Постанова

від 15.11.2022 по справі 512/119/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №512/119/20

Апеляційне провадження №22-ц/813/4583/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Савранського районного суду Одеської області від 21 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бростовської Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2020 року ОСОБА_3 , від імені якого діяв адвокат Юдін О.Ю., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Позов обґрунтовано тим, що 18 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які є подружжям, укладений договір купівлі - продажу належних відповідачам земельних ділянок, а саме за:

- державним актом НА №553170, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,8457, кадастровий номер 5124383200:01:006:0156, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- державним актом НА №553171, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,8457, кадастровий номер 5124383200:01:006:0155, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В оплату вартості вказаних земельних ділянок відповідачі отримали від позивача за земельні ділянки 40000 грн. та 60000 грн., що разом становить 100000 грн. Ці обставини підтверджуються двома розписками, які були підписані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

В подальшому виявилося, вказані договори купівлі-продажу виявилися нікчемними, що має наслідком повернення коштів.

Посилаючись на те, що відповідачі частково повернули суму боргу у розмірі 10000 грн., позивач просив стягнути з них з солідарно суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьої процентів річних від простроченої суми в загальному розмірі 276 194,38 грн. на підставі ст.ст.1212,625 ЦК України (а.с.2-6).

18 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 адвокат Пілюк Р.В. подав до суду заяву в якій зазначив, що відповідачі заперечують як факт укладання нікчемних договорів, так і факт отримання коштів, а також просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_3 позовну давність з тих підстав, що з часу укладання договорів від 18 січня 2012 року минуло 8 років (а.с.77).

Зміст судовогорішеннясуду першоїінстанції

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 21 липня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми в загальному розмірі 276 194,38 грн.

Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 1 906,45 грн. з кожного (а.с.99 -102).

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги та заперечень на скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

Неправильність рішення суду обґрунтована порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи письмової заяви їх представника адвоката Пілюка Р.В. в суді першої інстанції, та крім того, зводяться до того, що будь-яких коштів на погашення боргу, якого не існувало, вони позивачу не передавали, що розписка про повернення коштів підписана лише ОСОБА_3 , невідомо кому адресована та є неналежним доказом, (а.с.105-107).

У запереченнях на скаргу представник позивача адвокат Юдін О.Ю. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги ( а.с.138-144).

Учасники судового процесу про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 15 листопада 2022 року повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи у режимі відеоконференції або відкладення розгляду справи на іншу дату з поважних причин не подавали, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1212, 625 ЦК України та виходив з доведеності факту отримання відповідачами грошових коштів у розмірі 100 000 грн. на підставі розписок від 18 січня 2012 року, які відмовляються добровільно їх повернути. Місцевий суд також дійшов висновку про те, що позовна давність позивачем не пропущена, оскільки відповідачі 23 грудня 2014 року повернули йому 5000 грн. в рахунок погашення боргу, а 30 листопада 2017 року ще 5000 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_3 пропущена позовна давність, а тому в позові має бути відмовлено в повному обсязі саме з цієї підстави з огляду на наступне.

Щодо доведеності позовних вимог

Так, апеляційним судом встановлено, що 18 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено дві розписки, за якими відповідачі продали позивачу належні їм земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 3,8457 га, кадастровий номер 5124383200:01:006:015, права на яку підтверджені державним актом серії НА №553170 на ім`я ОСОБА_1 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; та земельну ділянку площею 3,8457 га, кадастровий номер 5124383200:01:006:0155, права на яку підтверджені державним актом серії НА №553171 на ім`я ОСОБА_2 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В оплату вартості вказаних земельних ділянок відповідачі отримали від позивача 40000 грн. та 60000 грн., що разом становить 100 000грн.(а.с.8-9).

Ці обставини підтверджуються двома розписками, які були підписані одночасно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_3 (а.с.8, 9).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

А отже, договори купівлі-продажу земельних ділянок, які би за своєю формою та змістом відповідали вимогам законодавства, між сторонами укладено не було.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п.2 ч.1ст.1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

При цьому, наявність оригіналів розписок у позивача (позикодавця) згідно з положеннями ст.545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Відповідно до ч.5 ст.95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого посвідчення.

Згідно з ч.6ст.95 ЦПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться до уваги.

В матеріалах справи оригінали розписок від 18 січня 2012 року відсутні. Позивач зазначав, що оригінали знаходяться у нього, однак суд першої інстанції їх не досліджував.

Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що ні відповідачі, ні їх представник, не погоджуючись з вимогами позивача та заперечуючи проти написання даних розписок, не заявляли клопотань про витребування оригіналів розписок чи про проведення почеркознавчої експертизи.

Отже, факт того,що відповідачі власноруч склали 2 розписки від 18 січня 2012 року ними не спростовано.

Таким чином, оскільки договори купівлі-продажу, які би за своєю формою та змістом відповідали вимогам законодавства між сторонами укладено не було, враховуючи те, що факт прийому-передачі грошових коштів за розписками від 18 січня 2012 року не спростовано, то передана позивачем відповідачам сума коштів у загальному розмірі 100000 грн. є доведеною.

Щодо позовної давності

Згідно зіст.256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно дост.257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовноїдавності починаєтьсявід дня,коли особадовідалася абомогла довідатисяпро порушеннясвого праваабо проособу,яка йогопорушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Згідно зіст.266 ЦК Українизі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно доч.4ст.267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимогст.261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів 02 березня 2020 року (а.с.1,2-6).

18 лютого 2021 року представник відповідачів адвокат Пілюк Р.В. подав до суду першої інстанції письмову заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності з тих підстав, що з 18 січня 2012 року (дати укладення договорів купівлі-продажу, оформлених розписками) минуло 8 років (а.с.77).

Згідно ч.ч.1,5,6ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна давність позивачем не пропущена.

Апеляційний суд вважає, що у справі відсутні докази на підтвердження факту, що відповідачі, визнаючи свою заборгованість перед відповідачем у розмірі 100000 грн., 23 грудня 2014 року повернули йому 5000 грн. в рахунок погашення боргу, а 30 листопада 2017 року ще 5000 грн.

Та обставина, що ОСОБА_3 власноруч склав дві розписки про повернення йому 23 грудня 2014 року від ОСОБА_2 5000 грн. в рахунок погашення боргу, а 30 листопада 2017 року в рахунок погашення боргу ще 5000 грн. від ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в яких відсутні підписи відповідачів, та ураховуючи відсутність інших об`єктивних доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності, наявні у справі копії вказаних розписок не є можуть вважатися належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами у розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України (а.с.86,87).

Сам по собі факт посилання в позовній заяві ОСОБА_3 на те, що відповідачі, усвідомлюючи свій обов`язок з повернення безпідставно набутих коштів з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, частково повернули суму боргу у розмірі 10000 грн., вказаний висновок апеляційного суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, та відмовою в позові ОСОБА_3 у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Щодо судових витрат

Встановлено, що подачу апеляційної скарги позивачами сплачено судовий збір у розмірі 4 143 грн. (а.с.104).

В силу ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові ОСОБА_3 відмовлено, витрати відповідачів, пов`язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 21 липня 2021 року скасувати.

Відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з ОСОБА_3 (66224, Одеська обл., Савранський район, с.Глибочок,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4143 (чотири тисячі сто сорок три) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2020 року.

Головуючий

Судді: