Рішення

від 21.11.2022 по справі 183/633/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/633/22

№ 2/183/2329/22

21 листопада 2022 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Моісєєва К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» (надалі за текстом відповідач 1) та ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» (надалі за текстом відповідач 2), в якому просить розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 1223281000:02:021:0313, без номеру та дати, зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за №04:05:126:01494 від 20 квітня 2005 року, з урахуванням змін, викладених в Додатковій угоді без номеру від 28 жовтня 2016 року, Додатковій угоді від 17 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило права та обов`язки Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське».

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю від 09 грудня 2002 року, вона є власником земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 1223281000:02:021:0313, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. У 2004 році між позивачем та відповідачем 1 укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, зареєстрований 20 квітня 2005 року, у відповідності до якого позивач надав відповідачеві 1 в строкове, платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,29 га.

Між сторонами з метою продовження строку дії договору оренди та зміни розміру та порядку нарахування орендної плати укладалися додаткові угоди, а також погоджено заміну первісного орендодавця на його правонаступника, яким є позивач. Так, 28 жовтня 2016 року між позивачем та відповідачем 1 укладено Додаткову угоду, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2028 року, а також встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 7033,96 грн. за один рік; визначено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га..

17 квітня 2018 року між позивачем та відповідачами укладено Додаткову угоду відповідно до якої відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди. Також сторонами погоджено внесення зміни до п.4.1 Розділу «ІV. Орендна плата» та п.3.1 Розділу «ІІІ. Строк дії договору». Відповідно до нової редакції розділів сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8116,11 грн. за рік оренди; строк дії договору сторони визначили до 31 грудня 2028 року. Позивач вважає, що оскільки умовами договору не було передбачено п.3.1 та 4.1., то сторонами було доповнено договір новими пунктами вищезазначеного змісту, при цьому умови п.5 Договору оренди, який доповнений додатковою угодою від 28 жовтня 2016 року, залишились незмінними та фактично продовжують діяти.

У зв`язку з наведеним, позивач зазначає, що в спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

На момент звернення позивача до суду відповідачі так і не провели в повній мірі розрахунок за оренду землі в грошовій формі з урахуванням індексації вартості земельної ділянки за період з 2017 по 2021 рік, у останніх існує заборгованість із виплати орендної плати, що свідчить про системність несплати в повному обсязі орендної плати за договором оренди. Відповідачами у період з 2017 по 2021 рік включно, взагалі не виконуються взяті на себе зобов`язання щодо безкоштовної поставка 1 тони грубих кормів (соломи) до садиби Орендодавця, а також не надаються послуги по обробітку присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 та (оранка та культивація).

Посилаючись на систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки в частині невиплати орендної плати в натуральній та відробітковій формах за 2017-2021 рр., а також несвоєчасної та неповної сплати орендної плати в грошовій, позивач просить задовольнити позов та розірвати договір оренди.

Ухвалою судді від 07 лютого 2022 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Не погоджуючись із позовом, відповідач 1 подав відзив у якому просить у позові відмовити. Вказав, що відповідач 1 нараховував та сплачував орендну плату вчасно та в повному обсязі. Договором передбачено орендну плату тільки у грошовій формі. З заявами про завезення соломи, оранку та культивацію позивач не зверталася. Також вважає, що позивач звернувся з позовом з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якої подав окрему письмову заяву.

Відповідач 2 подав відзив у якому просить у позові відмовити. Вказав, що відповідач 1 нараховував та сплачував орендну плату вчасно та в повному обсязі. Після укладення додаткової угоди від 17 квітня 2018 року сторони погодили один вид орендної плати у грошовій формі. З 17.04.2018 зобов`язання із поставки однієї тони соломи, оранки та культивації припинені внаслідок заміни первісного зобов`язання новим зобов`язанням за взаємною згодою сторін. Крім того, позивач жодного разу не звертався з заявами про завезення соломи, оранку та культивацію.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача 1 та відповідь на відзив відповідача 2, у яких висловлено незгоду з доводами відповідачів.

Відповідачем 2 подано заперечення на відповідь на відзив у якому наполягає на відмові у позові з підстав, аналогічних тим, які викладені у відзиві.

Ухвалою суду від 09 серпня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання позивач не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача 1 у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно, належним чином. Причини неявки суду не відомі. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні просив у позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача 2, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

У відповідності до державного акту на право приватної власності на землю від 09 грудня 2002 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 1223281000:02:021:0313, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.13,14).

Між позивачем та відповідачем 1 укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за №04:05:126:01494 від 20 квітня 2005 року, у відповідності до якого позивач надав відповідачеві 1 в строкове, платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,29 га. (а.с.35). Орендну плату визначено у п.2.2, а термін дії договору у п.2.3 розділу 2 «Умови договору».

До зазначеного договору 28 жовтня 2016 укладено додаткову угоду, якою визначено строк дії договору - до 31 грудня 2028 року, а також встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що становить 7033,96 грн. за один рік; визначено, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га. на підставі попередньої заяви орендодавця (а.с.13).

У додатковій угоді не визначено форму такої попередньої заяви орендодавця усна чи письмова, а також порядок і строки її подання.

Відомості про зазначену угоду внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.216).

17 квітня 2018 року між позивачем, ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі. Відповідно п. 1 даної Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року - зі згоди позивача, (яка виражається шляхом підписання даної Угоди), відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

Також було вирішено змінити до п.4.1 Розділу «ІV. Орендна плата» та п.3.1 Розділу «ІІІ. Строк дії договору». Суд звертає увагу, що договорі оренди землі, з урахуванням додаткової угоди від 28.10.2014 не було пунктів під номерами 4.1 та 3.1. Проте, цією ж угодою викладено у новій редакції п.2.2 договору оренди, яким у первісній редакції договору оренди визначалася саме орендна плата.

Разом з тим, додатковою угодою від 17.04.2018 сторони погодили, що Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8116,11 грн. Також у цьому розділі зазначено про те, що орендар здійснює одноразову виплату в грошовій формі, розмір якої сторони не погодили.

Після викладення п.2.2 спірного договору оренди земельної ділянки у новій редакції, у ньому відсутній такий вид орендної плати як поставка однієї тони соломи, оранка та культивація присадибної ділянки.

Зі змісту спірного договору оренди та додаткової угоди від 17.04.2018 вбачається, що сторони виклали у новій редакції розділ під назвою «Орендна плата», а не доповнили його новими пунктами. Невідповідність номерів пунктів, які зазначено у додатковій угоді від 17.04.2018 тим номерам, які зазначені у договорі оренди, не спростовує того факту, що сторони погодили нові умови договору оренди щодо виду і розміру орендної плати та строку дії договору.

Докази виплати орендної плати у грошовій формі у 2017-2018 р.р. матеріалах справи відсутні.

Також, в матеріалах справі відсутні докази виплати орендної плати у натуральній формі шляхом поставки 1 тони соломи до садиби позивача жодним з відповідачів взагалі за період з 2017 по 2021 рік.

Згідно наданої відповідачем 2 довідки, у період з 2019 по 2021 в рахунок орендної плати позивачу нараховано: 2019 рік - 788,81 грн., 1225,75 грн.,7453,42 грн., 1271,53 грн.; 2020 рік 10588,63 грн.; 2021 рік 10821,48 грн. (а.с.63).

Судом встановлено, що 13.11.2019 позивачем в рахунок орендної плати отримано кукурудзу на суму 1020 грн.; 05.07.2019 отримано грошові кошти у сумі 635 грн.; 11.11.2019 отримано 6000 грн.; у серпні 2019 в рахунок орендної плати отримано пшеницю на суму 1050 грн., 06.11.2020 позивачу сплачено 8711 грн. Зазначене підтверджується відомостями, які містять підпис позивача в їх отриманні (а.с.57,58,59,61,62).

Факт сплати орендної плати у грошовій формі за 2021 рік не підтверджено відповідними платіжними документами. Складену відповідачем довідку від 23.03.2022 суд не приймає у якості належного доказу отримання позивачем орендної плати, оскільки її зміст залежить від волевиявлення однієї сторони; не містить підпису чи іншого підтвердження отримання цих коштів позивачем; не містить посилань на документи первинного бухгалтерського обліку, які використані при складанні довідки.

З доводами представника позивача, що надані відповідачем докази виплати орендної плати не є належними та допустимими суд не погоджується. Та обставина, що у відомостях на видачу готівки та на отримання продукції не міститься інформація про те, за яким договором отримано виплати не спростовує факт отримання виплат позивачем. Суду не надано відомостей про те, що окрім спірного договору оренди, між позивачем та відповідачем існують інші правовідносини, які були підставою для відповідних виплат.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним та встановленим факт несвоєчасної та не у повному обсязі виплати орендної плати у грошовій формі.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються наступними нормами права.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання додаткової угоди від 29 березня 2018 року, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21,22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент підписання додатку до договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №650/628/19-ц зроблено висновок, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме систематична невиплата у повному обсязі в обумовлені договором строки орендної плати у грошовій формі є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів позивача про невиконання зобов`язань за договором оренди з поставки соломи, оранки та культивації, суд погоджується з доводами представника відповідача 2 про те, що внаслідок укладання додаткової угоди від 17.04.2018 зміст п.2.2 розділу «Орендна плата» викладено у новій редакції, в якій відсутня орендна плата в натуральній та відробітковій формі.

Проте, зазначене не спростовує вищенаведених висновків суду про систематичну невиплату орендної плати у грошовій формі, що є достатньою підставою для розірвання спірного договору оренди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позов пред`явлено до двох відповідачів. Судом встановлено факт невиплати орендної плати обома відповідачами. Хоча на час розгляду справи позивач перебуває в орендних правовідносинах саме з відповідачем 2, проте судові витрати підлягають стягненню з обох відповідачів, які допустили порушення прав позивача.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачі у відзиві вказав на неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи. Проте суд з такими доводами відповідача не погоджується. Враховуючи зміст позовних вимог, предмет доказування, кількість поданих заяв по суті справи, суд вважає такі витрат співмірними зі складністю справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До завершення розгляду позивачем не зроблено заяву про те, що докази витрат на правову допомогу будуть подані після ухвалення судового рішення, а тому в цій частині суд вирішує питання за наявними матеріалами.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Ямковий В.Ф. на підставі ордеру та Договору про надання правової допомоги (11,20-21)

Згідно попереднього розрахунку та додаткової угоди розмір витрат на правову допомогу складає 13650 грн. До складу цих витрат включено представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції.

Проте, згідно акту наданих послуг від 11.01.2022 адвокатом надано правову допомогу у даній справі на суму 7400 грн. Оскільки визначену попереднім розрахунком суму витрат на правничу допомогу у розмірі 13650 грн. не підтверджено належними та допустимими доказами, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7400 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 3,29 га, кадастровий номер 1223281000:02:021:0313, без номеру та дати, зареєстрований у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за №04:05:126:01494 від 20 квітня 2005 року, з урахуванням змін, викладених в Додатковій угоді без номеру від 28 жовтня 2016 року, Додатковій угоді від 17 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило права та обов`язки Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3700 грн., а разом 4196 (чотири тисячі сто дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3700 грн., а разом 4196 (чотири тисячі сто дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул.Українська, 10;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», код ЄДРПОУ 41102163, місцезнаходження: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Голубівка, вул.Українська, 10.

Повне судове рішення складено і підписано 22 листопада 2022 року .

Суддя Оладенко О.С.