Рішення

від 21.11.2022 по справі 300/3374/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2022 р. справа № 300/3374/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Державної екологічної інспекції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція України в Івано-Франківській області

про стягнення компенсації в розмірі 5 493,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 23.08.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Державної екологічної інспекції України (надалі, також - відповідач, ДЕІ України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція України в Івано-Франківській області (надалі, також - третя особа, ДЕІ України в Івано-Франківській області), у якій просить стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 недоотриману компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням встановлених строків їх виплати в сумі 5 493,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №300/3142/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 про стягнення з Державної екологічної інспекції України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 28.01.2020 по 13.02.2020 в розмірі 12635,09 грн, виплату здійснено лише 28.07.2022 шляхом безготівкового зарахування вказаної суми на картковий рахунок позивача. Позивач вважає, що з моменту коли судом встановлено борг відповідача перед позивачем, станом на 13.02.2020 і який був виплачений 28.07.2022, - затримка виплати тривала 31 місяць. Позивач переконаний, що в зв`язку з невчасною виплатою йому заробітної плати, він втратив її частину, внаслідок непроведення її індексації. ОСОБА_1 розрахував втрачену частину доходів в сумі 5 493,21 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.13-14).

На поштову адресу суду 13.09.2022 надійшли пояснення ДЕІ України в Івано-Франківській області від 12.09.2022 №02-12/602 (а.с. 21-24). Представник третьої особи звернув увагу, що ДЕІ України в Івано-Франківській області не була учасником справи №300/3142/20, не сплачувала ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 12 635,09 грн, а відтак не може надати пояснення з цього приводу, а також нести відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду в такій справі. Водночас зазначив, що ОСОБА_1 проведено індексацію заробітної плати за відпрацьовані дні у період з 26.10.2021 по 13.07.2022, тому вважає, що позивач намагається стягнути індексацію, яка вже була йому виплачена. Також представник третьої особи вказав на необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. У зв`язку з викладеним, вказує на безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, тому просить залишити їх без задоволення.

Також 15.09.2022 на електронну адресу суду, а 20.09.2022 - на поштову адресу, надійшов відзив ДЕІ України від 14.09.2022 №94/5-15-22 (а.с. 52-57, 68-77). У поданому відзиві представниця відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . На підтвердження своєї позиції зазначила, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів громадян, які не мають разового характеру. Таким чином вважає, що суми індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, виплачені позивачу за рішенням суду в порядку примусового виконання, не є об`єктом компенсації в розумінні вище наведених норм. На підтвердження своєї позиції звернула увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.02.2020 у справі №803/457/17. Вказала, що позивачем не підтверджено понесення ним витрат на правничу допомогу, а тому вимога про стягнення з відповідача таких виплат є необґрунтованою. Зважаючи на викладене, представниця відповідача вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Також у поданому відзиві представниця позивача просила суд здійснювати розгляд справи №300/3374/22 за правилами загального позовного провадження, а також проводити розгляду цієї справи за участі представника Державної екологічної інспекції України з викликом сторін.

Ухвалою суду від 20.09.2022 клопотання представника Державної екологічної інспекції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення (а.с. 90-92).

Позивачем 19.09.2022 подано відповідь на відзив, в якій вказав на помилковість посилань представниці відповідача на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13.02.2020 у справі №803/457/17 щодо неналежності середнього заробітку, виплаченого на виконання рішення суду, до виплат, які є об`єктом компенсації в розумінні Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Таким чином, просив відхилити відзив ДЕІ України, а позовну заяву задовольнити в повному обсязі (а.с. 64-67).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, встановив такі обставини.

За результатами судового розгляду адміністративної справи №300/2221/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 25.10.2019 року за № 351-о, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Восьмим апеляційним адміністративним судом 10.06.2020 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі №300/2221/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. голови Державної екологічної інспекції України від 25.10.2019 року за № 351-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області з 29.10.2019. Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2019 року по 27 січня 2020 року у розмірі 60269 (шістдесят тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 19438,20 ( дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім ) гривень 20 коп. (https://reestr.court.gov.ua/Review/89792726).

Також, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №300/3142/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 27.01.2020 по 14.02.2020 та стягнення середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день звільнення, позов задоволено частково. Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 28.01.2020 по 13.02.2020 в розмірі 12635 (дванадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 09 копійок. В решті вимог позову - відмовлено. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень зазначене рішення набрало законної сили 23.09.2021. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97176786).

У рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №300/3142/20 встановлено, що на виконання судового рішення у справі №300/2221/19 Державною екологічною інспекцією України винесено наказ від 11.02.2020 за №43-о "Про поновлення ОСОБА_1 ", яким скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 25.10.2019 року за №351-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області з 29.10.2019.

Окрім цього, встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 здійснено запис під №41 від 14.02.2020 про те, що запис №38 є недійсним, поновлений на попередній роботі з 29.10.2019 та зазначено підставу такого запису - наказ Держекоінспекції від 11.02.2020 №43-о.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №300/3142/20 обставини, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України не потребують доказування при розгляді цієї адміністративної справи №300/3374/22.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №300/3142/20 на користь ОСОБА_1 28.07.2022 здійснено списання з рахунку ДЕІ України грошових коштів в розмірі 12 635,09 грн, з яких 189,59 грн - військовий збір, 2 274,32 грн - податок з доходу фізичних осіб, що підтверджується випискою з рахунку ДЕІ України в Державній казначейській службі за 28.07.2022 (а.с. 78-80).

ОСОБА_1 вважає, що оскільки судом було встановлено борг відповідача перед позивачем станом на 13.02.2020, однак такий був виплачений лише 28.07.2022, виникла затримка виплати тривалістю 31 місяць, протягом якої він втратив частину доходу в сумі 5 493,21 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (надалі, також - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі, також - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.

Так, у спірних правовідносинах судом встановлено, що ОСОБА_1 , якого, як встановлено судовим рішенням у справі №300/2221/19, незаконно звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області, на виконання такого рішення поновлено на роботі, про що у трудовій книжці зроблено запис під №41 від 14.02.2020.

Разом з цим, не зважаючи на допущення до негайного виконання рішення у справі №300/2221/19 в частині поновлення на посаді, таке поновлення зроблено лише 14.02.2022.

Тобто в зазначеному випадку, мала місце затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі, що зумовило виникнення в роботодавця обов`язку виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки, тобто з 28 січня 2020 (наступний день після прийняття рішення в справі 300/2221/19) по 13 лютого 2020 (включно).

При цьому, ДЕІ України такий обов`язок при поновленні 14.02.2022 ОСОБА_1 на роботі добровільно не виконала, що стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 у справі №300/3142/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 28.01.2020 по 13.02.2020 в розмірі 12635 (дванадцять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 09 копійок.

Судове рішення у цій справі також не виконано ДЕІ України добровільно, а грошові кошти в розмірі 12 635,09 грн виплачено позивачу лише 28.07.2022 шляхом безспірного списання з рахунку ДЕІ України у Державній казначейській службі України.

При цьому суд вважає помилковими доводи представниці відповідача щодо неналежності виплаченого на підставі рішення суду середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду до об`єктів компенсації в розумінні вище наведених норм, оскільки така виплата є разовою, з огляду не таке.

Те, що зазначену виплату в сумі 12 635,09 грн зараховано на рахунок позивача разово на виконання рішення суду не спростовує правову природу такої виплати, яка по суті є середнім заробітком за вимушений прогул, який, не зважаючи на поновлення ОСОБА_1 судовим рішенням від 27.01.2020 у справі №300/2221/19 на посаді та звернення судового рішення в цій частині до негайного виконання, продовжувався з 28.01.2020 по 13.02.2020 включно у зв`язку з затримкою виконання такого рішення.

Оскільки у такий період позивач з вини роботодавця не виконував свої обов`язки та був позбавлений можливості отримувати заробітну плату, позивач мав право на компенсацію такої заробітної плати.

При цьому, не має значення чи така компенсація заробітної плати (середній заробіток за вимушений прогул) виплачена роботодавцем добровільно чи стягнута з ДЕК України на виконання рішення суду. Зазначена обставина не змінює правову природу такої виплати та не спростовує факт її належності до заробітної плати.

Так, детальний аналіз правової природи середнього заробітку за вимушений прогул наведено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, яка передана до Великої Палати у зв`язку з необхідністю формування єдиної судової практики при розгляді справ вказаної категорії судами різних юрисдикцій.

При розгляді справи колегія суддів з`ясувала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення.

При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою, отже є об`єктом компенсації в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Суд також не погоджується з доводами представниці відповідача про те, що вимога позивача не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що місцем роботи позивача була ДЕІ в Івано-Франківській області та те, що ДЕІ України не здійснює виплати заробітної плати працівникам, які не є її посадовими особами, з огляду на те, що виконання судових рішень у справах №300/2221/19 та №300/3142/20 покладено саме на відповідача - Державну екологічну інспекцію України, тобто саме остання допустила затримку виконання судового рішення про поновлення. Також суд звертає увагу на те, що ДЕІ України в Івано-Франківській області не була ні учасником справи №300/2221/19, ні справи №300/3142/20, відтак не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду та здійснювати у зв`язку з цим компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Також безпідставними є посилання представниці ДЕІ України на постанову Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №300/891/20, яким касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 скасовано, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року у справі № 300/891/20 залишено в силі, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу за №87-о від 25.03.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено, оскільки правовідносини, які мали місце у такій справі виникли значно пізніше, вже після звільнення позивача на підставі наказу №87-о від 25.03.2020.

Окрім цього, суд вважає помилковим аргумент представника ДЕІ України в Івано-Франківській області, викладений у поясненнях від 12.09.2022 №02-12/602, щодо того, що ОСОБА_1 проведено індексацію заробітної плати за відпрацьовані дні у період з 26.10.2021 по 13.07.2022, та зроблені у зв`язку з цим висновки щодо намагання позивача стягнути індексацію, яка вже була йому виплачена, оскільки така індексація нараховувалася вже на заробітну плату позивачу вже після його поновлення 14.02.2020 та не стосується спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачу не було вчасно виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.01.2020 по 13.02.2020, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати середнього заробітку за час затримки з 28.01.2020 по 13.02.2020 на виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати" за період з 14.02.2020 по 27.07.2022, а не з 12.02.2020 по 28.02.2022 як помилково вважає позивач.

Долучений позивачем розрахунок суми індексації в сумі 5 493,21 грн за несовєчасно виплачену заробітну плату за період з лютого 2020 року по липень 2022 року здійснений відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідач доказів на спростування правильності розрахунків позивача суду не надав, власного розрахунку компенсації втрати частини доходів при розгляді цієї справи не долучив.

Відтак, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача, на його користь слід стягнути з ДЕІ України недоотриману компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням встановлених строків їх виплати в сумі 5 493,21 грн.

За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від такої сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Позивач у позовній заяві зазначив, що планує понести судові витрати на оплату правничої допомоги та вказує, що докази, які підтверджують розмір таких витрат, будуть надані суду після ухвалення рішення.

Таким чином, оскільки сторонами не надано доказів понесення будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, такі не підлягають розподілу на момент ухваленні цього рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ - 37508533) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) недоотриману компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням встановлених строків їх виплати в сумі 5 493 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 21 копійка.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

відповідач - Державна екологічна інспекція України, адреса: Новопечерський провулок, 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ - 37508533;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Сахарова, 23-А, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ - 37952307.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.