Рішення

від 16.11.2022 по справі 127/12800/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/12800/22

Провадження № 2/127/1585/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16.11.2022 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Позов мотивований тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.07.2019 року було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1021.

Відповідно до п. 1 договору позики позикодавець передала у власність позичальникові на власні особисті потреби суму в гривнях 1969500,00 грн., зо за курсом НБУ на день укладення цього договору еквівалентно 78000,00 США, строком до 30.07.2020 року без нарахування відсотків за користування позикою.

Проте до 30.07.2021 року ОСОБА_2 не повернула кошти позивачу, на телефонні дзвінки не відповідає.

Згідно п. 7 договору позики, договір укладається за згодою чоловіка позичальника ОСОБА_3 . Таким чином, позичальник зазначає, що ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність разом із своєю дружиною ОСОБА_2 щодо повернення боргу.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду та просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 1969500,00 грн., індекс інфляції у розмірі 585414,35 грн., відсотки за прострочення боргу у розмірі 13569855,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, однак повідомлялись належним чином. В зв`язку з цим суд, оскільки наявних у справі доказів достатньо для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що позивач не заперечує, відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.07.2019 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір позики.

Відповідно до п. 1 договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 на власні потреби суму в гривнях в сумі 1969500,00 грн., що за курсом оприлюдненим офіційним інтернет представництвом НБУ на день укладання цього договору (2525,2582 за 100 доларів США) еквівалентно 78000,00 доларів США, строком до 30.07.2020 року без нарахування відсотків за користування позикою.

У випадку коли позичальник не поверне суму позики в строк, він зобов`язаний сплатити суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також один відсоток від суми позики за кожен день прострочення (п. 4 договору).

Згідно п. 7 договору, договір укладається за згодою чоловіка позичальника ОСОБА_3 , справжність підпису якого на заяві засвідчено ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 30.07.2019 року за реєстровим № 1019.

Згідно зістаттею 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно достатті 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина першастаття 1049 ЦК України).

У частині першійстатті 1050 ЦК Українивстановлено, що у разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Відповідно достатті 545 ЦК Україниприйнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 1051 ЦК Українипередбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця, або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір позики який було укладено між сторонами, відповідач в установленому порядку не оспорив з тієї підстави, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця, тому даний договір є дійсним і підлягає виконанню.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК Українивизначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 625 ч. 2 ЦК Українипередбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції за період з 30.07.2020 року (термін повернення позики) по 20.06.2022 року (в межах позовних вимог) розраховується наступним чином (п. 4 договору).

Серпень 2020 року 99,8%, вересень 2020 року 100,5%, жовтень 2020 року 101,0 %, листопад 2020 року 101,3%, грудень 2020 року 100,9%, січень 2021 року 101,3%, лютий 2021 року 101,0%, березень 2021 року 101,7%, квітень 2021 року 100,7%, травень 2021 року 101,3%, червень 2021 року 100,2%, липень 2021 року 100,1%, серпень 2021 року 99,8%, вересень 2021 року 101,2%, жовтень 2021 року 100,9%, листопад 2021 року 100,8%, грудень 2021 року 100,6%, січень 2022 року 101,3%, лютий 2022 року 101,6%, березень 2022 року 104,5%, квітень 2022 року 103,1%, травень 2022 року 102,7%.

Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc(99,80 : 100)x(100,50 : 100)x(101,00 : 100)x(101,30 : 100)x(100,90 : 100)x(101,30 : 100)x(101,00 : 100)x(101,70 : 100)x(100,70 : 100)x(101,30 : 100)x(100,20 : 100)x(100,10 : 100)x(99,80 : 100)x(101,20 : 100)x(100,90 : 100)x(100,80 : 100)x(100,60 : 100)x(101,30 : 100)x(101,60 : 100)x(104,50 : 100)x(103,10 : 100)x(102,70 : 100)= 1.29724009.

Інфляційне збільшення: 1969500,00 х 1.29724009 1969500,00 = 585414,35 грн.

Розрахунок одного відсотку від суми позики за кожен день прострочення (п. 4 договору).

Розрахунок здійснюється за формулою:

[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів]

Де:

[Сума боргу] сума простроченого боргу;

[Процентна ставка (%)] проценти річних;

[Кількість днів] кількість днів прострочення зобов`язання.

Період розрахунку: з30.07.2020року по20.06.2022року - 689 день

[Проценти] = 1969500,00 грн. (сума боргу) ? 1,000% (процентна ставка) / 100% ? 689 (кількість днів) = 13569855,00грн.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При поділі майнавраховуються також борги подружжя таправовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Таким чином, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц(провадження № 14-712цс19).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку з відповідачів підлягає стягненню солідарно 1969500,00 грн. - сума боргу за договором, 585414,35 грн. індекс інфляції та 13569855,00 грн. один відсоток від суми позики за кожен день прострочення. Даний розрахунок відповідачами не оспорюється та не спростовано.

Крім того, відповідно дост.141ЦПК України необхідно стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12901,20 грн.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст.526,530,625,1048,1049 ЦК України, ст.ст.12,81,89,141,178,191,263-265,279,280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 простягнення боргу задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 30.07.2019 року в загальній сумі 16124769 (шістнадцять мільйонів сто двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят дев`ять) гривень 35 копійок, з яких: 1969500 (один мільйон дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок - сума боргу за договором, 585414 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 35 копійок індекс інфляції, 13569855 (тринадцять мільйонів п`ятсот шістдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок один відсоток від суми позики за кожен день прострочення.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 12901 (дванадцять тисяч дев`ятсот одну) гривню 20 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя