Постанова

від 21.11.2022 по справі 904/9548/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/9548/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача),

судді: Антонік С.Г., Дармін М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ріллі Ірини Русланівни

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 року у справі №904/9548/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегазахист Плюс", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Ріллі Ірини Русланівни, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у розмірі 112 392 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегазахист Плюс" звернувся до Фізичної особи-підприємця Ріллі Ірини Русланівни із позовом про стягнення заборгованості у сумі 112 392 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 у справі №904/9548/21 позов задоволено повністю.

Суд стягнув з Фізичної особи-підприємця Ріллі Ірини Русланівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегазахист Плюс" заборгованість у розмірі 112 392,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Фізична особа-підприємець Рілля Ірина Русланівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2022 року по справі №904/9548/21 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Мегазахист плюс про стягнення заборгованості у розмірі 112 392 грн.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та необгрунтованість висновків суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що нею було поставлено 50% товару позивачу, не зважаючи на неузгоджність між сторонами таких істотних умов, як адреса доставки, час доставки.

Апелянт посилається на те, що судом не було належним чинном перевірено повноваження представника позивача - Ю. В.Ковальчук, адже до позовної заяви недодані ані копія довіреності, ані будь якого іншого документу, який би підтверджував права Ю.В.Ковальчук як позивача, оскільки в статуті підприємства «Мегазахист плюс» не передбачено повноважень для представництва інтересів підприємства в судах будь якої інстанції, а лише вказано: Повноваження директора - Представляє інтереси товариства у взаємовідносинах з іншими товариствами, установами, організаціями, державними органами, громадянами.

Апелянт зазначає, що вона не отримувала вимогу про поставку товару, направлення якої позивач не довів належними доказами, оскільки у квитанції про поштове відправлення зазначено адресою отримання лише місто Кривий Ріг, а номер телефону, не відповідає телефону відповідачки.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 року у справі №904/9548/21 та відмови у позові.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ріллі Ірини Русланівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 року у справі №904/9548/21-залишено без руху. Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору у відповідному розмірі (910 грн.), докази надсилання копії апеляційної скарги іншому учаснику справи.

19.09.2022 року на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання від фізичної особи-підприємця Ріллі Ірини Русланівни про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), суддів Дармін М.О., Антонік С.Г. від 26.09.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ріллі Ірини Русланівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 року у справі №904/9548/21. Апеляційну скаргу врішено розглянути в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Форма договору купівлі-продажу наведена у ст. 639 ЦКУ, де вказано, що:

1. договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;

2. якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Те саме прописано й для нотаріального посвідчення договору (ч. 4 ст. 639 ЦКУ).

Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Відтак, враховуючи вищенаведене, сторони вправі укладати договір у тій формі, в який вони домовились це зробити.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку на оплату № 16/06 від 16.06.2021 Фізична особа-підприємець Рілля Ірина Русланівна зобов`язалась поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегазахист Плюс" товар на загальну суму 112 392 грн.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунку, де вказані найменування товару, його кількість, ціна, і матеріали справи містять докази сплати позивачем обумовленого в рахунку товару, суд дійшов обґрунтованого висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі - продажу.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Як вбачається з матеріалів справ, Позивачем було перераховану відповідачу передоплату у розмірі 112 392,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 132 від 06.07.2021 року. Призначення платежу: оплата за товар зг.рах. № 16/06 від 16.06.2021.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що правовідносини сторін укладені в простій формі, строк поставки товару сторонами узгоджений не був, а тому, приймаючи до уваги наведені вище норми права, обов`язок відповідача поставити товар виникає з моменту пред`явлення вимоги щодо його поставки.

Позивачем 19.10.2021 було направлено на адресу відповідача вимогу № 24/7, в якій він просив поставити товар згідно рахунку № 16/06 від 16.06.2021. У разі неможливості поставити товар, повернути грошові кошти у розмірі 112 392 грн.

Проте, відповідач не поставив обумовлений договором товар на адресу позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а тому господарськй суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 112 392 грн., сплачених за договором.

При цьому, доводи відповідача про те, що суд не врахував її доводи у відзиві на позовну заяву щодо часткового виконання нею умов договору, є неспроможними з огляду на наступне.

Так, зі змісту судового рішення вбачається, що суд першої істанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що ним було поставлено 50% товару позивачу, оскільки доказів поставки товару та отримання його позивачем відповідачем до матеріалів справи не надано.

Разом з цим, відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надала належних та допустимих доказів виконання нею умов договору поставки, а тому, позовні вимоги обгрнутовано задоволені судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що вона не отримувала вимогу щодо поставки товару, не звільняють її від обов`язку виконання умов договору поставки.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що факт надсилання їй позивачем вимоги є недоведеним з огляду на наступне.

Дійсно, як вбачається з поштового відправлення позивача, він направляв вимогу на ім`я відповідача за місцем призначення: м. Кривий Ріг, проте, адреса місця знаходження ФОП Рілля, у експресс-накладній не була зазначена, мобільний номер телефону одержувача не відповідав номеру телефону відповідача, який значиться у позовній заяві і вказаний позивачем. Означене ставить під сумнів можливість надходження поштового відправлення саме на адресу відповідача і її обізнаність із вимогою позивача.

Проте, це не спростовує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки у відповідності до статті 530 ЦК України, ст. 655 ЦК України, відповідач, отримавши кошти від позивача, зобов`язаний був поставити товар позивачу, протягом розумного строку.

Враховучи, що оплату відповідач отримав 16.06.2021, то принаймні з моменту звернення до суду, відповідач вже мав виконати свої зобов`язання.

Доводи відповідача про те, що судом не було належним чинном перевірено повноваження представника позивача - Ю. В.Кальчук, адже до позовної заяви не додані ані копія довіреності, ані будь якого іншого документу, який би підтверджував права Ю.В.Кальчук як представника підприємства «Мегазахист плюс», є неспроможними з огляду на наступне.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАЗАХИСТ ПЛЮС" та його директором є Ю.В.Кальчук ( а.с.19, т.1).

Відповідно до ч.3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника, а тому, Кальчук Ю.В. мала відповідні повноваження для звернення до суду із позовною заявою.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, оскільки господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, то у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ріллі Ірини Русланівни - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2022 у справі № 904/9548/21 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Ріллі Ірину Русланівну.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя М.О.Дармін