Постанова

від 07.11.2022 по справі 914/1877/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2022 р. Справа №914/1877/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Костерева О.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» б/н від 16.06.2022

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2022 (суддя Матвіїв Р.І., повний текст складено 03.06.2022)

у справі №914/1877/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп», м. Луцьк,

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець», Львівська область, Яворівський район, смт Краковець

до відповідача 2 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

до відповідача 3 Приватного підприємства «Центр Ринкових Досліджень», Львівська область, Жовківський район, місто Дубляни

про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки; припинення права постійного користування земельною ділянкою; визнання протиправними і незаконними дій щодо розробки технічної документації із землеустрою,

за участю представників:

від позивача Михалевич М.М.;

від відповідача 1 Рабінович М.П.,

від відповідачів 2,3 не з`явились

В червні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Вест Ойл Груп» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець», Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Приватного підприємства "Центр Ринкових Досліджень" про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки; припинення права постійного користування земельною ділянкою; визнання протиправними і незаконними дій щодо розробки технічної документації із землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається, зокрема, на те, що він є власником цілісного майнового комплексу автозаправної станції за адресою Львівська область, Яворівський район, міжнародний пункт пропуску (далі МПП) «Краковець-Корчава». Позивач звертався до Львівської обласної державної адміністрації для надання дозволу для виготовлення проекту відводу землі під належною йому автозаправною станцією, у задоволенні чого йому було відмовлено через непогодженням такого звернення Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області 07.09.2020 року, оскільки відповідна земельна ділянка знаходиться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець». Разом з тим, позивач зазначає, що набуття ним права власності на нерухоме майно на відповідній земельній ділянці припиняє право постійного користування земельною ділянкою, тому Приватне підприємство «Центр Ринкових Досліджень», розробляючи технічну документацію щодо спірної земельної ділянки, в порушення ст. 50 Закону України «Про землеустрій», не надало оцінки розміщенню на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, яке не належить замовнику такої документації. Відтак, позивач вважає свої права та інтереси, як дійсного володільця об`єкта нерухомості порушеними, що стало причиною для їх захисту в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2022 у даній справі в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вест Ойл Груп» відмовлено; за рахунок позивача ПП «Центр Ринкових Досліджень» відшкодовано 18500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- позивач з 09.04.2013 є власником нерухомого майна - автозаправної станції за адресою Львівська область, Яворівський район, смт. Краковець, МПП «Краковець-Корчава», автопорт «Краковець», будинок 6. У той же час речові права на земельну ділянку під нерухомим майном не оформлені позивачем;

- водночас встановлено і не спростовано, що відповідач 1 набув і користується земельною ділянкою, площею 72,4989 га за адресою Львівська область, Яворівський район, смт. Краковець, МПП «Краковець-Корчава», автопорт «Краковець», будинок 6, на підставі Державного акта на право постійного користування землею, який не визнаний незаконним чи припиненим;

- власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване; ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна; користування будинком, спорудою неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування цього майна. Відповідачі у даній справі, не заперечують саме такого права та інтересу у позивача як у власника об`єкта нерухомості, однак, суд звертає увагу, що порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності в користування регулюється статтями 123, 124 Земельного кодексу України;

-ПП «Центр Ринкових Досліджень», з огляду на п. 3 прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», вчинив дії по реєстрації тієї земельної ділянки, яка була сформована ще у 2000 році, тобто не вчинив незаконних реєстраційних дій, як про це стверджує позивач. Також, із наведених положень суд резюмує, що у червні 2020 року позивач звернувся із неправильною вимогою до Львівської обласної державної адміністрації, оскільки земельна ділянка уже сформована відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр». Натомість позивачу необхідно було звернутись про отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), як це передбачено ст. 123 Земельного кодексу України;

-із обставин справи не встановлено, що ТОВ «Автопорт Краковець» набуто у користування та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235 з порушенням законодавства. Крім цього, заявлена вимога, як і друга вимога - про припинення права постійного користування ТОВ «Автопорт Краковець» земельною ділянкою з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235, стосується всієї земельної ділянки, що перебуває в користуванні відповідача-1, тоді як позивач як власник об`єкта нерухомого майна має право претендувати лише на ту частину, яка необхідна йому для обслуговування АЗС;

- третя позовна вимога у співвідношенні із правами та інтересами позивача, які він як власник об`єкта нерухомості мав намір захистити в цьому судовому провадженні, не підлягає задоволенню, адже матеріалами справи не підтверджено протиправності дій відповідача-3 та порушення відповідними діями прав позивача. Більше того, задоволенням такої вимоги позивач не набуде право користування чи розпорядження конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Заявлений позов фактично містить у собі вимогу, яка не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Не погодившись із ухваленим рішенням Господарського суду Львівської області, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з наступних підстав:

-земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні ТОВ «Автопорт Краковець» на момент виникнення спірних правовідносин, а також на момент звернення ТОВ «Вест Ойл Груп» до Львівської обласної державної адміністрації щодо надання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку під комплексом АЗС, перебувала у державній власності та знаходилась поза межами населеного пункту. Натомість право розпоряджатися землями державної форми власності до територіальних громад перейшли на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021, тобто пізніше дати звернення позивача до уповноважених (на момент звернення) органів щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою;

-державна реєстрація прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав в той час, як на момент звернення до суду з позовом згідно інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235 не було зареєстровано жодних речових прав. З наведеного слідує, що відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» спірна земельна ділянка сформована площею 74,5419 га згідно державного акта незалежно від присвоєння їй кадастрового номера;

- формування земельних ділянок здійснюється, зокрема у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, а тому, з врахуванням положень ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на переконання позивача, він звернувся з правильною заявою, зокрема щодо формування нової земельної ділянки;

-замовник технічної документації, директор ТОВ «Автопорт Краковець», підписуючи список межових знаків переданих на зберігання (на схемі техдокументації, де чітко видно об`єкт АЗС) завідомо підтвердив недостовірну інформацію щодо користувача земельною ділянкою під АЗС, власником якої є інша юридична особа

-спосіб захисту шляхом припинення права постійного користування земельною ділянкою є належним та допустимим, оскільки позивач не просить припинити право постійного користування земельною ділянкою,яке посвідчується державним актом від 29.01.2000 року за № 27, а просить припинити право постійного користування саме земельною ділянкою з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235, з огляду на те, що така земельна ділянка була сформована та зареєстрована в державному земельному кадастрі з порушенням норм чинного законодавства, прав та інтересів інших осіб. Обраний спосіб захисту у формі скасування реєстрації земельної ділянки прямо передбачений законом, натомість припинення речових прав на таку земельну ділянку є похідною та невід`ємною вимогою від першої, що також підтверджується практикою Верховного Суду.

З огляду на наведені обставини, позивач просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2022 у справі № 914/1877/21 та задоволити позовні вимоги ТВО «Вест Ойл Груп» в повному обсязі.

Поруч з апеляційною скаргою, апелянт подав на розгляд суду клопотання про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, на вирішення якої скаржник хоче поставити ряд запитань, які, зокрема, стосуються визначення розміру земельної ділянки, необхідного для обслуговування нерухомого майна, в даному випадку АЗС; чи відповідає розроблена ПП «Центр Ринкових Досліджень» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235 документація із землеустрою вимогам земельного законодавства; чи відповідає фактичне землекористування ТОВ «Автопорт Краковець» земельною ділянкою з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235 правовстановлювальним документам?

Розглянувши подане клопотання позивача, судова колегія ухвалила відхилити таке, оскільки дослідження даних обставин у справі шляхом проведення відповідної експертизи є недоцільним.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 апеляційну скаргу ТОВ «Вест Ойл Груп» було залишено без руху з підстав не долучення апелянтом до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 12.07.2022 та від 01.08.2022 ТВО «Вест Ойл Груп» поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за вказаної апеляційною скаргою, зобов`язано відповідачів подати суду обґрунтовані відзиви на апеляційну скаргу та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні.

Скориставшись правом, наданим ст. 263 ГПК України, відповідач -2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що враховуючи ту обставину, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235 поведена державним реєстратором Відділу у Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із дотриманням вимог Закону України «Про Державний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за № 1051, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не вбачає підстав для скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки. Водночас, з огляду на наявність у ТОВ «Вест Ойл Груп» права власності на об`єкт нерухомого майна, відповідач-2 погоджується з висновком суду про те, що позивач беззаперечно має майновий інтерес в одержанні в користування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно та частину ділянки, яка необхідна для обслуговування цього майна, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення має відповідний орган місцевого самоврядування.

20 жовтня 2022 представником відповідача-3 через канцелярію Західного апеляційного господарського суду подано заперечення проти призначення експертизи у даній справі, а також клопотання про надання можливості подання відзиву на апеляційну скаргу з обґрунтуванням причин пропуску строку на подання такого, в якому представник просив відкласти розгляд справи з метою надання ПП «Центр Ринкових Досліджень» можливості підготувати та подати відзив на апеляційну скаргу.

Цього ж дня, колегією суддів Західного апеляційного господарського суду було постановлено ухвалу про відкладення розгляду апеляційної скарги на 10.11.2022, з метою забезпечення сторонам можливості скористатись процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 було змінено дату судового засідання на 07.11.2022, про що сторін було повідомлено на адреси, вказані в матеріалах справи.

Представником відповідача-3 через канцелярію суду 10 листопада 2022 був поданий відзив на апеляційну скаргу, такий долучається судовою колегією до матеріалів справи, однак не приймається до уваги, оскільки був поданий після прийняття постанови у даній справі.

В судове засідання 07.11.2022 прибули представники позивача та відповідача-1, які висловили свої міркування, доводи та заперечення щодо обставин даної справи. Відповідачі 2 та 3 явку уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія встановила наступне:

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 09.04.2013 за ТОВ «Вест Ойл Груп» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна автозаправну станцію за адресою Яворівський район, смт Краковець, МПП «Краковець-Корчава», автопорт «Краковець», будинок 6, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: літ. А-1, об`єкт нерухомого майна АЗС, загальна площа 658 кв. м., літ. Б., об`єкт нерухомого майна навіс, номер 6, об`єкт нерухомого майна підпорна стіна, номер І-ІІ замощення.

02.07.2002 Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопорт «Краковець-Глонік» як продавцем та Виробничо-комерційною фірмою «Контініум-Льон-Контракт» як покупцем було укладено договір № 7/1 купівлі-продажу нерухомого майна комплексу автозаправної станції за адресою Львівська обл., Яворівський район, міжнародний пункт пропуску «Краковець-Корчава», автопорт «Краковець-1».

02.07.2002 підписано акт приймання-передачі майна за відповідним договором, а 18.07.2002 року внесено зміни в договір купівлі-продажу в частині ціни предмету договору.

24.07.2002 Виробничо-комерційною фірмою «Контініум-Льон-Контракт» продано Спільному підприємству «Західна нафтова група» цілісний майновий комплекс автозаправної станції за адресою Львівська обл., Яворівський район, міжнародний пункт пропуску «Краковець-Корчава», автопорт «Краковець-1» та підписано акт приймання-передачі майна по відповідному договору. До складу майна, що передається на умовах договору належать будівлі АЗС, загальною площею 662,4 кв.м., з іншими допоміжними приміщеннями, навіс над бензоколонками, підпірні стіни, вісім паливно-роздавальних агрегатів на шістнадцять пістолетів, п`ять підземних резервуарів для пального різної ємності по 20 куб.м. кожен, технологічні трубопроводи, інженерні мережі, очисні пристрої, замощення, інше технологічне обладнання АЗС, що необхідне для її використання, що знаходиться на території АЗС на момент підписання договору.

24.07.2002 Спільному українсько-англійському підприємству «Західна нафтова група» видано реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна.

18.08.2006 у судовій справі № 15/216 Господарським судом Рівненської області задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» та визнано право власності на об`єкти нерухомості, зокрема, на автозаправну станцію, загальною площею 662,4 кв.м., (АЗС, навіс), за адресою Яворівський район, смт. Краковець, МПП «Краковець-Корчава», автопорт «Краковець-6».

30.01.2019 позивач звернувся до відділу Яворівського району Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з проханням надати документи стосовно земельної ділянки кадастровий номер 4625855600:05:000:0235. Листом від 21.02.2019 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надіслало позивачу копію державного акта Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець» на право постійного користування землею від 29 січня 2000 року та копії актів прийомки-передачі межових знаків земельних ділянок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець». Державний акт на право постійного користування землею виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець» на право постійного користування 74,5419 гектарів землі для будівництва об`єктів сервісного обслуговування.

31.01.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець» позивачем надіслано лист № 883 від 30.01.2019 із проханням надати нотаріально засвідчену згоду на вилучення земельної ділянки, площею 0,4756 га на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець», у зв`язку із оформленням у користування земельної ділянки під АЗС. Копія листа з доказами його надіслання та отримання 02.02.2019 долучені до позовної заяви. Відповідь відповідача 1 на вказаний лист у матеріалах справи відсутня.

17.06.2020 позивач звернувся до Львівської обласної державної адміністрації із клопотанням вих. № 203 від 15.06.2020 надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (формування нової земельної ділянки у зв`язку із зміною площі та конфігурації земельної ділянки, необхідної для обслуговування автозаправної станції), орієнтовною площею 0,4756 га.

Листом від 16.09.2020 Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації повідомлено позивача, що листом від 07.09.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області відмовлено у погодженні проекту розпорядження та вказано зауваження до виготовленого проекту, у зв`язку з чим рекомендується усунення зауважень, викладених у листі, з метою об`єктивного розгляду звернення.

Як вбачається із листа від 07.09.2020, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області не погоджено проект розпорядження обласної державної адміністрації, оскільки в долучених до проекту розпорядження документах відсутні відомості щодо сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та відповідно нотаріально засвідченої згоди землекористувача на вилучення цієї земельної ділянки.

Згодом, листом від 22.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання роз`яснення стосовно законності включення земельної ділянки, площею 0,4765 га (для обслуговування АЗС) в межах земельної ділянки кадастровий номер 4625855600:05:000:0235, що перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець» на підставі державного акта на право постійного користування землею. Лист отримано адресатом 26.10.2020. У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 26.11.2020 вказує позивачу, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка, кадастровий номер 4625855600:05:000:0235, на праві державної власності належить Львівській обласній державній адміністрації (дата реєстрації 02.07.2018), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець» постійний користувач земельної ділянки для будівництва об`єктів сервісного обслуговування.

Відповідна інформація стосовно статусу земельної ділянки, кадастровий номер 4625855600:05:000:0235, підтверджується також витягом з реєстру, отриманого 23.01.2019 позивачем.

09.04.2021 позивачу надано копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ТОВ «Автопорт Краковець» для будівництва об`єктів сервісного обслуговування, зокрема, завдання на складення технічної документації із землеустрою погоджено виконавцем ПП «Центр ринкових досліджень» 13.04.2018.

16.09.2021 позивач звернувся до Яворівської міської ради із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець», розташованої на території Яворівської ОТГ, кадастровий номер 4625855600:05:000:0235.

Як вбачається з відповіді Виконавчого комітету Яворівської міської ради заяву скеровано на розгляд комісії з питань містобудування, архітектури, земельних відносин та агропромислового комплексу Яворівської міської ради.

З огляду на наведені обставини, позивач просить визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235, яка виникла внаслідок передачі відповідних земель державної (комунальної) форми власності у постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець»; припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець» земельною ділянкою з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235; визнання протиправними і незаконними дій Приватного підприємства «Центр Ринкових Досліджень» щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець» в частині земельної ділянки під об`єктом нерухомості, який не належить замовнику документації на будь-якій законній підставі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права, а в даному випадку, охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Порушення права/інтересу пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити/реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Тому, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права (інтересу) позивача.

З наведеного вбачається, що однією з основних передумов для задоволення позову є наявність саме реального порушення відповідачем (відповідачами) охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Матеріалами справи встановлено, що позивач з 09.04.2013 є власником нерухомого майна - автозаправної станції за адресою Яворівський район, смт. Краковець, МПП «Краковець-Корчава», автопорт «Краковець», будинок 6. Водночас речові права на земельну ділянку під нерухомим майном не оформлені позивачем.

Разом з тим, не спростованим є факт набуття і користування відповідачем-1 земельною ділянкою, площею 72,4989 га за адресою Львівська область, Яворівський район, смт. Краковець, МПП «Краковець-Корчава», автопорт «Краковець», будинок 6, на підставі Державного акта на право постійного користування землею, який не визнаний незаконним чи припиненим.

Правом власності, у відповідності до статті 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України встановлено непорушність права власності, що послідовно відображено в статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою, право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України станом на серпень 2006 року, коли за позивачем визнано право власності на АЗС, передбачено перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду. Так, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 914/2057/18 стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Відтак, відповідно до зазначених правових норм, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Натомість, користування будинком, спорудою неможливе без використання земельної ділянки, достатньої для розміщення й обслуговування цього майна. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм та правил.

Підсумовуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач беззаперечно має майновий інтерес в одержанні в користування земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування цього майна, що не заперечується і відповідачами у даній справі, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення повинен відповідний орган місцевого самоврядування (статті 116, 122 Земельного кодексу України),

З матеріалів справи вбачається, що позивач 17.06.2020 звернувся до Львівської обласної державної адміністрації із клопотанням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (формування нової земельної ділянки, у зв`язку із зміною площі та конфігурації земельної ділянки, необхідної для обслуговування автозаправної станції), орієнтовною площею 0,4756 га. Проте, земельна ділянка, на якій знаходиться об`єкт права власності позивача, та користувачем якої є відповідач 1, уже є сформованою, адже відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява, також, може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі. При цьому, пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними.

Разом з тим, п. 3 прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачає, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, інші об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури), право власності на які зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників таких об`єктів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Отже, ПП «Центр Ринкових Досліджень», вчиняючи дії по реєстрації вказаної вище земельної ділянки, яка була сформована ще у 2000, не вчинив незаконних реєстраційних дій. Водночас, позивач, звернувшись у червні 2020 до Львівської обласної державної адміністрації із клопотанням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звернувся до адміністрації із неправильною вимогою, оскільки земельна ділянка уже сформована відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр». Натомість, позивачу необхідно було звернутись про отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), як це передбачено ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на момент звернення позивача до Львівської обласної державної адміністрації) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Із обставин справи не встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопорт Краковець» набуто у користування та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235 з порушенням законодавства. Так, підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 Земельного кодексу України: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії. Наявності жодного із випадків, який би передував припиненню речових права відповідача 1, позивачем не доведено.

Водночас, заявлені вимоги про визнання протиправною та скасування державної реєстрації та про припинення права постійного користування ТОВ «Автопорт Краковець» земельною ділянкою з кадастровим номером 4625855600:05:000:0235, стосуються всієї земельної ділянки, що перебуває в користуванні відповідача-1, тоді як позивач, як власник об`єкта нерухомого майна, має право претендувати лише на ту частину, яка необхідна йому для обслуговування АЗС.

Як зазначає Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18, з аналізу частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Крім цього, обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу), б) забезпечувати реальне поновлення прав, у випадку задоволення позову (в результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, в якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав за висновками Великої Палати Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у позові.

Підсумовуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що даний спір є передчасним, оскільки позивачем не було дотримано процедури, визначеної ст. 123 Земельного кодексу України; обраний спосіб захисту не відповідає критерію ефективності, оскільки вимоги позивача спрямовані на встановлення факту відсутності речових прав відповідакча-1, а не на відновлення чи захист його прав та інтересів; а задоволення вимоги про визнання протиправними і незаконними дій відповідача-3 щодо розробки технічної документації із землеустрою не призведе до набуття позивачем прав користування чи розпорядження земельною ділянкою.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2022 у справі №914/1877/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 21.11.2022.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік