Ухвала

від 18.11.2022 по справі 280/4995/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2022 року

м. Київ

справа №280/4995/21

адміністративне провадження № К/990/30406/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства (ФГ) «ТЕРНІВКА» до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2020 №00064630901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500 000,00 грн за порушення частин першої, восьмої, шістнадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

31.10.2022 ГУ ДПС направило на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). За змістом касаційної скарги ГУ ДПС доводить неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частин першої, восьмої, десятої, дев`ятнадцятої та двадцять першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм в постанові від 17.02.2022 у справі №420/14246/20.

Суд апеляційної інстанції встановив, що штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2020 №00064630901 застосовані до позивача за зберігання без ліцензії з 01.07.2019 по 29.09.2020 пального за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Запорізька, буд. 40.

Апеляційний суд зазначив, що контролюючим органом належними та допустимими доказами не підтверджено висновок в акті перевірки про зберігання позивачем у певні проміжки часу у відповідному резервуарі конкретно визначеної кількості паливно-мастильних матеріалів. Дослідивши зміст акта перевірки, суд встановив, що цей висновок ґрунтується тільки на засвідченні факту придбання позивачем палива та факту відсутності палива на час перевірки, без встановлення, однак, фактичних обставин щодо зберігання палива, зокрема, щодо місця зберігання, залишків палива у відповідні проміжки часу та його використання.

За таких обставин суди не відхилили доводи позивача, що він має у користуванні земельні ділянки, для обробки яких задіяна сільськогосподарська техніка, і що все пальне придбавалось для власних потреб та розливалось у пересувні ємності сільськогосподарської техніки та споживчу тару об`ємом до 5 літрів.

Врахувавши вищезазначені обставини та застосувавши норми статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суд апеляційної інстанції виснував, що висновки відповідача про порушення позивачем положень норм вказаної статті не є достатньо вмотивованими та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально, що, у свою чергу, свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень, відповідач фактично оспорює висновок суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган не довів зберігання позивачем пального в паливних баках сільськогосподарської техніки. Цей довід лежить у площині оцінки апеляційним судом доказів у справі, встановлення на підставі такої оцінки обставин у справі та міг би стосуватися підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, частини другої статті 353 КАС, яку, однак, ГУ ДПС у касаційній скарзі не зазначає.

У касаційній скарзі ГУ ДПС також наводить довід про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України та без врахування висновку Верховного Суду у постановах від 23.10.2020 у справі №816/2932/15 та від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

На обґрунтування цього доводу ГУ ДПС зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно прийняли до уваги та дали оцінку наданим позивачем під час судового розгляду документам (договору від 17.02.2020 №1702 про виконання робіт (встановлення додаткових паливних баків на комбайн), акту приймання-передачі робіт від 19.02.2020, договору оренди паливних баків від 20.03.2020, акту обстеження, оцінки та прийому-передачі паливних баків від 20.03.2020), оскільки останні не були надані до перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 23.10.2020 у справі №816/2932/15 та від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, застосував норму пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у взаємозв`язку із нормами пункту 44.1 цієї статті, тобто висновок Верховного Суду стосується документів, які є підставою внесення показників до податкової звітності (первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством).

В розвиток висновку в цих постановах Верховний Суд у постанові від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а зазначив, що вимога пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України стосується тих документів, які є підставою бухгалтерського та податкового обліку, інші документи знаходяться поза межами дії норми вказаного пункту.

Підсумовуючи викладене, довід ГУ ДПС про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України також не знайшов підтвердження.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 248, 328, пунктом 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко