Постанова

від 17.11.2022 по справі 705/2977/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1218/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/2977/19 Категорія: 304060000 Коваль А. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., за участю секретаряЛюбченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_3 до ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 , про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_3 , звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 , в обґрунтування якого зазначала, що вона літнього віку (76 років), проживала одна, потребувала стороннього догляду у зв`язку з хворобою.

ОСОБА_3 мала сина та дочку.

Добре знаючи ситуацію про стан її здоров`я, її син ОСОБА_4 підговорив ОСОБА_3 подарувати йому житловий будинок АДРЕСА_1 та приватизовану земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, запевнивши, що забезпечить їй належний догляд. Позивачка вважала, що таким чином вона укладає з відповідачем договір довічного утримання і погодилася укласти договір дарування житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,1000 га, на якій розташований житловий будинок, про що у реєстрі зроблені відповідні записи за № 2951 та № 2962 від 29.08.2018 року.

З моменту укладення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки пройшло більше 10 місяців, будь-якого догляду від сина позивачка не отримала, зрозуміла свою помилку в укладенні договорів та усвідомила, що втратила все своє майно.

Враховуючи, що на момент подання позову ОСОБА_3 продовжувала проживати у спірному будинку, дарунок є збереженим, з моменту укладення оспорюваних договорів не пройшло одного року, тому вона звернулась до суду з вимогою до відповідача про розірвання вищевказаних договорів, так як вона не в змозі сама себе обходити, допомоги від сина по догляду не отримувала, оскільки відповідач, оформивши договори дарування і будучи зареєстрованим у її будинку, не з`являвся до неї.

У позові просила суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована за тією ж адресою.

Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області 02 грудня 2019 року позов задоволено.

З урахуванням ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.02.2020 про внесення виправлень в заочне рішення суд першої інстанції вирішив:

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 09 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7110800000:02:003:0316, що розташована по АДРЕСА_1 від 09 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд виходив із того, що зібрані у справі докази підтверджують доводи позивачки про її помилку при укладені оскаржуваного правочину щодо обставин, які мають суттєве значення, про відсутність у неї під час укладання договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдарованого.

У липні 2020 року надійшла заява про перегляд заочного рішення, подана ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 липня 2022 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі № 705/2977/19 як правонаступника відповідача ОСОБА_4 та відмовлено в задоволенні її заяви про перегляд заочного рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.12.2019.

09 серпня 2022 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області 02 грудня 2019 року.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним та однобічним, висновки якого не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент розгляду спору та винесення рішення її чоловік ОСОБА_4 був важко хворий та перебував на лікуванні у Польщі (онкологічно хворий) (даний факт підтверджується документами з медичного закладу Польщі), а вже ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Припускає, що перебуваючи під тиском своєї дочки, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підписала якісь документи, не знаючи їх змісту.

Так як справа була розглянута за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату та місце розгляду справи, а виклад обставин суперечить дійсним обставинам справи, оскільки суд залишив поза увагою, що відповідач проживав разом із своєю матір`ю, є підстави для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі таких доводів, скаржниця просить рішення скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, справу закрити у зв`язку зі смертю позивачки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27.10.2022 замінено позивача ОСОБА_3 на її правонаступницю ОСОБА_2 у цій справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27.10.2022 до участі у справі залучено ОСОБА_5 в якості третьої особи на стороні позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 за життя, на підставі договорів дарування від 09 серпня 2018 року, укладеними між нею та сином ОСОБА_4 , подарувала останньому свій житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7110800000:02:003:0316, за вказаною адресою для обслуговування цього будинку.

У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання вказаних договорів дарування недійсними, оскільки вважала, що, отримавши нерухомість, її син, відповідач по справі, забезпечить їй належний догляд як людині похилого віку. Але син на протязі останніх 10-ти місяців ніякого догляду та забезпечення не надає, тому вона зрозуміла свою помилку і просила суд повернути їй її майно.

Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсними вказані вище договори дарування. Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність помилки позивачки при укладенні оскаржених правочинів.

Переглядаючи вказане рішення суду, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 229 ЦК України передбачено, що, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму ВС України, викладених у п. 19 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину(стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Дослідивши обставини справи, наслідки рішення суду у даному спорі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком міськрайонного суду про помилку позивачки при укладенні оскаржуваного правочину щодо обставин, які мають суттєве значення а також про відсутність у неї під час укладання договорів дарування саме волевиявлення на безоплатну передачу будинку та земельної ділянки саме у власність обдарованого.

Адже ОСОБА_3 була особою похилого віку, мала потребу в сторонній допомозі. Вказаний будинок був єдиним житлом позивачки і вона, на момент укладання спірних договорів дарування, постійно в ньому проживала. Крім відповідача мала ще доньку.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 717 ЦК України договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Тому суд обґрунтовано встановив, що мала місце помилка з боку дарувальника щодо правової природи укладеного договору, прав та обов`язків, які виникли після його укладання.

Що стосується апеляційної скарги, то посилання в ній на відсутності відповідача (перебування на лікуванні у Польщі) та належним чином не повідомленого про дату та місце розгляду є непереконливими.

Матеріали справи містять розписку про вручення ОСОБА_4 судової повістки про виклик до суду. Разом з тим і позивачка ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4 на даний час померли, що виключає можливість ще раз перевірити дійсні мотиви позивачки ОСОБА_3 при подачі в суд даного позову до сина. Сама ОСОБА_3 з моменту подачі нею позову у квітні 2019 року від нього не відмовлялась, після визнання оспорених договорів дарування недійсними самостійно передала спірний будинок у дар своєму онукові - ОСОБА_5 за договором дарування від 26.01.2021 року, який не оскаржується.

Також нічим не обґрунтовані посилання апелянти на можливий тиск дочки, ОСОБА_2 , на ОСОБА_3 з метою переглянути укладені договори.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і вказівка у скарзі на те, що відповідач проживав разом із своєю матір`ю.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які можуть бути підставами для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 35, 141, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2022 року.

Судді