Ухвала

від 17.11.2022 по справі 201/1838/21

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1838/21

(1-в/199/307/22)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2022 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі подання начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровської області ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання та направлення засудженого до місць відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі,

за часті: представника установи «Центр пробації» ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 ,-

ВСТАНОВИВ:

Так, вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України і йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на строк 2 роки.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2022 ОСОБА_4 скасовано звільнення від відбування покарання та його направлено для відбування покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, призначеного вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.06.2021.

В поданні начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровської області ставиться питання про затримання та направлення засудженого ОСОБА_4 до місць відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 ухиляється від отримання припису та самостійного слідування до місця відбування покарання.

В судовому засідання представник установи «Центр пробації» підтримав подання, пояснив, що дійсно ОСОБА_4 не було вручено припис про необхідність самостійного слідування до місця відбування покарання, місцезнаходження останнього на даний час не відоме.

Прокурор просила відмовити в задоволенні подання, вказуючи на те, що ОСОБА_4 не було вручено припис про необхідність самостійного слідування до місця відбування покарання.

Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, що у відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали подання та особову справу засудженого, не вбачає підстав для задоволення подання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених діючим законодавством.

Процедура направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання врегульована ст. 57 КВК України, діючою Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженою наказом ДДУпВП МВС України 19.12.2003 року N 270/1560 (далі - Інструкція), які передбачають можливість самостійного прямування засудженого до обмеження волі за рахунок держави до місця відбування покарання після одержання припису про виїзд, направлення засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання судом у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов`язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.

Уповноважений орган з питань пробації надсилає засудженому виклик, за яким він зобов`язаний з`явитися для вручення припису та ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання.

Частиною 4 ст. 57 КВК України передбачено, що у разі невиїзду засудженого до місця відбування покарання без поважних причин або ухилення засудженого від отримання припису суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

Поважними причинами невиїзду засудженого після отримання припису до місця відбування покарання в призначений строк є хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.

Належним підтвердженням отримання засудженим припису є його підпис про отримання припису.

Ухиленням засудженого від отримання припису є його умисні дії, що унеможливлюють вручення припису персоналом уповноваженого органу з питань пробації та підтверджуються документально.

Статтею 87 КВК України передбачений порядок направлення засудженого до місця відбування покарання шляхом переміщення засудженого під вартою.

Відповідно пункту 2.17 розділу 5 Інструкції направлення засуджених осіб до місця відбування покарання, в порядку встановленому для осіб засуджених до позбавлення волі, здійснюється органами внутрішніх справ за постановою суду.

Вирішуючи питання про доцільність затримання засудженого та направлення його до місць відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі, суд враховує наявність підстав і умов, зазначених у ст. 57 КВК України, у їх сукупності.

У судовому засіданні було встановлено, що місцезнаходження засудженого ОСОБА_4 невідоме, а в матеріалах справи відсутнє належне його повідомлення про виклики до органів пробації для отримання припису, що вказує на те, що ОСОБА_4 може бути необізнаним в необхідності з`явлення до мур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровської області.

Відділом пробації також не надано до подання доказів того, що органам Національної поліції було вжито заходів, відповідно до ч. 5 ст. 57 КВК України, а саме оголошення ОСОБА_4 в розшук на підставі даного подання органу пробації.

Крім того, інтереси правосуддя вимагають, щоб засуджений дав особисті пояснення з приводу обставин, які викладені в поданні, що відповідає вимогам ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, де зазначено, що кожний обвинувачений має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника.

Відсутність доказів належного сповіщення ОСОБА_4 про необхідність отримання ним припису та про розгляд даного подання органу пробації може призвести до порушення права на захист ОСОБА_4 , який може повідомити поважні причини неявки до органів пробації та суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при зверненні до суду з поданням не реалізований комплекс необхідних заходів в межах повноважень органу пробації, а також не виконані всі вимоги, передбачені ч. ч. 4, 5 ст. 57 КВК України, які є обов`язковими перед направленням подання до суду для вирішення питання затримання та направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні даного подання, що не позбавляє повторному зверненню до суду у випадку наявності для цього підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 537, 539 КПК України, ст. 57 КВК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні подання начальника Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровської області ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання та направлення засудженого до місць відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі, - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1