права в частині задоволених позовних вимог, зазначає таке.

24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

25. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

26. При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

27. Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

28. Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

29. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

30. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

31. За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

32. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

33. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

34. Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

35. Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до підпункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

36. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

37. Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

38. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

39. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

40. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

41. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

42. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

43. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» здійснює діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).

45. Згідно з матеріалами справи, предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами: ТОВ «Кеймел», ТОВ «Квантос», ТОВ «Димакс Юг», ТОВ «Центрторг-Юг», ТОВ «Торгопт СК», ТОВ «Енергобудкарго», ТОВ «Олісса», ТОВ «Трейдфонік», ТОВ «Чест Компані», ТОВ «Сварог Трейд», ТОВ «Колор Експо», ТОВ «Буд Строй ЛТД», ТОВ «Інтех К» щодо придбання будівельних послуг та матеріалів.

46. Так, 11 листопада 2017 року між ТОВ «ТПК «Євро-пласт» (покупець) та ТОВ «Кеймел» (продавець) укладено договір поставки товару № 0111, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію, у кількості та номенклатурі і по ціні, згідно виставлених рахунків, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар - будівельні матеріали.

46.1 Виконання умов договору підтверджується первинними документами: рахунками-фактурами, видатковими, податковими накладними, платіжними документами.

47. 05 вересня 2017 року, 12 вересня 2017 року, 14 вересня 2017 року та 18 вересня 2017 року між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (замовник) та ТОВ «Чест Компані» (підрядник) укладено договори на виконання робіт № 05/09, 12/09/17, 4/09/17, 18/09/17, відповідно до умов яких підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт.

47.1 На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконання будівельних робіт; акти приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду.

48. 12 жовтня 2017 року між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (покупець) та ТОВ «Чест Компані» (продавець) укладено договір поставки товару № 305, згідно умов відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію у кількості та номенклатурі і по ціні, згідно виставлених рахунків, а покупець зобов`язується прийняти товар (будівельні матеріали) та оплатити його на умовах даного договору.

48.1 На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду: рахунок фактуру, видаткові, податкові накладні, платіжні документи.

49. 01 лютого 2016 року, 05 лютого 2016 року, 03 березня 2016 року та 04 березня 2016 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Квантос» (підрядник) укладені договори на виконання робіт № 0102, 0502, 0303, 0403, згідно умов яких підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт.

49.1 На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконання будівельних робіт; картки по рахунку 631.

50. 01 червня 2017 року між позивачем та ТОВ «Торгопт-СК» (підрядник) укладено договір на виконання робіт № 34Т, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт.

50.1 На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконання будівельних робіт; картки по рахунку 631; акт приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду.

51. 17 травня 2017 року між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» та ТОВ «Центрторг Юг» укладено договір виконаних робіт № 1705, за умовами якого підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт.

51.1 На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконання будівельних робіт; картки по рахунку 631; акти приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду.

52. 07 липня 2017 року між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (замовник) та ТОВ «Енергобуд Карго» (підрядник) укладено договір на виконання робіт № 07/07/17, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт.

52.2 Крім того, 21 червня 2017 року між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (покупець) та ТОВ «Енергобуд Карго» (продавець) укладено договір поставки товару № 216, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію.

52.3 На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконання будівельних робіт; акт приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду; рахунки-фактури; картки рахунку 631.

53. 15 червня 2017 року між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (покупець) та ТОВ «Димакс-Юг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 156, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

53.1 На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: рахунок-фактуру; видаткову накладну; картку рахунок 631.

54. 27 жовтня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Колор Експо» укладено договір поставки товару № 270, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію: будівельні матеріали.

54.1 На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду: рахунок-фактуру; видаткову накладну; картку рахунок 631.

55. 08 червня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Олліса» укладено договір на виконання робіт № 08/06-1, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт.

55.1 На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконання будівельних робіт; акт приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду.

56. 16 липня 2017 року, 20 липня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Трейдфонік» укладено договори на виконання будівельних робіт №16/07/17, 20/07/17, згідно умов яких підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи.

56.1 На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконання будівельних робіт; акт приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду.

57. 06 серпня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Сварог-Трейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №0609, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

57.1 На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду: рахунок-фактуру; видаткову накладну; картку рахунок 631.

58. 11 квітня 2016 року, 14 квітня 2016 року, 18 квітня 2016 року, 28 квітня 2016 року між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (замовник) та ТОВ «Буд Строй ЛТД» (підрядник) укладено договори на виконання робіт № 280, 1143, 182, 183, 283 згідно умов якого підрядник) приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт.

58.1 На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконання будівельних робіт; картки рахунку 631.

59. Суди попередніх інстанцій зауважили, що матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями та банківськими виписками, підтверджується здійснення розрахунків позивачем з вказаними контрагентами за господарськими операціями між ними, а також предмет і мета здійснення таких операцій відповідають видам діяльності позивача за КВЕД.

60. Крім того, дослідивши предмет та умови вказаних договорів і первинну документацію, складену під час виконання операцій за ними, суди попередніх інстанцій зауважили, що постачання позивачу товару та послуг вказаними контрагентами за вказаними договорами (контрактами) відповідає вимогам законодавства.

61. При цьому, матеріалами справи підтверджується факт використання товарів, послуг, придбаних позивачем у зазначених контрагентів, в його господарській діяльності.

62. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

63. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

64. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

65. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

66. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року № К/9901/873/18.

67. Крім того, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

68. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 814/937/15.

69. Водночас апеляційний суд зауважив, що в ході розгляду справи позивачем підтверджено наявність в нього матеріально-технічної бази і достатньої кількості кваліфікованого персоналу для використання в його господарській діяльності товарів, послуг придбаних у вищезазначених контрагентів за відповідними договорами.

70. Щодо посилання скаржника на відсутність ТТН та подорожніх листів, то колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН та подорожніх листів не можуть свідчити про нереальність операцій, оскільки ТТН є доказом факту перевезення товару, натомість факт передання товару та відповідно набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

71. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/11879/13-а, від 16 травня 2018 року у справі № 2а-0870/12052/11, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-10089/11/1370 та від 17 квітня 2018 року у справі № 816/1587/17.

72. У ході розгляду справи установлено, що видаткові накладні були надані позивачем при перевірці. Товар, який придбавався позивачем (будівельні матеріали), відповідає його виду діяльності та використовувався у господарській діяльності останнього.

73. Колегія суддів також звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

74. Подібні висновки міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 804/939/16, від 26 червня 2018 року у справі № 826/3006/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/11629/1 та від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

75. Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що доводи відповідача щодо порушення кримінального провадження від 09 жовтня 2018 року № 32018100000000176 відносно посадових осіб ТОВ «Буд Строй ЛТД» є необґрунтованими, оскільки податковим органом не надано жодних належних і допустимих у розумінні статей 73,74 КАС України доказів, які б підтверджували, що у рамках досудового слідства у межах вказаного провадження порушеного значно пізніше ніж відбувалися господарські взаємовідносини, встановлено беззаперечні докази фіктивності спірних операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Буд Строй ЛТД», а також не надано ані відповідних процесуальних документів, ані вироку суду.

76. Водночас апеляційний суд зауважив, що посилаючись на фіктивний статус контрагентів позивача апелянт мав довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору.

77. Крім того, апеляційний суд зауважив, що на момент вчинення спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами вони були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як діючі підприємства та перебували на обліку в податкових органах як платники податків і апелянт взагалі не скористався своїм правом на вжиття відповідних заходів згідно з приписами статті 184 ПК України.

78. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 814/3520/13-а.

79. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що факт постачання та реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами належним чином підтверджений первинними документами.

80. Крім того, колегія суддів зауважує, що судова практика, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є нерелевантною обставинам цієї справи.

VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

81. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

82. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

83. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

VII. ВИСНОВКИ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

84. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

85. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) на Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 400/2136/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов