Постанова

від 29.03.2023 по справі 140/6019/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6019/22 пров. № А/857/1742/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Хомича О.Р.,

представника позивача Нестеришина Т.С.,

представника відповідача Каленюка Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року в справі №140/6019/22 за адміністративним позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції Ксензюк А.Я.,

час ухвалення рішення 18.11.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не вказано,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Україна» (далі ПОСП «Україна») звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2021 №0079180705.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували факт зберігання позивачем пального в період з 01.04.2020 по 03.10.2020 відсутні, тому застосування до останнього відповідальності у виді штрафу за зберігання пального без ліцензії є неправомірним. Зазначає скаржник, що пальне до 01.04.2020 року було використане ПОСП «Україна» для власних потреб.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року скасувати та постановити постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПОСП «Україна» зареєстроване як юридична особа 04.06.1993, видами діяльності є: 01.50 змішане сільське господарство, 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 післяурожайна діяльність, 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.32 оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами

ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 19.11.2021 №3380 проведена фактична перевірка господарської одиниці місця зберігання пального ПОСП «Україна», розташованого за адресою: Волинська область, Луцький район, село Вільхівка, за результатами якої складений акт від 23.11.2021 №10039/03-20-07-05/03735446, згідно з висновками якого, встановлено порушення позивачем, зокрема, статті 15 Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

На підставі висновків акта фактичної перевірки від 23.11.2021 №10039/03-20-07-05/03735446 ГУ ДПС у Волинській області 20.12.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №0079180705, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення статті 15 Закону № 481/95-ВРу розмірі 500000,00 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Приписами пункту 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначаєЗакон України від 19.12.95 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництваіобігу спирту етилового, коньячногоіплодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Відповідно до положеньст. 1 вказаного Закону ліцензія(спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону № 481/95-ВРвизначено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно із статтею 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.

При цьому статтею 18 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Перевірка дотримання вимогЗакону України N 481/95-ВРздійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цьогоЗакону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 19.11.2021 №3380 проведена фактична перевірка господарської одиниці місця зберігання пального ПОСП «Україна», розташованого за адресою: Волинська область, Луцький район, село Вільхівка, за результатами якої складений акт від 23.11.2021 №10039/03-20-07-05/03735446, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема статті 15 Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».

Як слідує з акту перевірки від 23.11.2021 №10039/03-20-07-05/03735446 та вкладишу до нього, перевіркою встановлено факт зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.

Так, згідно Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним - ПОСП «Україна» отримало ліцензію № 03020414202000783 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: Волинська обл., Горохівський район, с. Вільхівка).

Платник отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03020414202000783 від 17.09.2020 (дата реєстрації) з терміном дії з 04.10.2020 по 04.10.2025 за адресою: Волинська область, Горохівський район, с.Вільхівка; загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 30000 літрів.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, розпорядженням ГУ ДПС у Волинській області №999/03-20-09-03-15 від 05.10.2021 «Про призупиненні дії ліцензії на право зберігання пального» дію зазначеної ліцензії було зупинено у зв`язку із несвоєчасною сплатою чергового платежу. Вказане розпорядження було направлено позивачу рекомендованим листом та отримано ним 14.10.2021.

На підставі наказу №3276 від 16.11.2021 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято розпорядження №1137/03-20-09-03-15від 16.11.2021 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання та промислової переробки) у зв`язку із несплатою чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту її призупинення. Вказане розпорядження було надіслано позивачурекомендованим листом 17.10.2021 та отримане ним 30.11.2021.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, з 01.04.2020 (моменту встановлення відповідальності за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії) до 04.10.2020 (початку дії ліцензії №03020414202000783 від 17.09.2020) та з 14.10.2021 (дата отримання позивачем розпорядження про призупинення дії ліцензії) у ПОСП «Україна» не було права на зберігання пального.

У межах даної справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, згідно таблиць до акту перевірки сформованих на підставі інформаційної системи «Податковий блок», Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що позивач придбавав паливо дизельне (ЄВРО СОРТ Е клас К5 (ДТ-Е-К5) у ТОВ «Грант Поінт» 26.02.2020 в кількості 7000 літрів, 03.03.2020 - в кількості 4070 літрів, 03.03.2020 - 34910 літрів.

Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась ТОВ «Відан ЛТД» на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом на якому суб`єкт господарювання зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: Луцький район, с. Вільхівка.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, 19.11.2021 року посадовій особі підприємства податковим органом було надано письмовий запит про надання документів, необхідних для проведення фактичної перевірки в частині обігу паливно-мастильних матеріалів, а також відібрано пояснення в директора ПОСП «Україна» Шеремети Г.Р., в якому зазначено кількість ємностей які використовуються ПОСП «Україна» (3 шт.) та приблизний літраж дизельного пального (950 л), так як не було засобів для вимірювання наявності пального в цистернах.

Крім того, директором ПОСП «Україна», ОСОБА_1 , було надано розписку від 19.11.2021 у якому зазначено: «із території заправки до вівторка 23 листопада ні одна л. пального (дизельного) видаватися не буде. Показник лічильника 8941645».

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що матеріалами справи підтверджено те, що директор ПОСП «Україна» Шеремета Г.Р. підтверджує факт зберігання пального, і тим більше, вказує на показники лічильника станом на 19.11.2021 (тобто на момент, коли дію ліцензії на право зберігання пального вже було зупинено).

Стаття 86 ПК України визначає, щоматеріалами перевірки є, зокрема, пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно допідпункту 16.1.15пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Отже заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

При цьому, згідно з частиною першоюстатті 78 КАСУкраїни, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Колегія суддів зазначає, що платник податків зобов`язаний забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки (п.п 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 ПК України). Також надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, є правом платника податків, згідно ст.17 ПК України.

При цьому в акті перевірки зафіксовано, що під час проведення перевірки позивачем не надано дані бухгалтерського обліку про рух ПММ, яке було відображено в періоді 2020-2021, зокрема, позивачем не надано документи на придбання ПММ; лімітно-забірні карти; норми витрат ПММ; підтверджуючі документи па списання ПММ; аналіз рахунку 203, картки розрахунку 203; оборотно-сальдові відомості по рахунку 10; аналіз по рахунку 63, 37, 68; товарна книга №31-НП; технічні паспорти на транспортні засоби; трудові договори щодо використання праці найманих працівників; письмові пояснення яким чином та куди було здійснено розвантаження ПММ; інформація щодо ємкостей, в які здійснювався злив та зберігання ПММ; ліцензії на право роздрібної/оптової торгівлі, зберігання пального; документи, що підтверджують право користування господарською одиницею; касові книги; накази на розрахунки про встановлення лімітів, залишку готівки в касі ГО; банківські виписки та платіжні доручення; договори про інкасацію грошових-коштів, про що складено акт ненадання документів від 23.11.2021 №1643/03-20-07-05/03755446.

Суд звертає увагу, що порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155 (далі -Інструкція № 281).

Під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієїІнструкціїта забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання, (п. 14.1Інструкції № 281).

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об`ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про ототожнення контролюючим органом факту придбання та зберігання пального, оскільки обставина (наявності) зберігання пального позивачем підтверджується безпосередньо дослідженими судами доказами.

Водночас долучені до позовної заяви акти списання №6, 7, 8 та накладні-вимоги №6, 7, 8, які всі датовано 31.03.2020р., колегія суддів оцінює критично, оскільки такі не подано контролюючому органу та фактично засвідчують витрати 45980 літрів дизельного пального ПОСП «Україна» за один день.

На переконання колегії суддів, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про використання позивачем усього пального до 01.04.2020р. та відсутність останнього на зберіганні в ПОСП «Україна» під час фактичної перевірки, як про це твердить апелянт.

Окремо суд зауважує, що обґрунтовуючи незаконність спірного податкового повідомлена-рішення, позивач вважає, що підставою для скасування рішення контролюючого органу є постанова Горохівського районного суду Волинської області від 17.01.2022 в справі №155/1731/21, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 про адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 164 КУпАП, з підстав визначених п. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення).

Проте, оцінюючи дані твердження позивача, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Ухвалення судом рішень про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на думку суду, не свідчить про відсутність в діях позивача порушення нормЗакону № 481/95-ВРта не перешкоджає притягненню до фінансової відповідальності.

Так, з системного аналізу вищевикладених положень законодавства слідує, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується адміністративна, фінансова, кримінальна відповідальність, які є різними за своєю правовою природою, порядки та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

За порушення нормЗакону № 481/95-ВР встановлено два види юридичної відповідальності, яка застосовується до різних суб`єктів: фінансова відповідальність - до суб`єктів господарювання, адміністративна відповідальність - до фізичних осіб.

Відповідно, закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу правопорушення, жодним чином не виключає підстав для притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання ПОСП «Україна» шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбаченихПодатковим кодексом Українита Законом № 481/95-ВР.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.08.2019 у справі № 824/406/18-а, від 20.03.2020 у справі № 2340/4876/18. На підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки позивач зберігав пальне без наявності ліцензії, спірне податкове повідомлення-рішення від 20.12.2021 №0079180705 винесене контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства та до ПОСП «Україна» підставно застосована штрафна санкція за порушення статті 15 Закону №481/95-ВР.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Україна» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року в справі №140/6019/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула

Повне судове рішення складено та підписано 18 квітня 2023 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Курильця А.Р в період з 10 квітня по 16 квітня 2023 року. Суддя Кушнерик М.П. перебував на лікарняному з 03 квітня 2023 року по 12 квітня 2023 року, суддя Мікула О.І. перебувала у відпустці з 13 квітня 2023 року по 17 квітня 2023 року.