Постанова

від 21.11.2022 по справі 200/18221/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року справа №200/18221/21

приміщення суду за адресою: м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року (повний текст складено 17 лютого 2022 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/18221/21 (головуючий суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд СП» про стягнення з платника податків податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд СП» про стягнення з рахунків у банках коштів в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 283140,00 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 200/18221/21 позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізумруд» кошти в рахунок податкового боргу в сумі 283140,00 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в частині відмови у задоволені позовних вимог (щодо накладення арешту), у зв`язку з чим підлягає частковому скасуванню та задоволенню позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги вказано, що у відповідача відсутнє майно (рухоме та нерухоме) яке можна було б реалізувати з метою погашення податкового боргу, відтак наявні всі підстави для накладення арешти на кошти та інші цінності товариства, що знаходяться в банку.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей облікової картки на день подання позову за відповідачем обліковується борг в загальній сумі в розмірі 283140,00 грн., який виник на підставі:

-податкового повідомлення-рішення № 5340/02-32-09-01 від 15.06.2021 на суму 1020 грн.;

- податкового повідомлення рішення № 5339/02-32-09-01 від 15.06.2021 на суму 80000 грн.;

- податкового повідомлення рішення № 0021170705 від 30.11.2020 на суму 1020 грн.;

- податкового повідомлення рішення № 0021160705 від 30.11.2020 на суму 201000 грн.;

- податкового повідомлення рішення № 0021180705 від 30.11.2020 на суму 100 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені податкові повідомлення рішення направлялись позивачем на адресу відповідача поштою та не були вручені відповідачу у зв`язку закінченням терміну зберігання.

Дані про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в матеріалах справи відсутні. Отже на час розгляду справи податкові повідомлення-рішення є чинними.

Суд першої інстанції стягнув з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізумруд» кошти в рахунок податкового боргу в сумі 283140,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу лише в межах відмови у задоволені позовних вимог, тобто встановлює правомірність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, які обслуговують товариство.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволені вищевказаних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 94.4статті94 Податкового кодексу Україниарешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу Українипередбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертоюстатті 5 КАС України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначенихКонституцієюта законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, колегія суддів вважає, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2, а також п. 94.6 статті 94 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженимНаказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року № 632(далі - Порядок № 632), відповідно до яких арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: 1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Виходячи із приписів пункту94.2статті94 Податкового кодексу Українита Порядку № 632, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.

Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Розділу VII Порядку № 632 передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 825/2243/18.

Отже,Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановленихпунктом 94.2статті94 ПК України.

Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.

Відтак, підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Враховуючи наведене, за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту20.1.33, пункту20.1. статті20 ПК Україниконтролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом94.2статті94 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 820/5660/16.

Звертаючись до суду, позивачем не дотримано умов пункту94.2статті94 Податкового кодексу України.

Також колегія суддів зауважує, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 200/18221/21 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 200/18221/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2022 року.

Судді А.В. Гайдар

Т.Г.Гаврищук

Е.Г. Казначеєв