Постанова

від 16.11.2022 по справі 459/4082/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/4082/21 Головуючий у 1 інстанції: Дем"яновська Ю.Д.

Провадження № 22-ц/811/743/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Червоноградської міської ради Львівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ освіти Червоноградської міської ради про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

17 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Червоноградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №9 Червоноградської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ освіти Червоноградської міської ради, яким просить скасувати наказ директора Червоноградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №9 Червоноградської міської ради від 08.11.2021 року №199-к про відсторонення її від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати; стягнути з Червоноградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Червоноградської міської ради в її користь середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи з 08.11.2021 року по день ухвалення рішення у справі; стягнути з відповідача у її користь 3500 грн. на відшкодування моральної шкоди; вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що працює вчителем математики та інформатики у Червоноградській загально-освітній школі I-III ступенів №9 Червоноградської міської ради Львівської області. Вказує, що оскаржуваним наказом директора Червоноградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №9 Червоноградської міської ради від 08.11.2021 року №199-к її відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою для відсторонення слугувало повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 02.11. №01-15/503 про те, що до 05.11.2021 року вона повинна надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом МОЗ від 16.09.2011 року №595, оскільки в іншому випадку з 08.11.2011 року буду відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Відтак з 18.11.2021 року вона не має можливості виконувати свої функціональні обов`язки вчителя математики у цій школі як і більше не отримує заробітної плати. Зазначає, що із оскаржуваним наказом не згідна, оскільки в адміністрації школи не було законних підстав для її відсторонення від роботи, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 їй ніхто не вручав. Окрім цього, при її відстороненні від роботи директор керувався нормами Законів та підзаконних нормативних актів, які передбачають, що відсторонення від роботи можливе лише за умови, коли особа відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, в той час, коли її відсторонили від роботи з зв`язку з тим, вона не надала роботодавцю документ, який підтверджував наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Звертає увагу на те, порядок відмови від обов`язкових профілактичних щеплень визначено положенням ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яке не передбачає іншої підстави для встановлення юридичного факту відмови особи від обов`язкових профілактичних щеплень як відібране лікарем письмове підтвердження особи про відмову від вакцинації або акт складених лікарем в присутності свідків про відмову скласти особою таке письмове підтвердження, відтак вважає, що посилання відповідача в оспорюваному наказі на повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 є порушенням вимог частин другої та шостої вказаної норми Закону. З посиланням на норми Конституції України, Загальної декларації прав людини, Європейської соціальної хартії та КЗпП України вважає своє відсторонення незаконним. При цьому також зазначає, що порушення її трудових прав призвело до заподіяння їй моральної шкоди, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків через втрату засобів до існування і вимагає у неї додаткових зусиль для організації свого життя. З врахуванням глибини душевних страждань, розмір моральної шкоди оцінює у 3500 грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Червоноградської загально освітньої школи І-ІІІ ступенів №9 Червоноградської міської ради Львівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділу освіти Червоноградської міської ради про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення коштів за час вимушеного прогулу відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 908,00 (дев`ятсот вісім,00) гривень судового збору.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що суд першої інстанції не дослідив чи мали місце фактичні та юридичні підстави для відсторонення позивача від роботи та чи був при цьому дотриманий порядок передбачений законом для такого відсторонення від роботи. Скаржник стверджує, що вона не відмовлялась та не ухилялась від проведення обов`язкового щеплення, належних та допустимих доказів такої обставини відповідачем суду не було надано.

Зазначає, що роботодавець не направляв її для проходження обов`язкового медичного щеплення до моменту видачі оскаржуваного наказу, а відтак не отримав письмового підтвердження лікаря або акту складеного лікарем у присутності свідків про відмову від такого обов`язкового щеплення, що могло б бути належним доказом.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», обмежившись лише загальними словами та не врахував на відсутність подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про недопуск до роботи у разі необгрунтованої відмови від щеплення працівниками.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

02 листопада 2022 року на електронну адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) в подібних правовідносинах, підписане від імені ОСОБА_1 .

В той же час, із складеного Львівським апеляційним судом акту про відсутність кваліфікованого електронного підпису вбачається, що долучене клопотання не є скріпленим електронним цифровим підписом, як це передбачає ч. 8 ст. 43 ЦПК України, у зв`язку з чим, згадане клопотання колегією суддів до уваги не береться.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03 листопада 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 16 листопада 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом за існування правових та фактичних підстав.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Судом встановлено, що позивачка працює вчителем математики Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9 Червоноградської міської ради Львівської області.

Наказом Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9 Червоноградської міської ради Львівської області №19 від 27.01.2021 року «Про затвердження заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19» затверджено алгоритм дій на випадок надзвичайної ситуації, пов`язаної з реєстрацією випадків захворювання на коронавірусну хворобу серед здобувачів освіти та працівників закладу (п.1) та проведення інструктажу для працівників щодо запобігання поширенню коронавірусної інфекції, дотримання правил респіраторної гігієни та протиепідемічних заходів (п.4.3).

Наказом Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9 Червоноградської міської ради Львівської області №69 від 07.05.2021 року «Про затвердження заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19» затверджено алгоритм дій на випадок надзвичайної ситуації, пов`язаної з реєстрацією випадків захворювання на коронавірусну хворобу серед здобувачів освіти та працівників закладу (п.2).

Як вбачається з протоколу № 1 засідання педагогічної ради Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 9 Червоноградської міської ради Львівської області від 31.08.2021 року, на такій розглядалися питання протиепідемічних заходів у ЧШС №9 на період карантину у зв`язку із поширенням короновірусної хвороби COVID-19 та про вакцинацію працівників. Позивач була присутня на педраді, що підтверджується її підписом 28.01.2021 року.

Згідно копії повідомлення про відсторонення від роботи працівнику ОСОБА_1 від 02.11.2021 року №01-15/503, таким попереджено ОСОБА_1 про можливе майбутнє відсторонення, однак в присутності секретаря Л.Я. Качан, заступника з НВР Г.М. Каравець, оператора ЕООМ К.Г . Кіх, ОСОБА_1 від підпису відмовилася про що складено відповідний акт №2 від 02.11.2021 року за їх підписами.

Наказом № 199-к від 08.11.2021 року Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9 Червоноградської міської ради Львівської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача було відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Згідно зі ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є призупинення з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Пунктами а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

У статті 30 згаданого Закону закріплена можливість запровадження щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань проведення обов`язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, карантинних заходів в порядку, встановленому законами України.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частин 1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні, є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

А відтак, працівники Червоноградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №9, як працівники закладу загальної середньої освіти, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на період дії карантину.

Оскільки переліком професій не конкретизовано найменування посад, на яких працюють працівники, що підлягають обов`язковій вакцинації, то всі працівники Червоноградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №9, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19 на період дії карантину, в тому числі і позивачка, як вчитель математики.

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яку доповнено п. 41-6, за яким керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4жовтня 2021року №2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення» від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.. Постанова у вказаній частині змін набрала чинності з 08 листопада 2021 року.

Разом з тим, наказ Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» передбачає, що щеплення проводиться в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595.

Відповідно до п.3 вказаного Переліку… протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах, а у п.4 Переліку… визначені абсолютні протипоказання до ведення вакцини.

02 листопада 2021 року наказом МОЗ №2394 затверджено форму довідки №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.02.2020 за N 521 «Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року N 133, доповнено розділом «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

З оскаржуваного позивачкою наказу вбачається, що вчитель математики Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9 ОСОБА_1 відсторонена від роботи без збереження заробітної плати через відсутність щеплення проти COVID-19.

На підставі матеріалів справи безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , працюючи вчителем математики Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9, посада якого віднесена до тих, працівники яких підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19, не надала директору Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9 ні довідки відповідної форми про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, ні сертифікату про проходження вакцинації, що беззаперечно підтверджує відсутність у ОСОБА_1 протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та те, що ОСОБА_1 не вакцинувалася проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, що відповідно до згаданого вище законодавства було її обов`язком.

Окрім того, з доводів позовної заяви вбачається, що позивачка, оскаржуючи наказ відповідача від 08.11.2021 року № 199-к про відсторонення її від роботи, визнає ту обставину, що станом на день написання позовної заяви (датованої 17 грудня 2021 року) нею не пройдено щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, а відтак ця обставина (в силу положень, передбачених частиною 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягає.

Позовна заява також не містить доводів стосовно того, що у позивачки є наявними протипоказання до вакцинації проти COVID-19, та доказів про наявність таких протипоказань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що роботодавець, в особі директора Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, для забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, в тому числі і учнів, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпунктів 1-2 пункту 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 №1236, якими на керівників покладено обов`язок забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком, правомірно прийняв рішення про відсторонення з 08 листопада 2021 року від роботи вчителя математики Червоноградської загальноосвітньої школи I-III ступенів №9 ОСОБА_1 , а відтак оскаржуваний наказ, який прийнятий на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236, відповідає вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року справа № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Колегія суддів вважає, що держава, встановивши працівникам закладів освіти, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, заборону працювати, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всього колективу працівників закладу освіти, а також учнів, які в ньому навчаються, тому право ОСОБА_1 на працю тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона не вакцинувалася проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке є обов`язковим, та не надала медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для вакцинації, відтак відсторонення ОСОБА_1 від роботи має об`єктивне та розумне обґрунтування.

Примушування до вакцинації чинним законодавством України не передбачене, навіть якщо вакцинація проти окремих хвороб є обов`язковою, а тому змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, і з огляду на це чинне законодавство надає право керівникам підприємств, установ, організацій відсторонювати від роботи певних працівників без збереження за ними заробітної плати.

Слід зазначити, що ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, і роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, діяв у межах своїх повноважень і відповідності до вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, ст. 26 Закону України «Про освіту» та ст. 46 КЗпП, а відтак правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування наказу та встановленням судом обставин, які вказують на правомірність відсторонення ОСОБА_1 від роботи, не вбачається також і правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, висновків суду не спростовують та на правильність постановленого рішення не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 рокузалишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 лютого 2022 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2022 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник