Постанова

від 06.09.2006 по справі 20-3/156

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-3/156

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 01 вересня 2006 року  

Справа № 20-3/156

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Гоголь Ю.М.) від 12.07.2006 року у справі № 20-3/156

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочнихвин" (вул. Маліновського, 20,Інкерман, м. Севастополь,99703)

до           Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Ноября, 3,Севастополь,99042)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000012100/0/916 від 14.11.2005 року

                                                            ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя   Гоголь Ю.М.) від 12.07.2006 року у справі № 20-3/156 задоволено позов Державного підприємства "Інкерманський завод марочних вин" до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000012100/0/916 від 14.11.2005 року.

                    Не погодившись з рішенням суду Державна податкова інспекція у Балаклавському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

                    Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 29.08.2006 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Дугаренко О.В. на суддю Градову О.Г.

                    У судовому засіданні 29.08.2006 року оголошувалась перерва. Після оголошеної перерви 01.09.2006 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справу повідомлені належним чином.

                    Ухвалою суду від 31.08.2006 року за клопотанням податкової інспекції у порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу було проведено заміну позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкерманський завод марочних вин".

                    Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутності сторін за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

                    При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.

                    Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя було проведено планову комплексну документальну перевірку Державного підприємства "Інкерманський завод марочних вин" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства у період з 01.07.2004 року до 30.06.2005 року. По результатах перевірки був складений акт №139/9591/23-123/00411909 від 04.11.2005 року.

                    Перевіркою зокрема було встановлено порушення пунктів „а”, „б” статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” –Державним підприємством "Інкерманський завод марочних вин" було занижено податкове зобов'язання з акцизного збору в сумі 22,10 грн., підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами” у частині непредставлення розрахунку акцизного збору за січень 2005 року по граничному строку представлення до 20.02.2005 року. Також перевіркою було встановлено необґрунтоване застосування Державним підприємством "Інкерманський завод марочних вин" пільги по акцизному збору у липні, серпні, вересні та листопаді 2005 року при здійсненні експортних операцій без виконання двох обов'язкових умов, передбачених пунктом „г” частини 2 статті 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

                    На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012100/0/916 від 14.11.2005 року про визначення суми податкового зобов'язання по сплаті акцизного збору на виноробство у розмірі 33181,85 грн., з яких 22,10 грн. –сума основного платежу, 33159,75 грн. –сума штрафних санкцій.

                    Задовольняючи позов у повному обсязі, господарський суд першої інстанції при прийнятті рішення керувався вимогами статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”, згідно з якою акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що пунктом „г” частини 2 статті 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” не визначено об'єкт оподаткування, строк, протягом якого повинна надійти валютна виручка, а також не визначено черговість подій, тобто не вказано, що повинно бути раніше –отримання валютної виручки чи відвантаження товару.

                    В апеляційні скарзі податкова інспекція не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема відповідач вказує на те, що суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних відносин норми Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, а саме пункту „г” частини 2 статті 3, який встановлює обов'язкову умову для застосування пільг для оподаткування акцизним збором –надходження валютної виручки на валютний рахунок продавця-резидента України. Також податкова інспекція вважає, що спір був розглянутий судом першої інстанції не в повному об'ємі, оскільки суд у рішенні не обґрунтував свою правову позицію щодо неправомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне представлення розрахунку акцизного збору.

                    Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

                    Як вбачається з акту перевірки Державне підприємство "Інкерманський завод марочних вин" у перевіряємому періоді на підставі контрактів №1/2001 від 04.03.2001 року з товариством з обмеженою відповідальністю „Агора” (м. Корольов, Росія) та №17 від 23.08.2004 року з товариством з обмеженою відповідальністю „Мегатис” (м. Москва, Росія) здійснювало зовнішньоекономічну діяльність по реалізації вино продукції власного виробництва за межі митної території України.

                    Перевіркою було встановлено, що підприємство застосовувало пільги по сплаті акцизного збору по зазначеним контрактам у податковому періоді, у якому відбулося відвантаження товару.

                    Вказані факти позивачем не оспорюються.

                    В преамбулі Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” зазначено, що цей Закон визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

                    Згідно з пунктом „г” частини 2 статті 3 цього Закону не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.

                    Зазначена норма вказує на необхідність додержання певних умов для застосування пільг по сплаті акцизного збору, а саме: підтвердження факту експорту алкогольної продукції та надходження валютної виручки на валютний рахунок продавця-резидента України.

                    Більш того відповідно до частини 5 статті 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” у разі реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів на експорт чи обміну їх на іншу продукцію у зовнішньоекономічних відносинах, яка відповідно до чинного законодавства не підлягає оподаткуванню акцизним збором, платнику податку повертається з бюджету сплачена сума акцизного збору за умови надходження валютних коштів на валютний рахунок підприємства або оприбуткування продукції, одержаної в результаті товарообмінної операції, пред'явлення підтверджувальних документів (договору на товарообмінні операції, вантажної митної декларації).

                    Виходячи з аналізу зазначеної норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що платник акцизного збору при здійсненні експортних операцій з алкогольними напоями та тютюновими виробами повинен самостійно визначати податкове зобов'язання по акцизному збору, яке у свою чергу буде перераховане з застосуванням пільг передбачених пунктом „г” частини 2 статті 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” за умови та у момент надходження валютної виручки на валютний рахунок платника акцизного збору.

                    Таким чином, судова колегія дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, оскільки цей закон є спеціальним з питань оподаткування акцизним збором, до того ж у порівнянні з Декретом Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” цей Закон має вищу юридичну силу. Тому судова колегія вважає висновки господарського суду щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення №0000012100/0/916 від 14.11.2005 року в частині застосування штрафних санкцій за необґрунтоване застосування пільг по акцизному збору в сумі 32989,75 грн. необґрунтованими та такими, що не засновані на вимогах податкового законодавства.

                    Судова колегія також вважає за доцільне зазначити, що у позовній заяві позивач не навів доводів, якими він обґрунтовує незгоду з спірним повідомленням-рішенням №0000012100/0/916 від 14.11.2005 року в частині застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами” за несвоєчасне подання розрахунку акцизного збору в сумі 170,00 грн.

                    Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    Оскільки позивачем не було надано доказів, які б спростовували висновки податкової інспекції щодо правомірності застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн., та у судовому засіданні 29.08.2006 року не заперечували проти спірного повідомлення-рішення у цій частині, то судова колегія вважає позовні вимоги у цій частині не підлягаючими задоволенню.

                    Як свідчать матеріали справи, позивач уточненням позовних вимог від 10.07.2006 року відмовився від позовних в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012100/0/916 від 14.11.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання по акцизному збору в сумі 22,10 грн.

                    Однак, рішенням від 12.07.2006 року суд першої інстанції повністю задовольнив позов.

                    Пунктом 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

                    Оскільки суд першої інстанції визнав недійсним податкове повідомлення-рішення №0000012100/0/916 від 14.11.2005 року лише в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 33159,75 грн., не вирішивши питання про припинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне припинити провадження у частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012100/0/916 від 14.11.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання по акцизному збору в сумі 22,10 грн. у зв'язку з відмовою позивача від позову у цій частині.

                    Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя, та вважає рішення господарського суду першої інстанції підлягаючим скасуванню як необґрунтоване та не засноване на вимогах закону.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя задовольнити частково.

                    2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.07.2006 року у справі № 20-3/156 скасувати.

                    3. У задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012100/0/916 від 14.11.2005 року в частині застосування штрафних санкцій по акцизному збору на виноробство в сумі 33159,75 грн. відмовити.

                    4. В інший частині провадження у справі припинити.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          В.С. Голик

                                                                                          О.Г. Градова