Рішення

від 11.11.2022 по справі 127/33404/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/33404/21

Провадження № 2/127/5485/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Жигарової Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи ВМР Харчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , Вінницька міська рада, до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 , Вінницької міської ради, до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власницею однокімнатної квартири, розташованої на першому поверсі одноповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0029 га, кадастровий номер 0510100000:02:083:0065.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2014 року у справі №127/18993/13-ц ОСОБА_3 виділено в натурі 67/100 частки будинковолодіння АДРЕСА_2 , згідно варіанту №1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи №903, складеного ТОВ «Експертно-юридична фірма «Соломон». Огорожа №1, ворота №3, хвіртка №3, мостіння І залишаються у спільній частковій власності. Вищезазначений висновок експерта є невід`ємною частиною рішення. В п. 4 варіанту №1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи №903 зазначено, що земельна ділянка площею 0,0295 га знаходиться у спільному користуванні.

Наразі двір спільного користування перегороджений металевою сіткою-рабиця відповідачкою ОСОБА_3 , тому позивач не має можливості користуватися більшою частиною двору спільного користування, в зв`язку з чим просила усунути перешкоди у здійсненні права користування 67/500 часток вказаного будинковолодіння та земельною ділянкою шляхом зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 користування земельною ділянкою спільного користування площею 0,0295 га та демонтувати за рахунок власних коштів сітку-рабицю довжиною 3,5 метра, якою перегороджено двір спільного користування.

Ухвалою суду від 04.08.2022року судом було прийняти до провадження заяву позивача від 14.07.2022 року про зміну предмету позову, яка мотивована тим, що 09.07.2022 року відповідач демонтувала сітку-рабицю, проте після демонтажу сітки-рабиці ОСОБА_1 не змогла потрапити до двору спірного користування через металеві хвіртку та ворота, які мають замки, оскільки замки були замінені раніше відповідачкою одноосібно на заміну старим. Позивач направляла відповідачу письмове прохання про надання дублікатів ключів від хвіртки та воріт, проте воно було відхилене. Оскільки ОСОБА_1 бажає вирішити питання використання та утримання двору спільного користування разом із іншими співвласникамми будинку, тому просила усунути їй перешкоди у здійсненні права користування 67/500 часток будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а саме квартирою АДРЕСА_3 та земельною ділянкою спільного користування площею 0,0295 га за тією ж адресою, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 не перешкоджати їй в користуванні двором загальног користування площею 0,0295 га та надати примірник ключів від металевих воріт та хвіртки, розміщених в лівій частині паркану зі сторони АДРЕСА_2 (в напрямку до початку нумерації будинків по вулиці).

Згодом, 20.09.2022 року судом також було прийнято до провадження заяву позивача від 14.09.2022 року про зміну предмету позову, яка мотивована тим, що в підготовчому засіданні 04.08.2022 року відповідач повідомила, що зняла замки з хвіртки та воріт і не буде їх замикати. На повторну пропозицію позивача та її представника, отримати ключі від нових замків, що придбала позивач, нічого не відповіла. Протягом серпня 2022 року позивач замінила старий штахетник паркану на металеву сітку. При цьому була демонтована зайва хвіртка, встановлена ОСОБА_3 до вступу позивача у спадщину. Згідно з актом №3 від 02.09.2022 року квартального комітету «Центральний» спільна хвіртка та ворота знаходяться на території загального користування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; ворота закриті на замок, який встановила ОСОБА_3 , ключі знаходяться у неї; хвіртка на замок не закривається, завжди відкрита; ключі ОСОБА_1 від воріт не має. В зв`язку з викладеним, позивач просила усунути їй перешкоди у здійсненні права користування 67/500 часток будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а саме квартирою АДРЕСА_3 , та земельною ділянкою спільного користування площею 0,0295 га (двір спільного користування) за тією ж адресою, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 не перешкоджати їй в користуванні двором загального користування площею 0,0295, хвірткою та воротами (через які здійснюється потрапляння у двір спільного користування), надати примірник ключів від металевих воріт, розміщених в лівій частині паркану зі сторони АДРЕСА_2 (в напрямку до початку нумерації будинків по вулиці), з компенсацією вартості виготовлення примірнику ключів за рахунок ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_3 встановлювати та/або замінювати замки на хвіртці та металевих воротах (через які здійснюється потрапляння у двір спільного користування) без надання примірника ключів ОСОБА_1 з компенсацією вартості примірника ключів за рахунок ОСОБА_1 .

В судовомузасіданні позивач та її представник позовні вимоги разом із заявою від 14.09.2022 року про зміну предмету позову підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові. Додатково зазначили, що двір спільного користування перебуває у власності ВМР. Ворота, хвіртка та паркан є спільною сумісною власністю сторін. Відповідач зазначає, що не буде ставити замки, проте є акт який підтверджує те, що ОСОБА_3 чинить перешкоди у користуванні спільним двором шляхом обмеження доступу до нього, встановленням замків на воротах без надання ключів позивачу. Просили позов задовольнити.

Третя особа,які незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача ОСОБА_5 в судовезасідання нез`явилася,хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні представник третьої особи Вінницької міської ради пояснив, що при вирішені спору поклададається на розсуд суду.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, оскільки відповідач перешкод позивачу не чинить. Додатково пояснили, що сітку зняли після подачі позову, коли з`явилась ОСОБА_1 . В квартирі ОСОБА_1 проживали квартиранти, яким вона ключі надала. В зв`язку з безпідставністю позову, просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали інвентаризаційної справи №1320, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.02.1993 року, виданого Виконкомом Вінницької міської Ради народних депутатів, ОСОБА_6 є власником 67/500 часток квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 18,2 кв.м. (а.с. 11).

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 євласником земельноїділянки площею0,0130га длябудівництва іобслуговування житловогобудинку,яка розташованав АДРЕСА_1 ,на підставідержавного актуна право приватної власностіна землю серії ВН,виданого напідставі рішенняВиконкому Вінницькоїміської Радинародних депутатів№1036від 31.07.1998року (а.с. 12).

Згідно зі свідоцтвом проправо наспадщину зазаконом від17.12.2008року ОСОБА_7 є спадкоємцемквартири під АДРЕСА_4 ,загальною площею18,2кв.м.після смерті матері ОСОБА_6 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.08.2016 року ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 та прийняла у спадщину однокімнатну квартиру, загальною площею 18,2 кв.м., житловою площею 10,2 кв.м., розташовану на першому поверсі одноповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с. 6). Факт реєстрації права власності на вказану однокімнатну квартиру за позивачем підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2016 року (а.с. 7).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2021 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0029 га, кадастровий номер 0510100000:02:083:0065, на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/18504/20 (а.с. 8).

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_8 квартиру під АДРЕСА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 17.01.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. (а.с. 9).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №422 від 29.05.1997 року надано земельну ділянку площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_2 , в постійне спільне користування ОСОБА_3 , згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 21.12.92 року №6-3233 та договором дарування від 22.12.1992 року №6-3377 за 67/100 частин житлового будинку, ОСОБА_6 згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 25.02.1993 року №106 за 67/500 частин житлового будинку, ОСОБА_9 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.09.1996 року №7-1942 за 49/250 частин житлового будинку. Земельну ділянку площею 1086 кв.м. залишено в тимчасовому довгостроковому спільному користуванні строком на 10 років (а.с. 69).

19.11.1997 року ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 уклали письмову угоду про порядок використання і розпорядження спільною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_2 , площею 2086 кв.м. За умовами угоди співвласники встановили наступний порядок користування частками цієї ділянки, на підставі рішення міськвиконкому від 29.05.1997 року №422,:

- ОСОБА_3 належить у приватну власність 67/100 ділянки, що становить 670,03 кв.м., в т.ч. під забудовою 83,53 кв.м., крім цього надано в тимчасове користування строком на 10 років 312,0 кв.м.;

- ОСОБА_6 належить у приватну власність 67/500 ділянки, що становить 129,83 кв.м., в т.ч. під забудовою 16,20 кв.м., крім цього в тимчасове користування строком на 10 років 37,33 кв.м.;

- ОСОБА_9 належить у приватну власність 49/250 ділянки, що становить 200,14 кв.м., в т.ч. під забудовою 24,90 кв.м., в тимчасове користування строком на 10 років 98,60 кв.м. При цьому, ними визначені і встановлені межі вказаних земельних ділянок відповідно до схематичного плану, що додається (а.с. 19-20).

З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради, де їй була надана відповідь про те, що угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов`язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі (а.с. 64).

Зі змісту рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №1416 від 25.12.1997 року вбачається, що ОСОБА_3 було передано безплатно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 670 кв.м., а земельну ділянку площею 312 кв.м. залишено в тимчасовому довгостроковому користуванні строком на 10 років, згідно з інвентарними даними та рішенням від 29.05.1997 року (а.с. 13-15).

Згодом, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1399 від 29.10.1998 року було внесено зміни у вказане рішення, та ОСОБА_3 передано безплатно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 670 кв.м., земельну ділянку площею 388 кв.м. залишено в тимчасовому довгостроковому користуванні строком на 10 років, залишено двір площею 295 кв.м. в постійному спільному користуванні співвласників домоволодіння згідно з даними матеріалів інвентаризації від 28.03.1998 року (а.с. 16-18).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 являється власником 67\100 часток будинковолодіння, розташованого у АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,0166 га кадастровий номер 0510100000:02:083:0097 (а.с. 27-29).

Слід зазначити, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2014 року у справі № 127/18993/13-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_3 було задоволено та виділено останній в натурі 67/100 частки будинковолодіння АДРЕСА_2 , згідно варіанту № 1 (додатки №3 та №4) до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 903 складеного ТОВ «Експертно-юридичною фірмою «Соломон» від 19.02.2014р., згідно з яким ОСОБА_3 виділено по підвапльному приміщенню літера «п/А»: коридор приміщення І площею 3,6 кв.м., підвальне приміщення ІІ площею 12,4 кв.м, підвальне приміщення ІІІ площею 8,4 кв.м., санвузол ІV площею 4,3 кв.м., комора ІХ площею 11 кв.м., коридор Х площею 3 кв.м., гараж ХІ площею 14,1 кв.м., загальною площею 56,8 кв.м., по будинку під літерою «А» на першому поверсі: коридор 1-1 площею 4,9 кв. м., коридор 1-2 площею 10,8 кв. м., кімната 1-3 площею 14,9 кв. м., санвузол 1-4 площею 4,7 кв. м., кухня 1-5 площею 7,7 кв. м., кімната 1-6 площею 12 кв. м.. загальною площею 55,0 кв.м.; господарські будівлі: гараж «Д», гараж «Д1», погріб «п/Д», сарай «Е», оглядова яма «о/д», гараж «Ж», ганок.

Огорожа №1 ворота №3 хвіртка №3 мостіння І - залишилися в спільній частовій власності. Невід`ємною частиною рішення суду являється висновок судової будівельно-технічної експертизи №903 складений ТОВ «Експертно-юридичною фірмою «Соломон 19.02.2014 року (а.с. 30-50).

З матеріалів інвентаризаційної справи №1320 (а.с. 269) вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2852 від 25.11.2021 року ОСОБА_3 було відмовлено в присвоєнні адреси об`єкту нерухомого майна в АДРЕСА_2 , оскільки вона являється співвласником частини будинковолодіння АДРЕСА_2 , тобто фактично володіє приміщеннями, що є складовою частиною майна. В рішенні здійснюється посилання на п.2 ч. 3, та п.4 ч.11 ст. 263 Закону України «Прорегулювання містобудівної діяльності».

З метою досудового врегулювання спору позивачем 13.09.2021 року було надіслано відповідачу вимогу про відновлення огорожі згідно з кадастровим планом, зняття сітки-рабиці та двох навісних замків, яке було залишено без відповіді та виконання (а.с. 21, 22).

27.10.2021 року на підставі заяви ОСОБА_1 , було складено акт обстеження прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . Так, при обстеженні виявлено, що основна велика земельна ділянка спільного користування (двір) для трьох співвласників загороджена з лівої сторони власницею кв. АДРЕСА_6 ОСОБА_3 металевим парканом одноосібно без узгодження та договору з сусідами від буд. АДРЕСА_7 до воріт паркан протяжністю 4 м. 90 см. (ворота 3,10 м та хвіртка 107 см.). Від хвіртки до вугла стіни кв АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 поперек спільного двору натягнута сітка рябця 3,5м. встановлена (зі слів власниці кв. АДРЕСА_3 ОСОБА_1 ) ОСОБА_3 . Наданий кадастровий план земельної ділянки ДП «Поділлягеодезкартографія» від 21.07.2006 року. Весь паркан по периметру з вулиці дорівнює 22,77 м. Навпроти стіни №2 ОСОБА_1 суцільний штахетник був змінений на хвіртку. Таким чином, ОСОБА_1 вимушена потрапляти на спільний двір через вихід на прохідну вулицю. ОСОБА_3 створені незручності і перешкоди для сусідів в користуванні великою площею двору. На час обстеження хвіртка була відкрита та був вільний доступ до території загального користування, а ворота були зачинені (а.с. 23-24). Акт складений за участі голови та секретаря квартального комітету «Центральний».

Згідно кадастрового плану земельної ділянки, складеного ДП «Поділлягеодезкартографія» 21.07.2006 року по АДРЕСА_2 , земельна ділянка (зона 10) спільного користування становить 0,0295 га, в тому числі 0,0041 га в межах червоних ліній (а.с. 25).

Слід відзначити, що власником квартири АДРЕСА_5 є третя особа ОСОБА_5 (а.с. 26).

11.07.2022 року ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_3 звернення про надання їй комплекту ключів від заміків, розміщених на металевих воротах і хвіртці по периметру великої частини спільного двору (а.с. 115).

09.08.2022 року ОСОБА_1 зверталася до Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області з приводу сусідки, яка порушує її права щодо користування спільною земельною ділянкою в АДРЕСА_2 , проте за результатами проведеної перевірки було встановлено, що в діянні відсутній склад кримінального правопорушення та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 132, 133).

02.09.2022 року головою квартального комітету «Центральний» було повторно посвідчено акт №3 про обстеження прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту якого вбачається, що спільна хвіртка та ворота знаходяться на території загального користування ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Ворота закриті на замок, який встановила ОСОБА_3 , ключі знаходяться в неї, хвіртка на замок не закривається, завжди відкрита. Ключа від воріт ОСОБА_1 немає. Зі слів ОСОБА_3 в 2014-2015 р.р. вона встановила новий паркан, хвіртку та ворота, так як старий штахетник розвалився на території загального користування. В ті роки ОСОБА_1 не проживала за даною адресою. Територія загального користування знаходиться між будинком та клумбою і використовується під квітник (кущі, дерево, декоративний виноград). Асфальтне покриття використовується для пішого проходу та проїзду авто до 3-х гаражів (а.с. 134).

Відповідно до положення ст. 377 ЦК України,до особи,яка набулаправо власностіна житловийбудинок (крімбагатоквартирного),будівлю абоспоруду,переходить правовласності користуванняна земельнуділянку,на якійвони розміщені,без зміниїї цільовогопризначення вобсязі тана умовах,встановлених дляпопереднього землевласника(землекористувача). Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст. 120 ЗК України.

Частиною 2 ст. 120 ЗК України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до положень частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частиною другою статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За правилами ч. 1 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном за правилами ст. 391 ЦК України.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Умовами для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач відповідно до вимог процесуального закону зобов`язаний надати суду належні та допустимі докази, які б підтверджували існування права користування земельною ділянкою та існування перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Судом встановлено, що відповідно до статті 377 ЦК України до відповідача ОСОБА_3 , як власника нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, перейшло право користування даною земельною ділянкою.

Разом з тим, остання чинить позивачу, яка також є співвласником земельної ділянки, перешкоди в користуванні спільної земельної ділянки без жодної правомірної підстави, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ОСОБА_3 .

Відповідності до статті 41 Конституції України, статті 310 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Враховуючи викладеневище,суд дійшоввисновку,що віснують підставита необхідністьдля захиступрав позивача шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 91, 120, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 13, 16, 310, 321, 377, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_5 , Вінницька міська рада, до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування 67/500 часток будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а саме квартирою АДРЕСА_3 , та земельною ділянкою спільного користування площею 0,0295 га (двір спільного користування) за цією ж адресою, зокрема хвірткою та воротами через які здійснюється потрапляння у двір спільного користування, та надати примірник ключів від металевих воріт, розміщених в лівій частині паркану зі сторони АДРЕСА_2 (в напрямку до початку нумерації будинків по вулиці), з компенсацією вартості виготовлення примірнику ключів за рахунок ОСОБА_1 .

Заборонити ОСОБА_3 встановлювати та/або замінювати замки на хвіртці та металевих воротах, через які здійснюється потрапляння у двір спільного користування, без надання примірника ключів ОСОБА_1 з компенсацією вартості виготовлення примірнику ключів за рахунок ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення суду складено 21.11.2022 року.

Суддя: