Рішення

від 18.11.2022 по справі 140/6019/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/6019/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Україна» (далі - ПОСП «Україна», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2021 №0079180705.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області було проведено фактичну перевірку ПОСП «Україна» за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Вільхівка. Результати перевірки оформлені актом № 10039/03-20-07-05/03735446 від 23.11.2021 (далі - акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Працівники відповідача дійшли висновку про зберігання позивачем пального в період з 01.04.2020 по 03.10.2020 без наявності ліцензії.

Відповідачем 20.12.2021 на підставі акта перевірки 10039/03-20-07-05/03735446 від 23.11.2021 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0079180705, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500 000 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Саме для зберігання пального у стаціонарних цистернах (ємностях) суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію на право такого зберігання.

В ході проведення фактичної перевірки позивача контролюючим органом встановлено, що згідно інформаційної системи «Податковий блок», Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що позивач придбавав паливо дизельне 26.02.2020 в кількості 7000 літрів, 03.03.2020 - в кількості 4070 літрів, 03.03.2020 - 34910 літрів. Як зазначено в акті перевірки, ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: Волинська область, Горохівський район, с. Вільхівка) позивач отримав 04.10.2020. Тому, враховуючи нібито ненадання позивачем до перевірки первинних документів та даних бухгалтерського обліку щодо руху ПММ, працівники відповідача дійшли висновку про те, що в період з 01.04.2020 (дати запровадження штрафів за зберігання пального без наявності ліцензії) по 03.10.2020 (до дати отримання позивачем ліцензії на зберігання пального) позивач зберігав пальне без наявності відповідної ліцензії, чим порушено статтю 15 Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

На думку позивача, відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення не були враховані наступні обставини: відсутність будь-яких доказів зберігання позивачем пального в період з 01.04.2020 по 03.10.2020; встановлення обставин незберігання позивачем пального рішенням суду в справі про адміністративне правопорушення (справа №155/1731/21); невідповідність оскаржуваного рішення вимогам щодо форми та змісту.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 19.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні фактичної перевірки місця зберігання пального, що знаходиться за адресою: Луцький район, с.Вільхівка, де здійснює господарську діяльність ПОСП «Україна», за результатами якої складено акт від 23.11.2021 №10039/03-20-07-05/03735446.

Вказує, що даною перевіркою встановлено факти зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).

Як вбачається із таблиць, сформованих па підставі інформаційної системи «Податковий блок», системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, єдиного реєстру акцизних накладних, єдиного реєстру податкових накладних ПОСП «Україна» здійснювало купівлю дизельного пального (важкі дистилятори) у ТОВ «Грант Поінт» 26.02.2020 та 03.03.2020 об`ємом 7000 л. і 38 980 л. відповідно.

Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась ТОВ «Відан ЛТД» на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом на якому суб`єкт господарювання зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: Луцький район, с. Вільхівка.

Платник отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03020414202000783 від 17.09.2020 (дата реєстрації) з терміном дії з 04.10.2020 по 04.10.2025 за адресою: Волинська область, Горохівський район, с.Вільхівка; загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 30 000 літрів.

Під час проведення перевірки на запит платником не надано документи на придбання ПММ; лімітно-забірні карти; норми витрат ПММ; підтверджуючі документи па списання ПММ; аналіз рахунку 203, картки розрахунку 203; оборотно-сальдові відомості по рахунку 10; аналіз по рахунку 63, 37, 68; товарна книга №31-НП; технічні паспорти на транспортні засоби; трудові договори щодо використання праці найманих працівників; письмові пояснення яким чином та куди було здійснено розвантаження ПММ; інформація щодо ємкостей, в які здійснювався злив та зберігання ПММ; ліцензії па право роздрібної/оптової торгівлі, зберігання пального; документи, що підтверджують право користування господарською одиницею; касові книги; накази на розрахунки про встановлення лімітів, залишку готівки в касі ГО; банківські виписки та платіжні доручення; договори про інкасацію грошових-коштів.

Навіть на підставі акцизних накладних, можна дійти до висновку про те, що у позивача була необхідність для зберігання пального.

Враховуючи вищезазначене, контролюючим органом було зроблено висновок про зберігання пального, в період 01.04.2020 по 03.10.2020 без наявності ліцензії, чим порушено ст. 15 Закону №481/95-ВР.

Також контролюючий орган також звертає увагу на те, що розпорядженням ГУ ДПС у Волинській області №999 від 05.10.2021 «Про призупиненні дії ліцензії на право зберігання пального» дію зазначеної ліцензії було зупинено у зв`язку із несвоєчасною сплатою чергового платежу. Згадане вище розпорядження було направлено позивачу рекомендованим, листом та отримано ним 14.10.2021.

На підставі наказу №3276 від 16.11.2021, ГУ ДПС у Волинській області було прийнято розпорядження №1137 про анулювання ліцензії па право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання та промислової переробки) у зв`язку із несплатою чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту її призупинення (яке було відправлене рекомендованим листом 17.10.2021 та отримане позивачем 30.11.2021.

Тобто, вже із 14.10.2021 року (дату отримання позивачем розпорядження про призупинення дії ліцензії) у ПОСП «Україна» не було права на зберігання пального за адресою: Луцький район, с. Вільхівка.

При цьому, що 19.11.2021 року посадовій особі підприємства податковим органом було надано письмовий запит про надання документів, необхідних для проведення фактичної перевірки в частині обігу наливно-мастильних матеріалів, а також відібрано пояснення в якому зазначено кількість ємностей які використовуються ПОСП «Україна» та приблизний літраж дизельного пального (так як не було засобів для вимірювання наявності пального в цистернах).

Директором ПОСП «Україна», ОСОБА_1 , було надано пояснення від 19.11.2021 у якому зазначив: «із території заправки до вівторка 23 листопада ні одна л. пального (дизельного) видаватися не буде. Показник лічильника 8941645».

Виходячи із вказаного вище, директор ПОСЛІ «Україна», ОСОБА_1 не заперечує факт зберігання пального, і тим більше, вказує на показники лічильника етапом па 19.11.2021 (тобто на момент, коли дію ліцензії на право зберігання пального вже було зупинено).

23.11.2021 року Головним управлінням ДПС у Волинські області було здійснено виїзд за вказаної адресою. Проте керівник не надав усі необхідні документи на запит про надання документів, мотивуючи перебуванням в медичному закладі. Будь-яким іншим представником (довіреною особою) ПОСП «Україна», з усіма необхідними документами, які були перелічені не було надано, про що складено акт про ненадання документів.

За результатами розгляду акту перевірки ГУ ДІЮ у Волинській області застосовані штрафні санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2021 №0079180705 у сумі 500 000 грн. за зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального.

До позовної заяви ПОСП «Україна» надає копії актів списання палива, відомості обліку видачі дизельного пального, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. Однак такі підтверджують лише витрати пального транспортними засобами, проте ніяким чином не засвідчують обсяги отриманого пального від постачальників та його розлив безпосередньо у ці транспортні засоби. До позовної заяви не надано документів, що підтверджують обсяги відвантаження палива постачальниками безпосередньо у паливні баки транспортних засобів позивача (актів розливу дизпалива із зазначенням обсягів розлитого пального тощо).

Крім того, вказує, що відсутність складу адміністративного правопорушення директора ПОСП «Україна» Шеремета Г.Р., жодним чином не виключає підстав для притягнення до відповідальності як суб`єкта господарювання ПОСП «Україна» шляхом застосування санкцій, передбачених Податковим кодексом України та Законом №481/95-ВР

З урахуванням вказаного вважає винесене податкове повідомлення-рішення правомірним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало вирішенню судом по суті.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

ПОСП «Україна» зареєстроване як юридична особа 04.06.1993, видами діяльності є: 01.50 змішане сільське господарство, 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 післяурожайна діяльність, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.32 оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами

ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 19.11.2021 №3380 проведена фактична перевірка господарської одиниці - місця зберігання пального ПОСП «Україна», розташованого за адресою: Волинська область, Луцький район, село Вільхівка, за результатами якої складений акт від 23.11.2021 №10039/03-20-07-05/03735446, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема статті 15 Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

На підставі висновків акта фактичної перевірки від 23.11.2021 №10039/03-20-07-05/03735446 ГУ ДПС у Волинській області 20.12.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №0079180705, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР у розмірі 500 000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10 статті 80 ПК України).

Приписами пункту 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено статтею 15 Закону № 481/95-ВР.

Згідно з приписами статті 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

При цьому законодавством визначено, що до 01.01.2022 суб`єкти господарювання можуть отримати ліцензію на право зберігання пального без надання акта введення в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката, за умови надання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, які видані в установленому законодавством порядку до 01.01.2014 року; дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки і початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно із статтею 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.

При цьому статтею 18 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Як слідує з акту перевірки від 23.11.2021 №10039/03-20-07-05/03735446 та вкладишу до нього, перевіркою встановлено факт зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.

Так, згідно Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним - ПОСП «Україна» отримало ліцензію № 03020414202000783 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: Волинська обл., Горохівський район, с. Вільхівка).

Як вбачається із таблиць, сформованих па підставі інформаційної системи «Податковий блок», системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, єдиного реєстру акцизних накладних, єдиного реєстру податкових накладних ПОСП «Україна» здійснювало купівлю дизельного пального (важкі дистилятори) у ТОВ «Грант Поінт» 26.02.2020 та 03.03.2020 об`ємом 7000 л. і 3880 л. відповідно.

Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась ТОВ «Відан ЛТД» на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом на якому суб`єкт господарювання зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: Луцький район, с. Вільхівка.

Платник отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03020414202000783 від 17.09.2020 (дата реєстрації) з терміном дії з 04.10.2020 по 04.10.2025 за адресою: Волинська область, Горохівський район, с.Вільхівка; загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 30 000 літрів.

До перевірки позивачем не надано документи на придбання ПММ; лімітно-забірні карти; норми витрат ПММ; підтверджуючі документи па списання ПММ; аналіз рахунку 203, картки розрахунку 203; оборотно-сальдові відомості по рахунку 10; аналіз по рахунку 63, 37, 68; товарна книга №31-НП; технічні паспорти на транспортні засоби; трудові договори щодо використання праці найманих працівників; письмові пояснення яким чином та куди було здійснено розвантаження ПММ; інформація щодо ємкостей, в які здійснювався злив та зберігання ПММ; ліцензії па право роздрібної/оптової торгівлі, зберігання пального; документи, що підтверджують право користування господарською одиницею; касові книги; накази на розрахунки про встановлення лімітів, залишку готівки в касі ГО; банківські виписки та платіжні доручення; договори про інкасацію грошових-коштів, про що складено акт ненадання документів від 23.11.2021 №1643/03-20-07-05/03755446.

Крім того в акті перевірки зафіксовано, що під час проведення перевірки позивачем не надано дані бухгалтерського обліку про рух ПММ, яке було відображено в періоді 2020-2021 згідно таблиць №1 та №2, а також відібрано пояснення в директора ПОСП «Україна» Шеремети Г.Р. в якому зазначено кількість ємкостей (3 шт.), які використовуються ПОСП «Україна» та приблизний літраж дизельного пального, яке знаходилось в резервуарах, в кількості 950 л. станом на 19.11.2021. Крім того, старшим оперуповноваженим управління стратегічних розслідувань у Волинській області ДСР НП України майором поліції Кошелюком В.А. в межах відпрацювання наказу № 122/1316/12/60/541/3261 від 08.11.2021 «Про проведення цільових заходів з протидії кримінальним правопорушенням у сфері незаконного обігу пального на території Волинської області» відібрано пояснення в керівника ПОСП «Україна» Шеремети Г.Р.

Враховуючи вищезазначене, контролюючим органом було зроблено висновок про зберігання ПОСП «Україна» пального в період 01.04.2020 по 03.10.2020 без наявності ліцензії на право зберігання пального за місцем зберігання пального, чим порушено ст. 15 Закону №481/95-ВР.

Як вже зазначалося судом, ПОСП «Україна» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03020414202000783 від 17.09.2020 (дата реєстрації) з терміном дії з 04.10.2020 по 04.10.2025 за адресою: Волинська область, Горохівський район, с.Вільхівка; загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 30 000 літрів.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, розпорядженням ГУ ДПС у Волинській області №999/03-20-09-03-15 від 05.10.2021 «Про призупиненні дії ліцензії на право зберігання пального» дію зазначеної ліцензії було зупинено у зв`язку із несвоєчасною сплатою чергового платежу. Вказане розпорядження було направлено позивачу рекомендованим листом та отримано ним 14.10.2021.

На підставі наказу №3276 від 16.11.2021 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято розпорядження №1137/03-20-09-03-15 від 16.11.2021 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання та промислової переробки) у зв`язку із несплатою чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту її призупинення. Вказане розпорядження було надіслано позивачу рекомендованим листом 17.10.2021 та отримане ним 30.11.2021.

Відповідно до частин 48-49 статті 15 Закону № 481/95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Згідно з частиною 50 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії.

Відповідно до частини 51 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що наслідком несвоєчасної сплати суб`єктом господарювання річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі пальним є призупинення дії такої ліцензії. Тоді як наслідком несплати суб`єктом господарювання річної плати за ліцензію на право оптової торгівлі пальним протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії є анулювання такої ліцензії.

Таким чином, з 14.10.2021 (дата отримання позивачем розпорядження про призупинення дії ліцензії) у ПОСП «Україна» не було права на зберігання пального за адресою: Луцький район, с. Вільхівка.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, 19.11.2021 року посадовій особі підприємства податковим органом було надано письмовий запит про надання документів, необхідних для проведення фактичної перевірки в частині обігу наливно-мастильних матеріалів, а також відібрано пояснення в директора ПОСП «Україна» Шеремети Г.Р., в якому зазначено кількість ємностей як використовуються ПОСП «Україна» (3 шт.) та приблизний літраж дизельного пального (950 л), так як не було засобів для вимірювання наявності пального в цистернах.

Крім того, директором ПОСП «Україна», ОСОБА_1 , було надано розписку від 19.11.2021 у якому зазначено: «із території заправки до вівторка 23 листопада ні одна л. пального (дизельного) видаватися не буде. Показник лічильника 8941645».

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що директор ПОСП «Україна» Шеремета Г.Р. не заперечує факт зберігання пального, і тим більше, вказує на показники лічильника станом на 19.11.2021 (тобто на момент, коли дію ліцензії на право зберігання пального вже було зупинено).

Суд звертає увагу, що розмір штрафу є фіксованим та не змінюється в залежності від періоду протягом якого суб`єкт господарювання здійснював зберігання пального без наявності ліцензії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки позивач зберігав пальне без наявності ліцензії, відповідач дійшов правильного висновку про застосування до ПОСП «Україна» штрафної санкції за порушення статті 15 Закону №481/95-ВР.

Щодо тверджень позивача щодо використання придбаного пального для власних потреб (шляхом заправлення сільськогосподарської та автомобільної техніки, яка була наявна на балансі відповідача станом на березень 2020 року), що підтверджується відповідними актами списання ПММ, які додаються до позову суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому суд зазначає, що вказана норма прямо встановлює, що підставою виникнення такого обов`язку є сама обставина початку перевірки.

Такому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та закріплене у пункті 85.4 статті 85 ПК України.

Ці норми ПК узгоджуються із нормою частини другої статті 74 КАС України, згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (пунктом 44.3 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.6 статті 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведені норми встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 справа №420/6441/19, від 14.06.2021 у справі №140/893/19, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15.

Матеріалами справи підтверджено, що на вимогу контролюючого органу ПОСП «Україна» не надано під час фактичної перевірки запитуваних первинних документів, про що свідчить акт ненадання документів від 23.11.2021 №1643/03-20-07-05/03755446.

Суд зауважує, що абзацом другим 44.6 статті 44 ПК визначено платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Тобто, у разі ненадання документів під час проведення перевірки платник податків не позбавлений права надати такі документи і після завершення перевірки; такі документи відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення за результатами перевірки.

Доказів надання ПОСП «Україна» до контролюючого органу заперечення на акт перевірки від 23.11.2021 разом з первинними документами на спростування виявлених порушень матеріали справи не містять.

З урахуванням зазначеного, суд приходить висновку, що законодавець захищає права платника надаючи можливість подати документи уже після проведення перевірки, при цьому такому праву кореспондує обов`язок податкового органу прийняти такі документи та врахувати їх при винесенні податкових повідомлень-рішень, однак у даному випадку такі документи ПОСП «Україна» не надавались.

Крім того, суд не погоджується з доводами сторони позивача про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішенні складене не за формою, яка є додатком до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, а у вигляді податкового повідомлення-рішення за формою «С», що не відповідає вимогам Закону та Порядку з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

У свою чергу, згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, зокрема, відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 58.2 статті 58 ПК України).

Системний аналіз положень підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Враховуючи наведене, у випадку порушення суб`єктом господарювання вимог Закону № 481/95-ВР, контролюючий орган повинен складати та надсилати (вручати) такому суб`єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.01.2022 в справі 140/3909/19.

Окремо суд зауважує, що обґрунтовуючи незаконність спірного податкового повідомлена-рішення, позивач вважає, що підставою для скасування рішення контролюючого органу є постанова Горохівського районного суду Волинської області від 17.01.2022 в справі №155/1731/21, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 про адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 164 КУпАП, з підстав визначених п. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення).

Проте, оцінюючи дані твердження позивача, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Ухвалення судом рішень про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на думку суду, не свідчить про відсутність в діях позивача порушення норм Закону № 481/95-ВР та не перешкоджає притягненню до фінансової відповідальності.

Так, з системного аналізу вищевикладених положень законодавства слідує, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується адміністративна, фінансова, кримінальна відповідальність, які є різними за своєю правовою природою, порядки та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

За порушення норм Закону № 481/95-ВР встановлено два види юридичної відповідальності, яка застосовується до різних суб`єктів: фінансова відповідальність - до суб`єктів господарювання, адміністративна відповідальність - до фізичних осіб.

Відповідно, закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу правопорушення, жодним чином не виключає підстав для притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання - ПОСП «Україна» шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Податковим кодексом України та Законом № 481/95-ВР.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.08.2019 у справі № 824/406/18-а, від 20.03.2020 у справі № 2340/4876/18.

За наведених обставин, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2021 №0079180705 винесене контролюючим органом у відповідності до вимог діючого законодавства.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк