Постанова

від 26.10.2022 по справі 909/1347/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/1347/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

представника Акціонерного товариства "Альфа-Банк" - Матвійчука М.З.;

представника ОСОБА_1 - Шуляка Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк»

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022

у справі № 909/1347/19

про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 .

2. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2020 відкрито провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Бандуристого Р.С. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 вказану ухвалу залишено без змін, апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» - без задоволення.

3. Оголошення про порушення провадження у справі про неплатоспроможність опубліковано на сайті Вищого господарського суду України 29.01.2020 за номером 64498.

4. В межах встановленого у ч.1 ст.45 КУзПБ тридцятиденного строку АТ «Альфа-Банк» звернулось до господарського суду із заявою забезпеченого кредитора з вимогами до боржника у наступному розмірі: 212 044,04 дол.США, що по курсу НБУ станом на 28.01.2020 становить 5 215 944,11 грн. - основна заборгованість (кредит, проценти); 51 18,96 дол.США, що по курсу НБУ станом на 28.01.2020 становить 1 259 061,48 грн. - пеня за останній рік.

5. Господарський суд Івано-Франківської області за результатами попереднього засідання 26.05.2020 визнав грошові вимоги АТ «Альфа-Банк» у загальному розмірі 919 850,66 грн., з яких 4204,00 грн. перша черга погашення (судовий зір за подачу заяви з грошовими вимогами), 915 646,66 грн. - третя черга погашення.

5.1. Грошові вимоги у розмірі пені за кредитом в розмірі 1 259 061, 48 грн., процентів за кредитним договором №149-22/340 від 17.01.2008 за період після 28.03.2014 в сумі 473 562,49 грн. та вимоги за договором №1209-22/340 від 08.06.2007 в загальному розмірі 4 799 651,61 грн. суд відхилив.

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020 в частині визнання вимог АТ «Альфа-Банк» у розмірі 308 437,62 грн згідно з договором №149-22/340 від 17.01.2008, що еквівалентно 12 538,93 грн дол.США, з віднесенням усієї визнаної суми заборгованості у розмірі 915 646,66 грн до вимог третьої черги, прийнято у цій частині нове рішення, яким ухвалено визнати вимоги банку згідно з кредитним договором №149-22/340 від 17.01.2008 в частині заборгованості по процентах за користування кредитними коштами у сумі 283 403,09 грн, яку внести до реєстру вимог кредиторів позачергово разом із рештою суми 607 209,04 грн.

7. Постановою Західного апеляційного господарського суду також частково задоволено апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк», ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020 скасовано в частині відхилення грошових вимог, які виникли внаслідок невиконання договору №1209-22/340 від 08.06.2007, прийнято у цій частині нове рішення, яким ухвалено визнати грошові вимоги у сумі 1 504 142,72 грн основного боргу, що еквівалентно станом на 28.01.2020 згідно з офіційним курсом НБУ - 61 686,32 доларів США та суму 921 477,22 грн заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, що еквівалентно станом на 28.01.2020 - 37 460, 86 доларів США, визнані вимоги загалом у сумі 2 425 619,94 грн внести до реєстру вимог кредиторів позачергово.

8. Постановою Верховного Суду від 23.03.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2020 у справі №909/1347/19 скасовано, справу в частині розгляду кредиторських вимог АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

9. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2022 у справі №909/1347/19 заяву АТ «Альфа-Банк» про визнання забезпеченим кредитором за грошовими вимогами до ОСОБА_1 задоволено частково, визнано грошові вимоги АТ «Альфа-Банк» до боржника ОСОБА_1 в розмірі 951 639,71 грн та 4 204 грн сплаченого судового збору, решту вимог - відхилено.

10. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2022 у справі №909/1347/19 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким визнано грошові вимоги АТ «Альфа-Банк» до боржника ОСОБА_1 в розмірі 144 118,76 грн (підлягають позачерговому задоволенню відповідно до вимог ч.3 ст.133 КУзПБ) та 4 204 грн сплаченого судового збору (підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів відповідно до ч.2 ст.133 КУзПБ). Решту вимог постановлено відхилити.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11. До Верховного Суду від Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у загальному розмірі 5 215 944,11 грн.

12. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:

12.1. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 по справі № 916/190/18.

Відзиви

13. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться заперечення проти її задоволення.

Інші заяви та клопотання

14. Від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції- без змін, виходячи з наступного.

16. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставини справи з яких зробили наступні висновки:

17.1. 08.06.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №1209-22/340, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 70 000,00 дол.США строком до 07.06.2021, а позичальник зобов`язувався щомісячно погашати кредит зі сплатою 13 процентів річних за користування кредитними коштами.

17.2. Згодом, шляхом укладення додаткових угод, сторони вносили зміни до умов договору, зокрема, в частині збільшення процентної ставки за користування кредитом до 15,8% та продовження кінцевого терміну повернення кредитної заборгованості до 05.06.2026 (включно). В додатковій угоді від 21.12.2011 сторони підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом на дату укладення угоди становить 61 686,32 доларів США та 16 666,14 доларів США.

17.3. У пунктах 3.3.7., 3.3.8., 3.3.9 договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати кредитору проценти за користування кредитними коштами (також у разі пролонгації договору), здійснювати погашення кредиту відповідно до погодженого договором графіку.

17.4. У пункті 4.5. договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених у пунктах 3.3.7., 3.3.8., 3.3.9 договору протягом більше, ніж шістдесяти календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

17.5. Відповідно до п.6.2. договору погоджено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України «По третейські суди» домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків.

17.6. 08.06.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та дружиною боржника - ОСОБА_2 було укладено договір поруки №258 (з наступними змінами і доповненнями), за яким поручитель зобов`язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №1209-22/340.

17.7. В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між банком та позичальником також було укладено іпотечний договір від 11.06.2007, за яким в іпотеку було передане належне ОСОБА_1 нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , а саме: об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, готовністю 82%, та земельну ділянку площею 0,1007 для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2625888301020010006. Вартість іпотечного майна за згодою сторін погоджено на рівні 90 000,00 дол. США, що по курсу НБУ на дату укладення договору становило 454 500,00 грн.

17.8. 08.08.2013 ПАТ «Укрсоцбанк» направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу вих.№19.403-86/96-10429 про дострокове погашення заборгованості за договором кредиту №1209-22/340 від 08.06.2007 на загальну суму 92245,93дол.США (станом на 04.11.2013), що з них 61686,32 дол. США заборгованість по кредиту та 30559,61 дол. США - заборгованість по відсотках.

17.9. В матеріалах справи (копіях матеріалів третейської справи) наявна вимога від 07.08.2013 №19.403-86/96-10429 про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором №1209-22/340 від 08.06.2007, однак, в якості доказів її надсилання позичальнику наявними є лише фіскальні чеки від 05.11.2013 про відправлення рекомендованих листів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що унеможливлює достеменне встановлення дати отримання позичальником та його майновим поручителем пред`явленої їм вимоги.

17.10. 05.02.2014 ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №149-22/340 від 17.01.2008. В позовній заяві банк просив стягнути з відповідачів загальну суму заборгованості станом на 10.01.2014 в розмірі 807 520,95 грн., з яких 493 058,75 грн. заборгованості по кредиту, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку становить 61 686,32 дол.США, 299 424,67 грн. заборгованості по відсотках, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день проведення розрахунку становить 37 460,86 дол.США по відсотках, а також 15 037.53 грн. пені (а.с. 161-164, том 5-Б).

17.11. Звернувшись з цим позовом до третейського суду та визначивши суму заборгованості станом на 10.01.2014, банк змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору, внаслідок чого настав настав строк виконання договору в повному обсязі.

17.12. Відтак, розрахунок заборгованості за вказаним договором, наданий банком до заяви про визнання кредиторських вимог, відповідно до якого заборгованість за період з по 11.06.2007 по 28.01.2020 складає 195 120,48 дол. США, що по курсу НБУ станом на становить 4 799 651,62 грн. та складається із заборгованості по кредиту - 61 147,99 дол. США (1 504 142,72 грн), заборгованості по відсотках - 94 420,46 дол. США (2 322 592,24 грн), є безпідставним.

17.13. Безпідставно також нараховано заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту 9 749,10 дол. США (239 812,26 грн) та по пені за несвоєчасне повернення відсотків 29 802,93 дол. США (733 104,39 грн) за період за один рік до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (з 28.01.2019 по 27.01.2020), оскільки таку пеню нараховано поза межами строку позовної давності, який у цьому випадку сплив у 2017 році.

17.14. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі №384/14 позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредиту станом на 10.01.2014 у розмірі 807 520,95 грн. та 8475,20 грн. третейського збору.

17.15. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2014 у справі №755/15516/14-ц видано виконавчий лист на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі №384/14 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 807 520,95, 8475,20 грн. третейського збору та 243,60 грн. судового збору.

17.16. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.08.2016 у справі №755/15516/14-ц відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

17.17. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.10.2016 у справі №22-ц/796/13399/2016 ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19.08.2016 залишено без змін.

17.18. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11.11.2016 відмовив у прийнятті касаційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19.08.2016 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13.10.2016.

17.19. Верховний Суд у постанові від 23.03.2021 у цій справі звернув увагу, що суди не встановили жодних обставин щодо виконавчого провадження №59606815 про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором від 08.07.2007 №1209-22/340, що впливає на визначення актуального розміру заборгованості.

17.20. Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №24990 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 08.07.2007 №1209-22/340, укладеним з ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за період з 01.12.2015 по 12.09.2017 у розмірі 133 726,46 доларів США.

17.21. 19.07.2019 приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицький В.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59606815 про примусове виконання виконавчого напису №24990, виданого 31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором №1209-22/340 від 08.06.2007 в загальній сумі 133 726,46 дол.США.

17.22. Доказів стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП№59606815 матеріали справи не містять, боржник про такі факти суд не повідомляв.

17.23. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2021 у справі №909/1347/19(909/82/20) задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» та визнано виконавчий напис №24990 від 31.10.2017, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» грошових коштів в розмірі 133 726,46 дол.США, нараховані у період з 01.12.2015 по 12.09.2017, таким, що не підлягає виконанню.

17.24. Виконавче провадження №59606815 закінчено постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. від 19.04.2021 на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2021 у справі №909/1347/19(909/82/20).

17.25. Також Верховний Суд у постанові від 28.03.2021 у цій справі вказав, що судами не встановлено та не зазначено безпосередньо перебігу строку позовної давності відносно вимог АТ «Альфа-Банк» по кредитному договору №1209-22/340 від 08.06.2007, а саме коли розпочався відлік строку, чи було переривання строку та коли строк сплинув.

17.26. Суд першої інстанції в оскарженій ухвалі дійшов висновку про те, що визнанню підлягають вимоги кредитора, які підтверджені рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.03.2014 у справі №384/14 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитом станом на 10.01.2014 у розмірі 807 520,95 грн., оскільки рішення третейського суду в будь-якому випадку підлягає добровільному виконанню сторонами, а строк позовної давності не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, бо кредитор реалізував своє право на звернення до суду за захистом порушеного цивільного права в межах строку позовної давності.

17.27. Суд апеляційної інстанції з урахуванням того, що можливість кредитора стягнути у судовому провадженні у процедурі банкрутства заборгованість за кредитним договором №1209-22/340 від 08.07.2007 була вичерпана після набрання законної сили ухвалою суду про відмову в поновленні строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання у 2016 році дійшов висновку, що відтак у 2020 році на момент звернення кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про його неплатоспроможність, такі вимоги вже не були документально підтвердженими (такими, що передбачали можливість їх судового захисту).

17.28. Наведений висновок суду апеляційної інстанції став підставою для відмови у визнанні грошових вимог в сумі 807 520,95 грн. (заборгованість за кредитним договором №1209-22/340 від 08.06.2007).

18. Відповідно до положень ст.1 КУПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

19. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

20. Відповідно до положень частин 1, 3, 6 статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

21. Приписами частини 1 статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

22. Суд касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно (господарсько) - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

23. Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

24. Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.

25. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

26. У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

27. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

28. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

29. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.

30. Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

31. Наведені правові висновки відповідають сталій практиці Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та щодо ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство (у попередньому засіданні).

32. Оцінюючи зібрані докази у справі суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до довідки Тисменицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) №7/21.5-39 від 21.02.2022 згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Відділі перебуває виконавчий лист №755/155507/14-ц , виданий Дніпровським районним судом м.Києва 03.07.2014 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 305 425,70 грн., 3454, 26 грн. третейського збору та 243,60 судового збору, що в сумі складає 309 123,56 грн. Станом на дату видачі довідки залишок нестягнутої суми боргу за вказаним виконавчим документом ( по виконавчих провадженнях №50297777 (боржник - ОСОБА_1 ) та №50297240 (боржник - ОСОБА_2 )), складає 144 118,76 грн.

32.1. Вказана заборгованість виникла у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором №149022/340 від 17.01.2008.

33. Беручи до уваги те, що на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них, колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням тої фактичної обставини, що боржник довів (подавши до суду довідку Тисменицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) що залишок боргу за виконавчим документом виданим на виконання третейського рішення що стосується за кредитним договором №149022/340 від 17.01.2008 складає 144 118,76 грн., дійшла висновку про обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання кредиторських вимог Скаржника за вказаним кредитним договором на суму 144 118,76 грн.

34. Щодо кредиторської заборгованості боржника за кредитним договором №1209-22/340 від 08.07.2007 колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

35. Суди попередніх інстанцій встановили, а Скаржник у касаційній скарзі не спростував обставин того, що реалізуючи своє право на примусове звернення стягнення заборгованості по кредитному договору №1209-22/340 від 08.07.2007 з боржника, Скаржник звернувся до суду загальної юрисдикції із заявою про отримання виконавчого листа на виконання цього рішення, отримав такий виконавчий лист, і не пред`явив виконавчий лист до виконання в межах встановленого законом строку.

36. Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості за кредитним договором №1209-22/340 від 08.07.2007 була вичерпана після набрання законної сили ухвалою суду про відмову в поновленні строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання у 2016 році.

37. Погашення заборгованості в зв`язку з затвердженням плану реструктуризації боргів боржника чи у зв`язку з визнанням боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника не є за своєю суттю добровільним виконанням боржником (фізичною особою) своїх зобов`язань, а являється погашенням заборгованості внаслідок введення вищезазначених судових процедур у справі про банкрутство.

38. Обставина того, що можливість Скаржника стягнути у примусовому порядку з боржника заборгованість за кредитним договором №1209-22/340 від 08.07.2007 була вичерпана після набрання законної сили ухвалою суду про відмову в поновленні строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання у 2016 році свідчить про те, що до таких вимог не можуть застосовуватися судові процедури у справі про банкрутство для забезпечення примусового стягнення заборгованості.

39. Наведене свідчить про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що у визнанні грошових вимог в розмірі 807 520,95 грн. (заборгованість за кредитним договором №1209-22/340 від 08.06.2007) слід відмовити.

40. У касаційній скарзі Скаржник вказує про обставини того, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях відмовляючи у визнанні кредиторських вимог безпідставно застосували наслідки спливу позовної давності.

41. Вказаний аргумент касаційної скарги є необґрунтованим, оскільки згідно зі змісту постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022, суд апеляційної інстанції не застосовував наслідки спливу позовної давності.

42. Щодо аргументів касаційної скарги щодо валюти зобов`язання та розміру заборгованості, наведені посилання спростовуються обставинами того, що:

- боржник довів (подавши до суду довідку Тисменицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) що залишок боргу за виконавчим документом виданим на виконання третейського рішення що стосується за кредитним договором №149022/340 від 17.01.2008 складає 144 118,76 грн.;

- можливість примусового стягнення кредитором заборгованості за кредитним договором №1209-22/340 від 08.07.2007 була вичерпана після набрання законної сили ухвалою суду про відмову в поновленні строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання у 2016 році.

43. Вищенаведене вказує про те, що доводи та аргументи касаційної скарги є такими що спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи.

44. Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у постанові Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 правильно застосовано приписи ст. ст. 1, 46, 47 КУзПБ щодо розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк».

45. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. З урахуванням того, що у постанові суду апеляційної інстанції правильно застосовано приписи ст. ст. 1, 46, 47 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» без задоволення та про залишення без змін постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 по справі № 909/1347/19.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 по справі № 909/1347/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.О. Банасько

К.М. Огороднік